Starship

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Starship
BFR in flight (cropped)-2018 version.png
Призначення
  • Колонізація Марса;
  • Транспортування на Місяць, включно із туристичними місіями;
  • Запуски на орбіту;
  • Міжконтинентальні перевезення на Землі
Виробник SpaceX
Країна Flag of the United States.svg США
вартість запуску () $2 млн. (собівартість),
$900 тис. (паливо)[1] (розробка — $2-3 млрд.[2])
Розміри
Висота 120[3] м
Діаметр 9 м
Маса із КВ 5'000'000[4] кг
Ступенів 2
Вантаж
Вантаж на
ННО
100'000+ кг
Вантаж на
Марс
при дозаправці у космосі: 100'000+ кг
Вантаж на
Землю з орбіти
50'000 кг
Споріднені ракети
Аналоги SLS, New Glenn
Історія запусків
Статус будується
Космодроми
Перший запуск перший суборбітальний політ планується у 2021
Перший ступінь - Super Heavy
Довжина 70 м
Діаметр 9 м
Двигуни 28 Raptor
Тяга ~75'000 кН
Питомий імпульс 330 с, у вакуумі: 350 с
Паливо 3'400'000 methalox:
надохолоджені CH4 і О2
Другий ступінь - Starship
Довжина 50 м
Діаметр 9 м
Маса порожнього 120'000 кг
Повна маса 1'320'000 кг
Двигуни 3 Raptor і
3 RaptorVac[5]
Тяга ~12'000 кН
Питомий імпульс 380 с
Паливо 1'200'000 methalox

Starship — система космічного запуску багаторазового використання, що належить до надважких ракет-носіїв і розробляється американською компанією SpaceX для транспортування людей на Марс (і навіть далі) і повернення їх на Землю[3][6][7][8].

Перший ступінь ракети називається Super Heavy (укр. Надважкий). Він призначений для виведення на орбіту другого ступеня, що водночас є і космічним кораблем зі спільною з ракетою назвою — Starship (укр. Зореліт). Останній випускатиметься в кількох версіях: пасажирська, вантажна (можливий варіант підйому супутників величезних розмірів) або танкер для космічної дозаправки. Обидва ступені працюватимуть із двигунами Raptor і повертатимуться на злітно-посадковий майданчик. Після заправки Starship знову готовий до польоту.

Керівник SpaceX Ілон Маск вважає, що Starship буде здатний повністю замінити поточні ракети Falcon і космічні кораблі Dragon та Dragon 2, що наразі експлуатує його компанія[9][10]. Підрахунки SpaceX дають змогу виснувати, що запуск нової ракети буде дешевшим, ніж запуск наявних транспортних засобів. Кошти на розробку Starship планується отримувати від запуску супутників, проекту Starlink (високошвидкісний супутниковий інтернет) та приватних інвесторів. Підйом приватних вантажів можливо розпочнеться у 2021 році[11].

Історія розвитку[ред. | ред. код]

Ще у 2007 році Ілон Маск заявив про особисту мету, яка в кінцевому підсумку дала б людині можливість провести дослідження Марса, його колонізацію та, можливо, тераформування[12]. Деяка уточнювальна інформація про цю місію надходила протягом 2011—2015 рр.[13], включно із заявою про те, що перші колоністи прибудуть до Марса не раніше середини 2020-х років[14].

Міжпланетна транспортна система[ред. | ред. код]

У жовтні 2012 року Маск публічно заявив, що планує розробити ракетну систему багаторазового використання, можливості якої значно перевищуватимуть ті, що наявні у будь-якої з ракет сімейства Falcon, на які він витратив кілька мільярдів доларів. В інтервалі 2013—2016 рр. ця нова ракетна система мала назву Mars Colonial Transporter, а в 2016—2017 рр. Маск став називати її Interplanetary Transport System (ITS) (укр. Міжпланетна транспортна система)[15].

27 вересня 2016 року Маск оприлюднив деталі дизайну космічного транспортного засобу, включно з розмірами, матеріалом, кількістю і типом двигунів, їх тягою, пасажиро- і вантажопід'ємністю, орбітальним танкером для дозаправки та інші деталі інфраструктури на Землі та на Марсі[16].

У листопаді 2016 року SpaceX заявила про намір перед апаратами ITS послати на Марс Falcon Heavy разом із космічним кораблем Red Dragon, що на той момент розроблявся. Однак виявилися деякі проблеми з його посадкою, і в липні 2017 року було повідомлено, що ці розробки припиняються, натомість увага компанії буде зосереджена на побудові значно більшого корабля, ніж Red Dragon, але меншого за розмірами й потужністю, ніж анонсована раніше ITS[17].

BFR[ред. | ред. код]

Докладніше: BFR

29 вересня 2017 року на 68-му щорічному засіданні «Міжнародного конгресу астронавтики» в Аделаїді (Австралія) Ілон Маск у своїй промові про мультипланетне життя дав нову назву своїй ракеті — Big Falcon Rocket (BFR). Він також навів її нові характеристики: висота — 106 м, діаметр — 9 м, матеріал корпусу — вуглепластик, 31 двигун Raptor — на першому ступені та 6 двигунів Raptor — на другому (4 одиниці вакуумної версії та 2 атмосферної)[18]. Знизу космічний корабель планували оснастити маленьким крилом «delta wing» із закрилком, що б дало б змогу здійснювати посадку в атмосферах різної густини (або взагалі без атмосфери) з вантажем різноманітної маси, розміщеним у носовій частині[19][20][21][22]. Маск зазначив, що після успішного проходження усіх тестів BFR полетить на Марс у 2022 році[23][24].

7 лютого 2018 року після Тестового польоту Falcon Heavy із Tesla Roadster Ілона Маска на борту[25] керівник SpaceX повідомив, що більше не планує використовувати FH для пілотованих місій, а Dragon 2 на ННО (МКС) запускатиметься ракетою Falcon 9 Block 5. Для відправлення ж людей до Місяця і далі SpaceX активніше візьметься за розробку BFR[26][27].

У березні 2018 року з'явилася інформація, що SpaceX орендувала на 10 років (із можливістю продовження цього терміну) частину порту на Каліфорнійському узбережжі біля Лос-Анджелеса. Там мала бути зведена будівля, у якій і виготовлятимуть ракету. Транспортування наземним шляхом такого великого об'єкта надто складне, тому його планували переправляти до стартового майданчику океаном. Також у цей порт міг би повертатися ASDS, та здійснюватися відновлювальні роботи над частинами ракети, що повернулися. У той час над ракетою працювали 40 робітників, у майбутньому їх кількість заплановано збільшити до 700[28][29]. У квітні Маск поділився фото, що зображувало спеціальний шаблон — конструкцію, на якій мали виготовляти корпус корабля[30].

У серпні 2018 року транспортне командування Повітряних сил США висловило інтерес до нової розробки, яка була б здатна переносити величезний вантаж у будь-яку точку Землі максимум за годину[31].

17 вересня 2018 року відбулося представлення першого пасажира BFR. Ним виявився японський мільярдер Юсаку Маедзава[32]. На цьому заході Маск зізнався, що знову змінив конструкцію другого ступеня, запланувавши замість «delta wing» розмістити на ньому три стабілізатори[en] на нижній частині корабля та два менших згори — за схемою «качка». Три посадкові опори мали висуватися із нижніх стабілізаторів перед посадкою. Двигунів на другому ступені стало сім, всі вони атмосферної версії[33].

Starship[ред. | ред. код]

Ілон Маск розповідає про спроможності Starship командуванню повітряно-космічної оборони Північної Америки, 19 квітня 2019, Колорадо-Спрінгз

У листопаді 2018 року перший ступінь отримав назву «Super Heavy», а другий — «Starship». Таке ж ім'я має і вся ракета загалом[3][34]. У грудні керівник SpaceX повідомив, що Starship виготовлятимуть не із запланованого раніше вуглепластику, а з «досить важкого, але дуже міцного металу», що без проблем витримуватиме входження в атмосферу Землі, а тим паче Марсу. Це буде неіржавна сталь 301-ї серії з додаванням хрому та нікелю, що надає їй жароміцності (здатна витримувати 1177 °С (1450 K)[35] без втрати властивостей, на відміну від 200 °С для вуглепластику) та деформівності навіть при –200 °С (зберігаючи при цьому достатню жорсткість). Також цій заміні сприяла складність виготовлення вуглепластику та його висока вартість: $200 кг проти $3 за сталь[36]. У багатьох випадках металеву конструкцію значно легше ремонтувати, застосовуючи зварювання. Маск припустив, що з навітряного боку корабля доведеться робити транспіраційне охолодження через спеціально створені у додатковому прошарку корпуса корабля отвори[35]. У тому ж місяці на стартовому комплексі SpaceX, що знаходиться у Техасі, почалося виготовлення першого тестового апарата.

У березні 2019 року інструмент для виготовлення вуглепластикового корпусу, що містився у порту Лос-Анджелеса і був придбаний лише рік тому за кілька мільйонів доларів, розібрали[37]. Але вже у травні майстерню по виготовленню прототипа Starship помітили у містечку Коко (Флорида), що за 25 км по прямій від мису Канаверал. Запускати апарат планують із центру Кеннеді[38].

У звіті щодо космічного телескопа LUVOIR, що вийшов у серпні 2019 року, зазначена можливість використання Starship для запуску вищеназваного апарата[39]. Його розробники із Центру Ґоддарда зверталися до SpaceX для узгодження допустимих розмірів корисного вантажу, який здатна перевозити ракета[40].

29 вересня 2019 року на техаському будівельному майданчику відбулася презентація першого повнорозмірного прототипу другого ступеня[41]. Пояснюючи, чому основним матеріалом для ракети було обрано сталь, а не вуглепластик, Маск зазначив, що таким чином на матеріали для однієї ракети витрачатиметься не $400—500 млн, а лише $10 млн[42]. У жовтні Гвен Шотуелл поділилася планами SpaceX, згідно з якими до 2022 року на Місяць планують посадити вантажний корабель, а до 2024 — з екіпажем[43]. Також компанія отримала від НАСА $3 млн на подальше вдосконалення технології космічної дозаправки одним кораблем Starship іншого[44].

У лютому 2020 року компанія отримала повторний дозвіл на оренду порту в Лос-Анджелесі. Там планується виготовляти складові частини Starship, так звані модулі, транспортувати їх у Техас і вже там збирати докупи[45].


У квітні 2020 року НАСА визначила SpaceX як одну із трьох команд, що займатимуться розробкою системи посадки людини (Human Landing System) на Місяць. На це компанія отримає $139 млн. Цей контракт працює в рамках космічної програми Artemis, згідно якої США планують не раніше 2024 року (місія Artemis 3) відправити на поверхню нашого природного супутника своїх астронавтів, серед яких буде перша жінка, що полетить на Місяць. Якщо Starship буде остаточно обрано для цієї місії, то, запущений Super Heavy і дозаправлений на орбіті, він полетить до навколомісячної орбіти і зістикується із КК Оріон. Після переміщення астронавтів у Starship, корабель опуститься на поверхню Місяця, а після виконання ними поставлених задач, знову поверне їх на Оріон[46][47].

У травні 2020 року отримано ліцензію для ракети від FAA на суборбітальні запуски[48]. А у червні на майданчику в Бока-Чика з'явився робот-пес від компанії Boston Dynamics. Вочевидь його назвали Зевсом, оскільки було помічено велику будку із таким написом. Користь від такого «собаки» у численних сенсорах (звуковому, температурному тощо) та камерах; його можна відправляти на випробувальний майданчик навіть у той час, коли доступ людям заборонений правилами техніки безпеки[49].

Загальний опис[ред. | ред. код]

Порівняння із іншими надважкими ракетами

Ракета має у висоту 118 м і складається із двох основних частин: першого ступеня — Super Heavy та другого ступеня — Starship. Останній об'єднаний із секцією для корисного вантажу і є космічним кораблем. Обидвоє ступені розроблені для повного багаторазового використання, щоб максимально здешевити вартість запуску. Паливом для їх двигунів слугуватиме так званий methalox, тобто зріджені гази метан та кисень[50]. Цей космічний транспортний засіб належать до апаратів із вертикальним приземленням[en]. Під час повернення Super Heavy сідатиме на стартовий майданчик, а Starship — поблизу нього[51].

Технічні характеристики[3]
BFR Перший ступінь Super Heavy Другий ступінь Starship
Маса вантажу на ННО, т 100
Вантаж з орбіти, т 50
Об'єм вантажу, м³ 1'088+ 1'088+
Діаметр, м 9
Довжина, м 120 70 50
Злітна маса
(із КВ), т
5000[4] 3580 (розрахункова) 1320 (розрахункова)
Порожня масса, т 350 (розрах.) 180 (розрах.) 120
Маса палива (рідкі 22 % CH4 та 78 % O2), т[52] 4600 (розрах.) 3400 1200
Двигуни 28 Raptor:
20×300 тс+
8×210 тс[53]
3 Raptor,
3 RaptorVac[5]
ТягаМН ~75 (розрахункова) ~12 (розрахункова)
Іпит, с 330 (350 вак.) 380

Перший ступінь[ред. | ред. код]

Super Heavy матиме 70 м у висоту та 9 м у діаметрі[3]. Його очікувана злітна маса складе 3580 т, із яких 3400 — це маса палива methalox. Корпус та паливні баки виготовлятимуть із неіржавного сплаву; конструкційно Super Heavy буде схожий на перший ступінь Falcon 9. Він отримає чотири посадкові опори[54] та нижні стабілізатори. Секція для двигунів вміщатиме їх у собі 28 одиниць[55]. При цьому вісім центральних установлять так, щоб під час польоту вони мали змогу нахилятися до 15 градусів у потрібному напрямку, керуючи вектором тяги. Чотири решітчасті керуючі поверхні, на відміну від литих титанових, що на Falcon 9, виготовлятимуть із неіржавного сплаву методом зварювання. Це здешевлює та спрощує процес виробництва[42][56].

Випробування[ред. | ред. код]

Компанія планує виготовити принаймні два прототипи Super Heavy[41] Вони матимуть розмір оригіналу[57], однак меншу кількість двигунів, можливо, до 20[58]. Будівництво відбуватиметься на стартовому комплексі у Бока-Чика[59]. У червні 2020 року розпочалося облаштування майданчика для виготовлення SH та зведення конструкції для його зварювання[60].

Список прототипів
Назва Початок виготовлення — зняття з експлуатації Кількість польотів Висота Тривалість Статус
SN1 жовтень 2020 Будується
[61]

Другий ступінь (космічний корабель)[ред. | ред. код]

Розстикування ступенів

Висота корабля Starship[62] — 50 м, діаметр — 9 м. Він матиме шість двигунів Raptor, загальною тягою близько 12 МН: три рухомі — для роботи у атмосфері (аналогічні тим, що встановлені на першому ступені) і ще три — для вакуумного середовища (зі збільшеним питомим імпульсом)[63]. Зореліт оснастять двома керуючими поверхнями у кормовій частині та двома у носовій. Вони будуть рухомими задля вибору кута атаки під час руху у верхніх шарах атмосфери та повороту навколо осей обертання протягом подальшого спуску[64][65]. Реактивною системою керування будуть рушії, що працюватимуть із метаном і киснем. Вони здатні впливати на напрямок руху літального апарата в тому числі і у вакуумі[41]. Посадкових опор — шість. Акумулятори для електро обладнання розміщуватимуться у носовій частині. Також там будуть встановлені невеликі паливні баки для живлення двигунів під час повернення із орбіти. Їх поява обумовлена необхідністю уникнення кавітації та переривання роботи двигунів внаслідок перетікання залишків палива по всьому об'єму основних баків під час зниження та посадки[66].

Відомо, що Starship виготовлятимуть у кількох конфігураціях[67]:

  • космічний корабель — великий транспортний засіб, здатний перевозити вантажі та пасажирів у межах Землі, на орбіту або на інші планети;
  • танкер — призначений, щоб доставляти на ННО паливо для дозаправки на орбіті іншого Starship. Отримавши metalox від кількох танкерів, космічний корабель зможе остаточно покинути орбіту Землі та відправитися на Місяць чи іншу планету[68];
  • апарат для запуску супутників, у якому герметичні секції на носі космічного корабля замінять на один відсік. Він матиме величезну відкидну панель, через яку супутники переміщуватимуться назовні, або навпаки, захоплюватимуться маніпулятором і поміщуватимуттся всередину відсіка для повернення на Землю[69][70];
  • космічний зонд — для максимального зменшення маси на нього не встановлюватимуть вантажні секції та обладнання для безпечної посадки. Тягу створюватимуть лише три двигуни. Зв'язок із Землею забезпечуватимуть кілька апаратів Starlink, розміщених у секціях біля двигунів[71].

Особливості корабля:

  • кожен Starship буде спроможний літати тричі на добу[72];
  • зорельоти матимуть можливість автоматизованого зближення та стикування у космосі;
  • у пасажирському кораблі буде 40 кают, у кожну з яких можна втиснути 5—6 осіб, але більш комфортною виглядає величина у 2—3 людини. Тобто, на Марс можна перевезти 100 людей за раз[21][73]. Взагалі, корабель матиме 1000 м3 герметичного об'єму (майже на 70 м3 більше, ніж на МКС) плюс 88 м3 негерметичного (біля двигунів); окрім кают там будуть великі загальні зали, центральне сховище, камбуз і притулок, де можна перечекати сонячний шторм під час перельоту до Марса;
  • спуск відбуватиметься не лише двигунами уперед, як у першого ступеня, а й із нахилом на «живіт» корабля. Під час входження в атмосферу передня поверхня корабля значно розігріватиметься[74]. Тому в тих місцях буде викладена шестикутна плитка із кераміки (раніше планувалася сталева)[75]. Кілька таких було протестовано під час випробування Starhopper та на кораблі Dragon протягом місії SpaceX CRS-18[76]. На інших поверхнях, де температура не підніматиметься вище 1177 °С (1450 К), неіржавна сталь 301-ї серії, із якої буде зроблено корпус корабля та паливні баки, не потребуватиме додаткового захисту[63][77];
  • завдяки надійній роботі двигунів рівень безпеки під час посадки корабля буде рівнозначним приземленню на звичайному літаку.

Випробування[ред. | ред. код]

Користуючись тим, що Starship виготовляється із відносно дешевого неіржавного сплаву (на відміну від інших ракет та космічних кораблів, на виготовлення яких витрачаються значні кошти), SpaceX послуговується алгоритмом: «швидке будівництво—випробування—невдача—виправлення помилок—будівництво наступного прототипа»[78]. Загалом тестування прототипів корабля можна умовно розділити на три групи, залежно від запланованої висоти їх підйому.

Зоряний стрибунець[ред. | ред. код]

Starhopper

12 березня 2018 року Маск розповів, що команда SpaceX планує перевіряти перший прототип свого космічного корабля короткими польотами із поступовим збільшенням амплітуди підйому (на кшталт випробувань Grasshopper). Це відбуватиметься на стартовому комплексі SpaceX у Техасі[79]. Там компанія отримала дозвіл на підйом до 5 км. У кінці грудня 2018 року почалося будівництво першої тестової версії Starship — Starhopper[80] (укр. «Зоряний стрибунець», «Зореконик»). Його запуски мали допомогти підтвердити герметичність системи подавання палива, перевірити роботу двигуна Raptor, методику створення в баку з пальним автогенного тиску, що дасть змогу відмовитися від встановлення ємності з гелієм, а також узгодити алгоритми дій під час підйому та приземлення[81].

Планувалося, що Starhopper складатиметься з трьох частин (фото[82]):

  • основа — має три нерухомі посадкові опори-стабілізатори. Це такий собі паливний бак зі стінками товщиною 12,5 мм[83], розділений на ємності для метану та кисню, з одним двигуном;
  • циліндрична середина та конусоподібна верхівка (пізніше об'єднані в один блок) — сформовані із листів тонкого блискучого металу.
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Транспортування Starhopper на сайті YouTube
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Підйом на 150 м на сайті YouTube

Але після того як 23 січня 2019 року внаслідок сильного вітру у 80 км/год сталося перекидання з'єднаних верхівки і середньої частини, заново їх уже не складали. Було вирішено, що для перших коротких стрибків буде досить і самої основи, тому 8 березня її транспортували до стартового майданчика. Після трьох запусків із максимальним підйомом до 1 м[84], 26 липня здійснено стрибок на 20 м. Маск виклав відео з камери біля двигуна[85].

27 серпня відбувся другий підйом цього апарата, але вже на 150 м, під час якого він перелетів на сусідній посадковий майданчик, пробувши у повітрі 57 с. Там він здійснив м'яке вертикальне приземлення. Надалі Starhopper застосовуватимуть, як стенд для випробування двигунів[86].

Піготовка до суборбітальних запусків[ред. | ред. код]

Вони розраховані на дослідження режимів польоту[en] на суборбітальних висотах та «значних швидкостях»[87], а також для попередньої перевірки системи термічного захисту.

Перший корабель (Mk1) почали будувати в березні 2019 року у селищі Бока-Чика (Техас), а другий (Mk2) — у травні в містечку Коко (Флорида). Команди будівельників ділилися отриманими результатами та техніками виробництва[88]. Літальні апарати зварювалися з великої кількості сталевих листів[63][89][59][90]. Кораблі мали розміри оригіналу. Mk1 важив 200 т. Орієнтування в просторі під час входження в атмосферу і приземлення, а також стабілізація руху Starship, мали здійснюватися через чотири рухомі керуючі поверхні (по дві згори та знизу). Їх би живили чотири акумулятори від автомобіля Tesla по 100 МВт·год кожен. Крутний момент у Mk1 планували передавати за допомогою гідроакумулятора, а в подальшому — перейти на електромеханічний спосіб[91]. У вакуумі зміна напрямку руху мала відбуватися завдяки рушіям РСК, що працювали б на стисненому азоті.

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Невдача у тестуванні Mk1 (20 листопада 2019)

Випробування Mk1 мало проходити наприкінці 2019 року з підйомом на 20 км за допомогою трьох двигунів[92]. Однак 20 листопада під час попередніх випробувань із заливкою у паливні баки кріогенної рідини (рідкого азоту) відбулося руйнування корабля, а саме порив зварного шва у місці кріплення купольної верхівки кисневого бака до циліндричної його стінки. Купол відірвало і відкинуло вбік. SpaceX заявила, що це не стало для них несподіванкою, бо вони й мали на меті створити в системі максимальний тиск[93]. А Маск зазначив, що цей прототип не підходив для польотних випробувань, і техаська команда не ремонтуватиме його, а візьметься за будівництво Mk3[94], який згідно з попереднім планом мав здійснити суборбітальний політ на шести двигунах[95]. Позаяк Mk2 виготовлявся за схожим із Mk1 принципом, виробництво його полишили, а багатьох робітників перевели до Техасу. На початку грудня пошкоджений корабель розібрали, залишивши лише носову частину[96].

У грудні на питання про Mk3 Маск повідомив, що корабель тепер називатиметься SN1 (серійний номер 1), і що таких номерів буде принаймні 20. Зміну кожного з них супроводжуватимуть певні вдосконалення конструкції[90]. SN1 збирали не з окремих металевих листів, як Mk1 і Mk2, а із циліндрів висотою ~1,8 м і товщиною стінки 4 мм, що мали лише по одному зварному шву[97]. Це спростило виробництво та зменшило масу виробу із 200 до 120 т. За новою технологією також виготовляли куполи паливних баків.

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Руйнування SN1 на сайті YouTube

10 січня 2020 року, використовуючи спеціально створений максимально зменшений по висоті варіант паливного бака, перевіряли, який найбільший тиск він може витримати[98]. Виявилося, що це 7,1 бар (7,1·105 Па), а для космічного польоту достатньо 6 бар. Вказаний тиск у бакові необхідний для нормальної роботи турбонасосів двигунів та деякої протидії зминанню стінок баку через його значну висоту, коли він буде повнорозмірним[99].

28 січня випробування повторили з другим мінібаком, виготовленим за покращеною технологією збирання та зварювання. Цього разу максимальний тиск склав 8,5 бар, що на 41 % більше за необхідний[100].

29 лютого, здійснюючи чергову перевірку тиском, команда SpaceX втратила SN1 (без носового конуса та двигунів). Його розірвало на шматки[101].

Прототипи для космічних польотів[ред. | ред. код]

Mk4 почали складати у селищі Коко (Флорида) у жовтні 2019[89], але після інциденту із Mk1 роботи на тому майданчику призупинили.

Хоча підйом на орбітальну висоту планувався на 2020 рік[72], через невдачі під час випробувань він відбудеться не раніше 2021 року.

Список прототипів[ред. | ред. код]

Назва Початок виготовлення — зняття з експлуатації Кількість польотів Висота Тривалість Статус
Місце виготовлення — Коко (Флорида)
Mk1 грудень 2018 — листопад 2019 0 - - Зруйнований
Невдача під час випробування тиском. Носову частину залишили, все інше розібрали на переробку
Mk2 травень — листопад 2019 0 - - Виробництво припинено
Не буде завершений через застарілу методику виробництва
Mk4 жовтень — листопад 2019 0 - - Виробництво припинено
Зібрано лише деякі компоненти
Місце виготовлення — космодром SpaceX, Бока-Чика
Star-hopper грудень 2018 — квітень 2019 3 1 м
20 м
150 м
-
22 с
57 с
Уцілів
Максимальна висота підйому — 150 м. Залишився на стартовому майданчику, як випробувальний стенд для двигунів
SN1 жовтень 2019 — березень 2020 0 - - Зруйнований
Невдача під час випробування тиском. Носову частину залишили, все інше розібрали на переробку
SN2 лютий — березень 2020 0 - - Уцілів
Складався лише з мінібака, на якому випробовували якість зварювання та шайбу для кріплення двигунів[102]
SN3 березень — квітень 2020 0 - - Зруйнований
Цей прототип оснастили оновленими посадковими опорами[103]. Верхній бак наповнювали рідким азотом після заливки нижнього, але через недостатній тиск у останньому його стінки під вагою налитої рідини погнулися, і корабель зруйнувався. Це була аварія, а не запланована операція[104][105]. Позитивним моментом є те, що спричинили її недоліки у технологічному процесі тестування, а не конструкція корабля[106]. Відео руйнування[107]
SN4 березень — травень 2020 0 - - Зруйнований
Успішно витримав тестування рідким азотом і створений тиск у 4,9, а потім і 7,5 бар[108][109]. Став першим повнорозмірним прототипом (без носового конуса), що пройшов статичне вогневе випробування (СВВ) (заправка та короткочасне (~3 с) увімкнення двигуна)[110][111]. Під час п'ятого подібного тестування також перевіряли здатність конектора, що приєднаний до паливного шланга та комунікаційних дротів, швидко від'єднуватися від порту корабля перед зльотом. Після вимкнення двигуна почався злив палива у наземний резервуар, але заново конектор під'єднався не повність, паливо розбризкалося, і стався вибух[112][113][114]
SN5 квітень 2020 1 150 м 40 с Відновлюється
30 липня вдало завершив СВВ. А 5 серпня апарат піднявся із одним двигуном (№ 26), опустившись на розташований поруч посадковий майданчик (відео[115]). Незабаром очікується запуск із виконанням кількох стрибків поспіль[116]
SN6 травень 2020 1 150 м 39 с Відновлюється
3 вересня здійснено підйом із Raptor № 29[117]
SN7 травень — червень 2020 0 - - Зруйнований
Є черговим мінібаком, виготовленим із більш пластичного (особливо при низькій температурі) сплаву 304L та за новою методикою зварювання. Під час кріо випробування тиском на 7,6 барах утворився розрив, який, однак, завдяки великій пластичності нового сплаву обмежився незначною площею[118][119]. Бак легко відремонтували і провели друге тестування. Цього разу апарат зазнав значного руйнування[120]
SN7.1 липень — вересень 2020 0 - - Зруйнований
Був мінібаком із сталі 304L[121] для вибухового тестування. Тиск у нижній частині — до 9 бар[122]
SN8 липень 2020 На випробуванні
Виготовлений зі сталі 304L[123]. Планувався його підйом на 15 км із трьома двигунами, носовим конусом і керуючими поверхнями. 13 листопада під час статичного випробування двигунів із подачею палива із мінірезервуарів для приземлення сталося значне підвищення тиску. Через відмову пневматичної системи, яка відбулася внаслідок потрапляння в певний її елемент шматочка покриття злітного майданчика, відкинутого реактивним струменем, регулювальні клапани тиску не відкрилися. Але руйнації корабля вдалося запобігти завдяки спрацюванню запобіжного вибухового клапана. Мінімум один двигун частково поплавився[124] (відео[125])
SN9 серпень 2020 Будується
Інформація очікується
SN10 вересень 2020 Будується
Інформація очікується
SN11 вересень 2020 Будується
Інформація очікується
SN12 листопад 2020 Будується
Інформація очікується
SN13 листопад 2020 Будується
Інформація очікується
SN14 листопад 2020 Будується
Інформація очікується
SN15 листопад 2020 Будується
Інформація очікується

Двигуни[ред. | ред. код]

Випробування Raptor 25 вересня 2016 року

На обох ступенях ракети встановлюватимуть рідинні ракетні двигуни Raptor[126], що працюють на зріджених та доведених до наднизьких температур метані та кисню[127]. За словами Маска у грудні 2018 року, завдяки застосуванню новітнього суперстійкого до високих температур та корозії сплаву SX500[128], який SpaceX виробляє власними силами, застосовуючи кріообробку, двигун витримуватиме понад 30 МПа тиску в камері згоряння та видаватиме більше 200 тонн-сили, або 1961 кН тяги. Тяга тих двигунів на Super Heavy, що будуть нерухомими і не дроселюватимуться, можливо, сягне 300 тс[129]. Максимальна очікувана тягооснащеність Raptor із соплом для роботи у атмосфері складає більше 170 (у разі досягнення ним тяги >260 тонн-сили при його вазі у 1,5 тонни), а із соплом для роботи у вакуумі (Raptor Vac)[130] (через збільшений ступінь його розширення) — менше 120. Найбільший питомий імпульс очікується для Raptor Vac — 380 с[131].

Схема роботи двигуна Raptor

Двигун працюватиме за найбільш ефективною, але найскладнішою схемою — замкнутою, із повною газифікацією компонентів палива. Наразі ще жодному виробнику не вдалося запустити в експлуатацію такий двигун. Його робота відбувається наступним чином.

Надохолоджені гази кисень О2 та метан CH4 закачують турбонасосами з паливних баків у окремі газогенератори. Метан попередньо проходить каналами в соплі, здійснюючи його регенеративне охолодження. Деяка кількість О2 також подається в метановий газогенератор, а деяка кількість СН4 — відповідно, у кисневий. Там вони реагують між собою і нагріваються. Із газогенераторів витікають суміші газів, одна з яких збагачена метаном, а інша — киснем. Вони спрямовуються до камери згоряння, протікаючи на своєму шляху через турбіни турбонасосів і розкручуючи їх. Таким чином цикл повторюється.

Особливості пального:

  • метан був обраний через можливість виробляти його на Марсі in situ;
  • застосування зрідженого метану (а не гасу) призводить (за рахунок його нижчої температури та подальшого випаровування) до утворення у баці з пальним так званого «автогенного тиску». Це корисно, тому що усувається потреба в дорогих і складних системах нагнітання додаткового газу (гелію) в бак для нормального режиму роботи турбонасосу.

Випробування[ред. | ред. код]

Перевірка кисневого газогенератора

Перші розмови SpaceX про двигун Raptor почалися у 2009 році[132][133]. Початкова концепція передбачала його встановлення лише на другий ступінь ракети, однак у 2014 році заговорили про застосування Raptor і на першому ступені[50]. У 2013 році SpaceX доукомплектувала додатковим обладнанням свій випробувальний стенд у космічному центрі Стеніса[en] та у 2014—2015 роках почала перевірку компонентів двигуна[134][135]. У 2013 році обіцяна тяга одного двигуна становила 2900 кН[136], у 2014 вона зросла до 4400 кН[137]. У 2015 році Маск суттєво зменшив цей показник (до 2300 кН), обіцяючи компенсувати це збільшеною кількістю двигунів[138].

2016 рік знаменувався отриманням від повітряних сил США $33,6 млн на розробку Raptor[139]. Також на випробувальному стенді у Мак-Ґреґорі (Техас) протестовано прототип Raptor (атмосферну версію) потужністю 1000 кН[140].

У 2017 році загальна тривалість тестових запусків становила більше 1200 секунд. Найдовша перевірка одного двигуна тривала 100 секунд, і ця тривалість була обмежена величиною паливного бака (для посадки на Марс двигунам необхідно відпрацювати 40 с). Інженери компанії також випробували величезний вуглецевий композитний бак, здатний перевозити 1200 тонн рідкого кисню[51].

Після зміни матеріалу, із якого виготовляються деталі двигуна, у 2019 році випробування почалися наново. У лютому під час тестування Raptor № 1 із використанням «теплого палива» досягнуто тиску у камері згоряння у 257 бар (25,7 МПа) та тяги у 1589 кН[141]. У наступному тесті тиск склав 268,9 бар, а при подальшому його збільшенні двигун прогнозовано вибухнув[142]. Така ж доля спіткала два наступні Raptor, які вже встановлювали на Starhopper. Двигуни спеціально доводили до вибуху, щоб потім дослідити отримані деталі та весь процес. № 4 встановлювали, щоб перевірити систему керування вектором тяги. № 5 вибухнув незаплановано. Підйом Starhopper на висоту 20, а потім 150 метрів здійснювали за допомогою № 6[84]. Восени 2019 року компанія витрачала на виготовлення одного двигуна 8—10 днів, однак у 2020 році планує пришвидшити виробництво до одного Raptor на день[63].

На початку 2020 року офіційно повідомлено про введення в експлуатацію вертикального випробувального стенду у Мак-Ґреґорі. На відміну від горизонтальних стендів, тестування на ньому двигунів буде «більш репрезентативним для польотних умов». На лютий місяць було перевірено роботу вісімнадцяти Raptor[143]. У травні вибухом знищено Starship SN4 разом із двигуном № 20[144]. Raptor Vacuum заплановано тестувати не раніше червня 2020 року[145]. У серпні № 27 вдало підняв SN5 на 150 м, пропрацювавши 40 секунд[146], а № 39 на випробувальному стенді витримав у камері згоряння тиск у 300 бар, при якому продукована тяга може сягати 225 тонн-сили[147].

Застосування[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Starship:Earth to Earth на сайті YouTube
Nuvola apps kaboodle.svg Створення колонії на Марсі

Ракета може знайти застосування у наступних сферах[148][149]:

Туристичний політ навколо Місяця[ред. | ред. код]

Докладніше: DearMoon
Художнє зображення Starship

У вересні 2018 року SpaceX повідомила, що підписала контракт зі своїм першим клієнтом для туристичної місії DearMoon, яка планується не раніше 2023 року. Ним став японський мільярдер Юсаку Маедзава[153][32]. Він зробив «значний» грошовий внесок у розробку ракети і планує запросити із собою до 8 митців, які мають надихнутися польотом і створити потім мистецькі шедеври[154][155].

Плани щодо Марса[ред. | ред. код]

Маск сподівався бути готовим до першого польоту на Марс до моменту відкриття зручного стартового вікна 2022 року. Спочатку буде здійснено дві вантажні місії з метою «підтвердження наявності достатньої кількості водних ресурсів та виявлення небезпек». На Марс відправлять велику кількість сонячних панелей, гірничовидобувне обладнання, марсоходи, прилади для підтримки життєдіяльності, їжу[156].

Потім він розраховував відправити ще чотири місії через один синодичний період у 2024 році: два пасажирських Starship плюс два вантажних, що доставлять додаткове обладнання та запаси з метою побудови сонячної електростанції, посадкових майданчиків, оранжерей та заводу для виробництва палива in situ[157]. Для цього використовуватимуть так звану реакцію Сабатьє. Діоксид вуглецю видобуватимуть із атмосфери Марса, а водень — із водяного льоду, що наявний на деякій глибині під поверхнею ґрунту: CO2 + 4H2 → CH4 + 2H2O.

Першим тимчасовим житлом для 20—50 відчайдухів, які наважаться полетіти на Марс, стануть космічні кораблі Starship, позаяк вони матимуть системи підтримки життєдіяльності. Перші 5 кораблів, ймовірно, залишаться там назавжди, а для отримання електрики, необхідної для виробництва палива для повернення на Землю одного Starship, доведеться розмістити сонячні панелі на ділянці розміром 6—10 футбольних полів[158]. База має розташовуватися на широті менше 40°: там буде трохи тепліше та більше сонячної енергії для панелей. Поряд обов'язково мають бути поклади водяного льоду[159]. За розрахунками SpaceX, вони можуть видобувати 1 т води за добу. Вивчається можливість отримання 1 т (CH4/O2) на добу з використанням 17 МВт·год енергії[160][161]. Маск вважає, що для створення першого життєздатного марсіанського містечка знадобиться принаймні 1000 Starship та 20 років[162]. А головним здобутком було б до 2050 року перевезти на Марс 1 млн людей. Для тих, хто бажає відправитися у таку подорож, але не має для цього коштів, SpaceX пропонуватиме влаштуватися до неї на роботу та поступово віддавати борг[163].

На членів місії можуть негативно впливати наступні чинники: тривала (від трьох до шести місяців[150]) космічна подорож у невеликому замкненому просторі, космічна радіація, невагомість, а в подальшому — перебування у гравітації Марса, що становить лише 38 % від земної[164].

У жовтні 2020 року β-користувачі супутникового інтернету Starlink, надавачем якого є SpaceX, оприлюднили деякі умови користувацького договору, наступний пункт якого привертає до себе увагу:

«Що стосується послуг, що надаватимуться на Марсі або на «Starship», чи іншому космічному кораблі марсіанських колоністів, сторони контракту визнають Марс вільною планетою, і жоден уряд, який знаходиться на Землі, не матиме повноважень та суверенітету над марсіанською діяльністю. Відповідно, суперечки вирішуватимуться на основі принципів самоуправління, які встановлюватимуться добросовісно під час заселення Марса»
—Умови договору для користувачів Starlink[165]

У березні 2018 року Маск зазначав, що вважає найкращим способом керування на червоній планеті пряму демократію[166].

Критика та відгуки[ред. | ред. код]

Аерокосмічний інженер та засновник Марсіанського товариства[en] Роберт Зубрін переконує, що потрібно вивчати і колонізувати Марс, і вважає, що це відбудеться завдяки Ілону Маску[161]. Хоча Зубрін розрахував, що продуктивніше було б відправляти на Марс чи Місяць менший за розміром космічний корабель, такий собі «міні Starship»[167]. Американський астрофізик Ніл Тайсон хоча і має сумніви, що керівнику SpaceX вдасться залучити потрібну кількість коштів на розробку нової ракети[168], але все ж він вважає, що Маск здатний змінити майбутнє людства[169]. SpaceX дорікають відсутністю на кораблі Starship системи аварійного порятунку, що зазвичай передбачається для пілотованих космічних апаратів[170]. Також ракету Маска порівнюють із кораблем Христофора Колумба, сумніваючись, чи буде вона придатна до тривалих подорожей[171]. У вересні 2019 року директор НАСА Джим Брайденстайн звинуватив SpaceX у недостатній увазі до їхнього спільного проекту щодо розробки пілотованого космічного корабля Dragon 2. Він натякнув, що причиною цього стала зосередженість компанії на новій ракеті. Маск у відповідь на це зізнався, що на Starship витрачається менше 5 % ресурсів SpaceX[172]. І лише після успішного проведення SpaceX DM-2 він визначив даний проект пріоритетом для компанії[173].

Значної критики проект зазнав від російських вчених. Особливо це стосується перельотів у межах Землі, адже перед польотами пасажири повинні будуть проходити медогляд (через можливі навантаження на організм). Також через заборону будувати космодроми надто близько до міст (Маск зазначив, що ця відстань складе близько 30 км[174]), люди витрачатимуть багато часу, щоб добратися до них. Головний редактор журналу «Новости космонавтики» І. Марінін, взагалі, назвав весь задум Маска «маразматичним», не вірячи у достатню потужність двигунів ракети[175]. Однак були також відгуки, у яких вже сперечалися з критиками[176].

Значну стурбованість вчених викликає можливість польоту Starship на Марс до того, як буде зроблено висновок про наявність там ознак життя. Відправлені туди люди «забруднять» червону планету земними мікроорганізмами, і навіть безпілотний корабель Маска (на думку деяких науковців) здатен зробити це. Адже, на відміну від традиційного виготовлення ракет та космічних кораблів, що відбувається у стерильних умовах, Starship будують майже просто неба, лиш іноді використовуючи великі шатра у процесі зварювання, щоб захиститись від вітру[177].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Darrell Etherington (6 листопада 2019). Elon Musk says SpaceX’s Starship could fly for as little as $2 million per launch (en). techcrunch.com. 
  2. Jackie Wattles (29 вересня 2019). Elon Musk says SpaceX's Mars rocket will be cheaper than he once thought. Here's why (en). edition.cnn.com. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  3. а б в г д Starship (en). spacex.com. 2020. 
  4. а б Elon Musk (26 вересня 2019). Mk1 ship is around 200 tons dry & 1400 tons wet, but aiming for 120 by Mk4 or Mk5. Total stack mass with max payload is 5000 tons (en). twitter.com. 
  5. а б Musk, Elon (23 травня). 3 sea level optimized Raptors, 3 vacuum optimized Raptors (big nozzle). twitter.com (en). Архів оригіналу за 31 травня 2019. Процитовано 24 травня 2019. 
  6. Марія Леонова (11 січня 2019). Маск показав нову ракету Starship: її орбітальна версія полетить на Марс та навколо Місяця (en). hromadske.ua. 
  7. Костянтин Ценцура (19 жовтня 2019). Нержавіючі монстри. SpaceX почала будівництво нової ракети Starship (en). nv.ua. 
  8. Мирослав Ліскович (30 вересня 2019). Це - космічний корабель Starship: з ним Маск планує колонізувати Місяць і Марс (en). ukrinform.ua. 
  9. Fernholz, Tim (29 вересня 2017). SpaceX’s Elon Musk unveiled a rocket that can fly to the Moon, Mars—and Shanghai. qz.com (en). Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. 
  10. Gebhardt, Chris (29 вересня 2017). The Moon, Mars, & around the Earth – Musk updates BFR architecture, plans. nasaspaceflight.com (en). Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. 
  11. Caleb Henry (28 червня 2019). SpaceX targets 2021 commercial Starship launch (en). spacenews.com. 
  12. Hoffman, Carl (22 травня 2007). Elon Musk Is Betting His Fortune on a Mission Beyond Earth’s Orbit. wired.com (en). Архів оригіналу за 14 листопада 2012. 
  13. Rod Coppinger (23 листопада 2012). Huge Mars Colony Eyed by SpaceX Founder Elon Musk. space.com (en). Архів оригіналу за 28 липня 2013. 
  14. Chris Berger (29 серпня 2014). Battle of the Heavyweight Rockets – SLS could face Exploration Class rival (en). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 31 серпня 2019. 
  15. Berger, Eric (18 вересня 2016). Elon Musk scales up his ambitions, considering going “well beyond” Mars. arstechnica.com (en). Архів оригіналу за 20 вересня 2016. 
  16. Berger, Eric (28 вересня 2016). Musk’s Mars moment: Audacity, madness, brilliance—or maybe all three. arstechnica.com (en). Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. 
  17. Grush, Loren (19 липня 2017). suggests SpaceX is scrapping its plans to land Dragon capsules on Mars. theverge.com (en). Архів оригіналу за 31 липня 2017. 
  18. Jeff Foust (29 вересня 2017). Musk unveils revised version of giant interplanetary launch system (en). spacenews.com. 
  19. Making Life Multiplanetary (68-й З'їзд Міжнародного конгресу астронавтики в Аделаїді, Австралія). SpaceX (en). 29 вересня 2017. 
  20. Harwood, William (29 вересня 2017). Elon Musk revises Mars plan, hopes for boots on ground in 2024. spaceflightnow.com (en). Архів оригіналу за 30 січня 2018. 
  21. а б Berger, Eric (29 вересня 2017). Musk revises his Mars ambitions, and they seem a little bit more real. arstechnica.com. Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. 
  22. Ralph, Eric. SpaceX will launch its Mars spaceship into orbit as early as 2020. teslarati.com (en). Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 14 березня 2018. 
  23. Галя Вахтіна (10 грудня 2017). Ілон Маск: мрійник, який змінює світ. hromadske.ua (uk). Архів оригіналу за 14 жовтня 2019. 
  24. Foust, Jeff (15 жовтня 2017). Musk offers more technical details on BFR system. spacenews.com (en). 
  25. Тетяна Савчук (7 лютого 2018). Все про запуск Falcon Heavy: особисте значення для Ілона Маска та доля «водія» його автівки. Радіо Свобода (uk). Архів оригіналу за 14 жовтня 2019. 
  26. Ілон Маск розповів про плани після Falcon. Економічна правда (uk). 8 лютого 2018. Архів оригіналу за 14 жовтня 2019. 
  27. Eric Berger (6 лютого 2018). This may be the moment SpaceX opened the cosmos to the masses. arstechnica.com (en). Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 15 лютого 2018. 
  28. Berger, Eric (19 березня 2018). SpaceX indicates it will manufacture the BFR rocket in Los Angeles. arstechnica.com (en). Архів оригіналу за 21 березня 2018. 
  29. Samantha Masunaga (19 квітня 2018). SpaceX gets approval to develop its BFR rocket and spaceship at Port of Los Angeles (en). latimes.com. Архів оригіналу за 19 жовтня 2019. Процитовано 24 жовтня 2019. 
  30. Berger, Eric (9 квітня 2018). Elon Musk shows off a new tooling for the BFR spaceship (en). Архів оригіналу за 10 квітня 2018. 
  31. Valerie Insinna (2 серпня 2018). One possible job for SpaceX’s BFR rocket? Taking the Air Force’s cargo in and out of space (en). defensenews.com. 
  32. а б SpaceX (17 вересня 2018). First Private Passenger on Lunar Starship Mission (en). youtube.com. Архів оригіналу за 11 січня 2019. 
  33. Eric Ralph (13 вересня 2018). SpaceX has signed a private passenger for the first BFR launch around the Moon (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 24 жовтня 2019. 
  34. Alan Boyle (19 листопада 2018). Goodbye, BFR … hello, Starship: Elon Musk gives a classic name to his Mars spaceship (en). geekwire.com. Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 24 жовтня 2019. 
  35. а б Eric Ralph (23 січня 2019). SpaceX CEO Elon Musk explains Starship’s ‘transpiring’ steel heat shield (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 24 січня 2019. 
  36. Ryan D'Agostino (22 січня 2019). Elon Musk: Why I'm Building the Starship out of Stainless Steel (en). popularmechanics.com. Архів оригіналу за 23 січня 2019. 
  37. Eric Ralph (20 березня 2019). SpaceX goes all-in on steel Starship, scraps expensive carbon fiber BFR tooling (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 24 жовтня 2019. 
  38. Dimple Jaucian (18 травня 2019). SpaceX Starship prototype construction underway in Cocoa (en). constructiontimes24.com. Архів оригіналу за 26 травня 2019. 
  39. Debra Fischer, Bradley Peterson тощо (26 серпня 2019). LUVOIR_Final Report (pdf) (en). asd.gsfc.nasa.gov. с. 426. Архів оригіналу за 2019-10-20. Процитовано 2019-10-24. 
  40. NASA Doddard (11 квітня 2019). We asked and @SpaceX checked. The #LUVOIR space telescope concept can indeed fly on Starship! (graphic used by permission) (en). twitter.com. 
  41. а б в SpaceX (29 вересня 2019). Starship Update (en). youtube.com. 
  42. а б Eric Ralph (6 жовтня 2019). SpaceX to replace Falcon 9’s titanium grid fins with steel on Starship’s Super Heavy booster (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 19 жовтня 2019. 
  43. Darrell Etherington (28 жовтня 2019). SpaceX wants to land Starship on the Moon before 2022, then do cargo runs for 2024 human landing (en). techcrunch.com. 
  44. Emre Kelly (14 жовтня 2019). NASA shows interest in SpaceX's Starship orbital refueling ambitions (en). floridatoday.com. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 24 жовтня 2019. 
  45. Eric Ralph (26 лютого 2020). SpaceX's Los Angeles Mars rocket factory go for launch after cresting last big hurdle (en). teslarati.com. 
  46. Eric Berger (30 квітня 2020). NASA awards lunar lander contracts to Blue Origin, Dynetics—and Starship (en). arstechnica.com. 
  47. Eric Ralph (1 травня 2020). SpaceX’s Moon Starship is a brilliant step towards reusable Mars rockets (en). teslarati.com. 
  48. Eric Ralph (29 травня 2020). SpaceX fires up Starship’s Raptor engine hours before huge regulatory milestone (en). teslarati.com. 
  49. Evelyn Arevalo (18 червня 2020). SpaceX Starship Launch Pad at Boca Chica features a house for Zeus -A Robot Dog by Boston Dynamics (en). tesmanian.com. 
  50. а б Alejandro G. Belluscio (7 березня 2014). SpaceX advances drive for Mars rocket via Raptor power (en). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  51. а б Phillip Gaynor (9 серпня 2018). The Evolution of the Big Falcon Rocket (en). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 17 серпня 2018. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  52. Elon Musk (8 травня 2020). Starship+Super Heavy propellant mass is 4800 tons (78% O2 & 22% CH4). I think we can get propellant cost down to ~$100/ton in volume, so ~$500k/flight. With high flight rate, probably below $1.5M fully burdened cost for 150 tons to orbit or ~$10/kg (en). twitter.com. 
  53. Elon Musk (1 вересня 2020). Over time, outer 20 will have ~300 tons of thrust & inner 8 ~210, so roughly 7500 tons total at sea level or 1.5 T/W for booster+ship (en). twitter.com. 
  54. Chris Bergin (30 серпня 2020). Starship SN6 prepares for hop – Super Heavy is coming (en). nasaspaceflight.com. 
  55. Evelyn Arevalo (1 вересня 2020). SpaceX plans to conduct 'hundreds' of Starship missions before launching humans (en). tesmanian.com. 
  56. Jamie Groh (28 вересня 2019). SpaceX debuts Starship’s new Super Heavy booster desig (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 29 вересня 2019. Процитовано 30 вересня 2019. 
  57. Elon Musk (17 березня 2019). Full size (en). twitter.com. 
  58. Elon Musk (23 травня 2019). First flights would have fewer, so as to risk less loss of hardware. Probably around 20 (en). twitter.com. 
  59. а б Mike Wall (30 вересня 2019). 'Totally Nuts'? Elon Musk Aims to Put a Starship in Orbit in 6 Months. Here's SpaceX's Plan (en). space.com. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 18 жовтня 2019. 
  60. Steve Clark (21 червня 2020). Water rocket: SpaceX looking to build offshore spaceports (en). brownsvilleherald.com. 
  61. Chris Bergin (4 жовтня 2020). Super Heavy waiting in the wings amid Starship testing (en). 
  62. Lawler, Richard (20 листопада 2018). SpaceX BFR has a new name: Starship. engadget.com (en). Архів оригіналу за 20 листопада 2018. 
  63. а б в г Stephen Clark (29 вересня 2019). Elon Musk wants to move fast with SpaceX’s Starship (en). spaceflightnow.com. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  64. Eric Ralph (17 вересня 2018). SpaceX’s BFR officially updated with new fins/legs, canard wings, and more. teslarati.com (en). Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018. 
  65. Eric Ralph (30 жовтня 2019). SpaceX Mars landing expert talks Starship recovery challenges in new interview (en). teslarati.com. 
  66. Eric Ralph (23 вересня 2019). SpaceX is installing Tesla battery packs on its Starship MK1 rocket prototype (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  67. Elon Musk (1 березня 2018). Making life Multi-planetary (en). liebertpub.com. Архів оригіналу за 29 червня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  68. Richard Lawler (29 вересня 2019). SpaceX's plan for in-orbit Starship refueling: a second Starship (en). engadget.com. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  69. Eric Ralph (2 жовтня 2019). SpaceX publishes dedicated Starship webpage after Elon Musk’s presentation (en). automotivetestdrivers.com. Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  70. Eric Ralph (28 жовтня 2019). SpaceX president teases Starship’s game-changing Starlink launch capabilities (en). teslarati.com. 
  71. Eric Ralph (1 квітня 2019). SpaceX CEO Elon Musk proposes Starship, Starlink tech for Solar System tour (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  72. а б Darrell Etherington (29 вересня 2019). Elon Musk says Starship should reach orbit within six months – and could even fly with a crew next year (en). techcrunch.com. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  73. Loren Grush (17 вересня 2018). Elon Musk reveals updated design for future SpaceX Mars rocket. theverge.com (en). Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018. 
  74. Eric Ralph (17 березня 2019). SpaceX orbital Starship begins assembly as steel heat shield passes tests (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 18 березня 2019. 
  75. Eric Ralph (25 липня 2019). SpaceX CEO Elon Musk hints that Starship’s ‘sweating’ metal heat shield is no moreа (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 28 липня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  76. Eric Ralph (24 липня 2019). SpaceX testing ceramic Starship heat shield tiles on flight-proven CRS-18 Cargo Dragon (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  77. Elon Musk (23 січня 2019). ~1750K is peak heating expected on about 20% of Starship for LEO entry, ~1600K on 20%. Rest drops below 1450K, so no heat shield needed. Radiative cooling at T^4 takes care of 60% of the ship. Another reason for steel (en). twitter.com. 
  78. Eric Berger (21 лютого 2020). SpaceX pushing iterative design process, accepting failure to go fast (en). arstechnica.com. 
  79. Foust, Jeff (12 березня 2018). Musk reiterates plans for testing BFR. spacenews.com (en). 
  80. Eric Ralph (31 грудня 2018). SpaceX’s Starship prototype proceeds at breakneck pace towards hop tests (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 7 січня 2019. 
  81. Chris Gebhardt (3 квітня 2019). Starhopper conducts Raptor Static Fire tests (en). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  82. Cowboy Den (3 січня 2019). Фото складових Starhopper (en). twitter.com. 
  83. Elon Musk (7 лютого 2020). Hopper, for example, was made of 12.5mm steel vs 4mm for SN1 orbital design. Optimized skins will be <2mm in places across a 9000mm diameter (en). twitter.com. 
  84. а б Thomas Burghardt (25 липня 2019). Starhopper successfully conducts debut Boca Chica Hop (en). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  85. Ілон Маск (26 липня 2019). Engine Cam (Відео першого стрибка Starhopper) (en). twitter.com. 
  86. Eric Ralph (27 серпня 2019). Watch SpaceX’s Starhopper hover 500ft above the ground in final test flight (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019. 
  87. Jonathan Amos (29 вересня 2019). Elon Musk upbeat on Starship test flights (en). bbc.com. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  88. Tyler Gray (28 травня 2019). SpaceX ramps up operations in South Texas as Hopper tests loom (en). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 9 червня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  89. а б Eric Ralph (18 жовтня 2019). SpaceX’s fourth Starship prototype has begun to take shape in Florida (en). teslarati.com. 
  90. а б Eric Ralph (29 грудня 2019). SpaceX's Elon Musk works through holidays on Starship's "most difficult part" (en). teslarati.com. 
  91. Everyday Astronaut (1 жовтня 2019). A conversation with Elon Musk about Starship (en). youtube.com. 
  92. Eric Berger (29 вересня 2019). Elon Musk, Man of Steel, reveals his stainless Starship (en). arstechnica.com. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 18 жовтня 2019. 
  93. Ian Atkinson (20 листопада 2019). SpaceX Starship Mk1 fails during cryogenic loading test (en). nasaspaceflight.com. 
  94. Eric Ralph (20 листопада 2019). SpaceX Starship blew its top during rocket fueling test (updated) (en). teslarati.com. 
  95. Alan Boyle (22 вересня 2019). Elon Musk tweets a sneak peek at his vision for SpaceX’s Starship mega-rocket (en). geekwire.com. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  96. Emre Kelly (3 грудня 2019). SpaceX pauses some Starship activity in Florida; focusing on new version in Texas (en). amp.floridatoday.com. 
  97. Elon Musk (30 грудня 2019). Is there a commercially available machine that can weld ~4mm full hard 301 stainless barrels & domes? (en). twitter.com. 
  98. Eric Ralph (10 січня 2020). SpaceX prepares new Starship tank for explosive test after rapid construction (en). teslarati.com. 
  99. Evelyn Arevalo (10 січня 2020). SpaceX conducted a pressure test on a Starship dome tank at Boca Chica today (en). tesmanian.com. 
  100. Eric Ralph (29 січня 2020). SpaceX Starship just aced another explosive tank test and Elon Musk has the results [video] (en). teslarati.com. 
  101. Alan Boyle (29 лютого 2020). SpaceX’s Starship SN1 prototype blows up during pressure test on its Texas pad (en). finance.yahoo.com. 
  102. Eric Ralph (10 березня 2020). SpaceX's latest Starship test was uneventful and that's great news for its flight debut (en). teslarati.com. 
  103. Eric Ralph (1 квітня 2020). SpaceX CEO Elon Musk's latest Starship photos reveal surprise landing legs [confirmed] (en). teslarati.com. 
  104. Eric Ralph (2020). SpaceX Starship destroyed during cryo test but the next ship is already on the way (en). teslarati.com. 
  105. Thomas Burghardt (3 квітня 2020). Starship SN3 fails during cryo testing (en). nasaspaceflight.com. 
  106. Eric Ralph (6 квітня 2020). SpaceX's Elon Musk reveals next Starship's Raptor engines, explains latest failure (en). teslarati.com. 
  107. NASASpaceflight (3 квітня 2020). SpaceX's Starship SN3 prototype fails cryogenic proof test (en). youtube.com. 
  108. Michael Baylor (26 квітня 2020). SN4 becomes first full-scale Starship prototype to pass cryogenic proof test (en). nasaspaceflight.com. 
  109. Elon Musk (10 травня 2020). SN4 passed high pressure (7.5 bar) & engine thrust load at cryo (en). twitter.com. 
  110. Eric Ralph (6 травня 2020). SpaceX’s Starship rocket just breathed fire for the first time (and survived) (en). teslarati.com. 
  111. Eric Ralph (20 травня 2020). SpaceX Starship prototype in limbo after engine test lights rocket on fire (en). teslarati.com. 
  112. Amy Thompson (29 травня 2020). SpaceX Starship SN4 prototype explodes in dramatic fireball (en). teslarati.com. 
  113. Eric Ralph (2 червня 2020). SpaceX’s Starship explosion explained by Elon Musk (en). teslarati.com. 
  114. Michael Baylor (5 червня 2020). SpaceX set for a swift return to testing following Starship SN4 anomaly (en). nasaspaceflight.com. 
  115. SpaceX (5 серпня 2020). Starship SN5 150m Hop (en). youtube.com. 
  116. Mike Wall (5 серпня 2020). SpaceX's Starship SN5 prototype soars on 1st test flight! 'Mars is looking real,' Elon Musk says (en). space.com. 
  117. Chris Bergin (3 вересня 2020). Starship SN6 maiden hop complete – Super Heavy is coming (en). nasaspaceflight.com. 
  118. Eric Ralph (16 червня 2020). SpaceX’s Starship program returns to its roots with a new rocket ‘test tank (en). teslarati.com. 
  119. Elon Musk (16 червня 2020). Tank didn’t burst, but leaked at 7.6 bar. This is a good result & supports idea of 304L stainless being better than 301. We’re developing our own alloy to take this even further. Leak before burst is highly desirable (en). twitter.com. 
  120. Eric Ralph (24 червня 2020). SpaceX blows up Starship tank to test new metal alloy (en). teslarati.com. 
  121. Eric Ralph (21 липня 2020). SpaceX begins building upgraded Starship prototype (en). teslarati.com. 
  122. Eric Ralph (23 вересня 2020). SpaceX Starship pop test opens the door for 60,000 foot hop (en). teslarati.com. 
  123. Eric Ralph (21 липня 2020). SpaceX begins building upgraded Starship prototype (en). teslarati.com. 
  124. Eric Ralph (13 листопада 2020). SpaceX Starship saved by ‘burst disk’ after Raptor static fire ends badly (en). teslarati.com. 
  125. SN8 Starship Static Fire #3 (en). youtube.com. 12 листопада 2020. 
  126. Eric Ralph (1 січня 2019). SpaceX CEO Elon Musk reveals photos of Starship’s first completed Raptor engine (en). teslarati.com. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 2 лютого 2019. 
  127. Elon Musk, Mike Suffradini. Elon Musk comments on Falcon 9 explosion - Huge Blow for SpaceX [video]. Процитовано 29 жовтня 2019. Подія відбулася 39:25–40:45.
  128. Elon Musk (23 грудня 2018). SpaceX metallurgy team developed SX500 superalloy for 12000 psi, hot oxygen-rich gas (en). twitter.com. 
  129. Elon Musk (8 листопада 2019). Most will be the (as high as) 300 ton thrust (but no throttle & no gimbal) variant for Super Heavy (en). twitter.com. 
  130. Eric Ralph (16 жовтня 2019). SpaceX’s Starship Raptor Vacuum engine plans laid out by CEO Elon Musk (en). Архів оригіналу за 26 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  131. Elon Musk (15 жовтня 2019). Max thrust version of Raptor should achieve true T/W > 170. Target is 1.5 ton engine with >260 t-F. Max Isp version should achieve ~380 sec, but T/W probably <120 due to big nozzle (en). twitter.com. 
  132. Long term SpaceX vehicle plans (en). hobbyspace.com. 7 липня 2009. Архів оригіналу за 14 лютого 2010. 
  133. David Todd (22 листопада 2012). SpaceX’s Mars rocket to be methane-fuelled (en). flightglobal.com. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  134. SpaceX to test rocket engines in Hancock Co (en). mississippi.org. Архів оригіналу за 25 жовтня 2019. Процитовано 25 жовтня 2019. 
  135. Stennis set for busy 2016 test schedule. Lagniappe (en) (NASA-John C. Stennis Space Center). лютий 2016. с. 3. Архів оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  136. Dan Leone (25 жовтня 2013). SpaceX Could Begin Testing Methane-fueled Engine at Stennis Next Year (en). spacenews.com. 
  137. Stephen Nellis (19 лютого 2014). SpaceX’s propulsion chief elevates crowd in Santa Barbara (en). pacbiztimes.com. Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  138. Elon Musk (2015). I am Elon Musk, CEO/CTO of a rocket company, AMA! (en). reddit.com. 
  139. (13 January 2016). "Contracts: Air Force". Прес-реліз. Переглянутий 15 January 2016. Архівовано 15 січня 2016 у Wayback Machine.
  140. Alejandro G. Belluscio (3 жовтня 2016). ITS Propulsion – The evolution of the SpaceX Raptor engine (en). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  141. Elon Musk (7 лютого 2019). Engine reached 172 mT & 257 bar chamber pressure with warm propellant, which means 10% to 20% more with deep cryo (en). twitter.com. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. 
  142. Elon Mus (11 лютого 2019). Raptor reached 268.9 bar today (en). twitter.com. Архів оригіналу за 12 травня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  143. Eric Ralph (28 лютого 2020). SpaceX's new Starship test stand to make life a little easier for Raptor engine engineers (en). teslarati.com. 
  144. Darrell Etherington (29 травня 2020). SpaceX’s Starship SN4 launch vehicle prototype explodes after static engine fire test (en). techcrunch.com. 
  145. Eric Ralph (4 травня 2020). SpaceX’s first orbital Starship rocket engine is almost ready for testing (en). teslarati.com. 
  146. Evelyn Arevalo (5 серпня 2020). Elon Musk outlined the next phase of SpaceX's Starship development after successful test flight (en). tesmanian.com. 
  147. Eric Ralph (18 серпня 2020). SpaceX crushes rocket engine world record during Raptor test (en). teslarati.com. 
  148. SpaceX (29 вересня 2017). BFR is capable of transporting satellites to orbit, crew and cargo to the @Space_Station and completing missions to the Moon and Mars (en). twitter.com. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 5 жовтня 2017. 
  149. Chris Gebhardt (29 вересня 2017). The Moon, Mars, & around the Earth – Musk updates BFR architecture, plans. nasaspaceflight.com (en). Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2019. 
  150. а б Pham, Sherisse; Wattles, Jackie (29 вересня 2017). Elon Musk is aiming to land spaceships on Mars in 2022. money.cnn.com (en). Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 4 жовтня 2017. 
  151. Sam Dinkin (25 березня 2019). Could suborbital point-to-point really be worth $20 billion a year in 2030? (en). thespacereview.com. Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  152. Michael Sheetz (18 березня 2019). Super fast travel using outer space could be $20 billion market, disrupting airlines, UBS predicts (en). cnbc.com. Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  153. Мирослав Ліскович (19 вересня 2018). Хто купив перший квиток на Місяць, або Як мільярди роблять людину кращою. www.ukrinform.ua (uk). Архів оригіналу за 14 жовтня 2019. 
  154. Chris Gebhardt (17 вересня 2018). SpaceX announces BFR lunar passenger, mission for Earth’s artists. nasaspaceflight.com (en). Архів оригіналу за 18 вересня 2018. 
  155. #dearMoon (6 лютого 2019). Movie "FIRST MAN" Special talk -Yusaku Maezawa × Damien Chazelle × Ryan Gosling (en). youtube.com. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  156. Іван Яковина (8 жовтня 2019). Наше космічне майбутнє. Про головну подію цієї осені (uk). nv.ua. 
  157. Elizabeth Rayne (15 серпня 2018). We're going to Mars by 2024, if Elon Musk has anything to say about it (en). syfy.com. Архів оригіналу за 3 лютого 2019. Процитовано 15 січня 2019. 
  158. Zubrin shares new info about Starship (en). reddit.com. 13 лютого 2020. 
  159. Paul Wooster (29 серпня 2018). SpaceX's Plans for Mars. 21st Annual International Mars Society Convention (en). Mars Society. Архів оригіналу за 4 вересня 2018. 
  160. Steve Hoeser (23 квітня 2018). Engineering Mars commercial rocket propellant production for the Big Falcon Rocket (part 1). thespacereview.com. Архів оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 15 січня 2019. (англ.)
  161. а б Польоти на Марс. Ілон Маск обіцяє вивести корабель Starship на орбіту вже через пів року (uk). bbc.com. 29 вересня 2019. 
  162. Darrell Etherington (8 листопада 2019). Elon Musk says building the first sustainable city on mars will take 1000 Starships and 20 years (en). techcrunch.com. 
  163. Tom McKay (17 січня 2020). Elon Mus: a new life awaits you on the off-world colonies - for a price (en). gizmodo.com. 
  164. Мрія про Марс: чи варто ризикувати? (uk). ua.euronews.com. 25 серпня 2015. Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  165. Victor Tangermann (30 жовтня 2020). STARLINK TERMS OF SERVICE DEMANDS THAT USERS “RECOGNIZE MARS AS A FREE PLANET” (en). futurism.com. 
  166. SPACEX STARLINK: USER TERMS OF SERVICE DECLARE MARS AS ‘FREE (en). inverse.com. 29 жовтня 2020. 
  167. The Mars Society (29 жовтня 2019). Mars Direct 2.0 - Dr. Robert Zubrin - IAC 2019 (en). youtube.com. 
  168. Callum Hoare (23 жовтня 2019). Space shock: Why Neil deGrasse Tyson claimed mission to Mars ‘not going to happen’ (en). express.co.uk. Архів оригіналу за 28 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  169. Tom Huddleston Jr. (20 листопада 2018). Neil deGrasse Tyson: Why Elon Musk is more important than Jeff Bezos, Steve Jobs and Mark Zuckerberg (en). Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  170. Jonathan O'Callaghan (3 жовтня 2019). The wild science behind Starship, Elon Musk’s planet-hopping rocket (en). wired.co.uk. Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  171. Микола Романюк (10 серпня 2018). Ілон Маск проконсультувався: на Марс летимо в 2030-х (uk). ukrinform.ua. Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  172. Jeff Foust (30 вересня 2019). Starships are meant to fly (en). livescience.com. Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  173. Evelyn Arevalo (10 червня 2020). SpaceX aims to send the first crew to Mars aboard Starship in 2024 (en). tesmanian.com. 
  174. Elon Musk (5 листопада 2019). That said, most Starship spaceports will probably need to be ~20 miles / 30km offshore for acceptable noise levels, especially for frequent daily flights, as would occur for point to point flights on Earth (en). twitter.com. 
  175. Любовь Алтухова, Наталья Демченко, Сергей Витько (29 вересня 2017). Российские эксперты раскритиковали проект суперракеты Илона Маска (ru). rbc.ru. Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  176. Павел Поцелуев (30 вересня 2017). Что не так с «российскими экспертами»: разбор материала РБК (ru). thealphacentauri.net. Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019. 
  177. Samantha Rolfe (2 жовтня 2010). Elon Musk’s Starship may be more moral catastrophe than bold step in space exploration (en). theconversation.com. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. SpaceXFleet (en).