The Piper at the Gates of Dawn

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
The Piper at the Gates of DawnM:
PinkFloyd-album-piperatthegatesofdawn 300.jpg
Студійний альбом
Виконавець Pink Floyd
Дата випуску 5 серпня 1967
Записаний 21 лютого - 21 травня 1967 року в EMI Studios, Лондон
Жанр Психоделічний рок
Тривалість 41 хв 52 с
Мова англійська
Лейбл Columbia Records(Велика Британія)
Tower/Capitol (США)
Продюсер Norman Smith
Хронологія Pink Floyd
Попередній
←
  —
A Saucerful of Secrets
(1968)
Наступний
→

The Piper at the Gates of Dawn (укр. Сурмач біля воріт світанку[1]) — дебютний альбом гурту Pink Floyd, випущений 1967 року та єдиний, записаний під керівництвом Сіда Барретта.

Його називають одним з найвпливовіших альбомів усіх часів. Він зробив величезний вплив на психоделічну музику тих та подальших часів. Платівка містить химерну лірику про космос, опудал, гномів, велосипеди і казки разом з психоделічними інструментальними пасажами.

Альбом був записаний на студії № 3 у (Abbey Road Studios) в Лондоні. В той самий час в сусідній студії № 2 The Beatles записували не менш легендарний Sgt. Pepper's Lonely Hearts Club Band.

BarrettHarmonyGuitar.jpg

Диск був випущений 5 серпня 1967 в монофонічній версії, місяць згодом в стереофонічній. Він досяг 6-ої позиції в британських чартах, американська версія досягла 131-го місця в чартах США. «See Emily Play» замінила «Astronomy Domine», «Flaming» та «Bike» на оригінальній американській вініловій платівці. Стереоверсія на CD була випущена вперше в 1987 р.

The Piper At The Gates Of Dawn є здебільшого дітищем Сіда Баррета. Його назву він взяв з сьомої частини дитячого роману Кеннета Грема «The Wind In The Willows» (Вітер у вербах), у якій герої роману зустрічаються з великим богом Паном, що втілює могутні дружні сили природи. Баррета зачарувала та простота, з якою Грем доніс глибокі філософські концепції до своїх юних читачів. Сід часто розповідав друзям про свою зустріч з Паном (можливо, під впливом ЛСД), яка дала йому глибоке розуміння природи. У цьому контексті альбом постає не просто зразком химерної англійської психоделії, а відображає інтерес до містицизму, до природи, занепокоєння пошуками місця людини у світі.

Композиції[ред. | ред. код]

Astronomy Domine[ред. | ред. код]

Астрономія Бога[2]

Подібно до «Interstellar Overdrive», відображає перші експерименти Барретта з ЛСД, якого він почав вживати в кінці 1965 року. Тоді Сід був вражений величчю всесвіту, що відкрився йому. Він придбав невеликий астрономічний атлас, в якому були наведені припущення відомих астрономів про умови життя на різних планетах Сонячної системи, що й послужило основою для пісні. Цю інформацію Сід розбавив згадкою про героя коміксів, «пілота майбутнього» Дена Дейра[en]. На самому початку пісні на тлі морзянки чути, як Пітер Дженнер[en] читає в мегафон назви астрологічних знаків та інформацію з атласу Сіда. Іноді цю композицію називали «Астральний хорал»

Lucifer Sam[ред. | ред. код]

Люцифер Сем

Спочатку мала назву «Percy The Rat Catcher», і була ідея зробити на її основі півгодинний фільм. Люцифером Семом звали кота англійського поета Томаса Персі. Сід витягнув цю інформацію з свого записника і поєднав її з модними у той час психологічними уявленнями про правопівкульних і лівопівкульних людей[3] і натяки на свою подругу Джені Спайрз, яка постає в пісні як Дженіфер Джентл.

Matilda Mother[ред. | ред. код]

Мати Матільда

Навіяна спогадами про казки, які розповідає мама перед сном. Велика частина образів взята з популярних дитячих віршів Хілера Беллока «Cautionary Tales for Children» (укр. Застережні казки для дітей). Коли пісню спочатку виконували «живцем», Сід просто читав вірші з книги, проте, коли настав час запису альбому, Ендрю Кінг не зміг отримати дозвіл на використання віршів, тому Сід написав власну версію. Як і для Джона Леннона, дитинство було для нього притулком, коли тиск реальності ставав нестерпним.

Flaming[ред. | ред. код]

Палаючий

Композицію було написано після одного з психоделічних пікніків на березі ріки Кім в Кембріджі восени 1965 року. Враження про тріп Сід з'єднав з дитячими спогадами про гру в схованки зі своєю сестрою Розмарі. У дитинстві Сід відчував сильну спорідненість з природою, і, приймаючи ЛСД, він воскрешав у собі ці почуття. Світіння — це один з ефектів дії ЛСД, коли звичайні предмети починають як би світитися або іскритися. Цей ефект знайшов також віддзеркалення в багатьох живописних роботах Сіда того часу.

Pow R. Toc Н.[ред. | ред. код]

Має в своїй основі басову партію Вотерса, є свідомою спробою продовжити «Interstellar Overdrive», оскільки групі хотілося, щоб їх перший альбом містив достатню кількість речей в стилі андеграунд, які так подобалися їхнім шанувальникам. Хоч і дещо відносно бліда, цю композицію датують початком 1967 року, коли група була на вершині своїх імпровізаційних можливостей. Дивна назва цієї композиції насправді нічого не означає і була вибрана Вотерсом, оскільки добре звучала, коли її вигукували в мікрофон. Також є думка, що «Тос Н» було сигнальним кодом для позначення «Talbot House», клубу сигнальників, що існував в союзних військах, які стояли у Фландрії під час першої світової війни, і відомого тим, що там усі були рівні, незважаючи на звання. Пізніше це стало назвою добродійного суспільства. Є припущення, що назву слід перекладати від англ. Power tokage - сильна затяжка марихуаною[4].

Take Up Thy Stethoscope And Walk[ред. | ред. код]

Забери свій стетоскоп та йди

Перша композиція Роджера Вотерса, яка демонструє талант учасників групи в джемі. Однак під час запису її не вдалося відтворити могутнє живе звучання. На концертних виступах у центральній імпровізаційній частині пісні всі четверо музикантів створювали божевільну бурю звуків, що заганяла аудиторію в шок. Немає нічого дивовижного в тому, що Норман Сміт[en] Норман Сміт вирішив не записувати зовсім центральну частину. Сам Вотерс згодом оцінював річ як «дуже погану».

Interstellar Overdrive[ред. | ред. код]

Космічне перевантаження

Виявилася композицією, що визначила характер ранньої музики Pink Floyd. Під час виступів групи в клубах Marquee і UFO її сприймали як музичний вираз психоделічного досвіду. Своїм авангардним дезорієнтуючим звучанням «Interstellar Overdrive» проклала дорогу експериментам з відмовою від звичних музичних форм, які почалися в середині 60-х. Група почала виконувати композицію в квітні 1966 року, проте її створення слід відтермінувати до кінця 1965-го, коли Сід Барретт активно знайомився з ЛСД. Під час свого другого тріпу він випробував страхітливий прорив у глибини космосу, що завершився його зависанням у просторі між Юпітером і Венерою. У структурі композиції знайшли віддзеркалення етапи цього тріпу: дезорієнтація і страх на початку дії, віддавання себе на волю пориву, період дослідження і, нарешті, м'яке занурення в споглядання. Мабуть, жодна з пісень раннього «Pink Floyd» не ілюструє краще, ніж ця, дуалізм, що склався в групі. З одного боку не визнає ніяких правил і обмежень художник Барретт, з іншого — архітектор Вотерс, який сповідує структуралізм, що вдягається в форму вільної творчості Сіда. «Якби Сіду дали можливість, — розповідає Пітер Дженнер, — він міг би грати одну і ту ж мелодію всю ніч. Роджер додав композиції форму і динамічні рамки, всередині яких Барретт міг вільно імпровізувати».

The Gnome[ред. | ред. код]

Гном

Композицію було написано під впливом трилогії Джона Руела Толкієна «Володар перснів». Опублікована 1954 року, ця книга стала особливо популярною в психоделічній атмосфері кінця 1960-х. У пісні вільно описана подорож хоббіта Фродо, який «пережив велику пригоду».

Chapter 24[ред. | ред. код]

Розділ 24

Заснована на образах китайської «Книги Перемін», а саме її 24-го розділу, який описує гексаграму «Повернення». Сід дізнався про цю книгу завдяки своїй любові до китайської гри «ґо», в яку він часто грав зі своєю подругою Ліндси Корнер. Мабуть, Сід Барретт шукав в «Книзі Перемін» будь-якого пояснення душевному зрушенню в собі, причиною якого виявилися не тільки експерименти з ЛСД, але і слава, що несподівано прийшла.

The Scarecrow[ред. | ред. код]

Опудало

Ця композиція — зразок нового стилю написання пісень, якого Сід опанував до 1965 року, надихнув його творчістю Едварда Ліра, народними англійськими баладами та історіями американських блюзменів. Ідея пісні, можливо, була запозичена з дитячої книжки Джун Вільсон «The Scarecrow», в якій розгортається схожа історія, хоч на думку Пітера Дженнера, скоріше за все Барретт співав про себе самого, порівнюючи з опудалом. Пісня містить елементи барокової музики, психоделічного фолку. Інструментальний розділ складається з музичних партій 12-струнної акустичної гітари та віолончелі. Відображаючи експериментальний характер ранніх психоделічних композицій усі інструменти розганяються до надмірного звучання як на лівій, так і на правій сторонах стереозапису, з двома вокальними лініями, де один говорить, а іншій співає.

Bike[ред. | ред. код]

Велосипед

Це один з останніх записів Сіда, коли він ще міг контролювати себе. На думку продюсера альбому Нормана Сміта, вона відображає, «наскільки прості речі були в його світі». Пісня була присвячена його тодішній подрузі Джені Спайрз. Як і попередня, вона несе на собі відбиток стилю Едварда Ліра, коли поетичним стає будь-який предмет, що попався на очі. Ця композиція — це спроба Сіда написати любовну пісню, де зображений був дівочий велосипед, якого Сід в неї запозичив. Окрім велосипеда у пісні Сід оспівує плаща, старіючого миша на прізвисько Джеральд та об'єднання пряникових чоловіків. Пісня починається досить звичайно, проте кожен наступний куплет постає все більш дивнішим. Також в кінці кожного куплета змінюється темп. Останній куплет супроводжує інструментальна секція, яку складає галасливий колаж з осциляторів, годинників, гонгів, дзвіночків, скрипки та інших звуків, що нагадують повороти шестерні велосипеда. Сміт після візиту в фонотеку звукових ефектів на Еббі-роуд витратив три дні на виготовлення петель з плівки, щоб відтворити ці звучання в кінці пісні.

Критика[ред. | ред. код]

Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
About.com 4.5/5 зірок[5]
Allmusic 5/5 зірок[6]
NME 9/10 зірок[7]
Paste 9.5/10 зірок[8]
Pitchfork Media 9.4/10[9]
Q 5/5 зірок[10]
The Rolling Stone Album Guide 5/5 зірок[11]

Після релізу критик сприйняли альбом вкрай позитивно, а через роки неодноразово називали одним з яскравих прикладів альбомів психоделічного року 60-х років. У 1967 році музичні видання Record Mirror і NME дали альбому оцінку в чотири зірки з п'яти можливих. Record Mirror прокоментував це так: «психоделічні образи гурту виходять ув повсякденний світ через LP, яке стало прекрасним показником таланту гурту і професійності запису. Багато незвичайної музики». Високо оцінили альбом та його композиції Пол Маккартні і колишній продюсер «Pink Floyd» Джо Бойд.

Список композицій[ред. | ред. код]

Усі пісні написані Сідом Барреттом, якщо не зазначено інше.

Британський реліз
Перша сторона
# НазваВокал Тривалість
1. «Astronomy Domine»  Барретт і Річард Райт 4:12
2. «Lucifer Sam»  Барретт 3:07
3. «Matilda Mother»  Райт і Барретт 3:08
4. «Flaming»  Барретт 2:46
5. «Pow R. Toc H.» (Барретт, Роджер Вотерс, Райт, Нік Мейсон)Безсловесний вокал Барретта і Вотерса 4:26
6. «Take Up Thy Stethoscope and Walk» (Вотерс)Вотерс 3:05
Друга сторона
# НазваВокал Тривалість
1. «Interstellar Overdrive» (Барретт, Вотерс, Райт і Мейсон)Інструментальна 9:41
2. «The Gnome»  Барретт 2:13
3. «Chapter 24»  Барретт 3:42
4. «The Scarecrow»  Барретт 2:11
5. «Bike»  Барретт 3:21
Американський реліз
Перша сторона
# НазваВокал Тривалість
1. «See Emily Play»  Барретт 2:53
2. «Pow R. Toc H.» (Барретт, Вотерс, Райт і Мейсон)Барретт і Вотерс 4:26
3. «Take Up Thy Stethoscope and Walk» (Вотерс)Вотерс 3:05
4. «Lucifer Sam»  Барретт 3:07
5. «Matilda Mother»  Райт і Барретт 3:08
Друга сторона
# НазваВокал Тривалість
1. «The Scarecrow»  Барретт 2:11
2. «The Gnome»  Барретт 2:13
3. «Chapter 24»  Барретт 3:42
4. «Interstellar Overdrive» (Барретт, Вотерс, Райт і Мейсон)Інструментальна 9:41
40th anniversary edition

Учасники запису[ред. | ред. код]

Pink Floyd[12]
Технічні
  • Сід Баррет — rear cover design
  • Peter Bown — engineering
  • Пітер Дженнер — intro vocalisations on «Astronomy Domine» (uncredited)
  • Vic Singh — front cover photography
  • Норман Сміт — production, vocal and instrumental arrangements, drums[13]

Позиції в чартах[ред. | ред. код]

Рік Чарт Позиція
1967 UK Albums Chart 6
1967 Billboard Pop Albums 131[14]
1997 UK Albums Chart 44[15]
2007 UK Albums Chart 22[15]
2007 Norwegian Record Charts 10[16]
2007 Swedish Record Charts 43[16]
2007 Swiss Charts 87[16]
2007 German Charts 48[17]
2007 Belgian Record Charts (Flanders) 28[16]
2007 Belgian Record Charts (Wallonia) 39[16]
2007 Dutch Charts 46[16]
2007 Italian Charts 16[16]
2007 Spanish Record Charts 70[16]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Поширений переклад, хоча правильніше було б перекласти як «Сопілка біля воріт світанку/зорі», адже назва взята з 7 розділу «Сопілка на світанку» книги Кеннета Грема Вітер у вербах, де мова йде про бога Пана і його відношення з природою.
  2. ↑ «Domine» — родовий відмінок від Deus (Бог). Часто цю назву використовують у молитвах та григоріанських хоралах.
  3. ↑ Мається на увазі півкулі головного мозку.
  4. ↑ Compiled by David Schuetz, adopted by Matt Denault, maintained by Gerhard den Hollander, Mike McInnis, Rick Karhu, Patrick Keller, Dave Ward. Section 4: The Syd Barrett years. What does «Pow R Toc H» refer to ? The Echoes — Frequently Asked Questions, Version 4.0. pink-floyd.org (1999).
  5. ↑ White, Dave. Pink Floyd – Review of 40th Anniversary Edition of Piper at the Gates of Dawn by Pink Floyd. About.com. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10. 
  6. ↑ Huey, Steve. The Piper at the Gates of Dawn – Pink Floyd: Songs, Reviews, Credits, Awards: AllMusic. AllMusic. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10. 
  7. ↑ NME Album Reviews – Pink Floyd – The Piper at the Gates of Dawn – nme.com. nme.com. 2007-09-04. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10. 
  8. ↑ Deusner, Stephen (2011-09-28). Pink Floyd: Piper at the Gates of Dawn ("Why Pink Floyd?" Reissue) :: Music :: Reviews :: Paste. pastemagazine.com. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10. 
  9. ↑ Klein, Joshua (2007-09-18). Pink Floyd: The Piper at the Gates of Dawn (40th Anniversary Edition) | Album Reviews | Pitchfork. Pitchfork Media. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10. 
  10. ↑ Review: The Piper at the Gates of Dawn. Q: 275. Січень 1995. 
  11. ↑ Pink Floyd: Album Guide. rollingstone.com. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10.  Текст «Rolling Stone Music» проігноровано (довідка)
  12. ↑ (1967) Album notes for The Piper at the Gates of Dawn by Pink Floyd. EMI (SCX6157).
  13. ↑ Chapman, Rob (2010). Syd Barrett: A Very Irregular Head (вид. Paperback). London: Faber. с. 170. ISBN 978-0-571-23855-2. 
  14. ↑ Povey, Glenn (2007). Echoes: The Complete History of Pink Floyd (вид. New). Mind Head Publishing. с. 343. ISBN 978-0-9554624-0-5. 
  15. ↑ а б ChartArchive – Pink Floyd – The Piper at the Gates of Dawn. chartarchive.org. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10. 
  16. ↑ а б в г д е ж и ultratop.be – Pink Floyd – The Piper at the Gates of Dawn. ultratop.be. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10. 
  17. ↑ Pink Floyd Longplay-Chartverfolgung. musicline.de. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Blake, Mark. Comfortably Numb: The Inside Story of Pink Floyd. — Da Capo Press, 2008. — 418 p. — ISBN 0-306-81752-7.
  • Mason, Nick. Inside Out: A Personal History of Pink Floyd. — Phoenix, 2005. — 320 p. — ISBN 0-7538-1906-6.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=The_Piper_at_the_Gates_of_Dawn&oldid=27992430