Sylvilagus aquaticus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Sylvilagus aquaticus
Cottontail Rabbit.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Надряд: Гризуни (Rodentia)
Ряд: Зайцеподібні (Lagomorpha)
Родина: Зайцеві (Leporidae)
Рід: Кролик (Sylvilagus)
Вид: S. aquaticus
Біноміальна назва
Sylvilagus aquaticus
(Bachman, 1837)
Мапа поширення виду
Мапа поширення виду
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Sylvilagus aquaticus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Sylvilagus aquaticus
EOL logo.svg EOL: 970830
ITIS logo.svg ITIS: 180121
IUCN logo.svg МСОП: 41296
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 48090
Fossilworks: 51907

Sylvilagus aquaticus — вид ссавців родини Зайцеві (Leporidae) ряду Зайцеподібні (Leporiformes)

Поширення[ред. | ред. код]

Sylvilagus aquaticus поширений у південно-східній частині Сполучених Штатів. Вид зустрічається у східному Техасі та Оклахомі, на південному сході Канзасу, в Арканзасі, Луїзіані, Міссісіпі, Алабамі, західній частині Флориди, західній Джорджії, західній частині Теннессі, західній частині Кентуккі, північно-західній частині Південної Кароліни, на півдні штату Іллінойс та Міссурі.

Опис[ред. | ред. код]

Це найбільший представник родини зайцевих. Довжина тіла сягає до 55 см, вага — 2,6-2,7 кг. Хвіст до 7 см завдовжки. Швидко пересуватися в траві і по болотяній трясовині допомагають довгі та широкі лапи. Задні ноги у нього набагато довші за передні. Голова у кролика велика, овальна. Вуха середньої довжини. Голова і спина у нього темно-коричневі з іржаво-коричневими і чорними плямами по основного фону. Очі величезні, овальні, чорного кольору. Навколо очей кільця світло-коричневого кольору. Черево, грудка і горло — білі.

У нього розвинені слух, нюх і зір, що дозволяє з успіхом чути хижака і своєчасно від нього ховатися. Кролик дуже спритний і рухливий, прекрасно плаває і пірнає.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Активний в сутінках і вночі, день проводить у лежанці, яку облаштовує в густій ​​траві, порожнистих стовбурах дерев і інших укриттях. Навтьоки кидається тільки тоді, коли хижак підходить зовсім близько. Втікає зигзагоподібними стрибками, намагаючись збити переслідувача з пантелику, і при першій же можливості ховається під водою. На відміну від більшості інших заячих, водяний кролик є територіальною твариною. Самці мітять свою невелику територію (від 0,01 до 0,08 км²) за допомогою виділень залози, що розташовані на підборідді, і не потерплять присутності на ній конкурентів. До жіночих особин вони відносяться терпимо, так само як і самиці один до одного.

Розмноження[ред. | ред. код]

Розмножуються водяні кролики в період з кінця лютого по серпень, хоча в Техасі процес розмноження круглорічний. Самиці для свого потомства споруджують гніздо з листя, трави і дрантя з боковим входом. Іноді для цих цілей використовуються дупла в пнях або стовбурах дерев. Нерідко самиці створюють кілька фіктивних гнізд, перш ніж побудувати справжнє.

Вагітність триває від 35 до 40 днів. У посліді буває 3 дитинчат, а за рік самиця може мати від 1 до 6 виводків. Кроленята народжуються вже покриті шерстю, але незрячими, проте вже до кінця першого тижня життя відкривають очі. Вже через 2 тижні від народження молоді починають виходити з гнізда, а ще через місяць стають самостійними.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Smith, A.T.; Boyer, A.F. (2008). Sylvilagus aquaticus. The IUCN Red List of Threatened Species (IUCN) 2008: e.T41296A10417240. doi:10.2305/IUCN.UK.2008.RLTS.T41296A10417240.en. Процитовано 14 December 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]

  • Ronald W. Kays & Don E. Wilson: Mammals of North America. Princeton University Press, ISBN 978 0691 14092 6