The Legend of Zelda: A Link to the Past

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
The Legend of Zelda: A Link to the Past
Розробник Nintendo EAD, Capcom
Flagship (GBA)
Видавець Nintendo
Частина серії The Legend of Zelda
Дата випуску SNES
Японія 21 листопада 1991 [1]
США 13 квітня 1992
Євросоюз 24 вересня 1992
Game Boy Advance
США 2 грудня 2002
Японія 14 березня 2003
Євросоюз 28 березня 2003

Virtual Console
Японія 2 грудня 2006 [2]
США 22 січня 2007
Євросоюз 23 березня 2007

Жанр Action-adventure
Віковий
рейтинг
CERO: A
ESRB: E - Everyone
OFLC: G8 +
Носій 8-мегабітний картридж
Платформа SNES, Satellaview, GBA, Wii (Virtual Console)
Режим гри Однокористувальницька гра

The Legend of Zelda: A Link to the Past (яп. ゼルダ の 伝説 神 々 の トライフォース Дзеруда але Денсецу Камігамі але Торайфо: су?, літер. «Легенда про Зельден: Тріфорс Богів») - відеогра, розроблена і видана Nintendo для платформи Super Nintendo Entertainment System в 1991 році. Була випущена на території Північної Америки навесні, а в Європі восени 1992 року. Гра продовжила серіюThe Legend of Zelda, ставши третьою вийшла в рамках ігрової серії, але була пріквелом до двох попередніх ігор - The Legend of Zelda і Zelda II: The Adventure of Link.

Над грою працювала команда розробників під керівництвом Сігеру Міямото, автора ідеї та дизайнера першої гри. A Link to the Past використовувала декілька змінену механіку першої частини серії з проекцією «зверху-збоку». У цій грі вперше була використана ідея переміщення між двох світів, що згодом стала відмітною особливістю ігор серії.

Гра була продана в кількості більше 4 мільйонів копій [3] і пізніше перевидана для Game Boy Advance і сервісу Virtual Console Wii. Веб-сайт GameSpot відзначивA Link to the Pastяк внесшую найбільш значущий внесок у розвиток серії і одну з найбільших ігор всіх часів [4].

Сюжет[ред.ред. код]

Головним героєм гри є хлопчик на ім'я Лінк (Link), що живе на початку історії зі своїм дядьком в будинку на південь від замку Хайрул. Одного разу ввечері Лінк отримує телепатичне послання від принцеси Зельди, яка просить його про допомогу. Зельда кинута в темницю замку злим чаклуном на ім'я Агахнім (Agahnim), який стратив її батька, короля Хайрула, і захопив владу в країні. Агахнім планує зруйнувати печатку, накладену століття тому Сімома мудрецями, і звільнити Генона, принца Темряви. У цьому йому допомагають королівські солдати, якими він управляє за допомогою магії.

Дядько Лінка відправляється в замок рятувати принцесу, але отримує смертельне поранення і гине. Лінк звільняє Зельду з темниці самостійно, але втеча принцеси з ув'язнення лише на час зупинить втілення в життя задуму Агахніма. Супроводивши Зельду в таємне святилище, Лінк продовжує свої пошуки, наставником у яких для нього стає один з нащадків Семи Мудреців, відлюдник на ім'я Sahasrahla.

Єдина зброя, здатне протистояти темній магії Агахніма - Master Sword, древній магічний клинок, створений для боротьби «з тими, у кого в серці поселилося зло». Запечатаний в п'єдестале, чарівний меч дозволить взяти себе в руки тільки справжньому герою. Щоб довести, що він гідний цього меча, Лінку потрібно знайти три магічних кулона, захованих у різних куточках королівства Хайрул. Однак, отримавши меч, він з'ясовує що Агахнім виявив притулок Зельди, викрав її і переніс в Світ Темряви (Dark World). Лінк слідує за ними, попереду на нього чекає сутичка з Агахнімом, а після - і самим принцом Тьми Геноном.

Геймплей[ред.ред. код]

Використана в попередній грі Adventure of Link дворівнева схема, при якій переміщення по ігровому світу показувалося у вигляді схематичною карти, а локації і бої відображалися в режимі платформера, викликала у гравців множинні невдоволення, і керівник проекту Міямото вирішив використовувати ігрову механіку першої частини, з відображенням ігрового простору в перспективі «зверху-збоку».

Зміни в основному торкнулися управління (Лінк отримав можливість пересуватися по діагоналі), незначні зміни відбулися зі зброєю ігрового персонажа (стріли стали самостійним предметом і при стрілянині з лука тепер не витрачалися дорогоцінні камені Rubies, як це було в першій грі). Атака мечом могла уразити супротивників, що оточують ігрового персонажа, а не тільки стоять перед ним, що полегшувало ведення бою в умовах чисельної переваги монстрів. З'явився індикатор рівня магії (був запозиченням з Adventure of Link).

Гра внесла в серію нові елементи, що пізніше стали частиною впізнаваного стилю серії The Legend of Zelda: багаторівневі підземелля, нові види спорядження (абордажні кішка, чоботи-скороходи). Нарешті, була введена Швидка, карта, що дозволяє гравцеві з легкістю орієнтуватися в навколишньому світі і спрощує пошук ключових персонажів і предметів.

Карти лабіринтів, як і в першій грі серії, доводиться розшукувати самостійно, точно також як і магічні компас и, вказують розташування основних предметів, захованих у підземеллі.

Виробництво[ред.ред. код]

Приклад головоломки: пересуваючи кам'яні блоки, потрібно звільнити шлях до скринь з призами. Якщо гравець зуміє вирішити головоломку правильно, йому дістанеться вміст всіх чотирьох скринь.

Комерційний успіх першої гри (The Legend of Zelda була продана в кількості 6500 тисяч копій [5]) дозволив Nintendo виділити для виробництва сіквела значний бюджет і визначити більший період часу для виробництва. Однак на початковій стадії (в 1988 році) гру планувалося реалізувати на базі приставки NES, і лише в 1990 році проект був переорієнтований на наступну консоль Nintendo - Super Famicom, відому за межами Японії як Super Nintendo Entertainment System. Збільшення доступних ресурсів сприяло значному розширенню меж ігрового світу (8-мегабітний картридж для SNES дозволяв довести обсяг гри до 1 Мб, в той час як 1-мегабітний картридж NES мав обмеження в 128 Кб).

Але незважаючи на нові можливості, розробники все-таки були змушені оптимізувати гру для зниження її обсягу. Так, був використаний алгоритм стиснення, що дозволяє знизити глибину кольору більшості графічних елементів до восьми кольорів (графіка приставки підтримувала 16 кольорів). Декомпресія проводилася при запуску гри шляхом додавання одного біта до колірного індексу кожного пікселя зображення. Також значні обсяги пам'яті були вивільнені методом простого дублювання: присутні в грі світи-антиподи (Light World і Dark World) мають ідентичну топографію і є, по суті, видозміненими копіями один одного.

Визнання[ред.ред. код]

The Legend of Zelda: A Link to the Past була прихильно прийнята як гравцями, так і пресою, і неодноразово називалася однією з найбільших ігор всіх часів[6][7]. У 2005 році сайт IGN помістив гру на 11 місце (за результатами голосування серед редакційної колегії) у своєму списку «Top 100 Games»[8], а відвідувачі ресурсу визначили її на 5-е місце[9]. Роком пізніше Entertainment Weekly вибрав A Link to the Past як найкращу гру всіх часів[10]. Учасники ресурсу GameFAQs дали грі 4-е місце серед найкращих[11], а читачі японського журналу Famitsu привласнили 31-е місце в списку 2006 [12]. Також гра була визначена на третє місце журналом EGM[13], значилася двадцять третього в списку GameInformer 100[14] і 3-й у списку двохсот найкращих ігор Nintendo видання Nintendo Power[15]. У червні 2007 року читачі журналу Edge визначили гру на 6-е місце в списку 100 найкращих ігор всіх часів[16]. ScrewAttack помістив гру на 2-е місце свого списку 20 найкращих ігор для SNES[17].

У 1992 році гра отримала титул «Найкращий сіквел» від журналу EGM[18]. В офіційному списку Official Nintendo Magazine «100 найкращих ігор Nintendo всіх часів» гра знаходиться на 8-му місці (і є другою за рейтингом грою серії The Legend of Zelda, більш високу позицію — 2 місце — посіла The Legend of Zelda: Ocarina of Time для Nintendo 64)[19].

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • За запевненням Міямото A Link to the Past була задумана як пряме продовження (сіквел) першої гри, The Legend of Zelda [20].
  • Ім'я головного героя використовується у назві для своєрідної гри слів: A Link to the Past одночасно можна розуміти як «Лінк відправляється в минуле» і як «Зв'язок з минулим», в залежності від того, як інтерпретувати Link - як власне ім'я або як іменник link (англ. зв'язок, з'єднання).
  • На початку 2000-х на eBay з'явився лот, заявлений як «картридж з бета-версією Zelda III для NES», який згодом виявився підробкою [21].

Джерела, примітки[ред.ред. код]

  1. «Nintendo published Super Famicom listing». Nintendo. Архів оригіналу за 2013-07-12. Процитовано 2008 - 03-31. 
  2. «Official Link to the Past Virtual Console website». Nintendo. Архів оригіналу за 2013-07-12. Процитовано 2008-03-31. 
  3. Tenchi: Zelda sales charts and sequel announced на OptiGamer, 28 березня 2004 ріка.
  4. GameSpot presents The Greatest Games of All Time: The Legend of Zelda: A Link to the Past.
  5. The Magic Box, 25 березня 2004 року.
  6. .com/htmlpages2/588436.asp «The Legend of Zelda: A Link to the Past reviews». Game Rankings. Процитовано 2007-03-07. 
  7. Thomas, Lucas M. «The Legend of Zelda: A Link to the Past VC Review». IGN. Архів оригіналу за 2012-03-31. Процитовано 2007-03-20. 
  8. «IGN's Top 100 Games: 11-20». IGN. Архів оригіналу за 2012-03-31. Процитовано 2006-11-17. 
  9. «Reader's Picks Top 10 games: 1-10». IGN. Архів оригіналу за 2011-01-27. Процитовано 2006-11-17. 
  10. «The 100 greatest video games». Entertainment Weekly. 2006-01-01. Процитовано 2006-11-17. 
  11. «Fall 2005: 10-Year Anniversary Contest - The 10 Best Games Ever». GameFAQs. Архів оригіналу за 2011-01-28. Процитовано 2006-11-17. 
  12. Campbell, Colin (1 січня 2006). option = com_content & task = view & id = 2401 & Itemid = 2 «Japan Votes on All-Time Top 100». Next Generation. Процитовано 2006-03-11. 
  13. 3A// gamers.com/feature/egmtop100/index.jsp «Electronic Gaming Monthly's 100 Best Games of All-Time». Gamers. 1 січня 2001. Процитовано 2006-11-17. 
  14. Top 100 Games of All-Time // GameInformer. — 100 (August 2001) С. 34.
  15. NP Top 200 // Nintendo Power. — 200 (February 2006) С. 58-66.
  16. «Zelda game named 'greatest ever'». BBC. 2007-07-01. Архів оригіналу за 2013-07-12. Процитовано 2008-02 -01. 
  17. «ScrewAttack Top 20 SNES Games (10-1)». ScrewAttack. 2008-04-07. Архів оригіналу за 2012-03-31. Процитовано 2008-04-12. 
  18. Electronic Gaming Monthly's Buyer's Guide (1993). Процитовано 2009-01-09.
  19. East, Tom. = 7327 «100 Best Nintendo Games - Part Six». Official Nintendo Magazine. Future plc. Процитовано 2009-03-2. 
  20. [http:// www.miyamotoshrine.com/theman/interviews/230403.shtml Інтерв'ю Міямото] на Myamoto Shrine: Shigeru Miyamoto's Home on The Web.
  21. [http:// www.thehylia.com/community_10_21_05_1909.shtml Zelda III for the NES - Fact or Fiction?]

Посилання[ред.ред. код]