The End (пісня The Doors)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«The End»
Пісня The Doors
з альбому «The Doors»
Жанр психоделічний рок
рага-рок
арт-рок
прогресивний рок
spoken word
Мова англійська
Тривалість 11:40
Лейбл Elektra Records
Продюсер The Doors
Пол Ротшильд

«The End» (укр. Кінець) — пісня групи The Doors, завершальна у дебютному альбомі.

Про композицію[ред. | ред. код]

За словами учасників групи, ця композиція замислювалася як звичайна прощальна пісня після розставання Джима Моррісона з його дівчиною Мері Вербелоу (Mary Werbelow)[1]. В ході творчого процесу, однак, вона поступово ускладнювалася і видозмінювалася, обростаючи універсальними образами.

Пісня входить до списку п'ятисот найкращих за версією журналу Rolling Stone (№ 328); гітарне соло пісні займає 93 місце в списку 100 кращих гітарних соло за версією журналу Guitar World[2].

Альбомна версія складається з двох склеєних частин (що підтверджує Манзарек, а також Брюс Ботнік[3] — інженер звукозапису). Друга, що з'явилася пізніше, «Едіпова» частина додана до першої безпосередньо зі слів «The killer awoke before dawn», що можна виявити по зміні звуку при уважному прослуховуванні. Композиція записувалася на ранок після чергового «угару» Моррісона, можливо, ще під впливом наркотиків. Підцензурне в той час «fuck you» в «едіповій» частині Моррісон замінив муканням.

В Pop Chronicles згадується, що критика знайшла пісню «софокловою і джойсеанською»[4].

Концертні версії[ред. | ред. код]

  • березень 1967 (13:54), випущена на Live at the Matrix
  • 5 липня 1968, Los Angeles Hollywood Bowl (15:42), випущена на In Concert
  • 17 січня 1970, New York, Show 2 (17:46), випущена на Live in New York
  • 8 травня 1970, Cobo Arena, Detroit (17:35), випущена на Live in Detroit
  • 6 червня 1970, Pacific Coliseum, Vancouver BC, Canada (17:58), випущена на Live in Vancouver 1970

Використання[ред. | ред. код]

  • Пісня була записана авангардною співачкою Ніко для її альбому The End…, що вийшов в 1974 році. Після близького знайомства з Моррісоном, починаючи з 1967 року і до кінця життя, ця композиція виконувалась нею на концертах.
  • Пісня звучить у фільмі Френсіса Форда Копполи «Апокаліпсис сьогодні» (англ. Apocalypse Now, 1979) на початку фільму і в сцені вбивства Куртца. В останньому випадку можна чітко розібрати нецензурні вигуки, які були ретельно завуальовані в первісній альбомній версії[5]. Використання пісні у фільмі спричинило за собою її цитування у багатьох пародіях на фільм (наприклад, в епізоді «Сімпсонів» Hello Gutter, Hello Fadder) і саму пісню (в епізоді «Бешкетних анімашок»), а також у промо епізоду серіалу Lost «What They Died For», в сексуальній сцені фільму «Хто стукає в мої двері?», у фільмі «Дорз» і так далі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Robert Farley (September 25, 2005). Doors: Mary and Jim to the end. St. Petersburg Times. Архів оригіналу за 2012-08-26. Процитовано December 30, 2010. 
  2. 100 Greatest Guitar Solos: 51-100 — Guitar World. Архів оригіналу за 30 листопад 2010. Процитовано 28 серпень 2016. 
  3. Див.
  4. Show 43 — Revolt of the Fat Angel: Some samples of the Los Angeles sound.
  5. SparkNotes: Apocalypse Now: Score and Soundtrack. www.sparknotes.com. Архів оригіналу за 2012-08-26. Процитовано 2010-06-08. 

Посилання[ред. | ред. код]