Stern (часопис)
 | ||||
| Країна видання |
 Німеччина  | |||
|---|---|---|---|---|
| Місце публікації |
Гамбург | |||
| Тематика |
новинний журнал | |||
| Періодичність виходу |
1 тиждень | |||
| Мова |
німецька[1] | |||
| Редактор |
Andreas Petzoldd і Thomas Osterkornd | |||
| Власник |
Bertelsmann | |||
| Видавець |
Gruner + Jahrd | |||
| Засновник |
Henri Nannend | |||
| Засновано |
1948 | |||
| ISSN-L |
0039-1239 | |||
| ISSN |
0039-1239 (друковане видання) | |||
| | ||||
| stern.de(нім.) | ||||
«Штерн» (нім. Stern, стилізовано як stern — у перекладі «Зірка») — німецький щотижневий ілюстрований суспільно-політичний часопис. Був заснований Генрі Нанненом 1 серпня 1948 року.
Видавництво базується в Гамбурзі та належить видавничому дому Gruner + Jahr, який є дочірнім підрозділом європейського медіаконгломерату Bertelsmann. За політичною орієнтацією часопис визначається як ліволіберальний. Видання позиціонує себе як масовий суспільно-політичний журнал, переважно орієнтований на широкі прошарки німецького середнього класу.[2]
.jpg)
Засновником і першим головним редактором часопису був німецький журналіст Генрі Наннен (Henri Nannen - нім.). Під час Другої світової війни Наннен служив у роті пропаганди СС (Propagandakompanie) «Südstern», де створював пропагандистські матеріали для італійського фронту. Після капітуляції нацистської Німеччини Наннен отримав ліцензію від британської окупаційної влади на видання молодіжного гумористичного журналу Zick-Zack.[3]
У 1948 році він переоформив цю ліцензію для створення повноформатного ілюстрованого тижневика. Перший номер Stern вийшов 1 серпня 1948 року в Ганновері, а згодом редакція переїхала до Гамбурга. Для організації виробництва перших випусків частково використовувалися матеріально-технічна база та інфраструктура преси нацистського періоду, проте Наннен переорієнтував видання на стандарти західної демократичної преси. Він керував часописом як головний редактор до 1980 року і залишався його видавцем до 1983 року.[4]
Найбільша репутаційна криза в історії німецької періодичної преси. Журналіст видання Герд Гайдеманн заявив про виявлення приватних щоденників Адольфа Гітлера, які насправді сфальсифікував ілюстратор Конрад Куяу. Керівництво Stern викупило ці рукописи за 9,3 мільйона німецьких марок.
У квітня 1983 року журнал розпочав публікацію уривків, оголосивши це історичною сенсацією. Проведена згодом експертиза Федерального архіву Німеччини та Федерального відомства кримінальної поліції(Бундескріміналамту) довела, що документи є повною підробкою, створеною на сучасному папері з використанням штучно зістареного чорнила та хімічних речовин повоєнного періоду. Скандал призвів до кримінального засудження Гайдеманна і Куяу за шахрайство, а також до масових звільнень та відставки керівництва редакції.[5]
Наприкінці 1960-х років часопис підтримав німецький лівий студентський рух. Редакція виступала з жорсткою критикою консервативного медіаконцерну Акселя Шпрінгера (зокрема таблоїда Bild), звинувачуючи його в однобокому висвітленні подій, штучному цькуванні протестувальників та маніпуляціях суспільною думкою під час заворушень 1967–1968 років.[6]
Журнал ідеологічно підтримував «Нову східну політику» (Ostpolitik) соціал-демократичного канцлера Віллі Брандта, спрямовану на розрядку міжнародної напруженості та нормалізацію відносин ФРН із країнами Східного блоку й СРСР. Публікації часопису сприяли внутрішній дискусії в суспільстві щодо необхідності визнання повоєнних кордонів у Європі (зокрема лінії Одер — Нейсе) та переосмислення історичної відповідальності Німеччини за Другу світову війну.[4]
У 1971 році журнал організував масштабну медіакампанію «Ми зробили аборт!» (Wir haben abgetrieben!), винісши на обкладинку фотографії 374 жінок (серед яких були відомі акторки та публічні діячки), які відкрито визнали, що переривали вагітність. На той момент це було кримінальним злочином за параграфом 218 Кримінального уложення Німеччини. Кампанія прискорила суспільну дискусію та подальшу реформу законодавства.[7]
Попри це, у наступні десятиліття часопис став об'єктом критики з боку феміністичних організацій. У 1978 році феміністка Еліс Шварцер та група активісток подали судовий позов проти Gruner + Jahr, звинувативши журнал у систематичній об'єктивації та сексистському зображенні жінок на обкладинках з метою комерційного залучення покупців. Позов не був задоволений судом, але спровокував тривалу медійну дискусію.[8]
У період свого розквіту у 1995 р. щотижневий друкований тираж Stern становив близько 1,2 мільйона примірників, коли у першому кварталі 2026 р. цей показник становить приблизно 260 000 примірників. Видання поступається своєму головному конкуренту Der Spiegel із щотижневим накладом у 628 000 примірників. Натомість Stern активно збільшує свою присутність у цифровому просторі, переважно за рахунок новинного порталу stern.de.[9]
Цифрова трансформація видання під керівництвом медіагрупи RTL Deutschland призвела до глобального перезапуску вебпорталу stern.de та мобільного додатка Stern+. Метою реформ стало переформатування цифрового напрямку в успішну бізнес-модель платних підписок. Оновлена платформа перейняла традиційну для друкованого часопису ставку на візуальний вміст, суттєво розширивши використання рухомих зображень, відео- та аудіоматеріалів.
Окрім цього, додаток Stern+ об'єднав на одному ресурсі журналістські матеріали самого Stern та його кримінального відгалуження Stern Crime із контентом партнерських видань групи — науково-популярного журналу Geo та фінансово-економічного видання Capital.[10]
Резонансним інцидентом став вихід номера у серпні 2017 року з обкладинкою «Його боротьба» («Sein Kampf»). На ній тогочасного президента США Дональда Трампа зобразили загорнутим в американський прапор, коли він виконував нацистське вітання. Публікація викликала критику: Центральна рада євреїв у Німеччині та міжнародні медіаексперти заявили, що подібні візуальні паралелі релятивізують (применшують) реальні злочини нацистського режиму та Голокосту задля підвищення продажів номера.[11]
- Генрі Наннен (1948–1980)
- Рольф Ґіллгаузен, Петер Кох, Фелікс Шмідт (1980–1983)
- Петер Шолль-Латур (1983–1984)
- Рольф Вінтер (1984–1988)
- Гайнер Бремер, Клаус Лідтке, Майкл Юрґс (1988–1994)
- Вернер Функ (1994–1998)
- Міхаель Маєр (1999)
- Томас Остеркорн, Андреас Петцольд (1999–2013)
- Домінік Віхманн (2013–2014)
- Крістіан Круг (2014–2018)
- Анна-Беатріс Класе, Флоріан Ґлесс (2019–2022)
- Грегор Петер Шміц (з 2022)
- www.stern.de — офіційний сайт «Stern». (нім.)
- 1 2 The ISSN portal — Paris: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 0039-1239
- ↑ Content Projections. Bertelsmann. ber-cws-prod-web-release.azurewebsites.net (англ.). Процитовано 2 червня 2026.
- ↑ Schütz, Erhard H. (2005). Geschichte für Leser: populäre Geschichtsschreibung in Deutschland im 20. Jahrhundert (нім.). Franz Steiner Verlag. ISBN 978-3-515-08755-1.
- 1 2 Henri Nannen - Der Erfinder des "Stern". Deutschlandfunk (de-DE) . Процитовано 2 червня 2026.
- ↑ "Щоденники Гітлера" - неперевершений фейк німецьких ЗМІ. dw.com (укр.). Процитовано 2 червня 2026.
- ↑ Buddeberg H. The West German Student Movement. Marxists Internet Archive. www.marxists.org. Процитовано 2 червня 2026.
- ↑ Die Abtreibungsdebatte der neuen Frauenbewegung. Digitales Deutsches Frauenarchiv. www.digitales-deutsches-frauenarchiv.de. Процитовано 2 червня 2026.
- ↑ Sexismus-Klage "Emma" vs. "Stern": Angriff auf die Männerpresse. Der Spiegel (нім.). 12 липня 2013. ISSN 2195-1349. Процитовано 2 червня 2026.
- ↑ Spiegel, Stern und Focus - Verkaufte Auflagen 2026. Statista (нім.). Процитовано 2 червня 2026.
- ↑ A new chapter for Stern. company.rtl.com. Процитовано 2 червня 2026.
- ↑ Agencies, Daily Sabah with (31 травня 2026). Israeli troops divulge ‘pleasure’ of killing Palestinians in Gaza. Daily Sabah (амер.). Процитовано 2 червня 2026.
| Словники та енциклопедії | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
