Rubus fruticosus
| Rubus fruticosus | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Розоцвіті (Rosales) |
| Родина: | Трояндові (Rosaceae) |
| Рід: | Ожина (Rubus) |
| Вид: | R. fruticosus
|
| Біноміальна назва | |
| Rubus fruticosus L.
| |
Rubus fruticosus — вид квіткових рослин родини трояндових (Rosaceae).
Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Кущ. Стебла здебільшого нависають і дуже колючі, повзучі. Листки голі з обох боків. Чашолистки зелені. Пелюстки білі, великі, оберненояйцювато-довгасті. Плоди чорні, блискучі, з солодким смаком. Насіння від яйцюватих до широко-яйцюватих, ± сплощені з боків, 2.8–4.2 x 1.9–2.8 мм; поверхня сітчаста, дорсальний шов чіткий жовтувато-коричневий. 2n = 28[1][2]
Поширення[ред. | ред. код]
Поширення: Австрія, країни Балтії, Білорусь, Бельгія, колишня Чехословаччина, Данія, Франція, Німеччина, Велика Британія, Угорщина, Ірландія, Італія, Нідерланди, Норвегія, Польща, Швеція, Швейцарія, Україна, колишня Югославія; інтродукований до ПАР, Австралії, Нової Зеландії, Японії[3].
Росте на узліссях, полях, садах, живоплотах[1].
В Україні росте на узліссях і в чагарниках — на Закарпатті, зрідка[4].
Використання[ред. | ред. код]
Плоди придатні для приготування джемів. Рослина також використовується для розмежування земельних ділянок. Інші функції живої огорожі з ожини полягають у постачанні пилку та нектару для виробництва меду.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bojnanský, V.; Fargašová, A. Atlas of Seeds and Fruits of Central and East-European Flora. — Springer Science & Business Media, 2007. — С. 249. (англ.)
- ↑ Rubus fruticosus. Tela Botanica. Процитовано 20.10.2023. (фр.)
- ↑ Rubus fruticosus. Plants of the World Online / Kew Science. Процитовано 02.05.2023. (англ.)
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 163.
|