Quintino Sella

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Квінтіно Селла»
Quintino Sella
Sella ad ancora.jpg
Ескадрений міноносець «Квінтіно Селла»
Служба
Тип/клас Ескадрений міноносець типу «Квінтіно Селла»
Держава прапора Flag of Italy (1861-1946).svg Королівство Італія
Належність Naval jack of Italy (ca. 1900-1946).svg Королівські ВМС Італії
На честь Квінтіно Селла
Закладено 12 жовтня 1922 року
Спущено на воду 25 квітня 1925 року
Введено в експлуатацію 26 березня 1926 року
Загибель Потоплений торпедою 11 вересня 1943 року
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 970 тонн (стандартна)
1 480 тонн (повна)
Довжина 84,9 м
Ширина 8,6 м
Осадка 2,7 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парових турбіни
3 × парових котли
Потужність 36 000 к.с.
Швидкість 33 вузли
Дальність плавання 3 600 миль на швидкості 14 вузлів
Екіпаж 125
Озброєння
Артилерія 3 × 120-мм гармати «120/45»
Торпедно-мінне озброєння 4 × 533-мм торпедних апаратів
32 міни
2 бомбомети для глибинних бомб
Зенітне озброєння 2 x 40-мм гармати «пом-пом»
2 x 13,2-мм кулемети

«Квінтіно Селла» (італ. Quintino Sella) - ескадрений міноносець однойменного типу ВМС Італії 1920-х років.

Історія створення[ред. | ред. код]

Ескадрений міноносець «Квінтіно Селла» був закладений 12 жовтня 1922 року на верфі «Cantiere Pattison» у Неаполі. Спущений на воду 25 квітня 1925 року, вступив у стрій 26 березня 1926 року.

Свою назву отримав на честь італійського науковця, альпініста та політика, двічі міністра фінансів Італії Квінтіно Селла.

Історія служби[ред. | ред. код]

Довоєнна служба[ред. | ред. код]

У 1927-1928 роках кораблем командував капітан II рангу Аймоне Маргарита Марія Джузеппе ді Торіно.

У 1928 році корабель був модернізований. На ньому був встановлений баласт, який покращив остійність, а також були підсилені надбудови.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

1941 рік[ред. | ред. код]

Після вступу Італії у Другу світову війну «Квінтіно Селла» разом з однотипним «Франческо Кріспі» складав IV ескадру есмінців, яка базувалась на Родосі. Будучи одним з найстаріших кораблів у складі флоту, «Франческо Кріспі» в основному діяв в Егейському морі, і залучався до супроводу конвоїв та протичовнового патрулювання[1].

На початку 1941 року корабель був модернізований: на ньому було розміщене обладнання для транспортування та запуску «вибухових катерів». У січні та лютому «Франческо Кріспі» і «Квінтіно Селла» двічі спробували атакувати вибуховими катерами бухту Суда, але обидва рази змушені були повернути назад через загрозу з боку ворожих кораблів.

25 лютого, після окупації британцями острова Кастелорізо «Франческо Кріспі» і «Квінтіно Селла», а також міноносці «Лупо» та «Лінчо» висадили на острові 240 солдатів, які зуміли повернути його під італійський контроль[2].

25 березня «Франческо Кріспі» і «Квінтіно Селла» утретє атакували бухту Суда. На цей раз їм вдалось досягнути успіху - атакою 6 вибухових катерів був напівзатоплений важкий крейсер «Йорк» і танкер «Періклз», але при цьому 6 пілотів човнів потрапили у полон[3].

21 травня «Квінтіно Селла» разом з 4 іншими есмінцями брав участь в Критській операції, під час якої був помилково прийнятий німецькою авіацією за британський корабель і атакований бомбардувальниками Junkers Ju 87, внаслідок чого зазнав пошкоджень та втрат серед екіпажу[4].

26 вересня «Квінтіно Селла» разом з міноносцем «Лібра» і допоміжним крейсером «Бріоні» супроводжував конвой транспортів «Чітта ді Бастія», «Чітат ді Марсала», «Трапані» і «Сант-Агата» х Пірею в Іракліон. 27 вересня конвой був атакований британським підводним човном «Тетрарх». Перша атака була безрезультатною, але о 6:36 дві торпеди влучили в транспорт «Чітта ді Бастія», який затонув за десять миль на південь від Мілосу[5][6]. Наступного дня «Тетрарх» ще раз атакував конвой, але успіху не добився.

7 жовтня «Квінтіно Селла» разом з міноносцем «Кастельфідардо» супроводжував пароплави «Трапані» і «Зальцбург» із Суди в Пірей. Під час переходу конвой був атакований британським підводним човном «Талісман», який випустив 3 торпеди, які, проте, не влучили в ціль. «Квінтіно Селла» скинув глибинні бомби, після чого, конвой без перешкод дістався до цілі.

15 жовтня «Квінтіно Селла» разом з міноносцями «Альчона» і «Сіріо» супроводжував конвой з пароплавів «Бургас», «Артеміс» та танкерів «Петракіс Номікос» і «Торчелло». Конвой був атакований британським підводним човном «Тандерболт», який випустив 3 торпеди, але успіху не досягнув. Для захисту конвою «Квінтіно Селла» скинув глибинні бомби.

25 жовтня «Квінтіно Селла» разом з міноносцями «Сіріо» супроводжував конвой з пароплавів «Монроза» і «Сант-Агата» з Пірею в Іракліон. О 13:18 конвой був атакований британським підводним човном «Траємф». Дві з трьох торпед влучили в пароплав «Монроза», після чого той затонув. «Квінтіно Селла» атакував «Траємф» глибинними бомбами і завдав йому пошкоджень.

1942 рік[ред. | ред. код]

У 1942 році дві 40-мм гармати «пом-пом» були замінені на чотири 20-мм гармати «Breda 20/65».

20 жовтня есмінці «Квінтіно Селла», «Франческо Кріспі» та мінний загороджувач «Леро» вирушили із Самосу на Родос. Того ж дня кораблі були атаковані британським підводним човном «Трешер», який випустив 4 торпеди. Дві торпеди влучили в «Леро», який від отриманих пошкоджень затонув. Але есмінці супроводу зуміли врятувати весь екіпаж загиблого корабля[7].

25 жовтня «Квінтіно Селла» супроводжував танкер «Арка». Під час переходу британський підводний човен «Таку» випустив 4 торпеди, дві з яких влучили у танкер, внаслідок чого той затонув. «Квінтіно Селла» скинув 11 глибинних бомб.

Того ж року есмінець повернувся до Італії, де використовувався як навчальний корабель в Адріатичному морі.

1943 рік. Загибель[ред. | ред. код]

В момент капітуляції Італії 8 вересня 1943 року «Квінтіно Селла» перебував у Венеції, де проходив ремонт силової установки. Але командир корабля капітан III рангу Коррадо Чіні, відповідно до наказу командування, вирішив йти на південь, до баз союзників у напрямку Таранто. О 16:00 11 вересня корабель із 300 біженцями на борту вирушив на південь.

За пів години сталась аварія в одному з котлів, який довелось зупинити, внаслідок чого швидкість впала до 14 вузлів. За чверть години був помічений пароплав «Понтінія», який, на перший погляд, не становив загрози. Насправді він був захоплений двома німецькими торпедними катерами «S 54» і «S 55», які ховались за пароплавом. Коли «Квінтіно Селла» пройшов повз «Понтінію», німецькі торпедні катери атакували есмінець ззаду. О 17:45 «S 54» випустив дві торпеди. «Квінтіно Селла» відкрив вогонь у відповідь та спробував ухилитись від трпед, але через проблеми зі стерном не зміг цього зробити. Торпеди влучили в есмінець в районі мостика. Внаслідок влучання вибухнув паровий котел, корабель розламався навпіл. Носова частина затонула майже одразу, в той час корма рухалась за інерцією ще близько 200 м, після того перекинулась та затонула.

Командир корабля Коррадо Чіні, який був важко поранений (йому довелось ампутувати ногу) та інші вцілілі були підібрані пароплавами «Понтінія», «Леопарді» та торпедними катерами, а також рибальськими човнами. Загинуло 27 членів екіпажу та від 170 до 200 цивільних[8].

Рештки корабля[ред. | ред. код]

У 1956 році була здійснена перша, невдала, спроба підняти корабель. Був піднятий лише місток, розібраний на метал.

У 1972 році «Квінтіно Селла» був віднайдений ще раз і частково розібраний. Остов корабля перебуває на глибині 25 метрів за 30 миль на південь від Венеції та за 10 миль від оcтровів Лідо.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1922—1946. — London: Conway Maritime Press, 1980. — ISBN 0 85177 146 7 (англ.)
  • Эсминцы Второй мировой:первый в мире полный справочник /Александр Дашьян. - Москва:Эксмо:Яуза,2019,-416 с. ISBN 978-5-04-098439-8 (рос.)