Syrinx aruanus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Syrinx aruanus
Черепашка Syrinx aruanus у Музеї Природничих наук Хьюстона
Черепашка Syrinx aruanus у Музеї Природничих наук Хьюстона
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Молюски (Mollusca)
Клас: Черевоногі (Gastropoda)
Підклас: Orthogastropoda
Надряд: Ценогастроподи (Caenogastropoda)
Ряд: Sorbeoconcha
Підряд: Hypsogastropoda
Інфраряд: Neogastropoda
Надродина: Muricoidea
Родина: Turbinellidae
Підродина: Turbinellinae
Рід: Syrinx
Röding, 1798[1]
Вид: S. aruanus
Біноміальна назва
Syrinx aruanus
(Linnaeus, 1758)[2]
Синоніми[6]
Синонім роду Syrinx: Megalatractus

Murex aruanus Linnaeus, 1758
Megalatractus aruanus (Linnaeus, 1758)
Murex gigas Born, 1780[3]
Fusus proboscidiferus Lamarck, 1822[4]
Cerithium brazieri Tryon, 1887[5]

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Syrinx aruanus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Syrinx aruanus
EOL logo.svg EOL: 4839659

Syrinx aruanus  — вид дуже великих черевоногих молюсків із роду Syrinx. Ймовірно, є найбільшим у світі черевоногим молюском.

Опис[ред. | ред. код]

Дорсальна сторона раковини

Висота черепашки до 91 см, а її маса з молюском — до 18 кг.[7]. Більшість раковин — близько 25 см.

Забарвлення черепашки світло-абрикосового кольору, проте за життя молюска вона вкрита коричневим або сірим періостракумом (зовнішнім тонким шаром черепашки). Черепашка може вицвітати до світло-жовтого кольору. Форма черепашки веретеноподібна. Зазвичай завитки мають яскраво виражене загострення, на якому можуть бути потовщення у вигляді вузликів. Сифон черепашки довгий. На перегородці немає складок, на відміну від інших видів цієї ж родини. Ювенільна черепашка складається з 5 витків і відсутня у дорослих особин.

Ареал[ред. | ред. код]

Прибережна область на півночі Австралії, включаючи прилеглі області — Індонезія та Папуа Нова Гвінея[8].

Місцезнаходження[ред. | ред. код]

Живе на піщаних ґрунтах у припливній зоні і субліторалі, на глибині до 30 метрів.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Активний хижак. Живиться поліхетами з родів Polyodontes (Acoetidae), Loimia (Terebellidae) та Diopatra (Onuphidae)[8] .


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Röding P. F. (1798). Museum Boltenianus sive Catalogus cimeliorum e tribus regnis naturae olim collegerat. Pars secunda continens Conchylia sive Testacea univalvia, bivalvia & multivalvia. Trappi, Hamburg, viii. + 199 pp.
  2. Linnaeus C. (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis. L. Salvii, Holmiae (Stockholm). 824 pp., page 275.
  3. Born I. von (1780). Testacea musei Caesarei Vindobonensis quae jussu Mariae Theresia. J. P. Kraus, Vienna. 442 pp., page 9.
  4. Lamarck J.B.P. de M. (1822). Histoire naturelle des Animaux sans Vertèbres. Verdiere, Paris. 711 pp., page 126.
  5. Tryon G. W. (1887). Manual of Conchology, structural and systematic, with illustrations of the species. Volume 9. Solariidae (by William B. Marshall), Ianthinidae, Trichotropidae, Scalariidae, Cerithiidae, Rissoidae, Littorinidae. 488 pp., 71 plates. Page 142, plate 26, figure 16.
  6. Syrinx aruanus (Linnaeus, 1758). OBIS Indo-Pacific Molluscan Database, accessed 6 August 2009
  7. Wells F. E., Walker D. I. & Jones D. S. (eds.) 2003. Food of giants — field observations on the diet of Syrinx aruanus (Linnaeus, 1758) (Turbinellidae) the largest living gastropod. The Marine Flora and Fauna of Dampier, Western Australia. Western Australian Museum, Perth.
  8. а б Carpenter K. E. & Niem V. H. (eds.) 1998. FAO species identification guide for fishery purposes. The living marine resources of the Western Central Pacific. Volume 1. Seaweeds, corals, bivalves and gastropods[недоступне посилання з лютий 2019]. Rome, FAO, ISSN 1020-4547, 686 pp., pages 603-617[недоступне посилання з лютий 2019], page 605.