Showa L2D

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Showa L2D
Showa L2D.jpg
Призначення: військово-транспортний літак
Перший політ: 1939
Прийнятий на озброєння: 1939
Знятий з озброєння: 1945
Період використання: 1939–1945
На озброєнні у: Naval Ensign of Japan.svg Імперський флот Японії
Розробник: Nakajimad і Авіаційний завод Сьова
Всього збудовано: 487
Конструктор: Авіаційний завод Сьова
Екіпаж: 2-4 особи
Крейсерська швидкість: 301 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 354 км/год
Дальність польоту: 3 220 км
Практична стеля: 10 900 м
Довжина: 19,72 м
Висота: 5,16 м
Розмах крила: 28,96 м
Площа крила: 91,60 м²
Споряджений: 10 900 кг
Двигуни: 2 х Mitsubishi Kinsei 43, 2 х 1080 к.с.

Showa L2D — серійний військово-транспортний літак Імперського флоту Японії періоду Другої світової війни. Кодова назва союзників - «Теббі» (англ. Tabby).

Історія створення[ред. | ред. код]

У 1937 році японська авіакомпанія «Авіалінії Великої Японії» закупила 20 літаків Douglas DC-3, а у 1938 році була придбана ліцензія на випуск та продажу літаків в Японії. Цим літаком зацікавився Імперський флот Японії. Але оскільки провідні авіабудівні фірми були зайняті розробкою та виготовленням власних літаків, задача по адаптації американського літака до серійного виробництва в Японії була доручена невеликій фірмі Showa. Також фірмі були надані два розібрані екземпляри DC-3, які американці передали у рамках ліцензійного договору.

Роботи зі складання літаків йшли надзвичайно повільно. Перший літак з готових запчастин був складений тільки у жовтні 1939 року, другий у квітні 1940 року. Такі темпи не задовольняли військовиків, які прийняли ці дві машини на озброєння під назвою «Транспортний літак флоту Тип 0» (або L2D1), і до виробництва вкрай потрібних літаків була залучена фірма Nakajima, яку також зобов'язали надати допомогу фірмі Showa. В результаті у 1940 році перші серійні літаки були побудовані на фірмі Nakajima, а на початку 1941 року на фірмі Showa.

Ці серійні літаки, оснащені двигуном Mitsubishi Kinsei 43 потужністю 1080 к.с., отримали позначення «Транспортний літак флоту Тип 0 Модель 11» (або L2D2). Фірма Nakajima, випустивши 71 літак, у 1942 році припинила їх виробництво, і надалі L2D випускались тільки на фірмі Showa.

В конструкцію літака постійно вносились зміни. Так, був розроблений варіант «Транспортний літак флоту Тип 0 Модель 22» (або L2D3), оснащений двигуном Mitsubishi Kinsei 51 або Mitsubishi Kinsei 53 потужністю 1300 к.с., який мав більшу площу засклення кабіни, а також збільшені на 1500 л (до 4616 л) паливні баки.

Частина літаків L2D2 (варіант L2D2-1) та L2D3 (варіант L2D3-1) була пристосована для перевезення вантажів масою до 4500 кг. У цих машин була посилена підлога вантажного вдсіка, а також обладнаний завантажувальний люк великого діаметра.

Варіант «Транспортний літак флоту Тип 0 Модель 32» (або L2D4), на якому планували встановити захисне озброєння у вигляді одного 13-мм кулемета «Тип 2» та двох 7,7-мм кулеметів «Тип 92», в серію не пішов.

Літаки «Транспортний літак флоту Тип 0 Модель 33» (або L2D5) мали змішану дерев'яно-металеву конструкцію та були оснащені двигунами Mitsubishi Kinsei 62 потужністю 1600 к.с.

Всього фірма Showa випустила 414 літаків L2D усіх модифікацій.

Тактико-технічні характеристики (L2D2)[ред. | ред. код]

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

  • Екіпаж: 2-4 чоловік
  • Пасажири: 21 чоловік
  • Довжина: 19,72 м
  • Висота: 5,16 м
  • Розмах крил: 28,96 м
  • Площа крил: 91,60 м ²
  • Маса пустого: 7 125 кг
  • Маса спорядженого: 10 900 кг
  • Двигуни: 2 х Mitsubishi Kinsei 43
  • Потужність: 2 х 1 080 к. с.

Льотні характеристики[ред. | ред. код]

  • Максимальна швидкість: 354 км/г
  • Крейсерська швидкість: 301 км/г
  • Дальність польоту: 3 220 км
  • Практична стеля: 10 900 м

Модифікації[ред. | ред. код]

  • L2D1 («Транспортний літак флоту Тип 0») - початковий варіант, складений з американських запчастин (2 екз.)
  • L2D2 («Транспортний літак флоту Тип 0 Модель 11») - серійний варіант з двигуном Mitsubishi Kinsei 43 потужністю 1080 к.с.
    • L2D2-L - серійний варіант L2D2 з вантажним люком
  • L2D3 («Транспортний літак флоту Тип 0 Модель 22») - серійний варіант з двигуном Mitsubishi Kinsei 51 або Mitsubishi Kinsei 53 потужністю 1080 к.с.
    • L2D3-L - серійний варіант L2D3 з вантажним люком
  • L2D4 («Транспортний літак флоту Тип 0 Модель 32») - варіант із захисним озброєнням; у серію не пішов
  • L2D5 («Транспортний літак флоту Тип 0 Модель 33») - дерев'яно-металевий варіант з двигуном Mitsubishi Kinsei 62 потужністю 1600 к.с.

Історія використання[ред. | ред. код]

Літаки L2D широко застосовувались під час війни на Тихому океані. Вони виявились досить вдалими, оскільки в їх основі був знаменитий DC-3. Але ця обставина стала причиною багатьох трагічних помилок, коли японські льотчики та зенітники плутали японські літаки з американськими.

Після війни декілька захоплений літаків L2D використовувались американцями та китайцями. Як мінімум один захоплений літак L2D використовувався французами в Індокитаї. З часом вони або розбились, або були зняті з використання внаслідок зносу. До теперішнього часу жоден екземпляр не зберігся.[1]

Джерела[ред. | ред. код]

  • О. Дорошкевич Самолеты Японии второй мировой войны.-Минск, Харвест, 2004

Примітки[ред. | ред. код]

  1. "Showa/Nakajima L2D." Pacific Wrecks. Retrieved: 21 December 2011.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Showa L2D