Silene viscaria

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Silene viscaria
Lychnis viscaria1.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Angiospermae)
Евдикоти (Eudicots)
суперастериди
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Гвоздикові (Caryophyllaceae)
Триба: Sileneae
Рід: Смілка (Silene)
Вид: S. viscaria
Біноміальна назва
Silene viscaria
(L.) Jess., 1879
Синоніми
Lychnis viscaria L.
Viscaria vulgaris Röhl.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Viscaria vulgaris
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Silene viscaria
EOL logo.svg EOL: 587274
IPNI: 158652-1
ITIS logo.svg ITIS: 521522

Silene viscaria (смолянка липка як Viscaria vulgaris[1], віскарія звичайна[2]) — вид рослин з родини гвоздикових (Caryophyllaceae), поширений у Європі, Туреччині й західному Сибіру.

Опис[ред. | ред. код]

Однорічна трав'яниста рослина 30–80 см заввишки. Надземні пагони численні, прості, голі, вгорі клейкі. Нижні листки в розетках, ланцетні, стеблові листки лінійні. Квітки в кільцях, зібраних в китиці. Чашечки голі, трубчасті, з 10 жилками, 10–12 мм завдовжки, з короткими тупуватими зубцями. Пелюстки червоні, рідше білі, їх пластинки цільні, іноді трохи виїмчасті, біля основи з придатками[2]. Квіти: віночок ≈ 2 см шириною, пелюстків 5; чашечка 5-листочкова; тичинок 10. Плід — 5-клапанна, довга коробочка довжиною 6–9 мм[3].

Поширення[ред. | ред. код]

Вид поширений у Європі, Туреччині та в зх. Сибірі[4][5][6].

В Україні вид зростає на відкритих схилах, на узліссях лісів, засмічених луках — спорадично на б. ч. території, але в Криму, Карпатах та на півдні Степу рідко[2].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Silene tatarica // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 74. (рос.)(укр.)
  3. NatureGate. Процитовано 15.06.2019.  (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 15.06.2019.  (англ.)
  5. Germplasm Resources Information Network. Процитовано 15.06.2019.  (англ.)
  6. Euro+Med Plantbase. Процитовано 15.06.2019.  (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]