Огар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Tadorna ferruginea)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Огар рудий
Rostgans.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Гусеподібні (Anseriformes)
Родина: Качкові (Anatidae)
Рід: Галагаз (Tadorna)
Вид: Огар рудий
Біноміальна назва
Tadorna ferruginea
(Pallas, 1764)
Ареал поширення огара      Гніздування      Осіле проживання      Гніздування
Ареал поширення огара      Гніздування      Осіле проживання      Гніздування
Синоніми
Casarca ferruginea
Anas ferruginea
Casarca rutila
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Tadorna ferruginea
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Tadorna ferruginea
ITIS logo.svg ITIS: 175056
IUCN logo.svg МСОП: 22680003
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 45639
Fossilworks: 368595
Tadorna ferruginea

О́гар руди́й[1], або черво́на ка́чка (Tadorna ferruginea) — водоплавний птах роду Галагаз з родини Качкових. Один із 7-ми видів роду; один із 2-х видів роду у фауні України. На території країни - гніздовий, перелітний, зимуючий вид.

Морфологічні ознаки[ред. | ред. код]

Трохи більший за свійську качку. Загальний тон оперення рудий. Дорослий самець у шлюбному вбранні насичено рудий, зі світло-вохристими головою і верхом шиї; на шиї вузький чорний «нашийник»; першорядні махові пера, надхвістя і хвіст чорні; покривні пера верху і споду крил білі; «дзеркальце» зелене; дзьоб і ноги чорні. У позашлюбному вбранні «нашийника» немає. Доросла самка схожа на дорослого самця у позашлюбному оперенні, але світліша, з білуватою головою. Молодий птах подібний до дорослої самки, але з бурим відтінком; покривні пера крил сіруваті. Маса тіла — 0,8—1,5 кг, довжина тіла — 55—62 см, розмах крил — 1047—1120 мм. У польоті добре помітні характерні білі (або світло-сірі у молодих птахів) плями на крилах.

Ареал виду та його поширення в Україні[ред. | ред. код]

Ареал охоплює Південну Європу, Північну Африку (від Марокко до Тунісу) та Центральної Азії. В Україні гніздиться на північному узбережжі Чорного та Азовського морів, у Криму (Сиваш, Керченський півострів), в східній частині Луганської області та в північних районах Донецької області[2] У XVII—XIX століттях гніздився у степовій та лісостеповій смугах, в інших місцях лише окремі пари. Зальоти зареєстровано у Західній Україні, середній частині басейну Дніпра, на Дунаї. Зимує на ставках Біосферного заповідника «Асканія-Нова» (700—1900 ос.), іноді невеличкі групи зимують на Азовському узбережжі.

Чисельність і причини її зміни[ред. | ред. код]

Чисельність в Європі становить 19—33 тис. пар.[3] В Україні, ймовірно, чисельність не перевищує 340—360 пар; найбільше на сході Криму (понад 80 пар) та на сході Луганської області (близько 50 пар). Репродуктивна частина напіввільної популяції у Біосферному заповіднику «Асканія-Нова» становить 120—200 пар. Наприкінці ХХ століття чисельність виду стабілізувалась і в останні роки дещо зростає. Причини зміни чисельності: погіршення умов гніздування, посилення фактора непокою; винищування птахів людиною.

Особливості біології[ред. | ред. код]

Пара огарів
Яйця огаря - Тулузький музей

Перелітний птах. У місцях гніздування з'являється у другій половині березня. Займає скелясті, урвисті береги солоних і прісних водойм, узбережжя морів, на ставах «Асканії-Нови» утворилася вільна популяція. У перші дні після появи птахи утворюють пари (часто прилітають вже парами), які існують кілька років. Гніздиться у нежилих норах лисиць, на скелях та кручах (часто на значній висоті), у покинутих будівлях. У квітні птахи відкладають 8—12 яєць; у місцях, де огар гніздиться колоніями, знаходять здвоєні кладки. Насиджує самка (25—30 діб); молоді птахи стають на крила у другій половині липня — на початку серпня. Відлітає на зимівлю в кінці жовтня — на початку листопада. Живиться рослинною (проростки злаків та осок, зерно) та тваринною (комахи, молюски) їжею.

Охорона[ред. | ред. код]

Включено до Червоної книги України (1994, 2009) (статус — вразливий), до Боннської (Додатки ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій, угоди AEWA. Охороняється у Біосферному заповіднику «Асканія-Нова». Слід оголосити заповідними місця гніздування виду на Керченському півострові, а в «Асканії-Нові» посилити гетерозиготність напіввільної популяції через обмін птахів з зоопарків. Досягнуто розмноження та розведення у спеціально створених умовах. У біосферному заповіднику «Асканія-Нова» створено штучну популяцію, яка є центром відновлення виду в Україні. За період з 1983 по 2000 рік у природу випущено понад 3400 осіб. Розроблено технологію штучного розведення.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. Франков С.С., Писарев С.Н. Новые данные о гнездовании огаря (Tadorna Ferruginea (Pallas, 1764)) в северных районах Донецкой области. Заповідна справа у Степовій зоні України (до 90-річчя від створення Надморських заповідників)// Праці Всеукраїнської науково-практичної конференції(с. Урзуф 14-15 березня 2017 року/ Серія "Conservation Biology in Ukraine". —вип.2, Т.2. —Київ 2017, —336 с.
  3. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х.
  • Лисенко В. І. Огар // Червона книга України. Тваринний світ / під ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — С. 409.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Фауна Украины. Т. 5. Птицы. Вып. 3. Гусеобразные / Лысенко В. И. — К.: Наукова думка, 1991. — 208 с.