SMS Kaiser Max (1863)
 Броненосець «Кайзер Макс»
| |
| Історія | |
|---|---|
.svg){kind=small} Австро-Угорщина
| |
| Назва: | SMS Kaiser Max |
| Будівник: | «Stabilimento Tecnico Triestino», Трієст |
| Закладений: | жовтень 1861 року |
| Прийнятий: | 1863 рік |
| Виведений: | Перебудований у 1873-1876 роках |
| Основні характеристики | |
| Тип: | Броненосець однойменного типу |
| Водотоннажність: | 3 588 т (стандартна) |
| Довжина: | 70,78 м |
| Ширина: | 10 м |
| Осадка: | 6,32 м |
| Потужність: | 1 926 к.с. |
| Двигуни: |
|
| Швидкість: | 11 вузлів |
| Екіпаж: | 386 |
| Озброєння: |
|
| Бронювання: | Пояс: 115 мм |
«Кайзер Макс» (нім. SMS Kaiser Max) - броненосець однойменного типу ВМС Австро-Угорщини другої половини 19-го століття.
Історія створення[ред. | ред. код]
Броненосець «Кайзер Макс» був закладений у жовтні 1861 року на верфі «Stabilimento Tecnico Triestino» у Трієсті. Спущений на воду 14 березня 1862 року, вступив у стрій у 1863 році.
Свою назву отримав на честь імператора Священної Римської імперії Максиміліана I.
Історія служби[ред. | ред. код]
Під час Другої Шлезвізької війни 1864 року «Кайзер Макс» входив до складу ескадри адмірала фон Вюллресторфа у Північному морі.
Битва біля Лісси[ред. | ред. код]
З початком австро-італійської війни 1866 року командувач австрійським флотом Вільгельм фон Тегетгофф мобілізував і повністю укомплектував свої кораблі. 27 червня він привів свій флот до Анкони, але командувач італійським флотом Карло Пелліон ді Персано відмовився вступати у бій.
16 липня Персано вирушив з Анкони до острова Лісса з метою захопити його. Італійські кораблі 3 дні обстрілювали острів, завдавши серйозних пошкоджень береговим батареям, але не змогли повністю подавити їх опір, а всі спроби десанту були відбиті.
20 липня Тегетгофф привів свій флот до Лісси. Він розташував свої броненосці клином, дерев'яні кораблі 2-ї і 3-ї дивізій йшли позаду. «Кайзер Макс» розташовувався на лівому фланзі австрійського флоту.
На початку бою «Кайзер Макс» разом з кораблями «Саламандер» і «Габсбург» атакував передову дивізію італійського флоту під командуванням адмірала Вакки. Але незабаром шикування кораблів обох флотів порушилось і битва перетворилась на розрізнені сутички.
«Кайзер Макс» атакував італійський броненосець «Ре д'Італія», але не завдав йому серйозної шкоди. Потім він переслідував броненосець «Палестро», але не зміг наздогнати його. В цей час «Дон Хуан де Аустрія» опинився в оточенні ворожих кораблів, і «Кайзер Макс» вирушив йому на допомогу, допомігши відбитись від ворожої атаки.
Загалом за час бою «Кайзер Макс» здійснив 15 залпів по ворожих кораблях і отримав 28 влучань, які, проте, не завдали йому серйозної шкоди.
Подальша служба[ред. | ред. код]
Після закінчення війни «Кайзер Макс» разом з однотипними броненосцями пройшов ремонт та переозброєння. Але вже за 10 років після вступу у стрій дерев'яний корпус корабля почав гнити. Крім того, кораблі типу «Кайзер Макс» вже не вписувався в нову концепцію броненосців.
Внаслідок австро-угорського компромісу 1867 року дві частини дуалістичної монархії мали право вето на рішення одна одної. Незацікавленість Угорщини в морській експансії призвела до різкого скорочення бюджету флоту. Кошти для будівництва нових кораблів не виділялись. Тому було вирішено побудувати нові кораблі під виглядом «модернізації», кошти на яку виділялись з меншими труднощам.
У 1873-1876 роках броненосці типу «Кайзер Макс» були «модернізовані», а фактично збудовані заново. Від попередніх кораблів залишились лише машини, частина броні та деяке обладнання.
Література[ред. | ред. код]
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
- Патянин С. В. Сражение при Лиссе // Морская кампания: журнал. — 2016. — № 7 (59).(рос.)
- Энциклопедия броненосцев и линкоров. / А.Е. Тарас, Минск, 2002 (рос.)
- Броненосцы имперсокй Австрии. Наследники победителей при Лиссе / Виталий Полуян. — Москва:Яуза-пресс, 2018. - 152 с. ISBN 978-5-9955-1005-5 (рос.)
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
