The Allman Brothers Band

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
The Allman Brothers Band
Основна інформація
Жанр Southern rock, Blues-rock, Instrumental rock, Hard rock, Jam band
Роки 1969 — 1976
1978 — 1982
1989 — Present
Країна США
Звідки Макон, Джорджія
Лейбл Capricorn, PolyGram, Arista, Epic, Sanctuary
Склад Грегг Оллмен
Бутч Тракс
Джеймо Джоенні Джоенсон
Warren Haynes
Marc Quiñones
Oteil Burbridge
Derek Trucks
Колишні
учасники
Дюен Оллмен
Беррі Оклі
Дікі Беттс
Chuck Leavell
Lamar Williams
David Goldflies
Dan Toler
David «Frankie» Toler
Mike Lawler
Johnny Neel
Allen Woody
Jack Pearson
Jimmy Herring
AllmanBrothersBand.com

The Allman Brothers Band (Олмен бразерс бенд)  — американський музичний гурт названий в Залі слави рок-н-ролу засновниками південного року. Утворений 1969 року у місті Джексонвіл, штат Флоріда.

До першого складу гурту входили:

  • Грегг Оллмен (Gregg Allman), повне ім'я Грегорі Ленуар Оллмен (Gregory Lenoir Allman), 8.12.1947, Нешвілл, Теннессі, США — вокал, орган, фортепіано;
  • Дюен Оллмен (Duane Allman), повне ім'я Ховард Дюен Оллмен (Howard Duane Allman; 20.11.1946, Нешвілл, Теннессі, США — 29.10.1971, Мекон, Джорджія, США) — гітара;
  • Дікі Беттс (Dickey Berts), справжнє ім'я Форрест Річард Беттс (Forrest Richard Berts), 12.12.1943, Вест-Палм-Біч, Флоріда, США — гітара, вокал;
  • Беррі Оклі (Berry Oakley), повне ім'я Реймонд Беррі Оклі (Raymond Berry Oakley; 4.04.1948, Чикаґо, Іллінойс, США — 11.11.1972, Мекон, Джорджія, США) — бас;
  • Джеймо Джоенні Джоенсон (Jaimoe Johanny Johanson), справжнє ім'я Джон Лі Джонсон (John Lee Johnson), 8.07.1944, Оушен-Спрінгс, Міссісіпі, США — ударні
  • Бутч Тракс (Butch Trucks), справжнє ім'я Клод Хадсон Транс (Claude Hudson Trucks) — Джексонвіль, Флорида, США — ударні.

Біографія[ред.ред. код]

Брати Оллмени виростали у Дейтона Біч штат Флорида, де 1963 року ввійшли до складу місцевого гурту The House Rockers, a 1964 утворили власний — Allman Joys. У його складі вони зробили перші записи, які пізніше потрапили на платівку «Early Allman». 1966 року у місті Декатер штату Алабама вони ненадовго приєднались до гурту Five Minutes. 1967 та 1968 року брати виступали у лос-анжелеському гурті студійних музикантів The Hour Glass. 3 цим гуртом вони записали два альбоми, до яких увійшло кілька композицій Грегга Оллмена. 1968 року Оллмени також взяли участь у запису альбому джексонвільського гурту 31st Of February. Того ж року Дуен влаштувався у відомій студії «Fame», де взяв участь у студійних сесіях багатьох зірок блюзу і соулу, таких як Уїлсон Пікетт, Арета Френклін, Кінг Кертіс.

Утворена братами формація The Allman Brothers швидко здобула славу як гурт, що досконало виступає «живцем», а їх два перші альбоми, «The Allman Brothers Band» та «Idlewild South», презентували сильне захоплення блюзом та збуджуючий ритм. Однак найкраще гурт проявив себе на подвійному альбомі «Live At The Fillmore East», що зафіксував їх виступ 1971 року у нью-йоркському залі «Fillmore East», a 22-хвилинний твір «Whipping Post» з цієї платівки і сьогодні залишається одним з найкращих імпровізаційних творів в історії року. Великий успіх цієї роботи зробив з The Allman Brothers супер-зірок, а Дюена запросив Ерік Клептон для участі у запису альбому «Layla…» гурту Derek & The Dominoes, де перший презентував свою майстерну гру на гітарі технікою «slide». Гітарний дует Оллмена з Клептоном у заголовній композиції став найкращим досягненням Дюена серед його записів поза власним гуртом. На жаль, кар'єра цього талановитого музиканта була трагічно перервана 29 жовтня 1971 року в автокатастрофі.

Інші учасники The Allman Brothers завершили роботу над альбомом «Eat A Peach», до якого ввійшли як студійні, так і концертні записи. Склад гурту поповнився другим піаністом Чаком Лівеллом (Chuck Leaved), але коли музиканти почали набирати обертів, знову сталась трагедія. 11 листопада 1972 року у автокатастрофі загинув Беррі Оклі. Як на іронію, це сталося неподалік від місця аварії, в якій загинув Дюен Оллмен.

Відтоді The Allman Brothers почали справляти враження гурту, яка дещо отупіла, а її альбомам вже бракувало вогню, який був добре відомий слухачам з їх попередніх робіт. Стиль гурту став рішуче злагодженим, що знайшло своє відображення на альбомі 1973 року «Brothers & Sisters» (присвячений Оклі), а особливо на синглі «Ramblin» Man", що походив з цього альбому.

Творча сила гурту почала згасати, коли її учасники захопилися власними проектами. Грегг Оллмен та Дікі Беттс розпочали сольні кар'єри, а Лівелл, Джоансон та новий басист Лейтар Вільям (Lamar Williams), що замінив Оклі, утворили формацію Sea Level. 1975 року Грегг одружився з Шер (щоправда він з нею розлучився 1979 року), а навесні 1976 року гурт The Allman Brothers Band остаточно розпався в атмосфері ненависті та взаємних образ після судового процесу про продаж наркотиків, на якому Грегг дав свідчення проти їх менеджера концертних турне Джона «Скутера» Геррінга. В результаті Геррінг отримав 75 років ув'язнення, а інші члени гурту прокляли Оллмена за зраду ідеалам братерства. (Щоправда Оллмен сам стояв перед загрозою бути засудженим, якби не дав таке свідчення). Однак з часом колеги Грегга змінили свою думку стосовно нього і в жовтні 1978 року The Allman Brothers відродили свою діяльність у такому складі: Г.Оллмен, Беттс, Джохенсон, Трало, Ден Тоулер (Dan Toler) — гітара та Девід Голдфліс (David Goldflies) — бас. Записаний ними перший альбом «Enlightened Rogues» після дворічної перерви приніс гурту комерційний успіх, але наступними роботами цього повторити не вдалося.

1981 року гурт залишив Джоенсон, а замість нього прийшли Девід «Френкі» Тоулер (David «Frankie» Toler) — ударні та Майк Лоулер (Mike Lawler) — клавішні, а незабаром повернувся і Лівелл. Однак 1982 року The Allman Brothers знову припиняють свою діяльність.

1987 року після чотирирічної перерви Грегг повертає до життя свою Gregg Allman Band і видає сольний альбом «I'm No Angel», який досяг тридцятого місця американського чарту.

1989 року у свій 20-річний ювілей з дня утворення, The Allman Brothers збираються знову, цього разу у такому складі: Г.Оллмен, Беттс, Джохенсон, Транс, Воррен Гейнз (Warren Haynes) — гітара, Джонні Ніл (Johnny Neal) — клавішні та Аллен Вуді (Allen Woody) — бас.

1991 року музиканти здобули титул «Comeback Of The Year» («Повернення року») за опитуванням журналу «Rolling Stone», а Грегг Оллмен зіграв у фільмі «Rush» режисера Лілі Фіні Занук. 20 січня 1993 року The Allman Brothers Band виступили під час урочистої церемонії інаугурації президента Білла Клінтона у вашингтонському «Shoreham Hotel». Студійна робота гурту — лонгплей «Where It All Begins» і досконалий виступ на «Вудсток'94» довели, що гурт ще в змозі задовольнити не тільки своїх старих фанів.

Дискографія[ред.ред. код]

  • 1969: The Allman Brothers Band
  • 1970: Idlewild South
  • 1971: At Fillmore East
  • 1972: Eat A Peach
  • 1973: Brothers & Sisters
  • 1973: Beginnings
  • 1973: Early Allman
  • 1975: Win, Lose Or Draw
  • 1975: The Road Goes On Forever
  • 1976: Wipe The Windows, Check The Oil, Dollar Gas
  • 1979: Enlightened Rogues
  • 1980: Reach For The Sky
  • 1981: Brothers Of The Road
  • 1981: The Best Of The Allman Brothers Band
  • 1989: Dreams
  • 1990: Seven Turns
  • 1990: Live At Ludlow Garage 1970
  • 1991: Shaded Of The Worlds
  • 1992: An Evening With The Allman Brothers Band
  • 1993: The Fillmore Concerts
  • 1994: Where It All Begins
  • 1995: An Evening with the Allman Brothers Band: 2nd Set
  • 2000: Peakin' at the Beacon
  • 2003: Hittin' the Note
  • 2004: One Way Out

Duane & Gregg Allman[ред.ред. код]

  • 1973: Duane & Gregg

Gregg Allman[ред.ред. код]

  • 1973: Laid Back
  • 1974: The Gregg Allman Tour
  • 1977: Rayin' Up A Storm
  • 1977: Allman & Woman: Two The Hard Way (разом з Шер)
  • 1987: I'm No Angel
  • 1988: Just Before The Bullets Fly

Duane Allman[ред.ред. код]

  • 1972: An Anthology
  • 1974: An Anthology Volume 2
  • 1981: The Best Of Duane Allman

Dickey Betts[ред.ред. код]

  • 1974: Highway Call
  • 1977: Dickie Berts & The Great Southern (разом з власним гуртом The Great Southern)
  • 1978: Atlanta's Burning Down (разом з власним гуртом The Great Southern)
  • 1988: Pattern Disruptive (разом з власним гуртом Dickey Berts Band)

The Hour Glass[ред.ред. код]

  • 1967: The Hour Glass
  • 1968: Power Of Love

Sea Level[ред.ред. код]

  • 1977: Sea Level
  • 1978: Cats On The Coast
  • 1978: On The Edge
  • 1979: Long Walk On A Short Pier
  • 1980: Ball Room