SN 386
| SN 386 | |
|---|---|
 | |
| Інші назви | SN 386 |
| Тип події | наднова, залишок наднової |
| Спектральний клас | наднова типу II |
| Дата | квітень/травень 386 |
| Сузір'я | Стрілець |
| Пряме піднесення | 18г 11.5х[1] |
| Схилення | −19° 25′[1] |
| Відстань | 14000-23000 св.р. |
| Слід | оболонка |
| Зоря-господар | Чумацький Шлях |
| Попередня подія | SN 185 |
| Наступна подія | SN 393 |
| SN 386 у Вікісховищі | |
SN 386 — короткочасна астрономічна подія в сузір’ї Стрільця, яку китайські астрономи описали в 386 році нашої ери як «гостьову зорю»[2]. Конкретна природа об'єкту залишається спірною - це може бути як спалах наднової зорі, так і нової.
Запис[ред. | ред. код]
Імператор Сяову Цзінь, 11-й рік періоду правління Тайюань, третій місяць. У Наньдоу була зоря-гість, яка проіснувала до 6-го місяця (з 13 липня по 10 серпня), коли вона зникла. Опис Цзінь шу, Тяньвень чжі, гл. 13; Сун шу, Тяньвень чжі, гл. 25 згідно з Xu, Pankenier, Jiang 2000[3].
Наньдоу, або Південна Ведмедиця, наразі є частиною сузір'я Стрільця. Історична інформація про подію вкрай обмежена. Єдине, що відомо - стався спалах якогось об'єкту і його було видно приблизно впродовж 3 місяців. Оскільки цей астеризм (Наньдоу) знаходиться в балджі Чумацького Шляху або близько до нього, об’єкт мав бути яскравим (принаймні 2 зоряна величина), щоб його можна було розпізнати на яскравому фоні хмар Чумацького Шляху.
Можлива наднова[ред. | ред. код]
Через тривалість події було запропоновано, що цей запис повідомляє про наднову зорю[2]. З 1976 року було вказано на кілька можливих залишків наднових, як ті, що можуть бути пов'язані з цією нандовою. Конкретна ідентифікація ускладнєються тим, що ця область є багатою на астрономічні об'єкти.
| Позначення | Джерело | Коментарі | |
|---|---|---|---|
| G011.2–01.1 | Стівенсон і Грін (2002), стор. 182 | Перше припущення з радіоданих (див. нижче) | |
| G011.2–00.3 | |||
| G007.7–03.7 | Чжоу та ін. (2018) | Можливо після рентгенологічних спостережень | |
| G008.7–05.0 | Також маленький і у відповідному положенні |
Оскільки в тій області є залишки наднових, припущення про нандову зорю є обґрунтованим. Проте зоря має бути надновою низької світності[4], оскільки вона проіснувала лише три місяці. Таким чином, виникла альтернативна гіпотеза - класична нова, яка також була б можливим поясненням цього явища. [5]
Можлива нова[ред. | ред. код]
Час спаду класичних нових зазвичай вимірюється як тривалість спаду на 3 зоряні величини від піку. Цей так званий час t3 коливається від типових 25–30 днів для швидких нових і до десяти місяців для найповільніших відомих класичних нових[6][7][8]. Таким чином, ця історична подія могла легко бути спричинена швидкою або помірно швидкою класичною новою. Враховуючи пік світності принаймні на рівні 2 зоряній величини (щоб зорю можна було спостерігати на фоні Чумацького Шляху) та зникнення зорі протягом 3 місяців (коли її світність впала до 5 зоряної величини, що близько до межі неозброєного ока), подія може відповідати помірно швидкій новій.
Однак конкретна яскравість зорі в піку невідома, і чим яскравіший пік, тим швидша нова. Наприклад, якщо пік припадав на зоряну величину −1 (як Сіріус) або −4 (як Венера) і знизився до понад 5 зоряної величини протягом трьох місяців, то зоря, ймовірно, є швидкою новою[5]. Можливі (але не єдині) кандидати в китайському сузір'ї Наньдоу:[5]
| Позначення | Коментарі |
|---|---|
| V1223 Sgr | Проміжний поляр |
| V3890 Sgr | Відома рекурентна нова |
| Ще чотири симбіотичні подвійні файли |
Залишок наднової SNR G11.2-0.3[ред. | ред. код]
Хоча раніше зазвичай вважалося, що SN 386 пов’язана із симетричною сферичною оболонкою (залишком наднової з колапсом ядра) SNR G11.2-0.3 розміром 4 кутові секунди[9], зараз ця теорія вважається невірною[10][11].
Виміряна середня швидкість розширення цієї оболонки становить 0,0277±0,0180% на рік, а діаметр близько 3,0 пк (9,8 св. р.) , що свідчить про вік 1900±500 років[10].
Відмова науковців асоціаціювати SNR G11.2–0.3 із SN 386 пояснюється дуже високим поглинанням світла між цією оболонкою і Землею, яке за інфрачервоними спостереженнями оцінюється приблизно в 16 зоряних величин. Це означає, що наднову не було б видно неозброєним оком[10].
Пульсар: PSR J1811-1926[ред. | ред. код]
У центрі оболонки G11.2–0.3 знаходиться нейтронна зоря, яка швидко обертається з періодом 65 мс і спостерігаеться на радіочастотах як пульсар PSR J1811-1926, а в рентгенівському діапазоні як джерело випромінювання AX J1811-1926[10][12]. Цей пульсар і газову хмару навколо нього спостерігав рентгенівський космічний телескоп Чандра[13]. Виміри швидкості обертання, швидкості гальмування, а також радіоспостереження PSR J1811-1926 вказують на його набагато більший вік від 20 000 до 23 000 років, що також може спростувати гіпотезу, що вона є залишком SN 386[10].
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ а б Galactic SNRs: Detailed Listings
- ↑ а б Clark, D. H.; Stephenson, F. R. (1976). Which Historical New Stars were Supernovae?. Q. J. R. Astron. Soc. 17: 290. Bibcode:1976QJRAS..17..290C.
The position of the star AD 386 corresponds very well with that of the SNR G11.2–0.3, and this leads us to make the tentative suggestion that this source is the remnant of the star.
- ↑ Zhentao Xu;, David W. Pankenier;, Yaotiao Jiang. (2000). East Asian Archaeoastronomy: Historical Records of Astronomical Observations of China, Japan, and Korea. Amsterdam: Gordon & Breach.
- ↑ Zhou, Ping; Vink, Jacco; Li, Geng; Domcek, Vladimír (1 вересня 2018). G7.7-3.7: A Young Supernova Remnant Probably Associated with the Guest Star in 386 CE (SN 386). The Astrophysical Journal Letters. 865 (1): L6. arXiv:1809.03535. Bibcode:2018ApJ...865L...6Z. doi:10.3847/2041-8213/aae07d.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ а б в Hoffmann, Susanne M.; Vogt, Nikolaus (1 липня 2020). A search for the modern counterparts of the Far Eastern guest stars 369 CE, 386 CE and 393 CE. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 497 (2): 1419—1433. arXiv:2007.01013. Bibcode:2020MNRAS.497.1419H. doi:10.1093/mnras/staa1970.
- ↑ Strope, Richard J.; Schaefer, Bradley E.; Henden, Arne A. (1 липня 2010). Catalog of 93 Nova Light Curves: Classification and Properties. The Astronomical Journal. 140 (1): 34—62. arXiv:1004.3698. Bibcode:2010AJ....140...34S. doi:10.1088/0004-6256/140/1/34.
- ↑ Hoffmann, Susanne M.; Vogt, Nikolaus (1 травня 2020). Cataclysmic variables as possible counterparts of ancient Far Eastern guest stars. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 494 (4): 5775—5786. arXiv:2005.03733. Bibcode:2020MNRAS.494.5775H. doi:10.1093/mnras/staa1162.
- ↑ Hoffmann, Susanne M.; Vogt, Nikolaus (1 липня 2020). Counterparts of Far Eastern Guest Stars: Novae, supernovae, or something else?. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 496 (4): 4488—4506. arXiv:2006.00977. Bibcode:2020MNRAS.496.4488H. doi:10.1093/mnras/staa1685.
- ↑ SNR G11.2-0.3. SIMBAD. Страсбурзький центр астрономічних даних.
- ↑ а б в г д
Borkowski, K. J.; Reynolds, S. P.; Roberts, M.S.E. (2016). G11.2-0.3: the young remnant of a stripped-envelope supernova. Astrophysical Journal. 819 (2): 160. arXiv:1602.03531. Bibcode:2016ApJ...819..160B. doi:10.3847/0004-637X/819/2/160.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Kaspi, V. M.; Roberts, M. E.; Vasisht, G.; Gotthelf, E. V.; Pivovaroff, M.; Kaawai, N. (10 жовтня 2001). Chandra X-Ray Observations of G11.2–0.3: Implications for Pulsar Ages. The Astrophysical Journal. 560 (1): 372. arXiv:astro-ph/0107292. Bibcode:2001ApJ...560..371K. doi:10.1086/322515.
The supernova remnant SNR G11.2–0.3 has received considerable observational attention because of the possibility that it is associated with a 'guest star' witnessed by Chinese astronomers in the year A.D. 386 (Clark & Stephenson 1977).
- ↑ . Albuquerque, New Mexico.
{{cite conference}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ NASA/CXC/Eureka Scientific/M.Roberts et al, A Textbook Supernova Remnant