Salicornia perennans
| Salicornia perennans | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Salicornia perennans Willd., 1797 | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||
| Salicornia prostrata Pall., nom. illeg. | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Salicornia perennans — вид рослин з родини амарантових (Amaranthaceae), поширений на півночі Африки, на півдні Європи, в помірній Азії.
Однорічна рослина висотою 10—35 см, трав'яниста, гола і надземними м'ясистими пагонами (сукулент). Стебло, висхідне, майже завжди пряме, членисте, із супротивними, довгими, голими гілками. Рослина спочатку зелена, потім пурпурово-червона. Листки скорочені, нерозвинені, замість них у вузлах є короткі супротивні піхви. Суцвіття у вигляді соковитих, щільних, циліндричних колосків, на коротких ніжках, розташовуються на кінцях стебел і гілок. Квітки двостатеві, без прицвітків, глибоко занурені в тканину стебла, розміщені в коротких триквіткових дихазіях, верхня квітка часто більша, бічні розташовані нижче середнього, утворюючи трикутник. Оцвітина суцільна, нерозділена, у вигляді ромбічного щитка, що відкривається тільки вгорі вузькою щілиною, з якої висовуються тичинки і рильця. Маточка вертикальна з двома приймочками. Зав'язь одногніздова. Плоди коротко-волосисті, яйцеподібні; насіння вертикальне, з кільцевим зародком. 2n = 18[1][2][3].
Цвіте у липні — вересні. Запилення перехресне, здійснюється завдяки переносу пилку вітром (анемофіл). Плоди дозрівають у листопаді. За типом поширення насіння відноситься до балістів (їх діаспори розкидаються пружніми плодоніжками при поштовхах). Несприятливий період переживає у вигляді насіння (терофіт)[4].
Поширений на півночі Африки, на півдні Європи, на півдні помірної Азії (за винятком тропічних районів)[2][5][6].
В Україні поширений у південних і східних районах[1][4] [7].
Солонець солончаковий — стрижньокореневий, вегетативно нерухливий однорічник, за сезонним життєвим циклом належить до терофітів[4].
Рослина світлолюбна (геліофіт) і теплолюбна (мегатерм), досить вибаглива до зволоження ґрунту (мезофіт); як і всі сукуленти добре пристосована до зростання в умовах значного засолення (галофіт)[4].
Солонець солончаковий є найхарактернішою рослиною злісних мокрих солончаків. Він один із перших захоплює території, звільнені із під морських вод та з-під тимчасових солоних озер[1]. У межах ареалу зростає на солонцях, солончаках, по берегах морів та солоних водойм, часто утворюючи мозаїчні рослинні комплекси за участі содника сланкого, курая содового, басії волосистої, сарсазану шишкуватого та ін.[2][8]
Солонець солончаковий раніше вважався формою солонця трав'янистого, який у Західній Європі, особливо у Франції, має назву морської квасолі і вважається улюбленою приправою, тонким овочем, який вживають у найрізноманітніших виглядах — маринованим, відвареним, у складних рецептах з різними стравами[1].
В України солонець вважається лікарською рослиною, а також місцями починає вживатись в їжу витонченою спецією. Добре поїдається худобою (вівцями, козами, верблюдами тощо), чому сприяє підвищений вміст солі в рослині[4].
Від близького виду солонця європейського (Salicornia europaea) відрізняється більшим розгалуженням (бокові пагони з 5—15 достатньо короткими стерильними міжвузлями; у солонця європейського — звичайно з 1—5 досить довгими стерильними міжвузлями). До того ж, солонець солончаковий вважається рослиною степової і частково лісостепової зон, а солонець європейський — рослиною північних морських узбереж [2].
-
На Обіточній косі -
На Бердянській косі -
На острові Джарилгач
._Obitochna_kosa.jpg)
._Berdyanska_kosa.jpg)
- ↑ а б в г Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР, 1952. — Т. 4 / Ред. : М. І. Котов, А. І. Барбарич. — 692 с. (с. 367—372)
- ↑ а б в г Флора Европейской части СССР / Ред. Н. Н. Цвелев. — СПб : Мир и сім’я-95, 1996. — Т. 4 — 456 с. (с. 73—74)
- ↑ Грибы Казахстана - Статьи: Солерос солончаковый [Архівовано 19 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в г д Тарасов В. В. Флора Дніпропетровської і Запорізької областей. Судинні рослини: монографія. — Дніпропетровськ : Ліра, 2012 — Видання друге. — 296 с. (с. 195). — ISBN 966-551-166-1
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 06.07.2019. (англ.)
- ↑ Euro+Med Plantbase. Процитовано 06.07.2019. (англ.)
- ↑ Петроченко В. І. Природа Запорізького краю: довідник. — Запоріжжя : Тандем Арт Студія, 2009. — 200 с. (с. 157). — ISBN 978-966-1682-12-1
- ↑ Екологія рідного краю : підручник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. П. Корж [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. – Запоріжжя: Прем'єр, 2007. — Друге видання. — 176 с. (с. 99—100). — ISBN 966-685-167-9
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |