SM U-9 (Кайзерліхе Маріне)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
SM U-9
U9Submarine.jpg
SM U-9. 1914
Під прапором War Ensign of Germany (1903-1918).svg Імператорські військово-морські сили (19081919)
Порт приписки Кіль (Німецька імперія)
Спуск на воду 22 лютого 1910
Виведений зі складу флоту 1919 розібрана на металобрухт в Моркем
Основні характеристики
Тип корабля Дизельні ПЧ
Розробник проекту Kaiserliche Werft DanzigДанціґ
Швидкість (надводна) 14,2 вузлів (26.3 км/год.)
Швидкість (підводна) 8,1 вузлів (15.0 км/год.)
Робоча глибина занурення 30 м
Гранична глибина занурення 50 м
Автономність плавания на поверхні 3250 мМ при 9 вузлів (6,020 км) • під водою 80 мМ при 5 вузлів/год.
Екіпаж 29 осіб (4 офіцери, 25 унтерофіцерів)
Вартість 2140000 марок
Розміри
Водотоннажність надводна 485 (493) т
Водотоннажність підводна 601 (611) т
Довжина найбільша (по КВЛ) 57,38 м
Ширина корпусу найб. 6,00 м
Середня осадка (по КВЛ) 3,13 м
Силова установка

2 керосинових двигуни-генератори (6 або 8-ти циліндрові) потужністю по 450 к. с. (445 кВт),

2 електродвигуни потужністю по 520 к.с. (515 кВт),

2 гребні гвинти, діаметром в 1,45 м.
Озброєння
Артилерія 1 x 5 см SK L/40 • 1 × 37 мм кулемет Hotchkiss
Торпедно-
мінне озброєння
2 носових і 2 кормових ТА калібру 18” (450-мм). 6 торпед • 12 Р-мін (березень-грудень 1916)
Commons-logo.svg Зображення на Вікісховищі

SM U-9 - гасово-електричний підводний човен Кайзерліхе Маріне (нім. Kaiserliche Marine) періоду Першої світової війни.

U 9 (як тип підводних човнів Німеччини) - 4 однотипні німецькі підводні човни ВМФ Німецької імперії. Замовлені 15 липня 1908 року, передані флоту в 1010-1911 роках В часи Першої світової війни були в числі 329 підводних човнів німецької імперії, котрі брали участь в бойових діях. Човен типу SM U-9 потопив 18 кораблів і суден супротивників, загальним тоннажем 52000 тон, човен SM U-10 потопив 7 кораблів і суден загальним тоннажем 1600 тон, човен SM U-12 потопив 2 кораблі загальним тоннажем 1800 тон. В час війни усі човни типу були втрачені, екіпажі двох з них загинули повністю.

Цей тип підводних човнів був продовженням вдосконалення човна типу U 3. Відрізнявся більшим тоннажем, більшою довжиною, більшою осадкою, потужнішими двигунами-генераторами і електродвигунами, наявність двох допоміжних гасових двигунів, більшою поперечною остійністю, новою другою палубною 37-мм гарматою і головне на них була збільшена майже удвічі дальність ходу за рахунок збільшення вмісту паливних цистерн. [1][2][3]

Історія[ред. | ред. код]

Повернення SM U-9 на базу

Підводний човен заклали 15 липня 1908 на Імперській корабельні Гданська[pl]. Її будівництво обійшлось у 2,140,000 золотих марок. Був одним з чотирьох човнів Типу U-9. Разом з чотирма човнами Типу U-5 склали основу підводного флоту Німецької імперії. SM U-9 спустили на воду 22 лютого 1910, а 18 квітня підняли на ньому прапор.

Підводний човен приводили в дію чотири мотори Körting Hannover[en], що працювали на гасі - два 8-циліндрові потужністю 350 к.с. і два 6-циліндрові по 250 к.с. (сумарно 1200 к.с.). Для них човен перевозив 52 т палива. Під водою працювали два електромотори Siemens-Schuckertwerke[en] потужністю по 580 к.с. У човні було по 2 торпедні апарати на кормі, носі, де були ще 2 резервні торпеди.

Потоплення крейсерів. Поштівка
Екіпаж SM U-9 після нагородження човна Залізним хрестом

З серпня 1914 капітаном човна став капітан-лейтенант Отто Веддінген[de]. На початку війни 22 вересня 1914 підводний човен стояв на позиції за 50 км північніше Роттердаму, коли мимо пропливали три англійські панцирні крейсери - HMS Aboukir[en], HMS Cressy[de] і однотипний HMS Hogue[de] з 7-ї ескадри крейсерів. SM U-9 затопив 1 торпедою перший крейсер. На двох інших подумали, що він підірвався на міні, і зупинились для допомоги на відстані 1 милі з двох сторін від нього. Маневруючи, SM U-9 потопив крейсери HMS Hogue (2 торпеди), HMS Cressy (3 торпеди). Загинуло 1459 моряків, 837 врятували. Вільгельм ІІ нагородив Залізним Хрестом капітана і підводний човен, хрест з якого прикріпили на рубку. Таку нагороду отримав у Кайзерліхе Маріне лише малий крейсер SMS Emden. У наступному поході 15 жовтня SM U-9 затопив біля Абердину бронепалубний крейсер HMS Hawke[en]. За це Вільгельм ІІ нагородив Отто Веддінгена орденом Pour le Mérite.

12 січня 1915 першого офіцера човна Йогана Шпіса (нім. Johannes Spieß) призначили капітаном. З 3 травня по 16 серпня 1915 потопив 10 британських кораблів тоннажністю близько 200 т і три тоннажем 939 т, 3.590 т, 2.205 т. 5 листопада 1915 потопив останній корабель - російськийтральщик «№ 4». у 600 т. Човен переробили у березні 1916 для постановки мін у Балтійському морі. 16 квітня 1916 Шпіс покинув капітанський місток SM U-9, який став навчальним човном. 26 листопада 1918 човен передали Британії, де його розібрали на металобрухт 1919 у Моркемі графства Ланкашир.

Впродовж війни SM U-9 у семи походах потопив 5 військових кораблів тоннажем 44.173 т і 13 торгових тоннажем 8.636 брт. Жоден підводний човен часів 1-ї світової війни не потопив більше військових кораблів.

Представники типу[ред. | ред. код]

Назва Завод Закладений Спущений на воду Переданий флоту Виведений з флоту Утилізований
SM U-9 Kaiserliche Werft Danzig 22.02.1910 18.04.1910 26.11.1918 1919
SM U-10 Kaiserliche Werft Danzig 24.01.1911 31.08.1911 30.07.1916, був втрачений у Фінській затоці за невияснених обставин, екіпаж загинув, 29 осіб
SM U-11 Kaiserliche Werft Danzig 2.04.1910 21.09.1910 4.03.1915 підірвався на міні біля Бельгії, у точці 51°06′ пн. ш. 1°29′ сх. д. / 51.100° пн. ш. 1.483° сх. д. / 51.100; 1.483Координати: 51°06′ пн. ш. 1°29′ сх. д. / 51.100° пн. ш. 1.483° сх. д. / 51.100; 1.483, весь екіпаж загину, 26 осіб
SM U-12 Kaiserliche Werft Danzig 6.05.19010 13.09.1911 10.03.1915, потоплений, корабельною артилерією після зіткнення з кораблем біля Шотландії, 16 загиблих, 10 врятованих.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1.  Gröner 1985, p. 27-28.
  2. Sinking of HMS Aboukir, Cressy and Hogue by U-9. World War 1 Naval Combat. Процитовано 2007-05-27. 
  3. U-9 successes. UBoat.net. Процитовано 19 February 2014. 

Джерела[ред. | ред. код]

Хрест з рубки U-9
  • Robert Gardiner (red.): Conway's All the World's Fighting Ships 1906-1921. London: Conway Maritime Press, 1986. ISBN 0-85177-245-5 (англ.)
  • Andrzej Perepeczko: Wojenne szczęście U-9. "Nowa Technika Wojskowa" 5/2000. ISSN 1230-1655 9поль.)
  • Gordon Williamson: U-boats of the Kaiser's Navy. Botley, Oxford: Osprey Publishing, 2002. ISBN 1-84176-362-4. (англ.)
  • Spindler, Arno (1932,1933,1934,1941/1964,1966). Der Handelskrieg mit U-Booten. 5 Vols. Berlin: Mittler & Sohn. Vols. 4+5, dealing with 1917+18, are very hard to find: Guildhall Library, London, has them all, also Vol. 1–3 in an English translation: The submarine war against commerce. 
  • Beesly, Patrick (1982). Room 40: British Naval Intelligence 1914–1918. London: H Hamilton. ISBN 978-0-241-10864-2. 
  • Fitzsimons, Bernard, ed. The Illustrated Encyclopedia of 20th Century Weapons and Warfare, "U-Boats (1905–18), Volume 23, p. 2534. London: Phoebus Publishing, 1978.
  • Halpern, Paul G. (1995). A Naval History of World War I. New York: Routledge. ISBN 978-1-85728-498-0. 
  • Roessler, Eberhard (1997). Die Unterseeboote der Kaiserlichen Marine. Bonn: Bernard & Graefe. ISBN 978-3-7637-5963-7. 
  • Schroeder, Joachim (2002). Die U-Boote des Kaisers. Bonn: Bernard & Graefe. ISBN 978-3-7637-6235-4. 
  • Koerver, Hans Joachim (2008). Room 40: German Naval Warfare 1914–1918. Vol I., The Fleet in Action. Steinbach: LIS Reinisch. ISBN 978-3-902433-76-3. 
  • Koerver, Hans Joachim (2009). Room 40: German Naval Warfare 1914–1918. Vol II., The Fleet in Being. Steinbach: LIS Reinisch. ISBN 978-3-902433-77-0. 
  • Gröner, Erich (1985). U-Boote, Hilfskreuzer, Minenschiffe, Netzleger, Sperrbrecher. Die deutschen Kriegsschiffe 1815–1945 (German) III (Koblenz: Bernard & Graefe). ISBN 3-7637-4802-4. 
  • Rössler, Eberhard (1985). U-Bootbau bis Ende des 1. Weltkriegs, Konstruktionen für das Ausland und die Jahre 1935–1945. Die deutschen U-Boote und ihre Werften (German) I (Koblenz: Bernard & Graefe). ISBN 3-7637-5213-7. 

Посилання[ред. | ред. код]