«Сі Оттер» був розроблений як вдосконалена версія «Волреса», спроможна патрулювати та проводити операції на більшій дальності, здійснювати бомбардувань шляхом пікірування та діяти з більшого числа кораблів, ніж її попередник. Через існуючі зобов'язання «Супермарін» щодо програм «Волрес» та «Спітфайр» розробка літака затягнулася. Перший політ «Сі Оттер» відбувся 23 вересня 1938 року, а угода про виробництво була досягнута лишень у 1942 році, зважаючи на нагальні потреби військової авіації Другої світової війни. В січні 1942 року Міністерство авіації видало замовлення на виробництво 592 серійних «Сі Оттер». У січні 1943 року почалися поставки серійних машин. Загальний обсяг серійного виробництва, що здійснювалося підприємствами фірми «Саро» в Іст-Коувсі і Вебріджі і завершилося в травні 1945 році (за іншими даними — в липні 1946), склав 290 одиниць.
Після введення його до строю в останні роки війни, на «Сі Оттер» в першу чергу покладали завдання з патрулювання морських просторів та проведення пошуково-рятувальних операцій в інтересах Королівських флоту та Повітряних сил. Вже після завершення Другої світової війни численні інші оператори придбали цей тип рятувального літака для власних цілей; серед них були Королівські ПС Данії, Нідерландська морська авіаційна служба та Королівські ВМС Австралії. «Супермарін» також здійснив переробку надлишкових «Сі Оттерів» на цивільні, що призвело до їхнього використання і цивільними операторами.
Повітряні сили флоту Великої Британії
Королівські ПС Великої Британії.svg){kind=small}
Supermarine
Supermarine Sea Otter у Вікісховищі
Blackburn Perth
Dornier Do 12
De Havilland Canada DHC-2 Beaver
Grumman G-21 Goose
CANT Z.501
Latécoère 380
Бе-6
Aichi E10A.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
