Ranunculus sulphureus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ranunculus sulphureus
Ranunculus sulphureus (Longyearbyen).JPG
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Дводольні (Magnoliopsida)
Порядок: Жовтецевоцвіті (Ranunculales)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae)
Підродина: Жовтецеві (Ranunculoideae)
Триба: Ranunculeae
Рід: Жовтець (Ranunculus)
Вид: R. sulphureus
Біноміальна назва
Ranunculus sulphureus
Sol., 1774
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Ranunculus sulphureus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Ranunculus sulphureus
EOL logo.svg EOL: 2902117
IPNI: 713921-1
ITIS logo.svg ITIS: 18648
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 395310

Ranunculus sulphureus — вид трав'янистих рослин родини Жовтецеві (Ranunculaceae), поширений на півночі Північної Америки, в арктичній Європі й арктичній Росії. Етимологія: лат. sulphureus — жовтий, як сірка[1].

Порівняння[ред. | ред. код]

Ranuculus suphureus і R. nivalis обидва мають темно-коричневе волосся на «чашолистках», тоді як R. arcticus і R. wilanderi мають біле волосся. Листя R. arcticus і R. wilanderi з широкою середньою лопаттю і дуже вузькими бічними, R. nivalis із розмірено глибоко лопатевим листям, R. sulphureus із широким, неглибоко лопатевим листям, R. acris і R. subborealis із рівномірно глибоко розділеним листям і R. repens з трьома окремими листочками. Квітколоже у R. sulphureus опушене довгим каштановим волоссям; плоди голі або з довгим каштановим волоссям, натомість у R. nivalis квітколоже голе або з коричневим волоссям тільки верхівково, плоди завжди безволосі.

Опис[ред. | ред. код]

Це багаторічні поодинокі трави з одним квітковим стеблом або утворює невеликі купини з кількома квітковими стеблами. Квітконосні стебла прості, випростані, 10–30 см заввишки. Стебла і листки зі змінним, але розрідженим покривом коричневого волосся. Листки чергові. Прикореневі листи з черешком зазвичай 2–10 см завдовжки; листові пластини 1.5–2(3) × (1)1.5–2.5(3.5) см, округлі в загальних рисах, клиновидні або усічені при основі, лопаті тупих або гострі. Стеблові листки сидячі, пальчасті або пальчастороздільні з 3–5 лінійними лопатями.

Квіти Ranunculus і Coptidium мають зелені чашолистки й жовті або білі пелюстки; однак, як видається, чашолистки еволюційно є листочками оцвітини, себто пелюстками і, як видається, пелюстки є видозміненими тичинками. Надалі, ці два види квіткових листочків позначено як «чашолистки» і «пелюстки».

Квітки поодинокі, радіально-симетричні, з 5 «чашолистками» і «пелюстками». «Чашолистки» 6–10 × 4–6 мм, яйцевидої або оберненояйцевидої форми, зі щільним покривом темно-коричневих ворсинок. «Пелюстки» 8–11 × 7–11 мм, округлі, яскраво-жовті, з коричневими жилками, коли сухі. Численні тичинки (>30) яскраво-жовтого кольору, 1–4 мм завдовжки. Квітколоже більше у висоту, ніж у ширину, з довгими коричневим волоссям між горішками (видимі з ручним об'єктивом). Плодолистки численні, вільні. Плоди-горішки гладкі або з довгими коричневими волоссям і з носиками 1–1.5 мм довжини від прямих до різноманітно вигнутих. Голови горішків круглі або довгасті, 0.5–1 × 0.5–1 см.

Відтворення[ред. | ред. код]

Статеве розмноження насінням; вегетативного розмноження немає. Квіти й плоди регулярні, горішки численні. Горішки частково розсіюються тваринами, до хутра яких чіпляються гачкуватими носиками. В іншому випадку, ймовірно, поширюються проточною водою і, можливо, вітром.

Поширення[ред. | ред. код]

Північна Америка (Ґренландія, Північна Канада, Аляска — США); Євразія (арктичні, найпівнічніші частини Норвегії [вкл. Шпіцберген], Фінляндії, Швеції, Росії).

Населяє луки і вологі схили, часто навколо краю снігопокривних ділянок, неглибокі болота, вологу мохову тунду і обабіч потоків. Зазвичай росте в добре вкритих рослинністю місцях, але іноді трапляється на голій землі. Субстрат варіюється від глини до каменів (усі фракції). Здається, віддає перевагу субстратам від приблизно нейтральної до основної реакції ґрунту (рН), уникаючи найбільш кислі місця.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Dictionary of Botanical Epithets (англ.). www.winternet.com. Процитовано 2017-03-29.