Skunk Works

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Логотип Skunk Works
Кларенс Джонсон та Гері Паверс (праворуч) на фоні літака Lockheed U-2
Lockheed F-104 Starfighter
Lockheed SR-71 Blackbird
Lockheed F-117 Nighthawk
Sea Shadow

Skunk Works — секретний підрозділ з перспективних розробок компанії «Lockheed». Формально підрозділ іменувався «Lockheed's Advanced Development Project division». Організований в 1943 році спеціально під програму розробки реактивного винищувача XP-80.

На чолі підрозділу стояв видатний організатор і конструктор Кларенс «Келлі» Джонсон.

Походження назви[ред. | ред. код]

Свою назву підрозділ отримав після курйозного випадку. На початку 60-х конструктори фірми Локгід захоплювалися коміксом, що друкувався на останній сторінці щотижневої газети про самогонника і секретний самогон, який варився в лісових хащах в тому числі і з скунсів. Захоплення було настільки сильним, що працівників стали позаочі називати «скунсами», а вираз «skunk works» дійшов до уряду, коли представник міністерства був збентежений відповіддю, що на зв'язку «skunk works» (слово «skunk» по відношенню до людини перекладається як «падлюка»).

Розробки[ред. | ред. код]

Літаки[ред. | ред. код]

Кораблі[ред. | ред. код]

Термоядерний синтез[ред. | ред. код]

У жовтні 2014 року з'явились повідомлення, що група фахівців «Skunk Works» досягли технологічного прориву в розробках джерел енергії на основі керованого термоядерного синтезу. Початкові результати роботи довели можливість створення 100-мегаватного реактора розмірами 7 на 10 футів (приблизно 2 на 3 метри), який можна помістити в кузов вантажівки. Це приблизно в 10 разів менше існуючих моделей термоядерних реакторів[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]