Shepherdia argentea
| ? | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Відділ: | Вищі рослини (Streptophyta) |
| Надклас: | Покритонасінні (Magnoliophyta) |
| Клас: | Евдикоти |
| Підклас: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Розоцвіті (Rosales) |
| Родина: | Маслинкові (Elaeagnaceae) |
| Рід: | Шефердія (Shepherdia) |
| Вид: | Шефердія срібляста |
| Біноміальна назва | |
| Shepherdia argentea (Pursh) Nutt. | |
| Синоніми | |
| |
| Посилання | |
| Shepherdia argentea | |
| 582734 | |
| IPNI: | 1043645-2 |
| 27778 | |
| 135952473 | |
| 72158 | |
Шефердія срібляста (Shepherdia argentea) - рід рослин родини Маслинкові.
Відомий під назвою срібна ягода буйвола (англ. silver buffaloberry), бичачі ягоди, або терниста ягода буйвола.
Назва рослини на мові шошонів - ань-ка-мо-до-нуп.
Shepherdia argentea - листяний чагарник, що виростає на 2-6 метрів заввишки. Листя розташовані парами протилежно (рідко розташовані по черзі), 2–6 см завдовжки, овальної форми із закругленою верхівкою, зеленого кольору з покривом тонкого сріблястого, шовковистого пуху, більш сріблястого та густо знизу, ніж зверху.[1]
Квітки блідо-жовті, з чотирма чашолистиками, але без пелюсток.[1] Рослина має чоловічі та жіночі особини.[2]
Плід - яскраво-червона м'ясиста кістянка 5 мм в діаметрі; вона їстівна, але з досить гірким смаком.[3] Два сорти, «Ксантокарпа» та «Голдені», утворюють жовті плоди.[1]
Ягода - одна з опор раціону тетерука манітобського, провінційної птиці Саскачевану. Листя забезпечує важливий корм для оленів чорнохвостих [4] та білохвостих.[5] Тернисті гілки чагарника та звички, що утворюють зарості, забезпечують притулок для багатьох дрібних видів тварин та ідеальне місце для гніздування для пісенних птахів.[6]
Походить з Центральної та Західної Північної Америки, з Канадських прерій (Альберта, Саскачеван, Манітоба) на південь у США, аж до округу Вентура в Каліфорнії, а також на півночі Аризони та північно-західній частині Нової Мексики.[7]
В Україні 1926 року сіянці були посаджені у Києві академіком Кащенко М. Ф. в Акліматизаційному саді.[2]
Як і Shepherdia canadensis, Shegendia argentea історично використовувались в харчуванні, як ліки та барвник.[8] В обрядах використовувалася для церемоній в ініціації дівчат.[9]
У Великому басейні ягоди їли в сирому вигляді і сушили на зиму, але частіше готували в ароматизованому соусі до м’яса зубрів.[10] Ягода буйвола була основною їжею для деяких американських індіанських народів, які їли їх в пудингах, желе і в сирому або сушеному вигляді.[11]
-
Ягоди на гілках
-
Квіти
-
Загальний вид рослини
- ↑ а б в Brand, Mark H. Shepherdia argentea. UConn Plant Database of Trees, Shrubs, and Vines. University of Connecticut Horticulture. Архів оригіналу за 6 грудня 2013. Процитовано 2 грудня 2013.
- ↑ а б Ивченко, И. (1972). Занимательно о ботанике. Молодая Гвардия. с. 112.
- ↑ Jepson Flora: Shepherdia argentea [Архівовано 12 травня 2022 у Wayback Machine.]
- ↑ Silver Buffaloberry (PDF). N.D. Tree Handbook. NDSU Agriculture. Архів оригіналу (PDF) за 19 листопада 2012. Процитовано 2 грудня 2013.
- ↑ Silver Buffaloberry (Shepherdia argentea). Habitat Management Suggestions for Selected Wildlife Species. Montana State University, Animal and Range Sciences. Архів оригіналу за 10 червня 2010. Процитовано 2 грудня 2013. [Архівовано 2010-06-10 у Wayback Machine.]
- ↑ Silver Buffaloberry (PDF). United States Department of Agriculture Natural Resources Conservation Service. Архів оригіналу (PDF) за 30 квітня 2013. Процитовано 2 грудня 2013.
- ↑ Biota of North America Program 2014 county distribution map. Архів оригіналу за 18 червня 2015. Процитовано 2 травня 2020.
- ↑ Benfer, Adam. Buffaloberry. Foods Indigenous to the Western Hemisphere. Kansas University American Indian Health and Diet Project. Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 2 грудня 2013.
- ↑ Burns Kraft, TF; Dey, M; Rogers, RB; Ribnicky, DM; Gipp, DM; Cefalu, WT; Raskin, I; Lila, MA (23 січня 2008). Phytochemical Composition and Metabolic Performance Enhancing Activity of Dietary Berries Traditionally Used by Native North Americans. J Agric Food Chem. 56 (3): 654—60. doi:10.1021/jf071999d. PMC 2792121. PMID 18211018.
- ↑ William C. Sturtevant, ред. (1986). Handbook of North American Indians: Great Basin. Washington D.C.: Smithsonian Institution. ISBN 9780160045813. Процитовано 3 грудня 2013.
- ↑ Wild Berries of the West. Missoula, Montana: Mountain Press Publishing Company. 2001. с. 119. ISBN 0-87842-433-4.