Renault (бронеавтомобіль)
| Панцирник Renault | |
|---|---|
.jpg) Renault Type AG-1 | |
| Історія використання | |
| Оператори |
.svg){kind=small} УНР |
| Війни | Перша світова війна |
| Історія виробництва | |
| Виробник |
 Франція, Renault |
| Виготовлення | 1914–1915 |
| Виготовлена кількість |
120 |
| Характеристики | |
|
| |
| Броня | 5,5 мм панцирні плити (8 мм) |
Другорядне озброєння |
1×8 мм кулемет Hotchkiss M1914 (7,62 мм кулемет Максим) боєкомплект: 3000 |
| Двигун |
карбюраторний, рядний, 4 циліндровий мотор Renault 1,2 L l2 8 Cv водяного охолодження 20 к.с. |
| Трансмісія | 3-ступенева КП, привід на задні колеса |
| Підвіска |
залежна 4×2 |
| Дорожній просвіт | база: 2620 мм |
| Паливо | бензин |
| Швидкість |
шосе: 50 км/год. бездоріжжя: 30 км/год. |
.svg){kind=small}
Панцирник Renault був збудований компанією Renault для війська Франції згідно вимог до панцирних автомашин військового міністерства, сформульованих наприкінці 1915 року. Паралельно свої панцирники розробила компанія Peugeot.
Панцирник збирали на шасі автомашини Renault Type AG-1, на якій будували відомі таксі, що відіграли значну роль у битві на Марні (Марнське таксі). На задній осі автомашин встановили здвоєні колеса, 4-6 мм панцирні листи відкритого корпусу, 8 мм кулемет Hotchkiss мод.1914. Після випробувань було замовлено 120 панцирників AM Renault 20CV model E 1 і 150 панцирників Peugeot Modell AM 18CV. Для термінового виготовлення перших 20 панцирників у листопаді 1915 використали декілька санітарних автомашин, які мали б відправити на фронт. У автомашинах Renault радіатор розміщували позаду мотору і через суцільні панцирні листи вздовж моторного відсіку вода у них швидко закипала. Тому у новій модифікації панцирника позаду капоту навколо радіатора встановили жалюзі та збільшили панцирний захист до 8 мм. Виготовлення панцирників завершили до весни 1915, коли війна перейшла у позиційну стадію. Нагальна потреба у панцирниках відпала через неможливість подолання ними ліній загороджень. Їх переважно використовували для патрулювання за лінією фронту.
40 панцирників першої модифікації у квітні 1915 було продано до Росії, військо якої відступало під натиском німецько-австрійських військ. Згодом частину панцирників використали при будівництві 12 панцирників на Іжорському заводі за проектом штабс-капітана В. Мгеброва (панцирник Мгебров-Рено). Вони отримали закритий корпус з поворотною кулеметною баштою. Після революції панцирники використовувались арміями РСЧА, Добровольчою, УНР (1-2 панцирника)
Після завершення війни панцирники французької армії капітально відремонтували і переправили до Марокко, де вони використовувались військом до середии 1920-х років.
Посилання[ред. | ред. код]
- Бронеавтомобили Renault образца 14 года. (рос.)
- Мгебров-Рено[ru] (рос.)
- French WWI Armoured Cars [Архівовано 9 серпня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
Джерело[ред. | ред. код]
- Коломиец М. В. Броня русской армии. Бронеавтомобили и бронепоезда в Первой мировой войне. — М.: Яуза, 2008 — ISBN 978-5-699-27455-0 (рос.)
| |||||||||||||
