Scutellaria supina

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Scutellaria supina

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiosperms)
Евдикоти (Eudicots)
Айстериди (Asterids)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Глухокропивові (Lamiaceae)
Підродина: Nepetoideae
Триба: Mentheae
Рід: Шоломниця (Scutellaria)
Вид: S. supina
Scutellaria supina
L., 1753
Синоніми
Scutellaria alpina subsp. supina
Scutellaria creticola Juz.
Scutellaria verna Besser
Посилання
Вікісховище: Scutellaria supina
Віківиди: Scutellaria supina
EOL: 2894294
IPNI: 458690-1
NCBI: 1368231

Scutellaria supina (шоломниця лежача[1]) (шоломниця крейдяна як Scutellaria creticola та шоломниця весняна як Scutellaria verna[2] (Salvia austriaca) — вид рослин з родини глухокропивові (Lamiaceae), поширений у Євразії від Молдови до Монголії.

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічна рослина 15–45 см заввишки. Стебло до суцвіття волосисте[2]. Напівкущ. Кореневища дерев'янисті. Стебла жовтувато-зелені або злегка пурпурові, численні, висхідні до майже веритикальних. Листки від черешкових до майже сидячих, запушені, як стебла; листові пластини від довгасто-яйцеподібної до яйцеподібної форми, 1–4 × 0.6–2 см, поверхні волосаті, межі дрібно зубчасті, верхівка тупа до іноді гострої. Китиця ≈3 см, нещільна. Чашечка ≈2 мм, вкриті ворсинками зовні. Віночок жовтий, 2.2–3.5 см, залозисто запушений зовні. Горішки трикутно-яйцеподібні ≈1.5 мм[3].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений у Євразії від Молдови до Монголії[4][5][6].

В Україні вид зростає на вапнякових сланцевих і крейдяних відслоненнях — на північному сході, у західному лісостепу, рідше в правобережного лісостепу та злаковому степу[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 301. (рос.)(укр.)
  3. Flora of China. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 09.01.2020. (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 09.01.2020. (англ.)
  5. The Euro+Med Plantbase Project. Процитовано 09.01.2020. (англ.)
  6. Germplasm Resources Information Network. Процитовано 09.01.2020. (англ.)