Tatia
| Tatia | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||
|
Tatia — рід сомоподібних риб з підродини Centromochlinae родини Auchenipteridae. Має 18 видів. Отримав назву на честь британського іхтіолога Чарлза Тейта Регана.
Опис[ред. | ред. код]
Загальна довжина представників цього роду коливається від 2 до 16 см. Голова невелика. Очі маленькі з жировими повіками. Навколо рота є 3 пари вусиків. Тулуб помірно коротке, стиснуте з боків. За спинним плавцем у них є спинний кіль. Червні плавці помірного розміру, майже трикутної форми. Анальний плавець невеличкий. У самців анальний плавець перетворюється на копулятивний орган. Сечостатева система відокремлена від анусу. Хвостове стебло доволі високе. Хвостовий плавець з виїмкою.
Забарвлення оливкового, сірого та світло-коричневого кольорів, інколи з дрібними цяточками.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Воліють до річок, гуміфікованих, бідних на кисень чорних вод. Ці сомики загалом малорухливі. Активні вночі. Вдень ховаються серед різних корчів. Живляться дрібними рибами та безхребетними.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Поширені у водоймах Бразилії, Уругваю, Перу, Еквадору, Колумбії, Гаяни та Венесуели, насамперед у басейні річок Амазонка та Уругвай.
Тримання в акваріумі[ред. | ред. код]
Для цих сомиків підійде акваріум від 100 літрів. На дно насипають дрібний пісок темного кольору або виварений торф (можна суміш піску і торфу). Зверху вкривають опале листя і гілки. У ємності з має бути безліч сховищ. Рослини не обов'язкові. Мирні, але на дрібних рибок полюють. Селити можна групою або поодинці. З сусідів підійдуть невибагливі риби — брікони, геофагуси, плекостомус.
Годують в один і той же час, зазвичай вечорами. Харч вони ковтають жадібно. Великим шматком можуть вдавитися. Їдять живі корми і замінники — шматочки риби, креветки, яловичого серця. Схильні до ожиріння. Дорослих риб потрібно годувати через день. З технічних засобів знадобиться малопотужний внутрішній фільтр для створення невеликого течії. Температура тримання повинна становити 22—26 °C.
Види[ред. | ред. код]
- Tatia aulopygia Kner, 1858
- Tatia boemia W. R. Koch & R. E. dos Reis, 1996
- Tatia brunnea Mees, 1974
- Tatia carolae Vari & Ferraris, 2013[1]
- Tatia caxiuanesis Sarmento-Soares & Martins-Pinheiro, 2008
- Tatia dunni Fowler, 1945
- Tatia galaxias Mees, 1974
- Tatia gyrina C. H. Eigenmann & W. R. Allen, 1942
- Tatia intermedia Steindachner, 1877
- Tatia jaracatia Pavanelli & Bifi, 2009
- Tatia luisae Ribeiro, Silva-Oliveira, Silva & Canto, 20229
- Tatia marthae Vari & Ferraris, 2013[1]
- Tatia meesi Sarmento-Soares & Martins-Pinheiro, 2008
- Tatia melanoleuca Vari & Calegari, 2014[2]
- Tatia musaica Royero-L., 1992[2]
- Tatia neivai R. Ihering (pt), 1930
- Tatia nigra Sarmento-Soares & Martins-Pinheiro, 2008
- Tatia strigata Soares-Porto, 1995
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Vari, R.P. & Ferraris Jr., C.J. (2013): Two New Species of the Catfish Genus Tatia (Siluriformes: Auchenipteridae) from the Guiana Shield and a Reevaluation of the Limits of the Genus. Copeia, 2013 (3): 396—402.
- ↑ а б Vari, R.P. & Calegari, B.B. (2014). New species of the catfish genus Tatia (Siluriformes: Auchenipteridae) from the rio Teles Pires, upper rio Tapajós basin, Brazil (PDF). Neotropical Ichthyology. 12 (4): 667—674. doi:10.1590/1982-0224-20130193.
Джерела[ред. | ред. код]
- Luisa Maria Sarmento-Soares, Ronaldo Fernando Martins-Pinheiro: A systematic revision of Tatia (Siluriformes: Auchenipteridae: Centromochlinae). Neotrop. ichthyol. Band 6, Nr. 3, Seite 499, Porto Alegre, 2008
- Sarmento-Soares, L.M. and R.F. Martins-Pinheiro (2008). A systematic revision of Tatia (Siluriformes: Auchenipteridae: Centromochlinae). Neotrop. Ichthyol. 6(3):495-542.
- Vari, R.P. & Ferraris Jr., C.J. (2013): Two New Species of the Catfish Genus Tatia (Siluriformes: Auchenipteridae) from the Guiana Shield and a Reevaluation of the Limits of the Genus. Copeia, 2013 (3): 396—402.
|