Romfell

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Панцирник Romfell Panzerwagen
Romfell. 1916 р.
Romfell. 1916 р.
Історія використання
На озброєнні Після 1919
Війни Перша світова війна
Історія виробництва
Виробник Австро-Угорщина Австро-Угорщина, Automobil Ersatzdepot, Будапешт
Виготовлення 19151918
Характеристики
Вага біля 3000 кг
Довжина 5,67 м
Ширина 1,8 м
Висота 2,48 м
Обслуга 3

Броня Лоб: 6 мм
Борт: 6 мм
Башта: лоб: 6 мм
Головне
озброєння
7,92 мм Schwarzlose M.07/12
Другорядне
озброєння
боєкомплект: 3000 набоїв
зв'язок: безпровідний телеграф фірми Siemens & Halske
Двигун карбюраторний, рядний, 4 циліндровий мотор водяного охолодження,
75 (90) к.с.
Підвіска залежна
4×4; 2×4
Паливо бензин
Швидкість шосе: 25-30 км/год

Romfell у Вікісховищі

Панцирник Romfell (нім. Romfell Panzerwagen) належав до австро-угорських збройних сил періоду 1-ї світової війни. Його почали виготовляти 1915 у майстерні Automobil Ersatzdepot Будапешту на базі автомобілів Мерседес, Fiat задля нагальної моторизації австро-угорського війська. Проект розробили офіцери гауптман Романик (нім. Romanic) та оберст Феллнер (нім. Fellner), сполучення прізвищ яких дало назву панцирнику. Проект схвалили військові і до кінця 1915 зібрали дослідний екземпляр панцирника, чиї випробування тривали протягом вересня-листопада цього ж року. Обмежене серійне виробництво тривало у 1917–1918 роках. Це був другий панцерник Австро-Угорщини після панцерника Юновича.

Гнуті 6 мм панцирні листи кріпили заклепками до рами з кутників. Радіатор захищало панцирне жалюзі. Командир і водій використовували передні і бічні лючки, що закривались кришками з оглядовими щілинами. На марші водій мав змогу висувати голову у верхньому люці. Ззаду розміщувалась циліндрична сферична башта з кутом обертання 360°. У ній встановлювали кулемет 7,92 мм Schwarzlose M.07/12 з боєкомплектом 3000 набоїв, безпровідний телеграф фірми Siemens & Halske.

Для виготовлення панцирників використовували повноприводні автомобілі Мерседес невизначеної моделі та трофейні вантажні автомобілі FIAT, чиї технічні характеристики доволі поступались. Панцирники використовували на Італійському і російському фронтах у складі Першого Ц. К. Панцирного ескадрону. Один з них використовувався румунським військом під назвою «Resita». Два панцирники передали до Першого Ц. К. Панцирного автоз'єднання (K.u.K № 1 Panzerautozug) на італійському фронті. У ньому також знаходились два панцирника P.A. 1 та по трофейному Lancia I.Z., Остин-Путиловець.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Kenneth Macksey, John Batchelor: Die Geschichte der Panzerkampfwagen. Wilhelm Heyne Verlag, München 1978, ISBN 3-453-52081-5 (нім.)
  • Walter J. Spielberger: Kraftfahrzeuge und Panzer des österreichischen Heeres 1896 bis heute. Motorbuch-Verlag, Stuttgart 1976 ISBN 3-87943-455-7 (нім.)
  • Rudolf Hauptner, Peter Jung Stahl und Eisen im Feuer: Panzerzüge und Panzerautos des k.u.k. Heeres 1914–1918. — Wien: Österreichische Militärgeschichte, Sonderband, 2003 — ISBN 978-3901208423 (нім.)
  • Peter Jung The Austro-Hungarian Forces in World War I (part 2) — 1916-18. — Oxford, UK: Ospray Publishing, 2003. — 48 с. — (Men-at-Arms). — ISBN 978-1841765952 (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]