Queen

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Queen»
логотип
фотографія
Queen (1984)
Основна інформація
Жанр Прогресивний рок, Хард-рок
Роки 1970[1]1992[2]
Країна Велика Британія Велика Британія
Місто Лондон
Мова англійська
Лейбл «Capitol», «Parlophone», «EMI», «Hollywood», «Island», «Elektra»
Склад Фредді Мерк'юрі
Брайан Мей
Роджер Тейлор
Джон Дікон

«Queen» (укр. «Королева», трансліт.: Куін) — британський рок-гурт, створений у 1971 році в Лондоні. З дня заснування у 1971 році і до смерті Фредді Мерк'юрі у 1991, склад гурту залишався незмінним: Фредді Мерк'юрі — вокал, фортепіано; Брайан Мей — гітара, вокал; Роджер Тейлор — ударні, вокал; Джон Дікон — бас-гітара, бек-вокал.

Історія[ред.ред. код]

Заснування (1968–1971)[ред.ред. код]

Основний логотип QUEEN, також присутній на нижній частині їх гербу.

1968 — 1971 — Незважаючи на те, що група під назвою «Queen» з'явилася в 1970 році, почалося все 1968-го. Саме тоді Брайан Мей і Тім Стаффел, студенти «Імперіал коледжу» в Лондоні, вирішили зібрати власну групу. Щоб знайти барабанщика, Брайан вирішив повісити в коледжі оголошення. На нього відгукнувся Роджер Тейлор, який навчався там же на медичному факультеті. Його прослухали і прийняли в групу, яка отримала назву «Smile». Через рік після заснування, «Smile» і «Mercury Records» уклали контракт і тоді ж перші записалися в студії звукозапису, «Trident Studios». У 1969 році виходить перший і останній альбом групи під назвою «Getting Smile», а в Японії випущений сингл «Polar Bear». У той період ця подія залишилася непоміченою, проте надалі «Getting Smile» став предметом жадання всіх квіноманів. Саме в цей час Тім Стаффел представив групі Фредді Булсара, разом з яким навчався в Ілінгському коледжі мистецтв. «Smile» Фредді дуже сподобалася. Проте вже в 1970 році учасники групи вирішили, що майбутнього у них немає, тому Тім перейшов в іншу групу — «Humpy Bong». Однак Фредді в цей же час залишає групу «Wreckage», де він грав, і приєднується до Брайана і Роджера. У цей момент і почалося народження легенди під назвою «Queen». Прізвище Фредді змінюється з Булсара на Мерк'юрі, а назва групи — на «Queen». Незабаром група дала свій перший концерт в коледжі «Kingston Polytechnic» (Лондон). Четвертий учасник — Джон Дікон з'явився тільки в лютому 1971 року, після того як група змінила шістьох тимчасових бас-гітаристів. Група почала репетирувати і навіть дала кілька концертів в «Імперіал коледжі». Там же проходили і репетиції. Одного разу групу попросили протестувати нову студію звукозапису «De Lane Lea». В обмін їм дозволялося зробити власні пробні записи. «Queen» вирішили скористатися такою можливістю. У тому ж році підписано контракт на запис, менеджмент і публікацію з «Trident», причому заробляли музиканти в тиждень всього по 60 фунтів. Запис першого альбому групи в «Trident Studios» проходила в «down time», тобто в той час, коли студія нікому не потрібна.

1972—1975[ред.ред. код]

«Queen»[ред.ред. код]

У 1973 році між «Trident» і «EMI» укладено договір щодо «Queen». 6 липня 1973 року вийшов перший офіційний сингл групи — «Keep Yourself Alive». 13 липня вийшов альбом «Queen». В альбомі були присутні такі музичні стилі, як: глем, джазу, фолк-рок і метал. Диск знаходився в таблиці нйпопулярніших альбомів 17 тижнів (найвища позиція — 24-е місце) і став «золотим». Існують два рідкісних видання альбому: ряд примірників пробної партії з незакінченими обкладинками, які були представлені на рекламній прес-конференції «І-Ем-Ай», а також квадрофонічна версія, випущена лише у США.

У листопаді «Queen» вирушають у перший гастрольний тур під заступництвом «Mott The Hoople», який розпочався у Лідсі. За спогадами очевидців, «Queen» були "більше, ніж просто групою на розігріві".

«Queen II» і «Sheer Heart Attack»[ред.ред. код]

Другий альбом гурту — «Queen II» виходить у 1974 році. Спочатку він повинен був з'явитися раніше, проте обкладинка була зроблена з друкарською помилкою, і група зажадала, щоб все було виправлено. У березні цього року «Queen» поїхали в свій самостійний тур по країні, що почався з Блекпула, через місяць — група вирушила у перший американський тур, супроводжуючи групу «Mott The Hoople». Однак у травні, коли Брайан захворів гепатитом, «Queen» довелося скасувати інші концерти.   

Працювати над третім альбомом групі також довелося без Брайана, в цей час дуже допоміг Рой Томас Бейкер. Коли Брайану стало легше, він зміг з'являтися в студію для запису своїх гітарних партій. Проте до остаточного одужання було далеко. У підсумку, альбом вдалося завершити, а в листопаді 1974 року він вийшов в тираж під назвою «Sheer Heart Attack». Альбом мав великий успіх.

«A Night at the Opera»[ред.ред. код]

Гурт в 1976 році. Зліва направо: Дікон, Меркурі, Мей, Тейлор.

Наприкінці листопада «Куїн» вирушила в європейське турне, виступивши в Скандинавії, Бельгії, Німеччини та Іспанії. У всіх країнах квитки на концерти розходилися моментально, а новий альбом гурту займав високі позиції. Навіть у США він вийшов на 10-е місце, що стало хорошим доробком для майбутніх гастролей в Штатах. У грудні група повернулася до Великобританії і виступила в різдвяному шоу «45» телестанції «Гранада». У тому ж грудні музиканти звернулися до юриста Джиму бичуючи, який консультував їх з питань бізнесу, з проханням виплутати їх з кабального потрійного контракту з «Трайдент». Причиною цього були малі суми гонорарів від цієї фірми. Після оглушливого успіху «Sheer Heart Attack» їх платню зросла з 20 фунтів до 60 фунтів на тиждень, проте ця зарплата абсолютно не відповідала їх потенціалу. Більше того, навіть при реальній можливості отримання величезних відсотків з майбутніх тиражів пластинок «Трайдент» відмовлялася виплачувати групі готівкою.

1976—1979[ред.ред. код]

«A Day at the Races»[ред.ред. код]

На початку 1976 року Меркьюрі отримав ще одну «Ivor Novello», тепер вже за «Богемську рапсодію». Тоді ж група вирушає у свій третій тур по Америці, який тривав майже три місяці, протягом яких вони об'їздили всю Америку. Відразу після цього туру вони відлітають до Японії, в якій їм знову наданий бурхливий прийом. До того часу всі 4 альбоми «Queen» були в британському топ-20 найкращих альбомів, що було абсолютно безпрецедентно. Група здійснила великий тур по Японії, а потім попрямували до Австралії. Свій тур «Down Under» в цій країні вони почали з виступу в «Entertainment Centre» у місті Перті.   

Після цього музиканти повернулися до Великобританії для роботи над новим альбомом — «A Day At The Races», проте запис довелося на якийсь час відкласти, тому що група вирушила в короткий британський тур. 18 вересня 1976 року «Queen» в подяку своїм відданим фанам виступили з безкоштовним концертом в «Гайд-Парку» в Лондоні. За неофіційними оцінками, на виступі прийшло приблизно 150-200 тисяч осіб. Найбільша на той момент аудиторія, перед якою проходив виступ «Queen». Цю цифру до цих пір не вдалося перевершити ні одному концерту в «Гайд-Парку». У грудні 1976-го виходить «A Day at the Races». Як рекламу альбому «Queen» відвідали кінні скачки в «Кемптон-Парку». У спецзаїзді, що спонсорував «EMI», музиканти випадково поставили на одного й того ж коня, який і виграв. Ще за 5 днів до виходу релізу кількість попередніх замовлень на «A Day At The Races» перевершила 500 тис. копій — найвищі попередні замовлення, одержувані коли-небудь «EMI».

«News of the World»[ред.ред. код]

«Queen» у 1977 році

12 листопада 1976 року вийшов сингл «Somebody Те Love». 1977 рік почався тримісячним північноамериканським турне «Queen» з «Thin Lizzy» як розігріваючою групою. «Queen» виступали на великих майданчиках, таких, як «Медісон-сквер-гарден» і лос-анджелеський «Форум». Незважаючи на повторення проблем з голосовими зв'язками Фредді, турне пройшло успішно (цього разу довелося скасувати тільки два концерти). Після гастролей у США група відпочивала місяць в Британії.

У травні група знову вирушила на гастролі по Скандинавії, континентальній Європі та Британії, Фредді демонстрував свою любов до балету, виступаючи в копії знаменитого сценічного костюма Ніжинського. 20 травня вони випустили міньйон з назвою «Queen's Fisrt ЕР», в який були включені 4 композиції. Міньйон посів 17-е місце хіт-параду. На початку червня група завершила своє британське турне двома лондонськими виступами на майданчику «Ерлз Корт» в рамках офіційних ювілейних святкувань (доходи від другого виступу були передані в ювілейний фонд королеви Єлизавети II). «Queen» підготували розкішне шоу (яке обійшлося їм в 75 000 фунтів).

7 жовтня вийшов перший сингл з нового альбому — «We Are The Champions». Пісня дійсно стала звичним мотивом для вболівальників на будь-якому спортивному змаганні. У Британії пісня посіла 2-е місце хіт-параду, а в США стала «платиновою», посів 4-е місце і ставши на той момент найбільшим хітом групи. У жовтні «Queen» удостоєні спеціальної нагороди «Британія Еуорд» за «Богемську рапсодію», яка була титулована «найкращим синглом Британії за останні двадцять п'ять років». 28 жовтня «Queen» випустили альбом «News Of The World», продюсером якого була група за участю Майка Стоуна. Оформлення обкладинки — гігантський робот, було виконано художником Френком Келлі Фрізом, оригінальний малюнок для оформлення диска знайшов Тейлор, якому попався в руки науково-фантастичний журнал-антологія «Естаундінг Саєнс».

«News Of The World» показав, що група знову в хорошій формі, у Британії альбом посів 4-у позицію. Незадовго до випуску альбому група остаточно порвала з «Трайдент», викупивши у компанії право на той 1% відрахувань, який група була змушена виплачувати в якості компенсації за розрив свого контракту. Музиканти також вирішили розлучитися з Джоном Рідом, що обійшлось виплатою одноразової великої суми, також «Queen» повинні були сплатити 15% від суми всіх доходів від продажу своїх альбомів, випущених до того моменту. Таким чином, виникла друга велика фінансова проблема, з якою зіткнулися музиканти, однак тепер вони мали намір взяти менеджмент на себе за допомогою Пітера Брауна (колишнього помічника Ріда), Джеррі Стіккелса (організатора всіх турне), юриста Джима Бича та його помічника Пола Прентера.

У листопаді група почала своє друге за рік американське турне. Джон Дікон відправився на гастролі, коротко постригшись, і тому був жорстоко обізваним панком своїми товаришами. На Різдво група повернулася додому. У січні 1978 року на музичному фестивалі «МІДЕМ» (європейської музіндустрії) в Каннах «Queen» удостоїлася нагороди французького радіо як «рок-група найбільшого потенціалу», цьому також сприяв сингл «We Will Rock You», який пробув на першій сходинці французького хіт-параду дванадцять тижнів. Дана подія ознаменувала прорив групи у Франції. Тим часом учасники «Queen» продовжували приводити в порядок свої справи. Вони найняли нового бухгалтера, Пітера Чанта, і з його допомогою заснували власну продюсерську компанію «Куїн Продакшнз Лтд», а також дочірні — музкомпанію «Куїн мьюзік Лтд» та кінокомпанію «Куїн філмз Лтд». Чант ознайомився зі станом фінансів групи і порадив своїм новим клієнтам провести рік за межами Великобританії. Відповідно до британського податкового законодавства, якщо платник податків проводить 300 днів у році за кордоном, він звільняється від сплати податків, «Queen» опинилася на порозі «податкового заслання».

«Jazz»[ред.ред. код]

У лютому 1978 року група вирішила створити власну структуру управління. Музиканти розлучилися з Джоном Рідом. Договір про припинення співпраці підписали на задньому сидінні «Роллс-ройс», що належив Фредді під час зйомок кліпу «We Will Rock You», які проходили в саду будинку Роджера.

В квітні зі Стокгольма почався невеликий європейський тур. А в липні «Queen» почали працювати над альбомом, який записували в швейцарському Монтре і у Франції. Це був перший альбом групи, створений за межами Великобританії. Щоб прорекламувати наступний свій сингл — «Bicycle Race», музиканти орендували Вімблдонський стадіон, де влаштували велосипедні гонки за участю 50 оголених дівчат. Спочатку на обкладинці до синглу планувалося розмістити зображення зі спини однієї з голих дівчат, проте у зв'язку з протестом громадськості довелося домалювати їй червоненькі трусики. В жовтні знову почалися американські та канадські тури. А 10 листопада в світ вийшов альбом «Jazz». До нього додавався буклет з постером, на якому були зображені ті самі оголені дівчата, проте американці його вилучили, вклавши замість нього спеціальну форму, після заповнення котрої охочі могли отримати постер. З нагоди виходу нового альбому в Новому Орлеані пройшла вечірка, яка увійшла в історію. Вона була організована самими «Queen», які мали намір запросити туди свою звукозаписну компанію «EMI» з Європи і «Elektra» (США). Керівники цих компаній вперше зустрілися на вечірці, причому кожна зі сторін, намагаючись довести кількісну перевагу, запевняла, що присутні усі директори. Вечірка пройшла на ура — карлики, боротьба в бруді, напівоголені офіціантки та інше. До кінця грудня тур по Північній Америці завершився, і група полетіла до Великобританії на Різдво.

«Live Killers»[ред.ред. код]

1979 рік «Queen» почали новими гастролями: два місяці по Європі, місяць по Японії. Усі європейські концерти були записані для майбутнього концертного альбому за допомогою пересувної студії, хоча всі музиканти «Queen» були не в захваті від цієї ідеї, «І-Ем-Ай» наполягла на своєму, прагнучи поставити заслін зростаючому потоку піратських концертних записів. Тому відразу після закінчення турне «Queen» вилетіла в Монтре для роботи над концертними записами з продюсером Джоном Етчеллсом. Результатом роботи став подвійний концертний альбом «Live Killers», в який були включені фрагменти шістнадцяти різних концертів. Незважаючи на те що записи були злегка підправлені, результатом з'явився своєрідний концертний галоп по пісенному каталогу «Queen»: «розмазаний» звук, такі «запили», які заглушили б будь панк, і досить посереднє (в кращому випадку) виконання. Посвячення Фредді композиції «Death On Two Legs» колишньому партнеру групи Джеку Нелсон було заглушено «біпом» щоб уникнути судових розглядів, а під час виконання «Богемської рапсодії» група більший час була відсутня на сцені, поки грала фонограма. Рецензії до альбому були сприятливими, проте Роджер Тейлор публічно засудив цей альбом. Альбом посів 3-е місце британського альбомного хіт-параду відразу після надходження в продаж у червні 1979 року. В той же місяць «Queen» розпочали роботу над новим студійним альбомом.

1980—1984[ред.ред. код]

«The Game»[ред.ред. код]

Літо 1979 року група провела за роботою у «М'юзікленд» у Мюнхені. Там музиканти познайомилися з інженером звукозапису Райнхардтом Маком. Групі сподобалися його ідеї і музиканти зробили його співпродюсером, зазначивши це в коментарях на обкладинці альбому. Так почалося їхнє творче співробітництво. Того ж літа група дала один концерт в Саарбрюкені. 5 жовтня вийшла на синглі «Crazy Little Thing Called Love», пісня, виконана в стилі рокабіллі і написана в стилі Елвіса Преслі, викликала справжній фурор. Фредді придумав пісню у ванній. Критикам пісня сподобалася, в хіт-параді вона посіла 2-е місце. У лютому 1980 року сингл посів 1-у позицію у хіт-параді США, альбом «The Game» також показав такий результат. У листопаді 1979 року почалося турне «Crazy Tour». На останньому британському турне Фредді змінив імідж, одягнувшиви шкіряні трико і гострокутний кашкет, а Джон Дікон перейшов на строгу сорочку з краваткою. Гастролі завершилися виступами у маленьких залах в передмістях Лондона. Після завершення «Crazy Tour» група проводила старий рік, виступивши на благодійному концерті в допомогу народу Кампучії 27 грудня. Весь виступ «Queen» було записано, однак на концертний диск-збірку потрапила лише одна їх пісня — «Now I'm Here».

25 січня 1980 року був випущений сингл «Save Me», він посів 11-е місце хіт-параду, незважаючи на негативні рецензії («Фальшива музика фальшивої групи», — заявила «НМЕ»). Тим часом «Crazy Little Thing Called Love» очолювала хіт-паради по всьому світу. Крім успіху в США, пісня вийшла на 1-е місце в Канаді, Мексиці, Голландії, Нової Зеландії та Австралії. З лютого по травень група провела у мюнхенській студії «Мьюзікленд», закінчуючи роботу над альбомом «The Game».

Альбом вийшов 30 червня, кількома днями пізніше випуску синглу «Play The Game» (посів 14-е місце хіт-параду). На обкладинці платівки група з'явилася в новому образі: всі, крім Мея, були досить коротко підстрижені, а Фредді відростив вуса. Прийнявши вигляд, який асоціювався зі стереотипної зовнішністю активного гея, соліст і група ризикували втратити безліч американських шанувальників, тому що любителі року США звикли бачити «важкі» групи, учасники яких носили довге волосся. Давні шанувальники групи критикували її новий імідж: офіс групи заполонили поштові посилки з наборами для гоління від фанів. «НМЕ» критикувала головний сингл словами: «Ось ще три хвилини самовпевненної, перенасиченої ефектами банальності, втім, як і слід було очікувати», також критикувався і альбом. У альбомі група вперше використала синтезатор, демонструючи бажання просунутися в пошуках нового. Альбом «The Game» посів 1-е місце і став «золотим».

Незважаючи на недоліки диска, 3 сингли мали великий успіх: «Crazy Little Thing Called Love» — стильна рокабіллі, «Save Me» — пронизливо-сумна балада і «Another One Bites The Dust» — випущена під час тримісячного американського турне, розпочатого «Queen» 1 липня, написана Джоном Діконом (у пісні відчувався сильний вплив танцювальної групи «Chic»). У Британії пісня посіла 7-у позицію хіт-параду, однак у США вона очолила хіт-паради у категорії рок, диско і навіть «чорної» музики «соул». Американські гастролі закінчилися чотирма аншлаговими концертами у «Медісон-сквер-гарден», після цього група влаштувала собі відпочинок у жовтні, а потім повернулася у студію, щоб завершити проект, розпочатий ще під час роботи над «The Game», — альбом-саундтрек «Flash Gordon».

«Flash Gordon»[ред.ред. код]

Кількома роками раніше «Queen» попросили написати і виконати музичну тему для фільму режисера Майка Ходжесa. Фільм був новою екранною версію пригод героя науково-фантастичних коміксів 30-х років Флеша Гордона з бюджетом у 22 мільйони доларів. Зрештою, група вигадала не тільки одну музичну тему, але й створила повнометражне музичне озвучення. 

Матеріал для фільму записувався наспіх в різних студіях, в перервах між гастролями, робота вступила в завершальну стадію під час закінчення запису альбому «The Game», а останні студійні записи саундтрека відбулися у жовтні 1980 року в англійській студії «Енвіл». Робота над музикою до фільму остаточно була закінчена в листопаді, і в тому ж місяці група вирушила на гастролі по Європі і Великобританії (виступаючи тільки на стадіонах).

Наприкінці місяця вийшов сингл з основною музичною темою «Flash», який посів 10-е місце в хіт-параді. Альбом був випущений 8 грудня, якраз в період найбільших концертів британського турне групи на стадіоні Уемблі. Цієї пори також планувався випуск збірника «Greatest Hits», який був відкладений, оскільки спочатку було необхідно як слід розкрутити «Flash Gordon» — новий офіційний альбом групи (відгуки про альбом були різними). Диск вийшов на 10-е місце британського списку і став «золотим».

«Greatest Hits»[ред.ред. код]

У лютому 1981 року «Queen» вирушили до Японії, де відіграли п'ять концертів у токійському «Будокане». Потім група вирушила до Південної Америки, щоб дати шість концертів в Аргентині і два в Бразилії. Все закінчилося концертом «Queen» на стадіоні «Морумбі» в Сан-Пауло, що зібрав 251.000 глядачів.

Восени «Queen» випустили відеозбірку «Greatest Flix», у якій були зібрані відеоролики всіх синглів групи, а також спеціально записаний ролик пісні «Killer Queen». Також була випущена книга «Queen's Greatest Pix» — підбірка фотографій групи, старих і нових, а також статей про «Queen».

У листопаді «Queen» відзначили своє десятиріччя, випустивши збірку «Greatest Hits», до альбому увійшло 17 пісень. Альбом посів 1-е місце і залишався в списку популярності протягом шести місяців.

«Hot Space»[ред.ред. код]

Виступ «Queen» під час «Hot Space Tour» у 1982 році.

26 жовтня 1981 року «Queen» випустили сингл «Under Pressure», який став 2-м хітом групи і посів 1-е місце. Пісня записана в Монтре у співпраці з Девідом Боуї. Остаточно робота над піснею була завершена у Нью-Йорку (Роджером, Фредді і Боуї).

У листопаді 1981 року «Queen» виступили з двома концертами в Монреалі, обидва виступи були зняті канадською компанією «Мобайл Віжн» для майбутнього повнометражного концертного фільму. У грудні група вилетіла до Мюнхену, щоб закінчити роботу над новим альбомом. «Another One Bites The Dust» і «Dragon Attack» з альбому «The Game» позначили тенденцію до «ритмічного» року. Альбом «Hot Space» майже повністю був орієнтований на подібну музику. Фредді почав у повній мірі розробляти цей напрямок, в результаті були створені пісні: «Body Language», «Staying Power» й інші. Багатоканальний запис «Staying Power» було відправлено до США Аріфу Мардіну (продюсував таких виконавців, як Арета Франклін і Чака Хан), який додав духову секцію у своєму аранжуванні.

Після завершення роботи над альбомом «Hot Space», група зробила коротку відпустку у Лос-Анджелесі перед новими гастролями. Гастролі «Hot Space Tour» тривали без перерви з квітня по листопад 1982 року, охопивши Європу, Британію, Північну Америку і Японію. Щоб більш точно відтворити на концертах звучання свого нового альбому, група взяла в турне клавішника Моргана Фішера (колишнього учасника «Mott»). Наприкінці травня розпочався британський етап турне, «Queen» виступили на стадіоні «Лідс Юнайтед», який Мей назвав: «Найкращим концертом в історії групи». 5 червня група дає в «Мілтон Кінз Боул» на відкритому майданчику «Bowl» великий концерт, який знімався «Tyne Tees Television» під керівництвом режисера Гевіна Тейлора. Пізніше запис було показано в передачі «The Tube».

19 квітня 1982 року на синглі вийшла «Body Language», яка посіла лише 25-е місце британського хіт-параду. У США композиція також не мала успіху: MTV заборонила показ відеокліпу під приводом занадто відвертої демонстрації оголеного тіла. Наприкінці квітня почалася Фолклендська війна, «Under Pressure» була на першому місці аргентинського хіт-параду. Аргентинський уряд відразу ж заборонив групі в'їжджати у країну і транслювати її музику по каналах мовлення. Альбом «Hot Space» був випущений 21 травня і викликав схвальні відгуки критиків. Мей описав платівку як «спробу правильно грати фанк», але шанувальники «Queen» негативно сприйняли альбом через використання синтезаторів. Незважаючи на комерційний успіх диска (посів 4-е місце), Дікон зазначав, що група була «розчарована» альбомом.

1 червня вийшла балада Брайана «Las Palabras De Amor», преса критикувала виконання деяких рядків пісні іспанською мовою, пов'язуючи це з Фолклендським конфліктом. Пісня посіла 17-е місце хіт-параду, а наступний сингл, «Back Chat», випущений 9 серпня, посів лише 40-у позицію. У грудні «Queen» як найбільш високооплачувані британські виконавці потрапили до «Книги рекордів Гіннеса».[3]

The Works[ред.ред. код]

Виступ «Queen» під час туру The Works Tour у 1984 році.

На початку 1983 року Queen вирішили зробити творчу відпустку, всі музиканти працюють над сольними проектами. Також цієї пори Queen розриває договір з «Електрою» (це рішення обійшлося групі у 3 мільйони доларів), після чого підписує новий контракт з компанією Capitol Records[4].

У липні Фредді і Джон зустрілися з режисером Тоні Річардсоном для запису музичного супроводу до фільму — екранізації роману Джона Ірвінга «Готель "Нью-Гемпшир"». Однак незабаром стало очевидно, що матеріал групи не підійде для того фільму, «Queen» неохоче відмовилися від цієї ідеї і зосередилася на записі свого нового студійного альбому. Турне, яке планувалося по Латинській Америці не відбулося, таким чином у музикантів з'явився час записати всі свої праці, які й дали назву наступного альбому — «The Works»[5].

На початку 1984 року група знову активізувалася. 26 січня вийшов сингл Тейлора «Radio Ga Ga». До пісні був знятий відеокліп з використанням кадрів з німецького фільму «Метрополіс» 1927 року і задіяні члени фан-клубу. Пісня мала великий успіх і посіла 2-е місце хіт-параду Британії та 1-е місце ще в 19-ти країнах. У лютому «Queen» виступили на італійському фестивалі в Сан-Ремо. 27 лютого виходить «The Works», при записі альбому акцент був зроблений на мелодизм (з дев'яти пісень диска чотири були випущені на синглах) і на фірмовому звучанні «Queen». Скандальним виявився кліп до наступного синглу «I Want To Break Free», випущеного 2 квітня. За пропозицією приятельки Тейлора — Домінік, для зйомок відеокліпу музиканти вбралася у жіночий одяг. Ідея полягала у тому, щоб імітувати персонажів з популярного у Великобританії телесеріалу «Coronation Street». Згодом Роджер аргументував такий сюжет тим, що їм набридли епічні, серйозні відеокліпи і прийшов час пожартувати. Американському каналу MTV кліп видався занадто радикальним і він відмовився показувати його у кількох штатах США. Пісня стала одним з «шедеврів» «Queen» і посіла 3-е місце британського хіт-параду. Однією з примітних композицій альбому стала антиядерна пісня Мея — «Hammer То Fall» яка, потрапила до музичного супровіду фільму «Горець». І пісня — «Keep Passing The Open Windows», яка засуджувала самогубство (тема, що стала традиційною для «Queen»), її назва є цитатою з роману «Готель "Нью-Гемпшир"». У травні група виступила на фестивалі «Золотих троянд» у Монтре. 16 липня на синглі вийшла пісня «It'A Hs ard Life» в хіт-параді Британії вона посіла 6-е місце. У тому ж місяці у Мюнхені група почала репетиції перед початком нового турне, в якому група була «посилена» колишнім клавішником «Бумтаун Ретс» Спайком Едні.

У серпні «Queen» їдуть до Бельгії, розпочавши новий тур «The Works Tour», концерти по Європі тривали до кінця вересня. У жовтні музиканти відіграли серію концертів у Бопутатсвані на знаменитому стадіоні «Super Bowl» в скандально відомому концертному комплексі «Сан Сіті», який був включений у «чорний список» ООН через політику апартеїду уряду ПАР. Під час цих концертів у Фредді з'явилися серйозні проблеми з голосом, через що навіть довелося скасувати частину концертів. Від'їжджаючи, «Queen» вирішили направити всі доходи від продажу спеціально випущеного концертного альбому — школі для сліпо-глухонімих дітей у Бопутатсвані. Після повернення додому, групу повідомили — що, здійснивши поїздку у Південну Африку, вона порушила статут союзу музикантів. У зв'язку з цим союз наклав на групу високий штраф. Рок-преса почала критикувати групу за її виступу у Південній Африці, звинувачуючи її в наївності і в расизмі. Надалі негативні наслідки гастролей в «Сан Сіті» довгий час супроводжували «Queen».

10 вересня «Hammer Те Fall» вийшла на синглі («Дуже хороша поп-пісня», — відгукнулася «Мелоді Мейкер»), одночасно з відеозаписом монреальського концерту 1981 року під назвою «We Will Rock You», фільм провалився на великому екрані, проте у відеоформаті концерт посів 1-е місце відеохіт-параду. Восени у списку 200-т найкращих британських альбомів знаходилися не менше 9 альбомів групи.

Наприкінці 1984 року «Queen» випустили спеціальний різдвяний сингл — «Thank God It's Christmas», він посів 21-й рядок хіт-параду. Також цього року «Queen» стала респектабельної групою, отримавши премію «Срібний скрипковий ключ» фонду Нордофф Роббінса за «видатний внесок у британську музику».[6]

1985—1991[ред.ред. код]

«A King of Magic»[ред.ред. код]

1985 рік пройшов під знаком концерта «Рок в Ріо», оголошеного найбільшим рок-фестивалем, що проводився коли-небудь у світі. «Queen» дісталася на цьому заході роль хедлайнерів. «Рок в Ріо» транслювався по всій Південній Америці, однак лише «Queen» випустили свій виступ на цьому фестивалі на відео, яке вийшло в травні 1985 року під назвою «Live In Rio». 13 квітня музиканти вперше вирішили виступити в Новій Зеландії. Примітно, що коли група прибула на місце, то їх зустріла демонстрація анти-апартеїду. Концерт проходив в Окленді на стадіоні «Mount Smart». На цей виступ також приїхав вокаліст групи «Spandau Ballet» Тоні Хедлі. Йому так хотілося побачити виступ «Queen», що він спеціально прилетів з Австралії, де гастролювала його група. Під час виступу на біс він навіть приєднався до «Queen». У квітні того ж року група перебувала в австралійських гастролях. Правда, не обійшлося без проблем. Наприклад, виступ в Мельбурні взагалі пройшов без освітлювальної установки, тому що вся комп'ютерна система, яка відповідала за освітлення, вийшла з ладу. Крім того, під час всього туру безперервно йшов дощ. Незабаром після своїх пригод в Австралії група вилітає до Японії. Їх концерт в «Олімпійському басейні» Токіо знімався компанією NHK для подальшого показу на телебаченні цієї країни. 13-е липня увійшло в історію під знаком глобальної акції «Live Aid», яка проходила на стадіоні «Уемблі» і в Філадельфії. «Queen» стала однією з тих груп, хто виконав свою 20-хвилинну програму. На них дивився весь світ. І преса, і публіка одностайно визнали «Queen» групою, що затьмарила абсолютно всіх. Для «Queen» ця подія виявилася поворотною: незадовго до цього музиканти прийняли рішення відпочити якийсь час один від одного, проте такий успіх надав їм нового ентузіазму і сил.

5 грудня 1985 року в продаж вийшов колекційний набір дисків під назвою «The Complete Works» (укр. «Повне зібрання праць»). Він вийшов обмеженим тиражем, і в нього увійшли всі альбоми групи, випущені до того моменту. Всі альбоми були заново зміксовані із застосуванням цифрової техніки запису, в набір вкладалися два буклети і карта.

У січні 1986 року «Queen» знову повернулася в студію для роботи над новим альбомом. Кінорежисер Рассел Малкехі попросив групу написати тему для свого дебютного художнього фільму, фантастичного епосу під назвою «Горець» з бюджетом 20 мільйонів доларів. Після перегляду робочого варіанту фільму «Queen» погодилися і вирішили записати повний «саундтрек» до фільму. У березні 1986 року «Queen» випустили перший сингл зі свого проекту «Горець»«A Kind Of Magic» (укр. «Якесь диво»), який посів 3 позицію британського хіт-параду і 1 місце в хіт-парадах 35-ти країн світу. Ця пісня також стала заголовною для однойменного альбому групи, випущеному у травні. Малкехі також став режисером відеокліпу до пісні «A Kind Of Magic», який був знятий на старій студії «Бі-Бі-Сі - Плейхауз». Малкехі також зняв ще один відеокліп «Queen» — до пісні «Princes Of The Universe» (укр. «Принци Всесвіту»), що супроводжував випуск цього синглу в США, в якому знявся Крістофер Ламберт в образі Горця. У Великобританії прем'єра фільму «Горець» відбулася на з'їзді фанів «Queen» у квітні. Альбом посів 1 позицію в Британії і викликав нападки з боку критиків.

«Live Magic»[ред.ред. код]

З червня по серпень 1986 року, протягом восьми тижнів, «Queen» провели турне, виступивши в Скандинавії, Німеччини, Франції, Швейцарії, Іспанії, Ірландії і Великобританії. Після концерту «Лайв Ейд», група була популярна, як ніколи. Кількість замовлень на квитки на два концерти на стадіоні Уемблі досягла півмільйона, а квитки на концерт в Ньюкаслі розійшлися за годину.

У новому концертному турне використовувалося нове сценічне обладнання, розташоване навколо величезної п'ятдесятиметрової сцени, а також звукова система «Клер Бразерз» і найбільший в концертній історії каркас для світла. Перед початком гастролей група серйозно репетирувала протягом чотирьох тижнів. Наприкінці свого першого концерту в Стокгольмі Фредді вперше вийшов на «біс» в новому сценічному вбранні: багатометровій оксамитовій «королівській» мантії і позолоченій короні.

«Friends Will Be Friends» була випущена на синглі у червні під час турне (в хіт-параді вона посіла 14-е місце), три місяці потому вийшла «Who Wants Те Live Forever» (посіла 24-го місце).

У липні турне проходило у Британії, всі доходи від концерту в Ньюкаслі були спрямовані до Фонду порятунку дітей. Після свого другого виступу на Уемблі (яке було знято телекомпанією «Тайн Тіз») «Queen» влаштувала прийом в «Саду на даху», в якому брали участь оголені офіціантки, артисти в жіночому одязі, а сама група виступила з коротким концертом, в якому брали участь Фіш (вокаліст гурту «Марілліон», який супроводжував «Queen» в турне), Саманта Фокс і Гері Гліттер.

Після британських концертів «Queen» повернулися до Європи і в кінці того ж місяця виступила перед 80 000 глядачів на будапештському «Непштадіоне». Музиканти були вражені тим, що глядачі, серед яких були не тільки угорці, а й приїхали фани з багатьох східноєвропейських країн, підспівували також злагоджено, як і західні прихильники, і знали всі слова до пісні «Love Of My Life». Група виконала народну угорську пісню «Tavaski Szel». Наприкінці шоу Фредді з'явився на сцені з накинутим на плечі британським прапором, потім вивернувши його навиворіт, він перетворив його на угорський. Відеозапис концерту було випущено в лютому 1987 року (він був зроблений державною угорською кінокомпанією «Мафільм»).

Два тижні потому, повернувшись до Британії, «Queen» виступили перед 150000 глядачів на арені в парку Небуорте в графстві Хертфордшир. В Небуорте «Queen» використовували сцену площею 6000 квадратних футів, 180 колонок динаміків типу S4 фірми «Клер Бразерз», 8 миль кабелів, 5 електрогенераторів на 5000 ампер, а також звукопідсилюючу систему у півмільйона ватт, що включала в себе додаткові батареї динаміків для гасіння відлуння, що покривають звуком весь майданчик. Замість звичайних двох екранів по обидва боки сцени «Queen» вирішили встановити один великий (7 х 9м) екран типу «Стар-віжн» над центром сцени, 25-тонний екран кріпився на верхівці металевого каркаса, для забезпечення безпечного кріплення довелося робити бетонний фундамент і ставити за сценічними конструкціями для противаги величезний резервуар з водою і 25 вагонеток з баластовим піском.

У листопаді знятий «Тайн Тіз» концерт «Queen» на Уемблі був показаний по 4-му каналу з одночасною трансляцією стереозвуку по багатьом незалежним музичним радіостанціям. Його дивилося 3,5 млн британських телеглядачів. У грудні «Queen» випустила сувенір на згадку про своє турне альбом «Live Magic». Незважаючи на те що він не був випущений у США, в Британії альбом розійшовся до Різдва тиражем 400 тисяч примірників і посів 3-е місце. Другий концертний альбом групи був складений із записів трьох концертів «Чарівного» турне 1986 року (на Уемблі, в Небуорте та Будапешті). Деякі критики порахували добірку композицій на диску дивною, оскільки на ньому не було кількох відомих хітів групи, і звинувачували музикантів в тому, що це був не справжній концерт, а лише компіляція найбільш вдалих моментів кількох виступів.

«The Miracle»[ред.ред. код]

У січні 1988 року «Queen» повертаються в студійні стіни для роботи над альбомом «The Miracle».

У травні 1989 року був випущений «The Miracle» (укр. «Диво»), що посів 1-е місце в Британії (альбом став «платиновим» вже за попередніми замовленнями). Випуску диску передував вихід синглу «I Want It All» (укр. «Віддайте мені все»), який дебютував в хіт-параді на 3-му місці. Вперше всі композиції група вигадала спільно (порівну розділивши і відсотки від авторських прав).

Щоб прорекламувати альбом, учасники групи приїхали до студії «Радіо 1», де дали DJ Майку Ріду інтерв'ю. Для останнього це була величезна удача, так як спільного інтерв'ю група не давала протягом довгого часу.

До початку 1989 року загальний тираж платівок «Queen» склав 80 мільйонів екземплярів, а загальна кількість глядачів на концертах групи складала понад 6 мільйонів чоловік.

Для оформлення обкладинки художник Річард Грей використовував технологію комп'ютерного поєднання зображень, склавши з осіб учасників «Queen» єдине обличчя. Обкладинка альбому визвала у публіки чутки про хворобу Фредді. Чутки про слабке здоров'я Фредді також були значною мірою підкріплені його інтерв'ю з диск-жокеєм Майком Рідом, в якому Меркьюрі заявив, що група не має наміру влаштовувати нове турне для розкрутки нового альбому. Однак, у відеокліпі «Breakthru» (укр. «Прорив») Фредді виглядав здоровим. Випущений в липні, «Breakthru» посів 7-е місце в хіт-параді, а в серпні наступний сингл групи, «Invisible Man», вийшов на 12-у позицію; проте два наступних сингли — «Scandal» (укр. «Скандал») і «The Miracle» (укр. «Диво») ледве потрапили до тридцятки.

У серпні вийшов відеозбірка «Rare Video» (укр. «Рідкісні відео»), складений Ханнсом і Руді, до якого увійшли деякі рідкісні зйомки, починаючи з 1973 року. Додаткові архівні матеріали з'явилися і у альбомі «Queen At The Beeb» фірми «Бенд оф Джой». Альбом складається з запису, зробленого групою на студії «Бі-Бі-Сі», в яку входять сім композицій з першого альбому і «Ogre Battle» з «Queen II». Диск лише один тиждень пробув у списку «кращих альбомів», посівши 67-е місце.   

На рубежі 1980-х багато ТВ-каналів, особливо у Великобританії, робили численні програми, присвячені «Кращому у 80-х». Читачі журналу «TV Times», а також глядачі «Незалежного телебачення» одностайно охрестили «Queen» кращою групою десятиліття. Музиканти виявилися дуже задоволені подібним визнанням з боку публіки. На церемонію нагородження «Queen» прийшли у повному складі.

«Innuendo»[ред.ред. код]

Після Різдва 1989 року «Queen» розпочали роботу над альбомом «Innuendo». Наприкінці того року альбом «Greatest Hits» посів 4-е місце в категорії «найбільш популярний альбом усіх часів і народів».

15 лютого 1990 року «Queen» були удостоєні спеціальної нагороди Британської індустрії грамзапису за видатний внесок у британську музику. Вся група прибула на церемонію нагородження, проте змарніле обличчя Фредді дало зайвий привід пресі з новою силою обговорювати стан його здоров'я (після чого він зробив публічну заяву про те, що почувається чудово). Після церемонії нагородження група влаштувала в ресторані «Граучо» святкування двадцятиріччя своєї діяльності.

У 1990 році в США «Queen» розірвали контракт з «Кепітол», викупивши його, і підписали нову угоду з «Холлівуд Рекордз», що належить корпорації «Дісней», на суму 10 млн фунтів. У грудні вийшла відеокасета з концертом «Queen» 1986 року на Уемблі (режисер Гавін Тейлор).

У січні 1991 року за наполяганням Меркьюрі «Queen» повернулися в Монтре для запису додаткового матеріалу. Спочатку ці композиції планувалося випустити на зворотних сторонах синглів, однак робота пішла настільки успішно, що було вирішено покласти їх в основу наступного альбому. Тим часом заголовна композиція нового альбому «Innuendo» наприкінці січня 1991 року вийшла на синглі і дебютувала в хіт-параді на 1-му місці. Вона триває шість з половиною хвилин і є найтривалішим «№ 1» з часу «Богемської рапсодії» (в США замість неї на синглі вийшла «Headlong», оскільки «Холлівуд» припускала, що «Innuendo» не проб'ється в радіоефір). Альбом надійшов у продаж в лютому і також дебютував на 1-му місці. Журнал «Кью» назвав альбом «чарівним і зачаровуючим», в той час як Тоні Парсонс з «Дейлі Телеграф» висміяв його, назвавши «поміссю "Лед Зеппелін" з естрадною музикою». «I'm Going Slightly Mad» піднялася до 22-го місця, а наступний сингл, «Headlong», вийшов на 14-у позицію.

1992—2006[ред.ред. код]

1992 — на «BRIT Awards» Фредді був посмертно нагороджений за «Видатний вклад у британську музику». Крім того, «These Are The Days Of Our Lives» була названа «Кращим синглом 1991 року». На церемонії Брайан і Роджер заявили про те, що вони мають намір організувати в знак пам'яті про Фредді на стадіоні «Уемблі» грандіозний концерт. Квитки, що надійшли в продаж на наступний день, були розпродані, всі до єдиного 72000, протягом 6 годин. Виступ відбувся в понеділок, в Пасху, 20-го квітня 92-го року. Того дня до Брайану, Джону і Роджеру на сцені стадіону «Уемблі» приєдналися багато зірок, щоб віддати данину пам'яті Меркьюрі. Стадіон виявився заповнений вщерть і, крім того, понад мільярд шанувальників дивилося трансляцію по ТБ.     У квітні цього ж року Queen отримують «Ivor Novello» в номінації «Кращий сингл» за «These Are The Days Of Our Lives». А до Різдва виходить подвійне відео «The Freddie Mercury Tribute Concert», всі кошти від продажу якого були перераховані в «Mercury Phoenix Trust» — фонду, який займався збором коштів від концерту і спрямуванням їх на допомогу хворим на СНІД та ВІЛ-інфікованим.

«Made in Heaven»[ред.ред. код]

1995 — завершується те, над чим Queen працювати ще в 91-му році. Брайан, Роджер і Джон випускають довгоочікуваний альбом «MADE IN HEAVEN». Для багатьох цей акорд став завершальним в ері Queen, так як було оголошено, що даний альбом — останній.

1997 — Навесні Queen знову отримали «Ivor Novello» в номінації «Краща пісня» за «Too Much Love Will Kill You».     Після смерті Фредді на окремих виступах і записах Queen в різний в якості солістів виступали Джордж Майкл, група «Five» і Роббі Вільямс. Але найбільш успішним виявився союз групи з Полом Роджерсом — представником блюз-року. Проект отримав назву «Queen + Paul Rodgers. Return of the Champions». Музиканти їздили на гастролі, виконуючи традиційні пісні «Queen» і пісні Пола Роджерса, при цьому збирали пристойні аудиторії. Між тим, Дікон від участі в новому складі відмовився.

2002 — в лондонському театрі Dominion відбулася прем'єра мюзиклу, присвяченого Фредді, під назву «We will rock you». В основу постановки лягли пісні Queen. Пізніше пішли його національних варіацій в Іспанії, США, Німеччини, Росії та Японії. Через рік, біля того ж Dominion, був відкритий ще один пам'ятник Фредді. Його висота — 8 метрів.

2006 — Брайан заявив про те, що буде записаний новий студійний альбом спільно з Полом Роджерсом.

2007 — На Новий рік виходить сингл Say it's Not True, який був написаний Тейлором. На концертах пісня вже виконувалася. У британському чарті він досяг 90-го місця.

2007-сучасність[ред.ред. код]

«The Cosmos Rocks»[ред.ред. код]

У 2008 році організований новий тур групи. Європейське турне відкрилося благодійним концертом в Харкові. Концерт під назвою «Life must go on!», Організований українським Фондом Олени Франчук (Пінчук) «АНТИСНІД», пройшов увечері 12 вересня на другий за величиною в Європі і сьомий у світі міській площі - Майдані Свободи, і зібрав найбільшу, за оцінками міжнародних експертів, за всю історію групи аудиторію - 350 тисяч чоловік. Було зіграно 28 композицій. Гітарист Брайан Мей заявив, що вперше «Queen» зібрав стільки людей на одному концерті, і написав в той же день у своєму блозі: «Це було перше шоу туру ... Для 350 тисяч харків'ян. У це важко повірити ... Це не описка ... Більше чверті мільйона прекрасних жителів Харкова зібралися на площі Свободи і запалили нас! Вони скандували, сміялися, кричали і плакали ... Це була зустріч, яку важко собі уявити. Ми були натхненні, вражені й навіть часом надто емоційні ... Це був концерт із купою спонтанних і часом безрозсудних моментів ». Вхід на площу був безкоштовним, і музиканти не отримали гонорару за виступ - приймаюча сторона тільки оплатила витрати на проведення концерту і перебування.

15 і 16 вересня 2008 пройшли концерти «Queen + Paul Rodgers» у Росії, в Москві, в спортивному комплексі Олімпійський. У жовтні 2011 року учасники групи повідомили про намір випустити новий альбом з раніше невиданих записів з вокалом Фредді Мерк'юрі, але пізніше відмовилися від цієї ідеї.

6 листопада 2011 учасники групи виступили на церемонії MTV Europe Music Awards. У ролі соліста виступив Адам Ламберт. Кілька музичних газет опублікували повідомлення про те, що, за словами Ламберта, в 2012 році відбудеться його турне з групою, але пізніше сам Ламберт спростував ці чутки в своєму твіттері.

30 червня, напередодні фіналу Євро-2012, на площі Незалежності в Києві відбувся благодійний концерт, присвячений боротьбі зі СНІДом за участю сера Елтона Джона і групи Queen з Адамом Ламбертом. Враховуючи важливість події, і сер Елтон Джон, і група Queen відмовилися від гонорару. 30 червня 2012 Queen з Адамом Ламбертом в якості вокаліста дали концерт в Києві, а 3 липня пройшов виступ в Москві. 7 липня вони також планували виступити на фестивалі Sonisphere в Небуорте, проте захід було скасовано.[7]

Логотип «Queen»[ред.ред. код]

Незадовго до випуску першого альбому «Queen» Фредді Меркьюрі намалював логотип. Так як він мав спеціальність дизайнера у нього це вийшло не погано. Всі учасники групи «Queen» зображені на логотипі у вигляді їх знаків зодіаку — Джон Дікон і Роджер Тейлор у вигляді двох левів, Брайан Мей у вигляді краба (раку) і сам Фредді у вигляді двох фей. У центрі велика буква Q (Queen) праворуч і ліворуч від неї стоять леви. Краб лежить на букві, а всередині букви корона, на яку дивляться феї. Священний птах Сімург підноситься над усім цим. Логотип «Queen» дуже схожий на герб Великобританії. Група «Queen» використовувала логотип дуже часто — і практично на всіх обкладинках альбомів, і на концертах. Деякі дослідники творчості групи «Queen» вважають, що цей герб потрібно трактувати з релігійної точки зору. І тільки до виходу студійного альбому «A Night At the Opera» — 75 Фредді удосконалив логотип герба і помістив його на обкладинку платівки.

Дискографія[ред.ред. код]

Докладніше: Дискографія Queen

Концертні тури[ред.ред. код]

Номер Назва Місце Дата Кількість концертів
1 Queen Tour Велика Британія Велика Британія 13 вересня 1973 — 2 лютого 1974 35
2 Queen II Tour Велика Британія Велика Британія 1 березня — 2 квітня 1974 22
Flag of the United States.svg США 16 квітня — 12 травня 1974 19
3 Sheer Heart Attack Tour Велика Британія Велика Британія 30 жовтня — 20 листопада 1974 30
Європейський Союз Європейський Союз[8] 23 листопада — 10 грудня 1974 10
Flag of the United States.svg США 5 лютого — 6 квітня 1975 38
Японія Японія 19 квітня — 1 травня 1975 8
4 A Night at the Opera Tour Велика Британія Велика Британія 14 листопада 1975 — 24 грудня 1975 25
Flag of the United States.svg США 27 січня — 13 березня 1976 33
Японія Японія 22 березня — 4 квітня 1976 11
Австралія Австралія 11-22 квітня 1976 8
5 UK Mini-Tour Велика Британія Велика Британія 1-18 вересня 1976 4
6 A Day at the Races Tour Flag of the United States.svg США 13 січня — 18 березня 1977 41
Європейський Союз Європейський Союз 8-19 травня 1977 8
Велика Британія Велика Британія 23 березня — 7 червня 1977 11
7 News of the World Tour Flag of the United States.svg США 11 листопада — 22 грудня 1977 26
Європейський Союз Європейський Союз 12 квітня — 3 травня 1978 15
Велика Британія Велика Британія 6-13 травня 1978 5
8 Jazz Tour Flag of the United States.svg США 28 жовтня — 20 грудня 1978 35
Європейський Союз Європейський Союз 17 січня — 1 березня 1979 28
Японія Японія 13 квітня — 6 травня 1979 15
9 Crazy Tour Велика Британія Велика Британія 22 листопада — 26 грудня 1979 20
10 The Game Tour Flag of the United States.svg США 30 червня — 1 жовтня 1980 46
Європейський Союз Європейський Союз 23 листопада — 18 грудня 1980 17
Японія Японія 12-18 лютого 1981 5
Аргентина Аргентина 28 лютого — 8 березня 1981 5
Бразилія Бразилія 20-21 березня 1981 2
Венесуела Венесуела 25-27 вересня 1981 3
Мексика Мексика 9-17 жовтня 1981 3
Канада Канада 24 i 25 листопада 1981 2
13 Hot Space Tour Європейський Союз Європейський Союз 9 квітня — 5 червня 1982 30
Flag of the United States.svg США 21 липня — 15 wrzesnia 1982 34
Японія Японія 19 жовтня — 3 листопада 1982 6
14 The Works Tour Європейський Союз Європейський Союз 24 серпня — 30 вересня 1984 23
ПАР ПАР 5-20 жовтня 1984 7
Бразилія Бразилія 12 i 19 січня 1985 2
Австралія Австралія 13-29 квітня 1985 9
Японія Японія 7-15 травня 1985 6
15 Magic Tour Європейський Союз Європейський Союз 7 червня — 9 серпня 1986 26
Всього 673

Сольні дискографії учасників[ред.ред. код]

Queen + Paul Rodgers (2005)

Фредді Мерк'юрі[ред.ред. код]

  • 1973 — Going Back\I Can Hear Music (під псевдонімом Larry Lurex)
  • 1985 — Mr. Bad Guy
  • 1988 — Barcelona (з Монтсеррат Кабальє)
  • 1992 — The Great Pretender

Брайан Мей[ред.ред. код]

Роджер Тейлор[ред.ред. код]

  • 1977 — I Wanna Testify (сингл)
  • 1981 — Fun in Space
  • 1984 — Strange Frontier
  • 1994 — Happiness?
  • 1998 — Electric Fire
  • 2009 — The Unblinking Eye (Everything is Broken) (сингл)

Стиль[ред.ред. код]

Фахівці та історики відносять знамениту у всьому світі рок-музику гурту «Queen» до глем-року, а також хард-року, характерного для 70-х минулого сторіччя. Їх дуже часто порівнювали з кращими музичними сучасниками такими як: британська рок-група «Roxy Music», «Led Zeppelin» і Девід Боуї. Група «Queen» починали свій дебют як хард-рок група, але все, же були присутні елементи з інших музичних напрямків, які мало можна було віднести до року, простіше кажучи, в їх композицію додавалися музичні елементи з опери, попси та інших жанрів знаменитої традиційної музики. Як коментує відомий музичний критик Філіп Аусландер, деякі знамениті пісні британської рок-групи «Queen» виконувалися з елементами класичної музики і межували з претензією на джазовий стиль. Баклі Пітер вважає виконання групи «Queen» особливою комбінацією таких напрямків як: хард-рок, поп-музики і артистичними здібностями музикантів, що зробила популярною цю групу, яка змогла випередити свій час. Найвизначнішою особливістю звучання цієї групи вважається неперевершений хор з Тейлора, Мея і звичайно ж легендарного британського співака Фредді Меркурі, завдяки якому група і отримала свою популярність.

Вплив[ред.ред. код]

Творчість Queen вплинула на таких виконавців, як Anthrax,[9] Nirvana,[10] Def Leppard,[11] Dream Theater,[12] Extreme,[13] Trivium,[14] Foo Fighters,[15] Franz Ferdinand,[16] George Michael,[17] Green Day,[18] Guns N' Roses,[19] Iron Maiden,[20]"Bri's Soapbox" June 26th. Архів оригіналу за 2013-06-25. </ref> Journey,[21] Kansas,[22] Katy Perry,[23] Keane,[24] Lady Gaga,[25] Manic Street Preachers,[26] Meat Loaf,[27] Metallica,[28] Mika,[29] Muse,[30] Mötley Crüe,[31] My Chemical Romance,[32] Panic at the Disco,[33] Queensrÿche,[34] Van Halen,[35] Radiohead,[36] Robbie Williams,[37] Trent Reznor,[38] Steve Vai,[39] Sum 41,[40] Styx,[41] The Flaming Lips,[42] The Killers і The Smashing Pumpkins.[43][44]

Учасники гурту[ред.ред. код]

Класичний склад (1971–1991)
Сучасний склад
Учасники ранніх років[45][46][47]
  • Майк Гроуз — бас-гітара (1970)
  • Баррі Мітчелл — бас-гітара (1970–1971)
  • Даг Богі — бас-гітара (1971)
Схема

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • «Queen» — єдиний колектив, чиї сингли посідали верхній рядок британського чарту синглів протягом чотирьох десятиліть поспіль — в 70-х, 80-х, 90-х і 2000-х рр. У 2006 р. збірка «Queen Greatest Hits» була визнана найуспішнішою у продажі платівкою Великої Британії — у цілому в країні було продано 5,4 мільйони копій. «Queen» протрималися в британських чартах довше, ніж «The Beatles»: 1322 тижня проти 1293. Цей рекорд зафіксовано Книгою рекордів Гіннесса[48].
  • Концерт «Queen» відбувся на майдані Свободи в Харкові 12 вересня 2008 р. Організатором концерту виступав фонд «АНТИСНІД» (м. Київ). Благодійний концерт «Queen» у Харкові відкрив європейське турне гурту. Концерт у Харкові зібрав за приблизними підрахунками 350 тисяч осіб[49][50].

Бібліографія[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Queen Online " History " Band. Queenonline.com. 1991-11-23. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-06-02. 
  2. QOL F.A.Q. Queen Online. Архів оригіналу за 2013-06-25. «Are Queen still active as a band? Very much so.» 
  3. Полный путеводитель по музыке Queen. e-reading.link (Пітер Хоган). Процитовано 4 березня 2015.  (рос.)
  4. Blake, 2010, pp. 274–276
  5. Blake, 2010, pp. 277–278
  6. Полный путеводитель по музыке Queen. e-reading.link (Пітер Хоган). Процитовано 4 березня 2015.  (рос.)
  7. Queen. worldelectricguitar.ru. 2013. Процитовано 4 березня 2015.  (рос.)
  8. Швеція, Фінляндія, Бельгія, Німеччина (5), Нідерланди, Іспанія
  9. MP3 David Lee Roth Queen review. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-06-02. 
  10. The last days of Kurt Cobain, in his own words The Independent. 21 March 2008
  11. Erlewine, Stephen Thomas. Def Leppard. Allmusic. http://www.allmusic.com/artist/p4062. 
  12. Dream Theater: Dragon Attack – A Tribute To Queen. 
  13. Erlewine, Stephen Thomas; Prato, Greg. Extreme. Allmusic. http://www.allmusic.com/artist/p4215. 
  14. Trivium Matthew Kiichi Heafy Retrieved 15 March 2011
  15. Arjun S Ravi (2007-10-12). They're back: And thank God for the Foo Fighters. Screen Weekly. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2009-12-02. 
  16. Franz Ferdinand - Queen Myth Prompted Franz Ferdinand To Go Backwards - Contactmusic News. Contactmusic.com. 2005-08-31. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2011-08-11. 
  17. Deming, Mark George Michael Allmusic.
  18. Erlewine, Stephen Thomas; Hendrickson, Matt. Green Day. Rolling Stones. Архів оригіналу за 21 April 2009. http://web.archive.org/web/20090421143155/http://www.rollingstone.com/news/coverstory/how_green_day_conquered_the_world. 
  19. Erlewine, Stephen Thomas; Prato, Greg. Guns N' Roses. Allmusic. http://www.allmusic.com/artist/p4416. 
  20. «Queen, 50 greatest songs as voted for by Maiden, Priest, Kiss, etc». Classic Rock magazine, October 2006.
  21. Ruhlmann, William Journey Allmusic.
  22. Ankeny, Jason. Kansas. Allmusic. http://www.allmusic.com/artist/p4655. 
  23. Leahey, Andrew Katy Perry Allmusic Retrieved 25 January 2011
  24. Keane's influences. www.keaneshaped.co.uk. Архів оригіналу за 2012-03-25. 
  25. Dingwall, John (27 November 2009). The Fear Factor; Lady Gaga used tough times as inspiration for her new album. Daily Record. с. 48–49. Процитовано 25 January 2011. 
  26. MSP BBC interview. www.bbc.co.uk. Архів оригіналу за 2005-03-12. [недійсне посилання]
  27. Ankeny, Jason Meat Loaf Allmusic.
  28. Erlewine, Stephen Thomas; Prato, Greg. Metallica. Allmusic. http://www.allmusic.com/artist/p4906. 
  29. Jones, Emma (5 January 2007). Mika. BBC. http://news.bbc.co.uk/2/hi/entertainment/6231243.stm. 
  30. Jonathan Fisher (2006-06-17). Muse talk to DiS: new album, Western films and WIN! WIN! WIN! / Music News // Drowned In Sound. Drownedinsound.com. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-06-02. 
  31. «Queen: The Ultimate Illustrated History of the Crown Kings of Rock». p.27. Voyageur Press, 2009
  32. Leahey, Andrew My Chemical Romance Allmusic Retrieved 24 January 2011
  33. Erlewine, Stephen Thomas. Allmusic (((Queen > Overview)). 
  34. Stephen Thomas Erlewine Queensryche AllMusic.
  35. Erlewine, Stephen Thomas. Van Halen AllMusic. Retrieved 28 February 2012
  36. All messed up. The Guardian (London). 18 June 2006. 
  37. Robbie Williams came close to becoming Queen lead singer. Архів оригіналу за 2013-06-25. 
  38. Nine Inches Of Love. TheNINHotline.com (Internet). March 1992. 
  39. Prato, Greg Steve Vai AllMusic.
  40. J. Scott McClintock Killer Queen: A Tribute to Queen Allmusic.
  41. Prato, Greg. Styx. Allmusic. http://www.allmusic.com/artist/p5550. 
  42. The Flaming Lips – Bohemian Rhapsody (Live) • VideoSift: Online Video *Quality Control. Videosift.com. 1 November 2010. Процитовано 7 November 2010. 
  43. Erlewine, Stephen Thomas; Prato, Greg. The Smashing Pumpkins. Allmusic. http://www.allmusic.com/artist/p5462. 
  44. Rebellious Jukebox. Melody Maker. 14 August 1993. 
  45. Queen on tour Queen Concerts. Retrieved 5 April 2012
  46. Queen Live — 1970 Queen Online. Retrieved 5 April 2012
  47. Queen — FAQs (11 January 2011) Queen Online. Retrieved 5 April 2012
  48. Осенью «Queen» отправится в европейский тур
  49. Фонд АнтиСПИД привезет в Украину группу Queen
  50. Концерт группы «Queen» состоится на пл. Свободы в Харькове 12 сентября (дополнено)

Посилання[ред.ред. код]

Валторна Це незавершена стаття про музичний гурт.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.