The Piper at the Gates of Dawn

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
The Piper at the Gates of DawnM:
PinkFloyd-album-piperatthegatesofdawn 300.jpg
Студійний альбом
Виконавець Pink Floyd
Дата випуску 5 серпня 1967
Записаний 21 лютого - 21 травня 1967 року в EMI Studios, Лондон
Жанр Психоделічний рок
Тривалість 41 хв 52 с
Мова англійська
Лейбл Columbia Records(Велика Британія)
Tower/Capitol (США)
Продюсер Norman Smith
Хронологія Pink Floyd
Попередній
←
  —
A Saucerful of Secrets
(1968)
Наступний
→

The Piper at the Gates of Dawn (укр. Сурмач біля воріт світанку[1]) — дебютний альбом гурту Pink Floyd, випущений 1967 року та єдиний, записаний під керівництвом Сіда Барретта.

Його називають одним із найвпливовіших альбомів усіх часів. Він зробив величезний вплив на психоделічну музику тих та подальших часів. Платівка містить химерну лірику про космос, опудал, гномів, велосипеди і казки разом з психоделічними інструментальними пасажами.

Альбом був записаний на студії № 3 у (Abbey Road Studios) в Лондоні. У той самий час в сусідній студії № 2 The Beatles записували не менш легендарний Sgt. Pepper's Lonely Hearts Club Band.

BarrettHarmonyGuitar.jpg

Диск був випущений 5 серпня 1967 у монофонічній версії, місяць по тому — у стереофонічній. Він досяг 6-ї позиції в британських чартах, американська версія досягла 131-го місця в чартах США. «See Emily Play» замінила «Astronomy Domine», «Flaming» та «Bike» на оригінальній американській вініловій платівці. Стереоверсія на CD була випущена вперше в 1987 р.

The Piper At The Gates Of Dawn є здебільшого дітищем Сіда Баррета. Його назву він взяв із сьомої частини дитячого роману Кеннета Грема «The Wind In The Willows» (Вітер у вербах), у якій герої роману зустрічаються з великим богом Паном, що втілює могутні дружні сили природи. Баррета зачарувала та простота, з якою Грем доніс глибокі філософські концепції до своїх юних читачів. Сід часто розповідав друзям про свою зустріч із Паном (можливо, під впливом ЛСД), яка дала йому глибоке розуміння природи. У цьому контексті альбом постає не просто зразком химерної англійської психоделії, а відображає інтерес до містицизму, до природи, занепокоєння пошуками місця людини у світі.

Композиції[ред. | ред. код]

Astronomy Domine[ред. | ред. код]

Астрономія Бога[2]

Подібно до «Interstellar Overdrive», відображає перші експерименти Барретта з ЛСД, якого він почав вживати в кінці 1965 року. Тоді Сід був вражений величчю всесвіту, що відкрився йому. Він придбав невеликий астрономічний атлас, в якому були наведені припущення відомих астрономів про умови життя на різних планетах Сонячної системи, що й послужило основою для пісні. Цю інформацію Сід розбавив згадкою про героя коміксів, «пілота майбутнього» Дена Дейра[en]. На самому початку пісні на тлі морзянки чути, як Пітер Дженнер[en] читає в мегафон назви астрологічних знаків та інформацію з атласу Сіда. Іноді цю композицію називали «Астральний хорал»

Lucifer Sam[ред. | ред. код]

Люцифер Сем

Спочатку мала назву «Percy The Rat Catcher», і була ідея зробити на її основі півгодинний фільм. Люцифером Семом звали кота англійського поета Томаса Персі. Сід витягнув цю інформацію з свого записника і поєднав її з модними у той час психологічними уявленнями про правопівкульних і лівопівкульних людей[3] і натяки на свою подругу Джені Спайрз, яка постає в пісні як Дженіфер Джентл.

Matilda Mother[ред. | ред. код]

Мати Матільда

Навіяна спогадами про казки, які розповідає мама перед сном. Велика частина образів взята з популярних дитячих віршів Хілера Беллока «Cautionary Tales for Children» (укр. Застережні казки для дітей). Коли пісню спочатку виконували «живцем», Сід просто читав вірші з книги, проте, коли настав час запису альбому, Ендрю Кінг не зміг отримати дозвіл на використання віршів, тому Сід написав власну версію. Як і для Джона Леннона, дитинство було для нього притулком, коли тиск реальності ставав нестерпним.

Flaming[ред. | ред. код]

Палаючий

Композицію було написано після одного з психоделічних пікніків на березі ріки Кім в Кембріджі восени 1965 року. Враження про тріп Сід з'єднав з дитячими спогадами про гру в схованки зі своєю сестрою Розмарі. У дитинстві Сід відчував сильну спорідненість з природою, і, приймаючи ЛСД, він воскрешав у собі ці почуття. Світіння — це один з ефектів дії ЛСД, коли звичайні предмети починають як би світитися або іскритися. Цей ефект знайшов також віддзеркалення в багатьох живописних роботах Сіда того часу.

Pow R. Toc Н.[ред. | ред. код]

Має в своїй основі басову партію Вотерса, є свідомою спробою продовжити «Interstellar Overdrive», оскільки групі хотілося, щоб їх перший альбом містив достатню кількість речей у стилі андеграунд, які так подобалися їхнім шанувальникам. Хоч і дещо відносно бліда, цю композицію датують початком 1967 року, коли група була на вершині своїх імпровізаційних можливостей. Дивна назва цієї композиції насправді нічого не означає і була вибрана Вотерсом, оскільки добре звучала, коли її вигукували в мікрофон. Також є думка, що «Тос Н» було сигнальним кодом для позначення «Talbot House», клубу сигнальників, що існував в союзних військах, які стояли у Фландрії під час першої світової війни, і відомого тим, що там усі були рівні, незважаючи на звання. Пізніше це стало назвою добродійного суспільства. Є припущення, що назву слід перекладати від англ. Power tokage - сильна затяжка марихуаною[4].

Take Up Thy Stethoscope And Walk[ред. | ред. код]

Забери свій стетоскоп та йди

Перша композиція Роджера Вотерса, яка демонструє талант учасників групи в джемі. Однак під час запису її не вдалося відтворити могутнє живе звучання. На концертних виступах у центральній імпровізаційній частині пісні всі четверо музикантів створювали божевільну бурю звуків, що заганяла аудиторію в шок. Немає нічого дивовижного в тому, що Норман Сміт[en] Норман Сміт вирішив не записувати зовсім центральну частину. Сам Вотерс згодом оцінював річ як «дуже погану».

Interstellar Overdrive[ред. | ред. код]

Космічне перевантаження

Виявилася композицією, що визначила характер ранньої музики Pink Floyd. Під час виступів групи в клубах Marquee і UFO її сприймали як музичний вираз психоделічного досвіду. Своїм авангардним дезорієнтуючим звучанням «Interstellar Overdrive» проклала дорогу експериментам з відмовою від звичних музичних форм, які почалися в середині 60-х. Група почала виконувати композицію в квітні 1966 року, проте її створення слід відтермінувати до кінця 1965-го, коли Сід Барретт активно знайомився з ЛСД. Під час свого другого тріпу він випробував страхітливий прорив у глибини космосу, що завершився його зависанням у просторі між Юпітером і Венерою. У структурі композиції знайшли віддзеркалення етапи цього тріпу: дезорієнтація і страх на початку дії, віддавання себе на волю пориву, період дослідження і, нарешті, м'яке занурення в споглядання. Мабуть, жодна з пісень раннього «Pink Floyd» не ілюструє краще, ніж ця, дуалізм, що склався в групі. З одного боку не визнає ніяких правил і обмежень художник Барретт, з іншого — архітектор Вотерс, який сповідує структуралізм, що вдягається в форму вільної творчості Сіда. «Якби Сіду дали можливість, — розповідає Пітер Дженнер, — він міг би грати одну і ту ж мелодію всю ніч. Роджер додав композиції форму і динамічні рамки, всередині яких Барретт міг вільно імпровізувати».

The Gnome[ред. | ред. код]

Гном

Композицію було написано під впливом трилогії Джона Руела Толкієна «Володар перснів». Опублікована 1954 року, ця книга стала особливо популярною в психоделічній атмосфері кінця 1960-х. У пісні вільно описана подорож хоббіта Фродо, який «пережив велику пригоду».

Chapter 24[ред. | ред. код]

Розділ 24

Заснована на образах китайської «Книги Перемін», а саме її 24-го розділу, який описує гексаграму «Повернення». Сід дізнався про цю книгу завдяки своїй любові до китайської гри «ґо», в яку він часто грав зі своєю подругою Ліндси Корнер. Мабуть, Сід Барретт шукав в «Книзі Перемін» будь-якого пояснення душевному зрушенню в собі, причиною якого виявилися не тільки експерименти з ЛСД, але і слава, що несподівано прийшла.

The Scarecrow[ред. | ред. код]

Опудало

Ця композиція — зразок нового стилю написання пісень, якого Сід опанував до 1965 року, надихнув його творчістю Едварда Ліра, народними англійськими баладами та історіями американських блюзменів. Ідея пісні, можливо, була запозичена з дитячої книжки Джун Вільсон «The Scarecrow», в якій розгортається схожа історія, хоч на думку Пітера Дженнера, скоріше за все Барретт співав про себе самого, порівнюючи з опудалом. Пісня містить елементи барокової музики, психоделічного фолку. Інструментальний розділ складається з музичних партій 12-струнної акустичної гітари та віолончелі. Відображаючи експериментальний характер ранніх психоделічних композицій усі інструменти розганяються до надмірного звучання як на лівій, так і на правій сторонах стереозапису, з двома вокальними лініями, де один говорить, а іншій співає.

Bike[ред. | ред. код]

Велосипед

Це один з останніх записів Сіда, коли він ще міг контролювати себе. На думку продюсера альбому Нормана Сміта, вона відображає, «наскільки прості речі були в його світі». Пісня була присвячена його тодішній подрузі Джені Спайрз. Як і попередня, вона несе на собі відбиток стилю Едварда Ліра, коли поетичним стає будь-який предмет, що попався на очі. Ця композиція — це спроба Сіда написати любовну пісню, де зображений був дівочий велосипед, якого Сід в неї запозичив. Окрім велосипеда у пісні Сід оспівує плаща, старіючого миша на прізвисько Джеральд та об'єднання пряникових чоловіків. Пісня починається досить звичайно, проте кожен наступний куплет постає все більш дивнішим. Також в кінці кожного куплета змінюється темп. Останній куплет супроводжує інструментальна секція, яку складає галасливий колаж з осциляторів, годинників, гонгів, дзвіночків, скрипки та інших звуків, що нагадують повороти шестерні велосипеда. Сміт після візиту в фонотеку звукових ефектів на Еббі-роуд витратив три дні на виготовлення петель з плівки, щоб відтворити ці звучання в кінці пісні.

Критика[ред. | ред. код]

Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
About.com 4.5/5 зірок[5]
Allmusic 5/5 зірок[6]
NME 9/10 зірок[7]
Paste 9.5/10 зірок[8]
Pitchfork Media 9.4/10[9]
Q 5/5 зірок[10]
The Rolling Stone Album Guide 5/5 зірок[11]

Після релізу критик сприйняли альбом вкрай позитивно, а через роки неодноразово називали одним з яскравих прикладів альбомів психоделічного року 60-х років. У 1967 році музичні видання Record Mirror і NME дали альбому оцінку в чотири зірки з п'яти можливих. Record Mirror прокоментував це так: «психоделічні образи гурту виходять ув повсякденний світ через LP, яке стало прекрасним показником таланту гурту і професійності запису. Багато незвичайної музики». Високо оцінили альбом та його композиції Пол Маккартні і колишній продюсер «Pink Floyd» Джо Бойд.

Список композицій[ред. | ред. код]

Усі пісні написані Сідом Барреттом, якщо не зазначено інше.

Британський реліз
Перша сторона
# НазваВокал Тривалість
1. «Astronomy Domine»  Барретт і Річард Райт 4:12
2. «Lucifer Sam»  Барретт 3:07
3. «Matilda Mother»  Райт і Барретт 3:08
4. «Flaming»  Барретт 2:46
5. «Pow R. Toc H.» (Барретт, Роджер Вотерс, Райт, Нік Мейсон)Безсловесний вокал Барретта і Вотерса 4:26
6. «Take Up Thy Stethoscope and Walk» (Вотерс)Вотерс 3:05
Друга сторона
# НазваВокал Тривалість
1. «Interstellar Overdrive» (Барретт, Вотерс, Райт і Мейсон)Інструментальна 9:41
2. «The Gnome»  Барретт 2:13
3. «Chapter 24»  Барретт 3:42
4. «The Scarecrow»  Барретт 2:11
5. «Bike»  Барретт 3:21
Американський реліз
Перша сторона
# НазваВокал Тривалість
1. «See Emily Play»  Барретт 2:53
2. «Pow R. Toc H.» (Барретт, Вотерс, Райт і Мейсон)Барретт і Вотерс 4:26
3. «Take Up Thy Stethoscope and Walk» (Вотерс)Вотерс 3:05
4. «Lucifer Sam»  Барретт 3:07
5. «Matilda Mother»  Райт і Барретт 3:08
Друга сторона
# НазваВокал Тривалість
1. «The Scarecrow»  Барретт 2:11
2. «The Gnome»  Барретт 2:13
3. «Chapter 24»  Барретт 3:42
4. «Interstellar Overdrive» (Барретт, Вотерс, Райт і Мейсон)Інструментальна 9:41
40th anniversary edition

Учасники запису[ред. | ред. код]

Pink Floyd[12]
Технічні
  • Сід Баррет — rear cover design
  • Peter Bown — engineering
  • Пітер Дженнер — intro vocalisations on «Astronomy Domine» (uncredited)
  • Vic Singh — front cover photography
  • Норман Сміт — production, vocal and instrumental arrangements, drums[13]

Позиції в чартах[ред. | ред. код]

Рік Чарт Позиція
1967 UK Albums Chart 6
1967 Billboard Pop Albums 131[14]
1997 UK Albums Chart 44[15]
2007 UK Albums Chart 22[15]
2007 Norwegian Record Charts 10[16]
2007 Swedish Record Charts 43[16]
2007 Swiss Charts 87[16]
2007 German Charts 48[17]
2007 Belgian Record Charts (Flanders) 28[16]
2007 Belgian Record Charts (Wallonia) 39[16]
2007 Dutch Charts 46[16]
2007 Italian Charts 16[16]
2007 Spanish Record Charts 70[16]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Поширений переклад, хоча правильніше було б перекласти як «Сопілка біля воріт світанку/зорі», адже назва взята з 7 розділу «Сопілка на світанку» книги Кеннета Грема Вітер у вербах, де мова йде про бога Пана і його відношення з природою.
  2. ↑ «Domine» — родовий відмінок від Deus (Бог). Часто цю назву використовують у молитвах та григоріанських хоралах.
  3. ↑ Мається на увазі півкулі головного мозку.
  4. ↑ Compiled by David Schuetz, adopted by Matt Denault, maintained by Gerhard den Hollander, Mike McInnis, Rick Karhu, Patrick Keller, Dave Ward. Section 4: The Syd Barrett years. What does «Pow R Toc H» refer to ? The Echoes — Frequently Asked Questions, Version 4.0. pink-floyd.org (1999).
  5. ↑ White, Dave. Pink Floyd – Review of 40th Anniversary Edition of Piper at the Gates of Dawn by Pink Floyd. About.com. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10. 
  6. ↑ Huey, Steve. The Piper at the Gates of Dawn – Pink Floyd: Songs, Reviews, Credits, Awards: AllMusic. AllMusic. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10. 
  7. ↑ NME Album Reviews – Pink Floyd – The Piper at the Gates of Dawn – nme.com. nme.com. 2007-09-04. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10. 
  8. ↑ Deusner, Stephen (2011-09-28). Pink Floyd: Piper at the Gates of Dawn ("Why Pink Floyd?" Reissue) :: Music :: Reviews :: Paste. pastemagazine.com. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10. 
  9. ↑ Klein, Joshua (2007-09-18). Pink Floyd: The Piper at the Gates of Dawn (40th Anniversary Edition) | Album Reviews | Pitchfork. Pitchfork Media. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10. 
  10. ↑ Review: The Piper at the Gates of Dawn. Q: 275. Січень 1995. 
  11. ↑ Pink Floyd: Album Guide. rollingstone.com. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10.  Текст «Rolling Stone Music» проігноровано (довідка)
  12. ↑ (1967) Album notes for The Piper at the Gates of Dawn by Pink Floyd. EMI (SCX6157).
  13. ↑ Chapman, Rob (2010). Syd Barrett: A Very Irregular Head (вид. Paperback). London: Faber. с. 170. ISBN 978-0-571-23855-2. 
  14. ↑ Povey, Glenn (2007). Echoes: The Complete History of Pink Floyd (вид. New). Mind Head Publishing. с. 343. ISBN 978-0-9554624-0-5. 
  15. ↑ а б ChartArchive – Pink Floyd – The Piper at the Gates of Dawn. chartarchive.org. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10. 
  16. ↑ а б в г д е ж и ultratop.be – Pink Floyd – The Piper at the Gates of Dawn. ultratop.be. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10. 
  17. ↑ Pink Floyd Longplay-Chartverfolgung. musicline.de. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Blake, Mark. Comfortably Numb: The Inside Story of Pink Floyd. — Da Capo Press, 2008. — 418 p. — ISBN 0-306-81752-7.
  • Mason, Nick. Inside Out: A Personal History of Pink Floyd. — Phoenix, 2005. — 320 p. — ISBN 0-7538-1906-6.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=The_Piper_at_the_Gates_of_Dawn&oldid=28393791