SM-6 ERAM

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
RIM-174 Standard 6 ERAM
Старт ракети SM-6 ERAM з USS John Paul Jones (DDG 53)
Тип: позагоризонтальна зенітна керована ракета
Походження: США США
Історія служби
Термін використання 2013 –
Історія виробництва:
Виробник Raytheon
Вартість 5,1 млн. доларів
Характеристики
Маса 1500 кг
Тип і модель двигуна 1 ступінь Mk 72
2 ступінь Mk 104
Швидкість Ма 3,5
Запас ходу 340 км
Довжина 6.55 м
Пускова платформа ракетні крейсери, есмінці

Commons-logo.svg SM-6 ERAM у Вікісховищі

RIM-174 SM-6 ERAM (Standard Missile , Extended Range Active Missile) (RIM-174 SM-6 ERAM) — двоступенева зенітна керована ракета «поверхня-повітря» останнього покоління компанії Raytheon. Призначається для боротьби з сучасними літаками та БПЛА, гелікоптерами, протикорабельними крилатими ракетами над водою і сушею. Збудована на базі ЗКР Standard SM-2. Балістичні ракети передбачається знищувати за межами атмосфери Землі чи на підльоті після подолання ними середньої лінії захисту ракет SM-3. Прийнята на озброєння 2013 року.

Історія[ред. | ред. код]

Виготовлену невеликою серією ракету SM-2 Block IV повинна була замінити універсальна зенітно- протибалістична ракета SM-2 Block IVA, проект якої 2001 закрили. Через це кораблі ВМС опинились без сучасної ракети «поверхня-повітря» далекої дії. Компанія Raytheon уклала 2004 угоду з ВМС США на розробку ракети, до чого приступили наступного року. Після тестувань (2007) ракета отримала у лютому 2008 позначення RIM-174A[1]. У вересні 2009 було підписано контракт на 93 млн. доларів і першу передсерійну ракету поставили у березні 2011.

З 2013 ракети SM-6 ERAM повинні були стати основною ракетою ППО флоту позагоризонтальної дії. Планувалось закупити 1200 ракет на 6.167.800.000 доларів при вартості однієї 4.000.000 доларів. 3 жовтня 2013 було закуплено 89 SM-6 із запчастинами, тарою, обслуговуванням. 27 листопада 2013 перші ракети встановили на борті есмінця USS Kidd (DDG-100)[2]. На навчаннях 18-20 червня 2014 USS John Paul Jones (DDG-53) запустив 4 SM-6, але результати стрільб засекречені[3]. 14 серпня 2014 під час тестів SM-6 успішно атакувала дозвукову ракету на гранично малій висоті над землею[4]. 24 жовтня 2014 Raytheon оприлюднила інформацію про успішне перехоплення ракетами SM-6 на малій висоті надзвукової ракети GQM-163 Coyote[en] і дозвукову ракету-мішень Northrop BQM-74 Chukar[en][5]. Родзинка полягала у тому, що інформацію про цілі надав інший ракетний есмінець по системі Іджіс і SM-6 були запущені з корабля, чиї радари не бачили ціль, а ракети самостійно їх віднайшли і знищили.

Конструкція[ред. | ред. код]

Для зменшення терміну розробки ракети, її вартості і підвищення надійності було використано давно випробувану, надійну конструктивну базу ракети з напівактивною системою наведення SM-2 Block-IV[6] — класичний напівактивний радар, дворежимний маршевий двигун Mk 104 і стартовий Mk 72, уламково-фугасну боєголовку Mk125 Mod 1. Дальність дії ракети може становити понад 200 (370,4 км).

Конструктивну базу доповнили добре відпрацьованою активною голівкою самонаведення з ракети класу «повітря-повітря» AIM-120 AMRAAM. Для підвищення її потужності і чутливості антена РЛС була збільшена з 18 см до 34 см[7]. Завдяки цьому ракета отримала можливість ураження повітряних цілей за межами прямої видимості цілі з стартової платформи (корабля) (англ. Beyond Visual Range (BVR)) та захищених за допомогою технологій Стелс. Одночасно завдяки мережі сумісності елементів військової техніки[8] у системі керування SM-6 було використано передові платформи сенсорів з систем АВАКС, бойових літаків. Наведення ракет здійснюється завдяки системам інерціальної навігації, активного радіолокаційного самонаведення[9] і напівактивного радіолокаційного самонаведення[10]

SM-6 ERAM, на відміну від інших ракет серії Standard, можуть бути періодично протестовані і сертифіковані без видалення з контейнерів і коморок системи вертикального запуску Mk 41.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]