Обговорення:Міфи щодо української мови

Українська мова начебто виникла внаслідок полонізації російської мови

В статті до сьогоднішнього дня нічого не було написано про найголовнішу версію російських шовіністичних кіл: виникнення української мови, як продукт ополячення російської мови. Я вже написав декілька речень.

На сайтах різноманітних "русских абщін" ,"русских блоков" ви знайдете десятки трактатів таких "істориків" та "філологів" як Железний , Каревін, Родін, котрі "доводять", що українська мова появилася у процесі полонізації російської мови. Ця версія - найголовніша та найпоширеніша версія російських шовіністів, якою вони обгрунтовують необхідність русифікації України, тобто повернення України в "свою русскость". Я вважаю, що спростуванню цієї версії треба приділяти якнайбільше уваги. І напевно треба буде її пізніше помістити в початок статті.--Slav (обговорення) 00:32, 13 вересня 2012 (UTC)

• Перша теорія походження української мови була запропонована в імператорській Росії в середині XVIII ст. Михайлом Ломоносовим. Ця теорія вказує на існування загальної мови, якою розмовляли всі східнослов'янські народи в часи Русі. За словами Ломоносова, розбіжності, що згодом розвивалися між великоросійською та українською мовами (яку він називав малоросійською), можна пояснити впливом польської та словацької мов на українську та впливом уральських мов на російську з 13 по 17 ст. --Rutheni (обговорення) 17:20, 7 січня 2018 (UTC)

Дякую за інформацію. Я в тексті виклав посилання на цю працю Григорія Півторака.--Slav (обговорення) 15:57, 25 січня 2018 (UTC)

• Ось ці, потрібні цитати з цієї теми, для розуміння: звідки взагалі взявся цей задум про начебто "ополячення" української:

Григорій Петрович Півторак: "Цю тезу вперше висунув М. Ломоносов. Ще в середині XVIII ст. він у своїх філологічних працях двічі констатував, що «малороссийский диалект» через сусідство з поляками та через те, що вони тривалий час панували над Західною Україною, змішався з польською мовою і від того «зіпсувався»." Живуча помилка Ломоносова // Григорій Півторак. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов. - Київ: Видавничий центр «Академія». - С. 109. Михайло Ломоносов: "О множественном окончении прилагательных имен. От малороссийского диалекта для установления великороссийских окончений ничего ж не следует, ибо, хотя сей диалект с нашим очень сходен, однако его ударение, произношение и окончения речений от соседства с поляками и от долговременной бытности под их властию много отменились или, прямо сказать, попортились.3 Итак, ежели вам в сем случае малороссиянам последовать, невзирая на общее употребление, то великороссийский язык тем больше испортится, нежели исправится." Ломоносов М. В. Полное собрание сочинений. — Т. VII. Труды по филологии 1739-1758 гг. - М.; Л., 1952. — С. 83. Михайло Ломоносов: "[МАТЕРИАЛЫ К РОССИЙСКОЙ ГРАММАТИКЕ] О діалектахъ. л. 8 об. Россійской языкъ <главно> можно раздѣлить на три діалекта: 1) московской, 2) поморской, 3) малороссійской. Первой главной и при дворѣ и въ дворянствѣ употребительной и особливо въ городахъ, близъ Москвы лежащихъ. Другой нѣсколько склоненъ ближе къ старому славенскому и великую часть Россіи занялъ. Третей больше всѣхъ отличенъ и смѣшенъ съ польскимъ."'' Ломоносов М. В. Полное собрание сочинений. — Т. VII. Труды по филологии 1739-1758 гг. - М.; Л., 1952. — С. 608.--Rutheni (обговорення) 16:35, 25 січня 2018 (UTC)

В тексті можна тільки коротко написати, що першим цю ідею висунув Ломоносов.--Slav (обговорення) 20:01, 26 січня 2018 (UTC)

Ще в роки української незалежності філолог-любитель Анатолій Желєзний, як він себе називає, видав брошуру «Происхождение русско-украинского двуязычия на Украине», в якій він висунув версію походження української мови шляхом «ополячення» російської мови. Чи про це треба вказувати в тексті? Я тільки виклав посилання.--Slav (обговорення) 20:20, 26 січня 2018 (UTC)

• На мою думку і Ломоносова достатньо. --Rutheni (обговорення) 19:13, 29 січня 2018 (UTC)
• Багато російських міфів щодо української мови (і не тільки) спростовано документально в цьому фильмі[1]. --Lanamy (обговорення) 18:57, 12 червня 2019 (UTC)

Нічого нового. Подібні міфи підтримуються тільки маргінальною псевдонаукою. У радянських джерелах існування української мови в 17 столітті сумніву не піддавалося. До речі, чому фільм російськомовний? Не знайшли україномовних режисерів? --В.Галушко (обговорення) 19:53, 12 червня 2019 (UTC)

Добре, що є такі фільми, але його, на жаль, не можна використати в якості джерела у статті.--Slav (обговорення) 22:00, 24 червня 2019 (UTC)

• У радянських джерелах існування української мови і в 14 столітті сумніву не піддавалося (ось приклади: «Словник староукраїнської мови XIV–XV ст.» 1977–1978), "Украинский язык" в Большой Советской Энциклопедии), тому що начебто після монгольської навали розпався "єдиний народ", який перетворився в "триєдиний російський народ".
• Фільм російськомовний, тому що той ютуб-канал завжди був російськомовним. --Lanamy (обговорення) 21:55, 12 червня 2019 (UTC)

НТЗ під сумнівом

В статті не відповідає критеріям нейтральності, бо претендує на знання істини в питаннях мовознавства, що є дискусійними, частина фактів висвітлюється однобоко, а також без посилань на авторитетні джерела. Деякі твердження (особливо ті, що починаються словами "насправді...") взагалі мають бути позначеними як оригінальні дослідження, в іншому разі вони підлягають видаленню. З повагою, --Prudon (обговорення) 08:18, 12 серпня 2012 (UTC)

Маю питання щодо таблиці у розділі "Українська мова є східнослов'янською мовою" - що означають цифри на перетині однакових мов., наприклад пол.-пол. - 374?--А1 23:36, 3 лютого 2011 (UTC)

польские лингвисты?

Можно вежливо спросить, какие такие польские лингвисты спорят со статусом украинского языка как самостоятельного? А в общем, статья показует лишь одну точку зрения и защищает лишь одну определенную тезу. Правда, я-таки согласен, что в 2012 г. неуверенность в статусе украинского языка может быть исключительно идеологически мотивированной, но ведь у тех, кто так считает тоже есть свои аргументы. Поскольку мне известно, задача википедии - не обсуждать чей подход правильней.

Простите, что я не пишу на языке этой википедии, но мое знание украинского в основном пассивное; надеюсь, использование русского языка не помешают никому понять сути моего коммента. Если нужно, могу перевести на англисйкий либо польский. Zbihniew (обговорення) 18:56, 2 липня 2012 (UTC)

Розділ «Посилання» / «Література»

У статті є тільки «Примітки». А куди мені йти, якщо я хочу зайти на якусь мовознавчу веб-сторінку чи знайти книгу з цієї тематики? --Friend 13:19, 4 лютого 2011 (UTC)

не знаю, щодо авторів даної статті, але як на мене і це застосовують у звичайних енциклопедіях, після статті повинна бути лише використана література, що в даному випадку є в примітках. Якщо вона використовується в статті значить вона суттєва, а накопичувати посилання дурна і непотрібна справа "вікіпедія - не збірка посилань". Я наприклад в розділі Література/Джерела даю лише ті що використовую, і лише для того, щоб без повторення повної назви і даних скорочено послатися в примітках/виносках з вказанням сторінки. Книжок по тематиці та сайтів може бути сотні, навіщо їх вказувати якщо не використовуються. --Volodimirg 13:37, 4 лютого 2011 (UTC)

В конце энциклопедической статьи подаётся не список использованной, а список рекомендованной литературы. Это связано с тем, что статьи в энциклопедии пишут не ученики и студенты, а профессора и академики. Федор Пепел (обговорення) 08:39, 7 червня 2012 (UTC)

Але незабуваймо, що це вікіпедія. В енциклопедіях усі факти провіряються науковцями, у вікіпедії факти потрібно підтверджувати, щоб їх можна було перевірити. Таким чином усуваються помилки і наймисні вандальні правки. І будь-ласка пишіть українською, Ви в українській вікіпедії -- Volodimirg (обговорення) 09:40, 7 червня 2012 (UTC)

Друга за милозвучністю

Гарна стаття. Візьмем на озброєння в суперечках :). Але тут не вистачає міфу про милозвучність--Kusluj 14:58, 7 лютого 2011 (UTC) ________________ Справді, існує легенда, що у 1934 р. у Парижі мав місце конкурс мов, де українська після французької і перської визнана третьою найестетичнішою мовою світу за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія, структура речень. А за мелодійністю українська мова зайняла друге місце, після італійської. З іншого боку, співвідношення голосних і приголосних у словах близьке до 50/50, що й свідчить про милозвучність.

ПОНЯТТЯ МИЛОЗВУЧНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ http://trypillia.narod.ru/articles/mylint.htm

Далі, наш фольклор найбагатший у світі по кількості. Найвідоміший у світі хорал(щедрівка) - Щедрик (carol of the bells)( музика народна, обробка Миколи Леонтовича(занесений большевиками-семітами в чорний список і підступно вбитий нквдистом у 1921р.)).

Youtube.Com/watch?V=h2bn3sljwvs    с-пб хор

Это энциклопедическая статья

Или агитпроп? В википедии все больше и больше невнятного шлака...

А ссылка [14] - это вообще верх идиотизма. Я намалюю какую-нибудь (Ненормативна лексика. --AS^ƨɐ 12:57, 7 червня 2012 (UTC)), сфотограцирую ее криво и размещу как авторитетный источник, будет то же самое. Ну дали б хотя бы ссылку на того же Шайкевича, если она вообще в природе существует.

Добре, що це хтось помітив, бо не знала, що з цим робити!--Учитель ^Обг 13:04, 7 червня 2012 (UTC)

Це загальновідомі дані (http://ukrainica.org.ua/ukr/mova). Можна, звісно, знайти інше джерело. --Friend 17:17, 21 листопада 2011 (UTC)

Теж не розумію, а чим точка зору Шахматова гірша, аніж точка зору Шевельова? Чи є якісь докази, окрім їхніх власних домислів?--Kudratbek 20:47, 2 лютого 2012 (UTC)

Публікації про цю статтю

• 4 червня 2012, 12:29 unn.com.ua Артур Гончаров: На Вікіпедії з'явилась стаття "Міфи про українську мову" сумнівного змісту
• 4 червня 2012, 13:18 glavred.info

Скажімо, це не публікації, а одна й та ж стаття тільки різними мовами та на різних сайтах. От яке здивування викликали давньовідомі істини! Шуму без нічого не буває і те, що українську мову паплюжать, хто як хоче - факт!--Учитель ^Обг 12:19, 7 червня 2012 (UTC)

• Черговий беззмістовний коментар про Вікіпедію. --yakudza 22:01, 8 червня 2012 (UTC)

Завваги від AS

Міфи? Якої міфології?

Зі вступу не зрозуміло, чим вигадки про укр.мову заслужили окремої статті --AS^ƨɐ 13:02, 7 червня 2012 (UTC)

Це не вигадки [2]. Просто стиль, відсутність АД, оформлення назви, розділів викликають сумніви. А стаття актуальна!--Учитель ^Обг 13:07, 7 червня 2012 (UTC)

Під вигадками розумію „голослівні, науково необґрунтовані твердження про українську мову‟ --AS^ƨɐ 13:13, 7 червня 2012 (UTC)

Одне із значень слова міф - вигадка, неправдивий стереотип. Уже обговорювали. Див. вище вставку з попередньої номінації --MaryankoD (обговорення) 13:14, 7 червня 2012 (UTC)

Чи воно допустиме для наукового стилю? --AS^ƨɐ 13:23, 7 червня 2012 (UTC)

Наскільки видно з наукових публікацій, у такому значенні вживається досить часто [3] --MaryankoD (обговорення) 17:43, 7 червня 2012 (UTC)

Статті можна дати назву за назвою праці Огієнка : Постання української мови. Ось АД: [4], [5], [6], [7].--Учитель ^Обг 13:18, 7 червня 2012 (UTC)

Стаття ж не тільки про це --AS^ƨɐ 13:23, 7 червня 2012 (UTC)

Постання української мови ~ історія української мови --MaryankoD (обговорення) 13:24, 7 червня 2012 (UTC)

По-перше "постання" та "історія" трохи різні речі. А от як раз постання укр. мови і ґрунтується на міфах. Постання - це те саме становлення. І пов"язано більше із соціально-політичними процесами, які є підґрунтям окремих міфів, а не історичним розвитком народу та його мови. Перегляньте спочатку хоча б статтю Огієнка, там зміст його дослідження відповідає змісту статті--Учитель ^Обг 14:30, 7 червня 2012 (UTC)

Пані Валентино, те, про що пише Іван Огієнко у цьому розділі монографії - це історія і походження української мови, те, що він пише у наступних розділах тієї книги - історія постання літературної мови. Зрозуміло, що з певних причин, у багатьох людей постання мови - це не наука, а міфи. Але ж у цій статті є міфи, пов’язані не тільки з постанням української мови, але й серед іншого, з питаннями суржика, т. зв. русинської мови, Галичини і т. д. --MaryankoD (обговорення) 17:39, 7 червня 2012 (UTC)

Offtop. Українці зовсім не знають історії своєї мови і не цікавляться. Чого тільки вартує базікання навколо Обговорення:Українська мова#Руська мова? --MaryankoD (обговорення) 18:03, 7 червня 2012 (UTC)

А ви читали розділи: 10. СПІЛЬНОЇ "РУСЬКОЇ" МОВИ НІКОЛИ НЕ БУЛО, 12. ПОЛІТИКА В ОБОРОНІ "ІСКОННОГО ЄДІНСТВА РУССКІХ НАРЄЧІЙ", 13. НЕОБҐРУНТОВАНІСТЬ ТЕОРІЙ УЧЕНИХ РОСІЙСЬКОЇ ШКОЛИ, 14. УКРАЇНСЬКА МОВА, А НЕ НАРІЧЧЯ???? Цитую: Таким чином російська наука стала проповідувати "исконное единство русскихъ нарЂчій", а це довело тільки до наукового баламутства. Такі "політичні українці" по Першій світовій війні появилися й по інших державах слов’янського світу. Серби захопили хорватів і їх наука стала всіма силами доводити, ніби хорватська мова — це тільки наріччя сербської, що є тільки одна сербохорватська мова. Так само чехи захопили Словакію і так само їхня наука стала доводити, ніби є одна чехословацька мова. Більше того, росіяни, серби й чехи тихо подали один одному руки й спільно доводили, що нема окремих мов ані української, ані хорватської, ні словацької. Польська наука, так само політично заінтересована в своїх українських підданцях, стала робити те саме, наприклад, проф. А. Брюкнер. Учений світової слави В. Ягіч у своїх німецьких писаннях в Австрії зве українську мову окремою самостійною мовою, а в російських писаннях — тільки за наріччя. Покійний наш проф. С. Смаль-Стоцький, що ревно боронив самостійність української мови, живучи в Чехах, не визнавав ані словацької, ані хорватської мови за мови самостійні*. На такій же політичній основі постала була 1856 року й відома теорія російського професора М. Погодіна АБО Багато російських учених твердили, ніби українська мова — то тільки наріччя мови російської, а польських — наріччя польської. Це чисто суб’єктивні політичні твердження, на науці не оперті. Народ чи нація постає з племен, племена з родів; так само постає й мова зі своїх племінних говірок. Зрештою, термін язик-мова, наріччя, говірка — це все умовні терміни, для окреслення яких нема сталого змісту, нема й ясної межі між ними. Російська мова, скажемо, є окрема самостійна мова, але супроти своєї праслов’янської мови, з якої вона розвинулась, вона тільки наріччя. Життя й культура з бігом часу ведуть племена до об’єднання, так само й говори об’єднуються в мови. Свого часу російський проф. Будилович у Варшаві, намагаючись довести, Що поляки не мають окремої мови, твердив, що язиком звемо ту мову, що налічує щонайменше 20 мільйонів народу, коли ж народу менше, то це не язик, а тільки наріччя, мова, жаргон. До цього допроваджує політичне осліплення й суб’єктивне бажання обернути мови конче в говірки іншої мови!

Я вже мовчу про інші наведені джерела! Тому, Мар'яне, давайте не будемо. Мова ж іде не про те, що тупо переписати всю статтю Огієнка, а взяти з неї те, що стосується теми.--Учитель ^Обг 18:43, 7 червня 2012 (UTC)

Та вам знати з усього частіше мовчати треба. ЩО це за "давайте не будемо" як конструкція??? Звідки вона? А "мова йде"? Сепречаєтеся все за лексику, а синтаксис кап-у-кап московський. --188.163.82.104 14:57, 23 лютого 2023 (UTC)

кубанский говор

По любому в рамках восточнославянского континуума этот говор ближе литературному украинскому языку, чем литературному русскому, но автор опускает из виду вопрос дахшпрахе, которым стд.-украинский дла кубанского никогда не был. Zbihniew (обговорення) 00:28, 25 вересня 2012 (UTC)

полонізація

Полонізми в Українській мові: аби (aby), агенція (agencia), але (ale), але ж (ale ž), альтанка (altanka), аматор (amator), амбасада (ambasada), аркуш (arkusz), багнет (bagnet), багно (bagno), байка (bajka), баламут (bałamut), балія (balia), барва (barwa), батог (batog), башта (baszta), безлад (bezład), белькотання (bełkotanie), білизна (biełizna), блазень (błazen), блакитний (błękitny), блискавка (błyskawica), бляшанка (blaszanka), бо (bo), боївка (bojowka), борг (borg), брак (brak), брама (brama), братерство (braterstwo), бриля (bryła), бруд (brud), брутальний (brutalny), будинок (budynek), бурштин (bursztyn), вага (waga), вада (wada), вапно (wapno), варта (warta), вартість (wartość), великий (wielki), вельмишановний (wielceszanowny), верства (warstwa), веслування (wiosłowanie), вечорниця (wieczornica), вибачати (wybaczać), виборчий (wyborczy), вибух (wybuch), видатний (wydatny), виднокруг (widnokrąg), видовисько (widowisko), виконати (wykonać), викреслити (wykreślić), викрити (wykryć), вимагати (wymagać), вимір (wymiar), винищувати (wyniszczać), винний (winny), виняток (wyjątek), випадок (wypadek), випробування (wyprobowanie), вир (wir), вирушати (wyruszać), вистава (wystawa), витримати (wytrwać), витягнути (wyciagnać), виховання (wychowanie), Відень (Wiedeń), відомо (wiadomo), відшкодувати (odszkodowac), вік (wiek), влада (wlada), влох (wloch), вовкулак (wilkołak), водоспад (wodospad), войовничий (wojowniczy), вплив (wplyw), вправний (wprawny), впровадити (wprowadzic), вразливість (wrazliwość), врешті (wreczcie), втручатися (wtrącac się), в’язень (więzien), гай (gaj), гайворон (gawron), гак (hak), галас (hałas), галузь (gałaz), ганок (ganek), ганьба (ganba), гармата (armata), гарт (hart), гасло (haslo), гатунок (gatunek), гвалт (gwalt), генерація (generacia), гинути (ginaść), гідність (godnosć), глод (glod), гнобити (gnębić), гной (gnoj), гоїти (goić), голити (golić), голосно (głośno), голота (hołota), господарство (gospodarka), готівка (gotòwka), гребля (grobla), гречкосій (hreczkociej), громада (gromada), гроно (grono), грудень (grudzien), губити (gubić), гудзик (guzik), гума (guma), гуркіт (hurkot), так що... 最后中国 (обговорення) 15:12, 4 квітня 2014 (UTC)

І до чого це? І взагалі, звідки інформація, що це саме полонізми, а не, скажімо, спільна лексика? А багато слів у даному переліку записані взагалі неправильно, як в українському, так і в польському варіанті (ginąć, а не ginaść, hańba, а не ganba, глід а не глод, ґудзик, а не гудзик, батіг, а не батог, гній, а не гной тощо). Крім того, наведено багато слів, які мають документальне підтвердження походження з іншої мови, не з польської (гума — давньоєгипетська, ґанок, вага — німецька, барва — середньонімецька, вовкулака — литовська, борг — арабська, будинок — кельтська, вапно — грецька, багнет — баскійська, і ще багато інших — все це вказано в статті, з посиланням на джерело). І взагалі, багато де наявна підміна понять. Витримати — від слова «витримка», а wytrwać — від слова «trwałość» — тривалість, «trwać» — тривати. Вік і wiek вимовляються по-різному, і wiek є швидше полонізмом для російської мови (век=столетие). Деякі слова мають взагалі інше походження, і навряд чи можуть вважатися полонізмами в принципі (могли бути впроваджені в українську через польську, але не є полонізмами) амбасада, або просто посольство — від ambassadeur (фр), генерація — від фр. generacion або лат. generationem (generatio) і т. д. Так що? Маємо чергового троля, чи як?--Piramidion 16:35, 4 квітня 2014 (UTC)

Я не українофоб, але в Українській мові присутня значна кількість полонізмів. 最后中国 (обговорення) 16:58, 4 квітня 2014 (UTC)

Русизмів теж, але це ще не привід для того, щоб називати українську мову діалектом російської чи польської (це до того, що стосується тематики статті).--Piramidion 17:35, 4 квітня 2014 (UTC)

Звичайно в Українській мові присутні іншомовні запозичення, і не варто заперечувати їх існування та походження. 最后中国 (обговорення) 17:58, 4 квітня 2014 (UTC)

А хто заперечує? В кожній мові є свої запозичення, але від їх наявності чи проценту така мова не перестає бути, власне, мовою.--Piramidion 18:37, 4 квітня 2014 (UTC)

От саме. В англійській понад половину лексики французька, але за походженням вона ближче до німецької і нідерландської і німці чомусь не наважилися припустити, що це діалект німецької, зіпсований французькою. Англійська мова, звичайно, сильно змінилася, але вона ніколи не була німецькою. Основа лексики — германська, так само як в українській основний мовний пласт праслов'янський, у тому числі «тримати», «чекати», «брила», «але» («вапно» — давньоруське запозичення з грецької, як і «оксамит»), «влада» — це не полонізм, а чехізм. «Гречкосій» — це взагалі українізм в польській. Справжніх полонізмів чимало, але більшість з них має питомо українські відповідники: будинок — дім, хата, амбасада — посольство, вонпити — сумніватися. Див. докладніше «Полонізм». Моя пародія на список «польських запозичень» всім відома. --В.Галушко (обговорення) 18:31, 2 липня 2017 (UTC)

Боже, ви з якої планети??? В нашій мові куди не глянь - полонізми. І щоб вам маловірові доводити треба до психолога звертатися вашого. Чоловік подає тут відомі речі з етимологічного словника. На тому не край, він навіть хибить, подаючи тут відповідники до російських слів, наприклад, подає на рос. благородний - укр. шляхетний, взагалі не згадуючи первісне українське слово благородний і називаючи єдинио правильним польське слово шляхетний. Потім постийно тулить польську ґ, називаючи слова з такою буквою українськими, хоча в укр правопсиі в загальних назвах ґ лише вживається у давно запозиченій лексиці. Якщо ви вважаєте етимологічний словник заангажованим на радянщині, то читайте книжки та статті Грінченка та НЕчуя про те, як нашу мову на початку 20 ст. ополячили до невпізнання. --188.163.82.104 14:54, 23 лютого 2023 (UTC)

Походження української від праслов'янської

Дивне твердження: «насправді українська мова походить безпосередньо з праслов'янської мови». З погляду історичного мовознавства, це не зовсім точно. Від праслов'янської походить не сама українська мова, а діалекти, що лягли в її основу. Під давньоруською мовою слід розуміти сукупність праслов'янських говорів східного ареалу. У статті «Історія української мови» розглянуто обидві версії, причому висунута Шахматовим — без її міфологізації. У читача може скластися хибне уявлення про тотожність праслов'янської і сучасної української. Далі: «Після початку розпаду праслов'янської мови (з VII ст.) у слов'янських мовах, що поступово народжувалися, виникали нові фонетичні явища, які були притаманні різним діалектам. Окремі ізоглоси по-різному відокремлювали слов'янські діалекти від сусідніх.». По-перше, період початку самостійного існування різних слов'янських мов різні мовознавці визначають по-різному: від середини І тис. н. е. до початку ІІ тис. н. е. Не зовсім ясно, в якому порядку відбувалося відокремлення мов. Наприклад, дуже близькими є українська, білоруська, російська і польська мови, далі — чеська і словацька. Щодо схожості російської і болгарської — це наслідок пізнішого впливу. Можна припустити, що спочатку (8 ст., мадярське вторгнення) відділилися південнослов'янські племена, потім накопичилися розходження між південно-західнослов'янськими з одного боку і лехітськими зі східнослов'яськими — з другого. Є підстави припускати, що ще в 11 ст. розбіжності між руською (давньоукраїнською) і польською не виходили за межі діалектних. По-друге, ці самі ізоглоси дуже непроста і підступна річ. Не слід наївно думати, що ізоглоси суть межі мов. Насправді ізоглоси спокійно проходять по мовних ареалах і не збігаються з мовними межами. Наприклад, район якої мови окреслює ізоглоса «акання»? Ніякої. Вона проходить по території поширення російської мови, окреслюючи південні і середні райони, а також територію поширення білоруської. Чи можна стверджувати, що ізоглоса акання відділяє російську від інших слов'янських? Ні. Теорія ізоглос як причини мовних розходжень не може пояснити схожості української мови з північноросійськими говорами (там говорять майже по українському: конь, поветь, орать, кветка, на поли — замість російських лошадь, сарай, пахать, цветок, на поле і так само окають, вимовляють іноді ѣ як «і»), і схожості західноукраїнських говорів з російською (тверда вимова дієслівних закінчень, певні лексеми). Ізоглоси можна провести де завгодно, навіть у межах одного району — хай вони б відбивали хоч яку граматичну або фонетичну відмінність. Але це не межі мов. Діалект від мови відрізнює передусім наявність державності. Чи була українська державність тоді? Була. Значить, була і мова. Надалі рущина поширилася на Полісся, на Волго-Окське міжиріччя. Щодо Новгородської землі, вона ймовірніше, була заселена вихідцями з Польщі, але мовні контакти з киянами були вельми тісними. «В українській мові як на ранньому етапі розвитку, так і тепер мало фонетичних явищ, що притаманні лише їй, але вони сполучаються між собою таким чином, що сукупність цих явищ утворює окрему мову як від східнослов'янських російської та білоруської, так і від західнослов'янських польської та словацької та від південнослов'янської болгарської (тобто від тих слов'янських мов, у контакті з якими від початку знаходилася українська мова).» Якщо початком української вважати 7 ст. н. е., про яку білоруську і російську йдеться? Тоді цих мов не існувало: територія Білорусії була заселена балтами, Північної і Центральної Росії — тими ж балтами і фінами. Колонізація території Північної Росії слов'янами починається на межі 8-9 ст., Центральної — на межі тисячоліть. Тобто, розходження української з російською не може бути старішим за 1000 років. --В.Галушко (обговорення) 17:06, 2 липня 2017 (UTC)

Не зовсім зрозумілий аргумент «проживання на території України слов'янських племен з давніх-давен». Це нічого не доводить і міфи не спростовує. Російські шовіністи не заперечують цього факту. Вони вважають, що до середини ІІ тис. н. е. там говорили на языке Пушкина и Достоевского, потім хохли зіпсували російську мову польськими словами і перетворили її на суржик, а надалі підступні австрійці з цього суржику і вигаданих ними слів створили «мову». Взагалі, факт ополячення мови спростувати непросто, оскільки польське панування дійсно було. Але слід розрізнювати питомо українське від нанесеного. Польський вплив на українську і білоруську був, це треба визнати. Але був і церковнослов'янський вплив на російську, внаслідок чого багато давньоруських лексем і словоформ виявилися там геть забуті (друзи, брати, охорона, шеломъ, полонъ, печора, нагорода). Був і тюркський вплив (деньги, таможня, бирюк, сундук). З власного досвіду скажу, що вивчаючи давньоруську, я не помітив її більшої схожості на російську, ніж на українську. Дещо краще зберегла українська, дещо російська. Але казати, що якась з них «правильна», а друга «зіпсута» я не можу. Просто різні мови, різні способи висловлення думок.

Неясно спростовування близькості української до російської на підставі наявності тільки 62 % спільної лексики. Це взагалі неправильний підхід. Спорідненість мов визначається схожими граматичними і фонетичними рисами, а також питомою лексикою. У наведеному джерелі не розрізнюється питома лексика від запозиченої. Чому англійську зараховують до одної підгрупи з німецькою і нідерландською, хоча у неї більше спільної лексики з французькою? Бо вони мають спільну питому лексику і спільне походження, а схожість англійської з французькою пояснюється впливом другої на першу. З власного досвіду можу сказати, що російськомовному взагалі важко зрозуміти україномовного. Один знайомий казах, відповідаючи на питання нашого отамана, чи зрозумілі йому наші розмови, сказав, що розуміє наполовину. Знайомий з українською майже все розуміє білоруською, це підтверджує близькість цих мов. З польською йому складніше, ще трудніше з чеською і словацькою і майже все незрозуміло південнослов'янськими. Думаю, це цілком узгоджується з періодами розділення слов'янських діалектів. Але несхожість української на російську пояснюється, радше, не її близкістю до інших слов'янських, а унікальним становищем серед всіх слов'янських взагалі. Як я пожартував якось, «українська — не слов'янська!». У якій слов'янській прогресивна асиміляція приголосних (тобто, де «бъчела» перетворилося на «бджола»), як не в українській? Всі слов'яни кажуть «пчела», «пчала», «пщола» тощо. Якщо росіянину білорус скаже «пчала» або поляк «пщола», він все зрозуміє. А як українець «бджола» — сумніваюсь. У якій мові ѣ перейшов в «і», як не в українській? Чи ви знайдете в інших мовах слова «луна» (відлуння), «троянда», «бачити», «літак», «гомілка»? А де ще збереглося повноголосся з оканням? А відмінювання атематичних дієслів? Поляки і росіяни кажуть «даш», а ми «даси», як 1500 років тому. Кличний відмінок зберігся у багатьох слов'янських мовах, але найбільш повно — тільки в українській. Яка ще мова зберегла м'яку вимову рефлексів третьої палаталізації у всій повноті? Поляки і росяни кажуть «отец», «ойцец», а ми «отець», як праслов'яни. Яка з мов зробили в низці слів слабкий редукований ъ сильним? Чому тільки в нас така вимова давніх Петръ, Днѣпръ, дамъ як Петро, Дніпро, дамо? Фонетика української воістину унікальна. --В.Галушко (обговорення) 17:54, 2 липня 2017 (UTC)

Щодо палаталізації (з розділу «Питання належності до східнослов'янських мов») викладені сумнівні твердження. Є підстави припускати, що палаталізація *gv, *kv, *xv була так само невластива східнослов'янським, як західнослов'янським, а рос. цвет, звезда є церковнослов'янізмами, а не питомо російськими словами. Так само палаталізація (рука — руцѣ) первісно існувала в російській, але потім зникла за аналогією. Так само і «дж» — «ж». Перехід [ū] в [ўj] є фонетичною особливістю російської мови, причому досить пізньою.--В.Галушко (обговорення) 18:12, 2 липня 2017 (UTC)

Помічені хиби

Інформація з розділів «Українська мова начебто дуже близька до російської» і «Українська мова начебто виникла внаслідок полонізації давньоруської мови» містить суперечливі факти: в першому стверджується те, що спростувується в другому. Полонізмів в українській явно більше, ніж у російській: бо територія України була під владою Речі Посполитої, а більша частина Російської — ні. Доводи проти тези про українську як полонізовану російську явно непереконливі. Для багатьох тверджень взагалі нема джерел.

Розділ «Українська мова начебто дуже близька до російської» має дуже сумбурний виклад. Неясно, що взагалі там спростовується. Яка близкість? Лексична, граматична, фонетична? Все звалено в купу. Який стиль мови мається на увазі? Літературні українська і російська мова чи українські і російські діалекти? Чому не враховується очевидний факт, що східні і західні українські діалекти можуть проявляти різну схожість з російськими?

Розділ про суржик — суцільне ОД. Не всі розмовні слова, що збігаються з відповідними російськими лексемами, є росіянізмами. Як пише Микола Івкі, «потрібно більше часу приділяти проблемам етимології». --В.Галушко (обговорення) 14:22, 4 березня 2019 (UTC)

В цілому підтримую. З власних претензій - у 17-му сторіччі ніякої російської мови не існувало, я мав грамматику і словник офіційної моськовскої мови того часу — нічого спільного зі слов’янськими мовами взагалі.--Vitaly.v.ch (обговорення) 02:34, 24 січня 2020 (UTC)

Наприклад? Джерело? 2.92.124.22 13:17, 17 квітня 2021 (UTC)

В.Галушко, в розділах де, на Вашу думку, є оригінальні дослідження, ставте шаблон про оригінальне дослідження. Не треба ставити цей шаблон на всю статтю. Як я розумію, це ви поставили на всю статтю шаблон, що в статті містяться оригінальні дослідження. --Slav (обговорення) 22:03, 3 жовтня 2019 (UTC)

@Slav70: стаття потребує ретельного перероблення. Багато ОД, сумнівних фактів. «Питання належності до східнослов'янських мов» — схоже на ОД, деякі факти не відповідають дійсності, деякі витлумачені хибно. Щодо рефлексів другої палаталізації при відмінюванні: вони відсутні не тільки в російській, але й в словацькій, про що в статті замовчується. Окрім того, в староросійській мові чергування х/с, к/ц, г/з засвідчено, це не західнослов'янська, а загальнослов'янська особливість, пізніше втрачена деякими слов'янськими мовами. Рефлекси напружених «єрів» у закінченнях прикметників насправді є унікальними для російської мови, але свої унікальні особливості є в кожній слов'янській мові (українська, наприклад, з погляду фонетики сильніше відрізняється від польської, ніж російська). Рефлекс *dj як [ж] засвідчені багатьма давньоукраїнськими пам'ятками, можливо, в різних українських діалектах співіснували [ж] і [дж], але в літературній мові узвичаївся останній варіант. Відсутність палаталізації *kv, *gv засвідчена не тільки в українській і польській, але в деяких північноросійських діалектах (кветка, квести), є навіть гіпотеза, що вона взагалі не була властива й всім східнослов'янським мовам, а рос. цвет, звезда є церковнослов'янізмами. І взагалі, чому саме запереченню близькості приділяється так багато уваги? Хіба не українці колонізували на початку 2 тисячоліття Волго-Окське Межиріччя? Російські і білоруські діалекти походять від українських, так само, як назви багатьох російських міст походять від українських (Галич, Звенигород, Володимир, Переяслав, річка Трубіж). Якщо цікаво, я можу надати цікаву табличку зі староросійськими словами 16-17 століття, нині забутими в російській мові. Звичайна українська. Тільки потім російська мова стала штучно віддалятися від української заміною східнослов'янських слів на церковнослов'янські. Думаю, ніхто не стане заперечувати загальновідомого факту, що сучасна літературна російська — суржик московського діалекту і церковнослов'янської. --В.Галушко (обговорення) 11:21, 4 жовтня 2019 (UTC)

@В.Галушко:

Думаю, ніхто не стане заперечувати загальновідомого факту, що сучасна літературна російська — суржик московського діалекту і церковнослов'янської.

Абсолютно не згоден. Російська мова є сумішшю майже 10-ти мов, відомою в науці як "койне". Саме тому россіяни мають проблеми з вивченням практично усіх мов, навіть церковно-слов’янської.--Vitaly.v.ch (обговорення) 02:52, 24 січня 2020 (UTC)

@В.Галушко:, якщо Ви знаєте як покращити статтю, то відповідно її відредагуйте та доповніть з посиланями на відповідні джерела. Я особисто сприймаю інформацію у Вікіпедії без посилань на джерела як власну думку автора, якщо така інформація не є загальновідомою інформацією. Якщо, на Вашу думку, десь в тексті треба вставити посилання на відповідне джерело, то вставте в текст відповідне позначення: ( ^{[джерело?]} ). Чи у Вас є претензії до розділу «Українська мова начебто виникла внаслідок полонізації (ополячення) російської мови», який я написав?--Slav (обговорення) 15:20, 4 жовтня 2019 (UTC)

«Російська мова є сумішшю майже 10-ти мов, відомою в науці як „койне“. Саме тому россіяни мають проблеми з вивченням практично усіх мов, навіть церковно-слов'янської.» Абсолютно згоден. За визнаною сучасним науковим світом цивілізованих країн Новою лінгвістикою, російська мова утворилася на території країни Моксель внаслідок дикого змішання фінської, угорської, тюркської, монгольської, туранської, мокшанської, голядської, хазарсько-єврейської (назва Москва походить від англ. mosque, бо первісно на її місці стояла велика мечеть, звідси також російське мозг, мосґ, моск, яке насправді не споріднене із загальнослов'янським «мозок») з незначною домішкою (не більш ніж 1%) двох слов'янських (церковнослов'янської і ще якоїсь, яку так і не опанували). --В.Галушко (обговорення) 00:45, 24 липня 2020 (UTC)

Щодо цього редагування

(Це редагування)

Виправив купу помилок: “ополячення” (помилкове солово), правильно “сполячення”; “2010 р”, має бути крапка після скорочення “р.”; “літературна, українцями” (пропущена кома); “Україні й «язичіє»” (після голосної зі звуком і (и) варто писати й або та); “російської й одночасно” (між двома голосними варто писати й або та); “ґрунтуючися лише”(орфографічна помилка), правильно “ґрунтуючись”; “ півночі і північному” й така ж помилка “законами і продовжили” (має бути “півночі й північному”, “законами і продовжили”, бо після голосної зі звуком і (и) варто писати й або та); “ґенерувати” правильно “генерувати” (орфографічна помилка, генерувати, бо генерація, генерування — за орфографічним словником); “Боснії та Герцеговини” (набридло пояснювати чому, пробачте); “охарактеризувати українську мову” (помилкове слово), правильно “схарактеризувати українську мову”; “Згідно зі списком” (перед сполученням приголосних із початковим свистячим або шиплячим пишемо зі); “української й польської” (ця помилка дуже часто зустрічається у цій статті); “документи й «книжки»” (о, знову); знов “ополячування”, хоч правильно “сполячування”; “на церковнослов'янській мові”, правильно “церковно слов’янською”, так само не “на народній розмовній мові”, а “народною розмовною мовою”, і  не “діловій писемній давньоруській мові”, а “діловою писемною давньоруською мовою”; “церквнослов'янської”, правильно “церковнослов'янської”; знову проблеми зі “ополячуванням”, правильно “сполячування”; “шіснадцятого”, правильно “шістнадцятого”; “обгрунтувати”, правильно “обґрунтувати” (бо ґрунт, ґрунтовно — за орфографічним словником); “Давньруської”, правильно “Давньоруської” (бо Давня Русь, давньоруський); “Русі і відносної”, правильно “Русі й відносної”; “лексики і призвела”, “культури і літератури”, замість і має бути й або та; “одружувалися на черкесках”, правильно “одружилися з черкесками” (бо одружитись з кимось); “суржика”, правильно “суржику”; “населення окраїнних українських територій”, правильно “населення околичних (покутніх) українських територій” (бо околиця, покут (покуття)); “бойківські й лемківські”; “артикля”, а не “артикла”; “запозичене”, а не “запозичине”; “фіксується у І. Франка”, правильно “фіксується в І. Франка” (перед нейотованими голосними варто писати в); “позасистемним” (одна “н”); “Рисами суржику”, а не “суржика”; “за рахунок” (краще: "коштом", "шляхом", "користуючись з", "ким/чим", "внаслідок"), правильно “користуючись російськими лексемами”.

Про "сполячення":

СПОЛЯ́ЧЕННЯ, я, сер. Дія і стан за знач. сполячити, сполячувати і сполячитися, сполячуватися.

--Анатолій (обговорення) 15:02, 24 червня 2019 (UTC)

Анатолій , в словниках, які можна знайти інтернеті, є також слова «ополячення» та «полонізація». Наприклад, їх можна знайти в цьому словнику: http://sum.in.ua/s/polonizacija --Slav (обговорення) 15:46, 4 жовтня 2019 (UTC)

Я цього не заперечую, в інтернеті можна знайти все що завгодно. Чи маєте зауваження щодо інших виправлень? --Анатолій (обговорення) 15:55, 4 жовтня 2019 (UTC)

Я тільки хотів показати, що можна було в тексті залишити слово «ополячення» як слово, яке є в українській мові.--Slav (обговорення) 17:30, 4 жовтня 2019 (UTC)

Можна було б, звісно. --Анатолій (обговорення) 18:12, 4 жовтня 2019 (UTC)

Слово «ополячення» вживається частіше ніж слово «сполячення». Чи ні? В любому випадку назад переправляти не треба, залишимо так як є.--Slav (обговорення) 19:37, 10 жовтня 2019 (UTC)

Залишимо. --Анатолій (обговорення) 09:05, 12 жовтня 2019 (UTC)

Це ви пропонуєте міняти шиол на мило? стосовно звязки за рахунок-шляхом, коштом? --188.163.82.104 15:24, 23 лютого 2023 (UTC)

Ваша правда, шило на мило: усе полонізми)), тільки перший фразеологізм, будований на російський копил за допомогою запозиченого польського слова, а ругий і третій - просто польськак лексика, давнозапозичена. --188.163.82.104 12:08, 26 лютого 2023 (UTC)

Вікіпедя це не трибуна, але схожа!?

ред. В. Галушко

Пане @В.Галушко:, поясніть де і що саме у цій статті Вам «схоже на трибуну». --Анатолій (обговорення) 12:34, 12 січня 2020 (UTC)

@Анатолій 2000: елементарно. Політика і нічого особистого. Писали її люди, дуже непевні в українській мові, можливо російськомовні в повсякденні. Саме тому в них ніякого цілісного уявлення про українську мову, тільки уривкові відомості з публіцистичних і навколонаукових публікацій. Деякі з цих міфів існують тільки в уявленні їх авторів («російська є найближчою до російської», «російська давніша за українську»), бо ніхто з серйозних російських мовознавців нічого подібного не стверджував. Прошу уважніше ставитися до творів публіцистів від науки і нещасних зубожілих науковців країн колишнього СРСР (у тому числі і емігрантів у західних країнах). Урядам наука не потрібна, вони виживають, як можуть. Це ми пишемо задарма, а вони на цьому грошики заробляють. --В.Галушко (обговорення) 00:57, 24 липня 2020 (UTC)

• @Анатолій 2000:, там В.Галушко (персональний випад приховано) Шедевр від нього: "Урядам наука не потрібна" Взагалі робіть, пане Анатолію, бо (образа вилучена) З повагою --✍ Крупскі Алег ^{обг · внес @} 09:42, 25 липня 2020 (UTC)

@Krupski Oleg: вельми втішений Вашою увагою. Але мушу нагадати, що Ваш коментар є порушенням ВП: Е, грубою образою, наклепом. Прошу Вас вибачитися протягом 24 годин за Ваші нескромні слова. У протилежному разі — позов з вимогою безстрокового блокування. З повагою --В.Галушко (обговорення) 15:58, 25 липня 2020 (UTC)

• • @Анатолій 2000:, зверніть увагу як діє - провокація, маніпуляції правилами Вікіпедії і ПОГРОЗИ заблокувати . Не праця над статтею "Міфи щодо української мови", не створення статтей подібних "Міфи щодо української мови", а атакування редакторів УкрВікі. Деструктив небезпечний для спільноти УкрВікі. Робіть, пане Анатолію, підтримую вас і вам подібних. --✍ Крупскі Алег ^{обг · внес @} 16:28, 25 липня 2020 (UTC)

Звісно, у Ваших словах, пане User:Krupski Oleg немає жодних порушень ВП:Е, грубих образ чи наклепів. А вимоги "вибачитися протягом 24 годин за .. слова" — навіть не бажаю коментувати. "позов з вимогою безстрокового блокування" — а за що? за правду! яка, певно, очі колить! --Τǿλίκ 002 (обговорення) 10:07, 26 липня 2020 (UTC)

• • @Анатолій 2000:, а тепер оцініть методичність і цілеспрямованість його: У статті Хронологія заборон української мови навісив о 01:33 13 липня 2020‎ р. шаблон зі зловживанням "Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим" --✍ Крупскі Алег ^{обг · внес @} 04:56, 27 липня 2020 (UTC)

русинська мова

Пункт про те, що русинський - це діалект, а не мова, звісно, дуже цікавий, але я все-таки прошу привести цю статтю в порядок прибравши це (та й не тільки це, насправді) непорозуміння Aeldare (обговорення) 23:58, 29 січня 2021 (UTC)

Ніякої русинської мови нема і бути не може. Нема ніяких русинів-закарпатців, є тільки зросійщені українці, а русинський «язиґ» придумали у фіно-угорському (московському) Генштабі. --В.Галушко (обговорення) 08:24, 23 листопада 2021 (UTC)

Слід додати міти про нібито "мертву літеру ґ", "мертву двоїну" і "мертву українську мову" взагалі, які тиражують сталіністи

Також міт про те що на Заході мовляв розмовляють "неправильно", який тиражують ті ж російськомовні сталіністи...

Також слід додати міти про те що грецьку тету і латинську h мовляв слід передавати строго так як вона передається в російській мові, які тиражують зновужтаки сталіністи

subj

Слід якось обґрунтувати, чому слід писати Дізель але дизель, а не навпаки

Тобто слід показати, що правило дев'ятки -- це не висмоктана з пальця якимись фрiками шiзофренія, бо багато людей без належної освіти (як от Огієнко) його критикують, а зовсім неосвічені, як от творці академічної системи транскрибування китайських слів -- взагалі нехтують[8]

Можливо це відбувається тому що тим хто не розуміє українську мову, як от Борис Грінченко, правило дев'ятки зрозуміти не дано. Вони навіть певні, що в українській мові є такі слова, як НАРІД та НІТ, уявіть собі!

Ніт це популярний мемний вислів ) Нарід частіше за все вживається у моєму оточенні стосовно виборців популістських партій, які люблять обіцяти та не люблять робити ) Ілля Ілюшенко (обговорення) 11:49, 11 червня 2022 (UTC)

Огієнко Ів - той що митрополит без належної освіти? Борис Грінченко не розуміє укрмову? --188.163.82.104 15:19, 23 лютого 2023 (UTC)

Це ви пишете про міти помічені мітками стосовно ностальгії за ґеками? --188.163.82.104 15:20, 23 лютого 2023 (UTC)

Слід обґрунтувати те що пунктуація української мови має один в один відповідати російській!

subj

Мабуть слід ще написати про загальну шізофренічність цих 'пред'яв'

Якщо сталіністу почулося щось знайоме, він скаже, що це не мова, а "суржик". Якщо у нього щелепа так влаштована, що "другу г"(ґ з гичкою) вона йому вимовити ніяк не дає, він скаже, що це не мова, а польский діалект. І т.п. То українська в них вигадана австрійським генштабом, то архаїчна. Тобто це є банальний тролинг! Такого роду безпідставні і безапеляційні доколупування до мови є характерною рисою сталіністів. Можна бачити, що кожен сталініст українською не розмовляючи і часто-густо не знаючи її взагалі, позиціонує себе як вищого експерта і еталонного носія української.

46.211.5.72 08:39, 5 травня 2022 (UTC)

Запозичення зі слов'янських мов

Запозичення зі слов'янських мов (від ~ 4 ст. н. е.): бажати, клопіт, невіглас, парубок, праця, прудкий, цікавий (усі з чеської), Берлін, писок, халява (з серболужицької), виховати, звіробій, ззаду, маруда, нащадок, обридати, розкішний (усі з білоруської), владика (болгарська), хлопець (сербська). *** Навіщо слов'янській мові запозичувати слова зі слов'янських мов? Прошу видалити цей пункт, бо у мовах спільних народів дуже часто зустрічаються спільні слова — слов'янізми, романізми, германізми і т.д. Ілля Ілюшенко (обговорення) 11:53, 11 червня 2022 (UTC)

Добродію Ілле, ви ставите філософські запитання в обговоренні наукової статті. Чоловік подає підтверджені факти запозичень в укрмову з инчих мов, він лиш переказує давно відоме. А запитання "навіщо словянам запозичувати у словян" - це не за адресою. --188.163.82.104 11:57, 26 лютого 2023 (UTC)

Щодо розділу "Запозичення з инчих мов"

Шановний авторе доволі корисної статті! Після побіжного огляду хочу звернути увагу вашу на таке. 1. У названому розділі ви подаєте на рос. ассигнация укр. відповідник асиҐнація. Як відомо з історії укрмови та памятавши живе мовлення Наддніпрянщини протягом століть галицько-польське ґ в цьому та ин. пізньозапозичених словах у чинному правописі не поновлено і всі загальні назви, а власні на вибір, ми досі повинні писати по-українському, а саме з українським г. 2. На слово рос. благородный ви подаєте "єдино правильне" укр. шляхетний, але вам має бути відомо, що первісне слово на позначення поняття було саме питоме укр. благородний, а не полонізм шляхетний. Таким підходом, пробачте, ви викликаєте у читача думку про власну заангажованість в ділі, яке варто освітлювати максимально обєктивно. 3. Ось ви пишете: "Рисами суржику, що існує в Україні, є:... вроді — «на кшталт, типу», у відповідь на що зявляється цілком резонне запитання: відколи це сучасними моднячими словами (типу) і виразами ( накштлт), за якими не стоїть традиція укр. мовлення ні в говірній площині, ані в літературній, логічно і правильно заміняти всім відомий з дитинства на всій території України сталий вираз "на зразок"?.. Далі бачу: "так як — «оскільки»". Слово "оскільки", як відомо, перелицьоване рос. "поскольку", тому що те калька, що те - калька, перша - нова, друга - давня. Наступна пара: получав — «отримував». Перше - українське слово, яке ми подибуємо майже в усіх класиків наддніпрянських і в словнику Грінченка, друге зявляється як варваризм в укр мові на початку 20 ст. і штучно витискає питоме укр. одержував. Передостаннє, що впало в око: пара "отдав — «віддав»". У нашій мові і досі наявне питоме укр. оддати - ідентичне на вустах носіїв - жителів віддалених сел Наддніпрянщини, які, мавши по 70-80-90 років, ніколи не виїжджали нікуди з місця свого народження. Ставлячи таку пару ви вводите в оману читачів ненауковістю такої позиції. 4. Чи в цьому розділі, чи то в иншому ви перелічуєте слова з твору Нечуя зі списку галицьких, серед яких друкуєте пару "розпач-відчай". Це мяко й мяко кажучи дивно: Нечуй навіть у заповіті загадував його твори не друкувати з галицькими "покришками" від- і всюди й завсіди писав "одчай". Дякую вам за працю. --188.163.82.104 16:11, 23 лютого 2023 (UTC)