Texty.org.ua

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тексти
Логотип
Логотип
Посилання texty.org.ua
Гасло (девіз) Медіа для розумних
Комерційний ні
Тип Інтернет-сайт
Реєстрація необов'язкова
Мови українська
Власник Роман Миколайович Кульчинський
Започатковано 2010
Стан працює
Рейтинг Alexa 136,531 [1]
Ключові особи Роман Кульчинський
Анатолій Бондаренко
Галина Пастух
Адреса офісу  Україна
Ліцензія контенту Attribution 4.0 International (CC BY 4.0)

Тексти — українське незалежне суспільно-політичне та аналітичне інтернет-видання, що поєднує класичну журналістику та журналістику даних. Створене у Києві 2010 року журналістами Анатолієм Бондаренком та Романом Кульчинським.

«Тексти» декларують себе частиною «повільних медіа»[2], тобто заявляють про відмову від подачі «сенсацій», натомість акцентуючись на вдумливих статтях та журналістських розслідуваннях.

Напрямки діяльності[ред. | ред. код]

Видання працює у двох напрямках: традиційна журналістика і журналістика даних.

«Тексти» проводять тренінги з журналістики даних і візуалізації, перекладають книги, що вважають важливими для українського суспільства. У рамках проєкту було перекладено підручник із ненасильницького спротиву, посібник із журналістики даних, посібник із верифікації даних, а також кілька довідників для роботи з даними[3].

Історія[ред. | ред. код]

Видання почало працювати в червні 2010 року. Перед цим сайт мав назву ZaUa.org. Після припинення фінансування інвестором редакція змінила назву й почала незалежне існування.

2011 року вийшов проєкт із рейтингом українських ВНЗ на основі результатів зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) абітурієнтів[4]. Інтерактивна таблиця допомагала батькам та абітурієнтам підібрати університет, порівнюючи «ЗНО-рейтинг», кількість поданих заяв на одне місце, оплату за навчання тощо. За словами співзасновника і головного редактора «Текстів» Романа Кульчинського, цей проєкт мав значний успіх і привернув увагу донорських організацій[5]. На сайті вийшли десятки робіт із журналістики даних[6].

Проєкти із журналістики даних[ред. | ред. код]

2016 року видання проаналізувало, куди і як часто українці мандрують потягами країною на основі даних «Укрзалізниці» за 2014—2015 роки, створивши інтерактивний проєкт «Громадяни пасажири»[7]. Інструмент аналізу показав, як потягами звозили людей на підтримку Януковича на протидію Євромайдану[8].

У 2016 році «Тексти» вирахували мережу з приблизно 2 тисяч користувачів «Фейсбуку», пов'язаних з групами бойовика ДНР Степана Мазури. Той довго видавав себе за патріота України, а його інтернет-тролі, прикриваючись патріотичними слоганами, поширювали в «Фейсбуці» заклики до перевороту та протестів. Проєкт видання «Тролесфера» описує, як діяла спільнота російських тролів-пропагандистів.

Ще один важливий проєкт «Текстів.org.ua» — інтерактивна гра «Гроші, метри, два авта»[9] за мотивами електронних декларацій чиновників. За статками чиновника потрібно вгадати його заробітну плату. Проєкт став фіналістом на міжнародному конкурсі робіт з журналістики даних «Data Journalism Awards» у 2016 році.

Проєкт видання 2016 року «Пролітаючи над Драгобратом»[10] розповідає про вирубки, землевідведення та інше життя Карпат. Для цього проєкту вперше «Тексти.org.ua» застосували 3D-графіку.

Проєкт 2017 року «Збиткова справа. Що робити з парковками?»[11] показав, скільки можна заробити на парковках. Два журналісти поставили камери, порахували кількість машин, які паркуються, і з'ясували, що можна збирати суми, у кілька разів більші, ніж декларує міська влада в інформаційно-аналітичній системі «Майно» [Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.].

У 2018 році «Тексти», використовуючи машинні алгоритми, перевірили близько 450 тисяч супутникових зображень і створили найбільш повну інтерактивну карту місць нелегального видобутку бурштину. Проєкт «Земляна проказа» оцінює масштаби незаконного копання цього коштовного каміння за останні роки[12]. Методологія проєкту та приклади коду знаходяться у відкритому доступі[13] і дозволяють використати аналогічний підхід для пошуку інших особливих зон на картах.

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

«Тексти» двічі (у 2012 та 2016 роках) ставали фіналістами міжнародного конкурсу у сфері журналістики даних Data Journalism Awards, а в 2017 році журналістка видання Ярина Серкез здобула нагороду в номінації «Студенти та молоді журналісти даних року»[14].

У 2016 році інтерактивна візуалізація «Як знайти площу Леніна» визнана однією зі 100 найкращих карт року за версією англомовного блогу на тему картографії «Maps Mania»[15].

У 2017 році журналіст «Текстів» Володимир Харченко посів перше місце в номінації «Журналістське розслідування» регулярного Національного конкурсу журналістських розслідувань та аналітичних досліджень «Є-Розслідування»[16].

У 2018 році на найбільшому європейському медіа-конкурсі «Prix Europa»[en] «Тексти» були номіновані на нагороду в категорії «Онлайн-медіа» із інтерактивним матеріалом про незаконний видобуток бурштину «Земляна проказа»[17]. Проєкт «Текстів» єдиний представляв Україну на цьому конкурсі серед близько 70 номінантів.

У 2019 році проєкт «Земляна проказа»[18] отримав бронзову медаль на конкурсі SND Digital[19].

У 2019 році керівники інтернет-видання «Тексти» Роман Кульчинський і Анатолій Бондаренко отримали премію «Високі стандарти журналістики-2019» у категорії «За сталий, якісний медійний проєкт/продукт»[20]

У 2020 році проєкт «Свіжа деза з Росії»[21] зайняв перше місце на конкурсі робіт із журналістики даних Sigma Awards в номінації «Найкраща новинна аплікація»[22]. У фіналі проєкт змагався з роботами від таких видань, як The Washington Post, the Pudding та Neue Zürcher Zeitung.

Принципи фінансування[ред. | ред. код]

Видання фінансується завдяки грантам від донорських організацій, а також краудфандингу. Фінансується фондом Сороса.[23]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

У листопаді 2016 року «Тексти» разом з онлайн-платформою Prometheus запустили курс «Візуалізація даних» [Архівовано 25 лютого 2019 у Wayback Machine.].

У 2016 році викладач візуалізації в Університеті Маямі Альберто Каїро[en] використав проєкт «Текстів» у своїй книжці «The Truthful Art: Data, Charts, and Maps for Communication» (с. 76—78, інтерактивна карта виборів до Верховної Ради 2012 року)[24].

У 2017 році «Текстам» присвятили статтю у книжці «Visual Journalism» видавництва «Gestalten», Берлін (с. 178—181)[25].

Критика[ред. | ред. код]

Щонайменше двічі видання звинувачували у серйозних порушеннях журналістської етики. Перший раз: стаття про протести проти сланцевого газу. Порушення: неправдива інформація, маніпуляція.[26] Другий раз: стаття про стан справ в НАНУ. Порушення: самоцензура (видалення інформації без вибачення перед читачами), маніпуляція в заголовку, неправдива інформація.[27]

Відвідуваність[ред. | ред. код]

За даними SimilarWeb, відвідуваність сайту texty.org.ua за останні шість місяців 2018 року коливалася від 380 тисяч до 640 тисяч візитів щомісяця[28].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 15 грудня 2016. 
  2. ↑ Маніфест: Тексти.org.ua — це повільні медіа
  3. ↑ Книги на texty.org.ua
  4. ↑ Де в Україні знаходяться найкращі університети? (Інтерактивна візуалізація від ТЕКСТИ.org.ua)
  5. ↑ Головний редактор Texty.org Роман Кульчинський: Журналістика даних теж шукає історії. Архів оригіналу за 25 лютого 2019. Процитовано 25 лютого 2019. 
  6. ↑ Розділ «Журналістика даних» на сайті texty.org.ua
  7. ↑ Громадяни пасажири. Як, куди і скільки їздили українці міжміським сполученням «Укрзалізниці» у 2014—2015 роках — texty.org.ua
  8. ↑ Поїзди «Янукович-Тревел». Як регіонали завозили залізницею у Київ масовку на підтримку Януковича під час Майдану-2014
  9. ↑ Гроші, метри, два авта. Вгадай місячну зарплатню чиновника за його статками — texty.org.ua
  10. ↑ Свидовець. Анатомія Карпат — texty.org.ua
  11. ↑ Збиткова справа: Що робити з парковками?
  12. ↑ «Земляна проказа»
  13. ↑ Search for illegal amber mining on satellite images, HOWTO. Архів оригіналу за 17 червня 2018. Процитовано 25 лютого 2019. 
  14. ↑ Журналістка «Текстів» перемогла на найпрестижнішому конкурсі з журналістики даних
  15. ↑ Ukraine's Soviet Streets. Архів оригіналу за 25 лютого 2019. Процитовано 25 лютого 2019. 
  16. ↑ Місцева влада витратила 26,6 млн грн. на самопіар, з'ясував переможець конкурсу «Є-Розслідування». Архів оригіналу за 26 лютого 2019. Процитовано 25 лютого 2019. 
  17. ↑ PRIX EUROPA 2018 Online Projects Nominations. Архів оригіналу за 25 лютого 2019. Процитовано 25 лютого 2019. 
  18. ↑ Leprosy of the land
  19. ↑ The Best of Digital Design. 2018 results. Архів оригіналу за 25 лютого 2019. Процитовано 25 лютого 2019. 
  20. ↑ У Києві оголосили переможців премії «Високі стандарти журналістики». detector.media. 16 грудня 2019. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. 
  21. ↑ «Свіжа деза з Росії»
  22. ↑ The 2020 Sigma Awards: список переможців. Архів оригіналу за 10 березня 2020. Процитовано 21 травня 2020. 
  23. ↑ Інституційний розвиток інноваційного аналітичного центру “Агенція журналістики даних”. www.irf.ua. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 3 листопада 2021. 
  24. ↑ The Truthful Art: Data, Charts, and Maps for Communication — Alberto Cairo — Google Books. Архів оригіналу за 26 лютого 2019. Процитовано 25 лютого 2019. 
  25. ↑ Офіційна Instagram-сторінка texty.org.ua
  26. ↑ https://www.facebook.com/uber.morlock/posts/1422093154572859
  27. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 17 січня 2018. 
  28. ↑ Статистика відвідуваності texty.org.ua за даними SimilarWeb. Архів оригіналу за 26 лютого 2019. Процитовано 25 лютого 2019. 


Texty.org.ua
у соціальних мережах
Texty.org.ua на сайті Facebook
Texty.org.ua на сайті Telegram
Texty.org.ua на сайті Twitter
Texty.org.ua на сайті YouTube
Texty.org.ua на сайті Instagram

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Texty.org.ua&oldid=41012712