The Piper at the Gates of Dawn
The Piper at the Gates of Dawn![]() | |
---|---|
![]() | |
Студійний альбом | |
Виконавець | Pink Floyd |
Дата випуску | 5 серпня 1967 |
Записаний | 21 лютого - 21 травня 1967 року в EMI Studios, Лондон |
Жанр | Психоделічний рок |
Тривалість | 41 хв 52 с |
Мова | англійська |
Лейбл |
Columbia Records(Велика Британія) Tower/Capitol (США) |
Продюсер | Norman Smith |
Хронологія Pink Floyd | |
The Piper at the Gates of Dawn (укр. Сурмач біля воріт світанку[1]) — дебютний альбом гурту Pink Floyd, випущений 1967 року та єдиний, записаний під керівництвом Сіда Барретта.
Його називають одним з найвпливовіших альбомів усіх часів. Він зробив величезний вплив на психоделічну музику тих та подальших часів. Платівка містить химерну лірику про космос, опудал, гномів, велосипеди і казки разом з психоделічними інструментальними пасажами.
Альбом був записаний на студії № 3 у (Abbey Road Studios) в Лондоні. В той самий час в сусідній студії № 2 The Beatles записували не менш легендарний Sgt. Pepper's Lonely Hearts Club Band.
Диск був випущений 5 серпня 1967 в монофонічній версії, місяць згодом в стереофонічній. Він досяг 6-ої позиції в британських чартах, американська версія досягла 131-го місця в чартах США. «See Emily Play» замінила «Astronomy Domine», «Flaming» та «Bike» на оригінальній американській вініловій платівці. Стереоверсія на CD була випущена вперше в 1987 р.
The Piper At The Gates Of Dawn є здебільшого дітищем Сіда Баррета. Його назву він взяв з сьомої частини дитячого роману Кеннета Грема «The Wind In The Willows» (Вітер у вербах), у якій герої роману зустрічаються з великим богом Паном, що втілює могутні дружні сили природи. Баррета зачарувала та простота, з якою Грем доніс глибокі філософські концепції до своїх юних читачів. Сід часто розповідав друзям про свою зустріч з Паном (можливо, під впливом ЛСД), яка дала йому глибоке розуміння природи. У цьому контексті альбом постає не просто зразком химерної англійської психоделії, а відображає інтерес до містицизму, до природи, занепокоєння пошуками місця людини у світі.
Зміст
Композиції[ред. | ред. код]
Astronomy Domine[ред. | ред. код]
Астрономія Бога[2]
Подібно до «Interstellar Overdrive», відображає перші експерименти Барретта з ЛСД, якого він почав вживати в кінці 1965 року. Тоді Сід був вражений величчю всесвіту, що відкрився йому. Він придбав невеликий астрономічний атлас, в якому були наведені припущення відомих астрономів про умови життя на різних планетах Сонячної системи, що й послужило основою для пісні. Цю інформацію Сід розбавив згадкою про героя коміксів, «пілота майбутнього» Дена Дейра[en]. На самому початку пісні на тлі морзянки чути, як Пітер Дженнер[en] читає в мегафон назви астрологічних знаків та інформацію з атласу Сіда. Іноді цю композицію називали «Астральний хорал»
Lucifer Sam[ред. | ред. код]
Люцифер Сем
Спочатку мала назву «Percy The Rat Catcher», і була ідея зробити на її основі півгодинний фільм. Люцифером Семом звали кота англійського поета Томаса Персі. Сід витягнув цю інформацію з свого записника і поєднав її з модними у той час психологічними уявленнями про правопівкульних і лівопівкульних людей[3] і натяки на свою подругу Джені Спайрз, яка постає в пісні як Дженіфер Джентл.
Matilda Mother[ред. | ред. код]
Мати Матільда
Навіяна спогадами про казки, які розповідає мама перед сном. Велика частина образів взята з популярних дитячих віршів Хілера Беллока «Cautionary Tales for Children» (укр. Застережні казки для дітей). Коли пісню спочатку виконували «живцем», Сід просто читав вірші з книги, проте, коли настав час запису альбому, Ендрю Кінг не зміг отримати дозвіл на використання віршів, тому Сід написав власну версію. Як і для Джона Леннона, дитинство було для нього притулком, коли тиск реальності ставав нестерпним.
Flaming[ред. | ред. код]
Палаючий
Композицію було написано після одного з психоделічних пікніків на березі ріки Кім в Кембріджі восени 1965 року. Враження про тріп Сід з'єднав з дитячими спогадами про гру в схованки зі своєю сестрою Розмарі. У дитинстві Сід відчував сильну спорідненість з природою, і, приймаючи ЛСД, він воскрешав у собі ці почуття. Світіння — це один з ефектів дії ЛСД, коли звичайні предмети починають як би світитися або іскритися. Цей ефект знайшов також віддзеркалення в багатьох живописних роботах Сіда того часу.
Pow R. Toc Н.[ред. | ред. код]
Має в своїй основі басову партію Вотерса, є свідомою спробою продовжити «Interstellar Overdrive», оскільки групі хотілося, щоб їх перший альбом містив достатню кількість речей в стилі андеграунд, які так подобалися їхнім шанувальникам. Хоч і дещо відносно бліда, цю композицію датують початком 1967 року, коли група була на вершині своїх імпровізаційних можливостей. Дивна назва цієї композиції насправді нічого не означає і була вибрана Вотерсом, оскільки добре звучала, коли її вигукували в мікрофон. Також є думка, що «Тос Н» було сигнальним кодом для позначення «Talbot House», клубу сигнальників, що існував в союзних військах, які стояли у Фландрії під час першої світової війни, і відомого тим, що там усі були рівні, незважаючи на звання. Пізніше це стало назвою добродійного суспільства. Є припущення, що назву слід перекладати від англ. Power tokage - сильна затяжка марихуаною[4].
Take Up Thy Stethoscope And Walk[ред. | ред. код]
Забери свій стетоскоп та йди
Перша композиція Роджера Вотерса, яка демонструє талант учасників групи в джемі. Однак під час запису її не вдалося відтворити могутнє живе звучання. На концертних виступах у центральній імпровізаційній частині пісні всі четверо музикантів створювали божевільну бурю звуків, що заганяла аудиторію в шок. Немає нічого дивовижного в тому, що Норман Сміт[en] Норман Сміт вирішив не записувати зовсім центральну частину. Сам Вотерс згодом оцінював річ як «дуже погану».
Interstellar Overdrive[ред. | ред. код]
Космічне перевантаження
Виявилася композицією, що визначила характер ранньої музики Pink Floyd. Під час виступів групи в клубах Marquee і UFO її сприймали як музичний вираз психоделічного досвіду. Своїм авангардним дезорієнтуючим звучанням «Interstellar Overdrive» проклала дорогу експериментам з відмовою від звичних музичних форм, які почалися в середині 60-х. Група почала виконувати композицію в квітні 1966 року, проте її створення слід відтермінувати до кінця 1965-го, коли Сід Барретт активно знайомився з ЛСД. Під час свого другого тріпу він випробував страхітливий прорив у глибини космосу, що завершився його зависанням у просторі між Юпітером і Венерою. У структурі композиції знайшли віддзеркалення етапи цього тріпу: дезорієнтація і страх на початку дії, віддавання себе на волю пориву, період дослідження і, нарешті, м'яке занурення в споглядання. Мабуть, жодна з пісень раннього «Pink Floyd» не ілюструє краще, ніж ця, дуалізм, що склався в групі. З одного боку не визнає ніяких правил і обмежень художник Барретт, з іншого — архітектор Вотерс, який сповідує структуралізм, що вдягається в форму вільної творчості Сіда. «Якби Сіду дали можливість, — розповідає Пітер Дженнер, — він міг би грати одну і ту ж мелодію всю ніч. Роджер додав композиції форму і динамічні рамки, всередині яких Барретт міг вільно імпровізувати».
The Gnome[ред. | ред. код]
Гном
Композицію було написано під впливом трилогії Джона Руела Толкієна «Володар перснів». Опублікована 1954 року, ця книга стала особливо популярною в психоделічній атмосфері кінця 1960-х. У пісні вільно описана подорож хоббіта Фродо, який «пережив велику пригоду».
Chapter 24[ред. | ред. код]
Розділ 24
Заснована на образах китайської «Книги Перемін», а саме її 24-го розділу, який описує гексаграму «Повернення». Сід дізнався про цю книгу завдяки своїй любові до китайської гри «ґо», в яку він часто грав зі своєю подругою Ліндси Корнер. Мабуть, Сід Барретт шукав в «Книзі Перемін» будь-якого пояснення душевному зрушенню в собі, причиною якого виявилися не тільки експерименти з ЛСД, але і слава, що несподівано прийшла.
The Scarecrow[ред. | ред. код]
Опудало
Ця композиція — зразок нового стилю написання пісень, якого Сід опанував до 1965 року, надихнув його творчістю Едварда Ліра, народними англійськими баладами та історіями американських блюзменів. Ідея пісні, можливо, була запозичена з дитячої книжки Джун Вільсон «The Scarecrow», в якій розгортається схожа історія, хоч на думку Пітера Дженнера, скоріше за все Барретт співав про себе самого, порівнюючи з опудалом. Пісня містить елементи барокової музики, психоделічного фолку. Інструментальний розділ складається з музичних партій 12-струнної акустичної гітари та віолончелі. Відображаючи експериментальний характер ранніх психоделічних композицій усі інструменти розганяються до надмірного звучання як на лівій, так і на правій сторонах стереозапису, з двома вокальними лініями, де один говорить, а іншій співає.
Bike[ред. | ред. код]
Велосипед
Це один з останніх записів Сіда, коли він ще міг контролювати себе. На думку продюсера альбому Нормана Сміта, вона відображає, «наскільки прості речі були в його світі». Пісня була присвячена його тодішній подрузі Джені Спайрз. Як і попередня, вона несе на собі відбиток стилю Едварда Ліра, коли поетичним стає будь-який предмет, що попався на очі. Ця композиція — це спроба Сіда написати любовну пісню, де зображений був дівочий велосипед, якого Сід в неї запозичив. Окрім велосипеда у пісні Сід оспівує плаща, старіючого миша на прізвисько Джеральд та об'єднання пряникових чоловіків. Пісня починається досить звичайно, проте кожен наступний куплет постає все більш дивнішим. Також в кінці кожного куплета змінюється темп. Останній куплет супроводжує інструментальна секція, яку складає галасливий колаж з осциляторів, годинників, гонгів, дзвіночків, скрипки та інших звуків, що нагадують повороти шестерні велосипеда. Сміт після візиту в фонотеку звукових ефектів на Еббі-роуд витратив три дні на виготовлення петель з плівки, щоб відтворити ці звучання в кінці пісні.
Критика[ред. | ред. код]
Професійні огляди | |
---|---|
Оцінки оглядів | |
Джерело | Рейтинг |
About.com | ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
Allmusic | ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
NME | ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
Paste | ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
Pitchfork Media | 9.4/10[9] |
Q | ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
The Rolling Stone Album Guide | ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
Після релізу критик сприйняли альбом вкрай позитивно, а через роки неодноразово називали одним з яскравих прикладів альбомів психоделічного року 60-х років. У 1967 році музичні видання Record Mirror і NME дали альбому оцінку в чотири зірки з п'яти можливих. Record Mirror прокоментував це так: «психоделічні образи гурту виходять ув повсякденний світ через LP, яке стало прекрасним показником таланту гурту і професійності запису. Багато незвичайної музики». Високо оцінили альбом та його композиції Пол Маккартні і колишній продюсер «Pink Floyd» Джо Бойд.
Список композицій[ред. | ред. код]
Усі пісні написані Сідом Барреттом, якщо не зазначено інше.
- Британський реліз
Перша сторона | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
# | Назва | Вокал | Тривалість | ||||||
1. | «Astronomy Domine» | Барретт і Річард Райт | 4:12 | ||||||
2. | «Lucifer Sam» | Барретт | 3:07 | ||||||
3. | «Matilda Mother» | Райт і Барретт | 3:08 | ||||||
4. | «Flaming» | Барретт | 2:46 | ||||||
5. | «Pow R. Toc H.» (Барретт, Роджер Вотерс, Райт, Нік Мейсон) | Безсловесний вокал Барретта і Вотерса | 4:26 | ||||||
6. | «Take Up Thy Stethoscope and Walk» (Вотерс) | Вотерс | 3:05 |
Друга сторона | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
# | Назва | Вокал | Тривалість | ||||||
1. | «Interstellar Overdrive» (Барретт, Вотерс, Райт і Мейсон) | Інструментальна | 9:41 | ||||||
2. | «The Gnome» | Барретт | 2:13 | ||||||
3. | «Chapter 24» | Барретт | 3:42 | ||||||
4. | «The Scarecrow» | Барретт | 2:11 | ||||||
5. | «Bike» | Барретт | 3:21 |
- Американський реліз
Перша сторона | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
# | Назва | Вокал | Тривалість | ||||||
1. | «See Emily Play» | Барретт | 2:53 | ||||||
2. | «Pow R. Toc H.» (Барретт, Вотерс, Райт і Мейсон) | Барретт і Вотерс | 4:26 | ||||||
3. | «Take Up Thy Stethoscope and Walk» (Вотерс) | Вотерс | 3:05 | ||||||
4. | «Lucifer Sam» | Барретт | 3:07 | ||||||
5. | «Matilda Mother» | Райт і Барретт | 3:08 |
Друга сторона | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
# | Назва | Вокал | Тривалість | ||||||
1. | «The Scarecrow» | Барретт | 2:11 | ||||||
2. | «The Gnome» | Барретт | 2:13 | ||||||
3. | «Chapter 24» | Барретт | 3:42 | ||||||
4. | «Interstellar Overdrive» (Барретт, Вотерс, Райт і Мейсон) | Інструментальна | 9:41 |
- 40th anniversary edition
Перший диск | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
# | Назва | Вокал | Тривалість | ||||||
1. | «Astronomy Domine (Mono)» | Барретт і Річард Райт | 4:17 | ||||||
2. | «Lucifer Sam (Mono)» | Barrett | 3:09 | ||||||
3. | «Matilda Mother (Mono)» | Райт і Барретт | 3:05 | ||||||
4. | «Flaming (Mono)» | Барретт | 2:46 | ||||||
5. | «Pow R. Toc H. (Mono)» (Барретт, Вотерс, Райт і Нік Мейсон) | Барретт і Вотерс | 4:24 | ||||||
6. | «Take Up Thy Stethoscope and Walk (Mono)» (Вотерс) | Вотерс | 3:07 | ||||||
7. | «Interstellar Overdrive (Mono)» (Барретт, Вотерс, Райт і Мейсон) | Інструментальна | 9:41 | ||||||
8. | «The Gnome (Mono)» | Барретт | 2:14 | ||||||
9. | «Chapter 24 (Mono)» | Барретт | 3:53 | ||||||
10. | «The Scarecrow (Mono)» | Барретт | 2:10 | ||||||
11. | «Bike (Mono)» | Барретт | 3:27 |
Другий диск | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
# | Назва | Вокал | Тривалість | ||||||
1. | «Astronomy Domine (Stereo)» | Барретт і Річард Райт | 4:14 | ||||||
2. | «Lucifer Sam (Stereo)» | Барретт | 3:07 | ||||||
3. | «Matilda Mother (Stereo)» | Барретт і Райт | 3:08 | ||||||
4. | «Flaming (Stereo)» | Барретт | 2:46 | ||||||
5. | «Pow R. Toc H. (Stereo)» (Барретт, Вотерс, Райт і Нік Мейсон) | Барретт і Вотерс | 4:26 | ||||||
6. | «Take Up Thy Stethoscope and Walk (Stereo)» (Вотерс) | Вотерс | 3:06 | ||||||
7. | «Interstellar Overdrive (Stereo)» (Барретт, Вотерс, Райт і Мейсон) | Інструментальна | 9:40 | ||||||
8. | «The Gnome (Stereo)» | Барретт | 2:13 | ||||||
9. | «Chapter 24 (Stereo)» | Барретт | 3:42 | ||||||
10. | «The Scarecrow (Stereo)» | Барретт | 2:11 | ||||||
11. | «Bike (Stereo)» | Барретт | 3:24 |
Третій диск | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
# | Назва | Вокал | Тривалість | ||||||
1. | «Arnold Layne» | Барретт | 2:57 | ||||||
2. | «Candy and a Currant Bun» | Барретт | 2:45 | ||||||
3. | «See Emily Play» | Барретт | 2:54 | ||||||
4. | «Apples and Oranges» | Барретт | 3:05 | ||||||
5. | «Paintbox» | Райт | 3:45 | ||||||
6. | «Interstellar Overdrive (Take 2) (French Edit)» | Інструментальна | 5:15 | ||||||
7. | «Apples and Oranges (Stereo Version)» | Барретт | 3:11 | ||||||
8. | «Matilda Mother (Alternative Version)» | Барретт | 3:09 | ||||||
9. | «Interstellar Overdrive (Take 6)» | Інструментальна | 5:03 |
Учасники запису[ред. | ред. код]
|
|
Позиції в чартах[ред. | ред. код]
Рік | Чарт | Позиція |
---|---|---|
1967 | UK Albums Chart | 6 |
1967 | Billboard Pop Albums | 131[14] |
1997 | UK Albums Chart | 44[15] |
2007 | UK Albums Chart | 22[15] |
2007 | Norwegian Record Charts | 10[16] |
2007 | Swedish Record Charts | 43[16] |
2007 | Swiss Charts | 87[16] |
2007 | German Charts | 48[17] |
2007 | Belgian Record Charts (Flanders) | 28[16] |
2007 | Belgian Record Charts (Wallonia) | 39[16] |
2007 | Dutch Charts | 46[16] |
2007 | Italian Charts | 16[16] |
2007 | Spanish Record Charts | 70[16] |
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Поширений переклад, хоча правильніше було б перекласти як «Сопілка біля воріт світанку/зорі», адже назва взята з 7 розділу «Сопілка на світанку» книги Кеннета Грема Вітер у вербах, де мова йде про бога Пана і його відношення з природою.
- ↑ «Domine» — родовий відмінок від Deus (Бог). Часто цю назву використовують у молитвах та григоріанських хоралах.
- ↑ Мається на увазі півкулі головного мозку.
- ↑ Compiled by David Schuetz, adopted by Matt Denault, maintained by Gerhard den Hollander, Mike McInnis, Rick Karhu, Patrick Keller, Dave Ward. Section 4: The Syd Barrett years. What does «Pow R Toc H» refer to ? The Echoes — Frequently Asked Questions, Version 4.0. pink-floyd.org (1999).
- ↑ White, Dave. Pink Floyd – Review of 40th Anniversary Edition of Piper at the Gates of Dawn by Pink Floyd. About.com. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10.
- ↑ Huey, Steve. The Piper at the Gates of Dawn – Pink Floyd: Songs, Reviews, Credits, Awards: AllMusic. AllMusic. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10.
- ↑ NME Album Reviews – Pink Floyd – The Piper at the Gates of Dawn – nme.com. nme.com. 2007-09-04. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10.
- ↑ Deusner, Stephen (2011-09-28). Pink Floyd: Piper at the Gates of Dawn ("Why Pink Floyd?" Reissue) :: Music :: Reviews :: Paste. pastemagazine.com. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10.
- ↑ Klein, Joshua (2007-09-18). Pink Floyd: The Piper at the Gates of Dawn (40th Anniversary Edition) | Album Reviews | Pitchfork. Pitchfork Media. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10.
- ↑ Review: The Piper at the Gates of Dawn. Q: 275. Січень 1995.
- ↑ Pink Floyd: Album Guide. rollingstone.com. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10. Текст «Rolling Stone Music» проігноровано (довідка)
- ↑ (1967) Album notes for The Piper at the Gates of Dawn by Pink Floyd. EMI (SCX6157).
- ↑ Chapman, Rob (2010). Syd Barrett: A Very Irregular Head (вид. Paperback). London: Faber. с. 170. ISBN 978-0-571-23855-2.
- ↑ Povey, Glenn (2007). Echoes: The Complete History of Pink Floyd (вид. New). Mind Head Publishing. с. 343. ISBN 978-0-9554624-0-5.
- ↑ а б ChartArchive – Pink Floyd – The Piper at the Gates of Dawn. chartarchive.org. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10.
- ↑ а б в г д е ж и ultratop.be – Pink Floyd – The Piper at the Gates of Dawn. ultratop.be. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10.
- ↑ Pink Floyd Longplay-Chartverfolgung. musicline.de. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10.
Джерела[ред. | ред. код]
- Blake, Mark. Comfortably Numb: The Inside Story of Pink Floyd. — Da Capo Press, 2008. — 418 p. — ISBN 0-306-81752-7.
- Mason, Nick. Inside Out: A Personal History of Pink Floyd. — Phoenix, 2005. — 320 p. — ISBN 0-7538-1906-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- В. Слобжин, С. Климовицкий, С. Ситников Pink Floyd: Архитекторы звука (рос.)
- Опис, тексти пісень та рецензії на сайті Pink-Floyd.ru (рос.)
- Pink Floyd Archives.com (англ.)