Public Image Ltd

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Public Image Ltd 2013

Public Image LtdPiL («Па́блік Імідж Лімітед») — музичний гурт., — британська музична група, заснована Джоном Лайдоном, вокалістом панк-групи Sex Pistols. Вважається, що саме PiL були ансамблем, що дав початок постпанку.[1]

Історія[ред.ред. код]

Створення гурту[ред.ред. код]

Гурт було створено Джоном Лайдоном після його виходу з складу Sex Pistols під час американського турне взимку 1978 році. Викрикнувши до публіки свою знамениту фразу «Ever get feeling that you've been cheated?» (Чи Вам не здається що Вас обдурили?)після виконання «No Fun» (кавера The Stooges) на біс під час одного з концертів, після чого він пішов зі сцени, ознаменувавши цим те, що він залишає гурт назавжди. Лайдона на той час гнітили рамки стилю Sex Pistols і він мав намір виконувати зовсім іншу музмику. По його твердженню, він хотів, щоб «Sex Pistols були кінцем рок-н-ролла, яким, на його думку, Sex Pistols і стали, однак, публіка його гасло не сприйняла, так як в більшій мірі була стадом маразматичних тварин».[2]

Розлучившись з Sex Pistols, Роттен якийсь час провів на Ямайці. Роттен неодноразово висловлювався у своїй любові до ямайської музики реґі і дабу (музичний жанр), що породило чутки про те, що він збирається випустити сингл в стилі реггі.[3] Насправді, на Ямайці Роттен був близький до того, щоб стати вокалістом групи Devo, двоє музикантів якої (Марк Мазерсбау і Боб Касале) знаходилися в тому ж готелі, що й він. Ініціатором такого ходу був гендиректор Virgin Records Річард Бренсон, який запропонував їм взяти Роттена в якості вокаліста, користуючись їх нетверезим станом від марихуани, яку він же їм і запропонував викурити. Оцінивши всю ситуацію, музиканти відхилили пропозицію.[4] Сам Роттен використовував час на Ямайці, знайомлячись з місцевими музикантами і допомагаючи їм підписати контракт з Virgin.

Повернувшись до Лондона, Лайдон дав своє перше інтерв'ю після розриву з Sex Pistols британському телебаченню, погодившись відповісти на питання своєї давньої знайомої телеведучої Джанет Стріт-Портер. В інтерв'ю він заявив, що почати записувати нову музику йому заважає Малькольм Макларен[3], з яким він у той час розбирався в суді по цілому ряду питань, в тому числі щодо права використовувати свій творчий псевдонім — Джонні Роттен. Тим не менш, Роттен приступив до створення нової групи. першим кандидатом був його давній друг — Джон Вордл, перейменував себе в «Джа Воббла» через свою любов до реґі і Дабу. Воббл взяв на себе обов'язки бас-гітариста, хоча на інструменті грати ще толком не вмів. Лідер-гітаристом став ще один знайомий — Кейт Левін, з яким Лайдон познайомився, коли Левін грав в The Clash. Усіх трьох об'єднувала пристрасна любов до дабу — відгалуженню реггі — сфокусованому на ремікси, що висувають на передній план партії баса, ударних і різні звукові ефекти. Барабанщик — простий канадський студент — був знайдений за оголошенням. Назва ансамблю було взято з роману Мюріел Спарк «The Public Image» ( Публічний образ ). Приставка «Limited» (тобто товариство з обмеженою відповідальністю ) в свою чергу вказувала на бажання музикантів бути не просто групою, а компанією, що займається виробництвом музики, кінофільмів і відеоарту. Свою ідеологію музиканти найбільш яскраво представили в інтерв'ю Тому Снайдеру в 1980 році, надовго запам'яталося як самому Снайдеру, так і глядачам[2]. Варто зауважити, що група була дійсно зареєстрована як справжня компанія для уникнення подальших проблем з індустрією, пам'ятаючи про гіркий досвід Роттена з Маклареном.

Творчість[ред.ред. код]

Після розпаду Sex Pistols їх лейбл — Virgin Records — сконцентрував свою увагу на Лайдоні, з яким у той час зв'язувалися великі перспективи. Virgin, не чекаючи, відразу виділили гроші на запис дебютного альбому, які група швидко розтратила на свій розсуд (переважно, на наркотики і алкоголь), від чого в підсумку змушена була записуватися в найкоротші терміни. Це відбилося на матеріалі їх першого альбому: пісні були записані в поспішності, без будь-якої підготовки. За словами Левіна, записи проходили спонтанно: «без дублів, без ефектів. Іноді навіть не маючи поняття, що я буду грати, готуючись складати на ходу».[5]

Дебютна платівка групи — сингл «Public Image» — вийшла в жовтні 1978 року і зайняла 9-е місце в британському хіт-параді, розвіявши сумніви лейбла, настороженого заявами Лайдона про «антимузику». Проте слідом за синглом вийшов альбом, який спростував враження від синглу, викликавши змішану реакцію. Композиції альбому, за винятком заголовної, було важко назвати піснями: це були немелодійні, повні шумів і хаотичних або одноманітних акордів багатохвилинні доріжки з пронизливими вигуками-заклинаннями Лайдона (за контрактом альбом мав тривати принаймні тридцять хвилин, але у групи було всього 6 пісень, які в підсумку були розтягнуті). Дві композиції альбому були власне декламацією вірша «Religion» (з музикою і без). При зведенні, основне місце в звуці було виділено бас-гитарі Воббла, який спирався на техніку дабу. Остання композиція пластинки — «Fodderstompf» — абсолютно відрізнялася від музики решти альбому. Побудована навколо щільної партії басу і надзвичайно високого рівня перкусії, монотонна 7-хвилинна структура пожвавлювалося знущальними і дратівливими криками, голосіннями і бурмотінням Лайдона і Воббла, який на 2-ій хвилині ділиться одкровенням: «Ми зараз ось намагаємося закінчити альбом з мінімумом зусиль, що нам чудово вдається». Виведений на перший план одноманітний ритм ідеально підходив для танцю, невипадково, «Fodderstompf» полюбилася пізнім відвідувачам нью-йоркського диско-клубу «Studio 54». Парадоксально, що саме в цей час Лайдон оголосив, що єдина сучасна музика, яка його цікавить це диско, а PiL це взагалі танцювальна група, — швидше за все, на зло панкам і рок-критикам, для яких диско було предметом ненависті й осміювання.

Концертний дебют відбувся на різдво 1978 року в театрі «Рейнбоу» і викликав холодну реакцію публіки, що прийшла послухати Джонні Роттена , на що Лайдон відрізав «Якщо це те, що ви хочете почути, то відваліть. Це — історія.»[6]

Другий альбом пішов по стопах першого і був більш радикальний у структурі композицій. Американський лейбл порахував за неприйнятне настільки гучний звук бас-гітари і запропонував групі перезаписати альбом, що ансамбль і зробив. Однак до друку були відправлені оригінальні плівки: так в 1979 році вийшов альбом «Metal Box», виданий у форматі трьох 12-дюймових синглів, кожний в окремому металевому футлярі. В Америці альбом вийшов у форматі однієї звичайної вінілової платівки під назвою «Second Edition». Саме в цей час PiL знаходилися в піку своєї активності і популярності.

Поступове згасання та розпад[ред.ред. код]

У наступні роки ансамбль неодноразово змінював склад учасників, з яких беззмінним був тільки сам Лайдон. Група багато гастролювала, в 1988 році відбувся концерт в СРСР (в Талліні). Випустивши студійний альбом і слідом за ним збірник найкращих пісень в 1992 році, Public Image Ltd припинили своє існування.

Возз'єднання[ред.ред. код]

В вересні 2009 року було оголошено про возз'єднання PiL. Після цього в Великобританії відбулося п'ять концертів, на основі яких було випущено концертний альбом «ALiFE 2009». В квітні 2010 року колектив вирушив в велике північноамериканське турне.

В листопаді 2009 Лайдон заявив, що Public Image Ltd можливо почне запис нового студійного альбому, якщо група зможе заробити достатню кількість коштів з турне чи від звукозаписуючою компанії.[7]

Public Image Limited дискографія[ред.ред. код]

Студійні альбоми[ред.ред. код]

Рік Назва
1978 Public Image
1979 Metal Box
1981 Flowers Of Romance
  • Реліз: 10 квітня 1981
  • Лейбл: Virgin (UK) / Warner Bros. (US)
1984 This Is What You Want - This Is What You Get
  • Реліз: 9 липня 1984
  • Лейбл: Virgin
1986 Compact Disc
  • Реліз: 3 лютого 1986
  • Лейбл: Virgin/Elektra
1987 Happy?
  • Реліз: 14 вересня 1987
  • Лейбл: Virgin
1989 9
  • Реліз: 30 травня 1989
  • Лейбл: Virgin
1992 That What Is Not
  • Реліз: 24 лютого 1992
  • Лейбл: Virgin
2012 This Is PiL
  • Реліз: 28 травня 2012
  • Лейбл: PiL Offical

Концерти, збірки, та інші альбоми[ред.ред. код]

Рік Назва
1980 Paris au Printemps
  • Реліз: 14 листопада 1980
  • Лейбл: Virgin
1983 Live in Tokyo
  • Реліз: 26 вересня 1983
  • Лейбл: Virgin
1983 Commercial Zone
  • Реліз: 1983-1984
  • Лейбл: PiL Records Inc.
1990 The Greatest Hits So Far
  • Реліз: 29 жовтня 1990
  • Лейбл: Virgin
1990 Box
  • Реліз: листопада 1990
  • Лейбл: Virgin
1999 Plastic Box
  • Реліз: 8 травня 1999
  • Лейбл: Virgin
2003 First Issue / Second Edition(два в одному)
  • Реліз: травень 2003
  • Лейбл: Virgin
2009 ALiFE
  • Реліз: 2009
  • Лейбл: Concert Live
2011 Live At The Isle of Wight Festival 2011
  • Реліз: червень 2011
  • Лейбл: Concert Live
2012 Live at Rockpalast 1983
  • Реліз: лютий 2012
  • Лейбл: BMG

Сингли[ред.ред. код]

Рік Назва
1978 Public Image
  • Реліз: 13 жовтня 1978
  • Лейбл: Virgin
1979 Death Disco
  • Реліз: 29 червня 1979
  • Лейбл: Virgin
1979 Memories
  • Реліз: 10 жовтня 1979
  • Лейбл: Virgin
1981 Flowers of Romance
  • Реліз: 27 березня 1981
  • Лейбл: Virgin
1983 This is Not a Love Song
  • Реліз: 5 вересня 1983
  • Лейбл: Virgin
1984 Bad Life
  • Реліз: 8 травня 1984
  • Лейбл: Virgin
1986 Rise
  • Реліз: 21 січня 1986
  • Лейбл: Virgin
1986 Home
  • Реліз: 21 квітня 1986
  • Лейбл: Virgin
1987 Seattle
  • Реліз: 10 серпня 1987
  • Лейбл: Virgin
1987 The Body
  • Реліз: 31 жовтня 1987
  • Лейбл: Virgin
1989 Disappointed
  • Реліз: 24 квітня 1989
  • Лейбл: Virgin
1989 Warrior
  • Реліз: 17 липня 1989
  • Лейбл: Virgin
1990 Don't Ask Me
  • Реліз: 8 жовтня 1990
  • Лейбл: Virgin
1992 Cruel
  • Реліз: 10 лютого 1992
  • Лейбл: Virgin
2012 One Drop
  • Реліз: 21 квітня 2012
  • Лейбл: PiL Official

Примітки[ред.ред. код]

  1. Reynolds, S. «Rip It Up and Start Again». New York: Penguin Books, 2006.
  2. а б Fodderstompf | Press Archives | Tomorrow Show, (NBC), 27th June, 1980
  3. а б http://www.youtube.com/watch?v=N35H-59QIbA Перше інтерв'ю Роттена після повернення з Ямайки, Лондон, 1978. Відео.
  4. Mark Mothersbaugh — SWINDLE Magazine
  5. Reynolds, S. «Rip It Up and Start Again». New York: Penguin Books, 2006. P. 24.
  6. Reynolds, S. «Rip It Up and Start Again». New York: Penguin Books, 2006. P. 25.
  7. «PiL may get back in the studio». 3 News. 18 November 2009. Архів оригіналу за 2012-02-16.