Quercus virginiana
| Quercus virginiana | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Quercus virginiana Mill., 1768[1] | ||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Quercus virginiana — вид рослин з родини букових (Fagaceae); ендемік прибережних південно-східних регіонів США.
Опис[ред. | ред. код]
Це швидкоросле майже вічнозелене дерево (іноді кущ, який іноді кореневищний), яке досягає 35 метрів у висоту. Дерево можливо, більш відоме своєю кроною, яка може досягати 50 метрів у ширину. Кора темно-сіро-коричнева, або чорнувата, шорстка, ребриста. Гілочки коричневі, стрункі, циліндричні, гладкі. Листки від ланцетоподібних до обернено-яйцеподібних, шкірясті, 2.5–10 × 1.8–5 см; основа клиноподібна; верхівка округла, іноді гостра; край цілий, рідко зубчастий, часто підкочується; молоде листя іноді зубчасте і неглибоко лопатеве; верх темно блискучий зелений; низ густо запушений; ніжка листка завдовжки 0.2–1.3 см, запушений. Чоловічі сережки пониклі, 5–8 см завдовжки. Період цвітіння: кінець зими — рання весна. Жолудів 1–3, на ніжці (3)10–20 мм, однорічні; горіх темно-коричневий, бочкоподібний, яйцюватий або циліндричний, 15–20(25) × 8–15 мм, голий, верхівка округла або тупа; чашечка напівсферична або глибоко келихоподібна, заввишки 8–15 мм і 8–15 мм завширшки, укриває 1/3 горіха, із сіруватими, злегка пурпуровими лусочками[2][3][4].
Середовище проживання[ред. | ред. код]
Ендемік прибережних південно-східних регіонів США: Алабама, Флорида, Джорджія, Луїзіана, Міссісіпі, Північна Кароліна, Південна Кароліна, Техас, Вірджинія[2].
Населяє прибережні рівнини, відкриті вічнозелені рідколісся, чагарники та купини на суглинку, глині та рідко на піску на безпосередньому узбережжі; на 0–200 м[4].
Використання[ред. | ред. код]
Жолуді солодкі й затребувані багатьма птахами і ссавцями, включаючи Colinus virginianus, Aphelocoma coerulescens, Anas platyrhynchos, Sphyrapicus, Meleagris gallopavo, Ursus americanus, Odocoileus virginianus, Sciurus. Завдяки широкій кроні, він також забезпечує тінь для дикої природи та худоби. Деревина жорстка, щільна, підходить для будівництва, суднобудування та дров. Використовується як тіньове і декоративне дерево[2].
Загрози[ред. | ред. код]
Молоді дерева дуже сприйнятливі до пожеж. Вид також сприйнятливий до заморозків. Також сприйнятливий до Ceratocystis fagacearum[2].
Галерея[ред. | ред. код]
-
дубова алея -
листки й жолуді -
суцвіття -
ілюстрація
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ The Plant List. Архів оригіналу за 19 червня 2021. Процитовано 12.10.2020. (англ.)
- ↑ а б в г Kenny L. & Wenzell K. (2015). Quercus virginiana. The IUCN. Архів оригіналу за 13 жовтня 2020. Процитовано 12.10.2020. (англ.)
- ↑ Oaks of the World. Архів оригіналу за 18 січня 2020. Процитовано 12.10.2020. (англ.)
- ↑ а б Flora of North America. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 12.10.2020. (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
