The Show Must Go On

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
The Show Must Go OnPicto infobox music.png
Queen -The Show Must Go On (обкладинка синглу).png
Сингл Queen
з альбому Innuendo
Випущений 14 жовтня 1991
(Велика Британія)
6 лютого 1992
(США)
Формат вінилова платівка (7", 12")
CD
Сторона Б Keep Yourself Alive
Записаний 1990
Жанр хард-рок
симфонічний рок
Мова англійська
Композитор Queen (Браян Мей)
Тривалість 4:31
Лейбл Parlophone (Європа)
Hollywood (США)
Продюсер Queen
Девід Річардс
Хронологія синглів Queen
Попередній
←
Headlong
(1991)
These Are the Days of Our Lives
(1991)
Наступний
→
Музичне відео
«The Show Must Go On» на сайті YouTube

The Show Must Go On (укр. «Шоу має тривати») — пісня та сингл британського рок-гурту Queen, дванадцятий, фінальний трек їхнього альбому 1991 року Innuendo. Пісню написано головним чином Браяном Меєм, але зараховано як спільну творчість Queen. Пісня описує зусилля вокаліста гурту Queen Фредді Мерк'юрі, який продовжував виступати, незважаючи на наближення кінця його життя — він помирав від ускладнень ВІЛ/СНІДу. Діагноз ще не був оприлюднений, попри медійні спекуляції щодо серйозної хвороби[1] Мерк'юрі. Та він, насправді, був серйозно хворий. Коли гурт записував пісню у 1990 році, Мей сумнівався, що Фредді вистачить сил доспівати її. Мей так згадував виступ Мерк'юрі: «Я сказав: "Фреде, я не упевнений, що ти в стані доспівати". І він відповів: "Я зроблю це, в біса, дорогенький" — хильнув горілки — і увійшов, й дав тому раду, абсолютно порвав той вокал».[2]

Пісню випущено як сингл у Великій Британії 14 жовтня 1991 року для просування альбому Greatest Hits II всього за шість тижнів до смерті Мерк'юрі. Після його смерті, 24 листопада 1991 року, пісня знову увійшла до британських чартів і провела стільки ж тижнів в «топ-75» (п'ять), що і під час свого першого релізу, сягнувши піку — 16-ї позиції. Є й концертна версія пісні з голосом Елтона Джона, що з'явилася в альбомі Queen Greatest Hits III.

Пісню вперше виконано наживо 20 квітня 1992 року під час концерту пам'яті Фредді Мерк'юрі, за участю трьох членів гурту Queen, де Елтон Джон виконував вокал, а гітарист Black Sabbath Тоні Айоммі грав на ритм-гітарі.[3] З того часу пісня виконувалася наживо під час проекту «Queen + Пол Роджерс», співак Роджерс назвав тоді виступ найкращим в своїй кар'єрі. З того часу пісня з'являлася на телебаченні, у фільмах, і виконувалася низкою інших виконавців.

Написання пісні[ред. | ред. код]

Узявши за основу послідовність акордів з пісні Take a Little Bit Едді Мані, підібраних Роджером Тейлором і Джоном Діконом, Браян Мей і Фредді Мерк'юрі визначили тематику пісні і написали перший куплет. Мей дописав текст і основну мелодію, а також вигадав перехід (бридж), основа якого упирається в «Канон Пахельбеля».

У демо-версіях пісні, де використовувався спів Браяна Мея, потрібно було подекуди співати фальцетом, бо вони були занадто високими. Коли Мей показував остаточне демо Мерк'юрі, у нього виникли сумніви, що Мерк'юрі зможе співати дуже вибагливу вокальну партію через хворобу на СНІД. На подив Мея, коли напстав час записувати вокал, Мерк'юрі випив чарку горілки і сказав: «Я зроблю це, в біса, дорогенький!», потім продовжив виконання пісні.[2]

Під час запису Мей виконав більшість бек-вокалу (включаючно з останнім рядком) і зіграв на синтезаторі Korg M1 та гітарі. Продюсер Девід Річардс запропонував ключ-зміну в другому куплеті.

«„The Show Must Go On“ пішла від мелодії, яку награвали Роджер і Джон, а я почав записувати. Спочатку була лише ця послідовність акордів, але в мене з'явилося це дивне відчуття, що вона може бути якоюсь важливою, тому я сильно розпалився, і пішов, і працював, не покладаючи рук, над нею. Я сів із Фредді, і ми вирішили, якою має бути тема, й написали перший куплет. Це довга історія — та пісня, проте я завжди відчував, що вона буде важливою, бо ми мали справу з речами, про які було важко говорити в той час, але в світі музики це було можливо» — Браян Мей, 1994 рік[4]
«„The Show Must Go On“ створювалася спільно, як збірка. Так, це пісня „Queen“, тому що ми в підсумку вирішили ставити авторство „Queen“ на всі пісні. Але все ж, це... я вважаю цю пісню своєю дитиною. Велику її частину я написав, коли Фредді сидів прямо тут поруч. Це був хороший досвід, тому що Фредді тоді вже не міг, не хотів відкривати свої почуття через поезію, за дуже рідкісним винятком. Але він розумів нашу ідею, що це спосіб висловити наші почуття до нього. Коли я наспівав мелодію вокалу для Фредді, в основному мені довелося використовувати фальцет, тому що було дуже високо — і я запитав його, чи піде це? Він випив стопку горілки, підійшов до мікрофона і зробив все просто ідеально. Я думаю, що це одна з найкращих коли-небудь виконаних ним партій — його оригінальна версія „The Show Must Go On“» — інтерв'ю Браяна Мея CNN 9 січня 2000 року[5]

Текст The Show Must Go On сповнений алюзій, метафор і натяків, через що його місцями важко зрозуміти. Тут заявляється майбутня трагедія; ближче до фіналу герой демонструє рішучість і шалене бажання жити: I have to find the will to carry on with the show («Я маю здобути волю, щоб продовжити шоу»), незважаючи на згасання сил (Inside my heart is breaking («Моє серце рветься зсередини»)).[6] Композиція починається в Сі мінорі; у якийсь момент відбувається перехід в До-дієз мінор, тональність підвищується (позначає надію), але потім переходить назад в Сі мінор.[7]

Джим Гаттон, партнер Мерк'юрі, який був з ним останні 6 років, згадує слова пісні, що містять посилання на використання макіяжу:[8]

«Для мене найбільш автобіографічним рядком було: "Мій макіяж може лущитись, та моя посмішка — на місці". Це було правдою. Як не погано було Фредді, він ніколи нікому не скаржився і не шукав співчуття. Це була його битва, нічия інша, і він завжди зберігав мужній вираз обличчя перед усе зростаючими шансами проти нього» — Джим Хаттон, 1994 рік.[9]

Учасники запису[ред. | ред. код]

Відеокліп[ред. | ред. код]

Через те, що Мерк'юрі заразився ВІЛ/СНІДом, його здоров'я почало швидко погіршуватися; в результаті не було знято жодного нового відеоролика вокаліста. Музичне відео замість цього складалося з монтажу кліпів, що охоплювало музичні відеоролики Queen з 1981 по 1991 рік, це відео вийшло як передвісник майбутнього випуску альбому гурту Greatest Hits II, куди було включено цей період.[10] Монтаж містив кадри з промо-відео до пісень 1980-х років: I Want to Break Free, Friends Will Be Friends, I'm Going Slightly Mad, Radio Ga Ga, The Miracle, The Invisible Man, Headlong, Calling All Girls, Innuendo, Back Chat, Who Wants to Live Forever і One Vision, крім Under Pressure та Hammer to Fall.[10] Відеоряд кліпу, разом з акцентами тексту, підживлював давні повідомлення ЗМІ про те, що Мерк'юрі важко хворий, хоча офіційно це заперечувалося учасниками гурту, які називали ці повідомлення брехливими. Наступного місяця Мерк'юрі нарешті оголосив, що хворіє на СНІД, і помер приблизно через 24 години після цього.[11]

Музичне відео складене і зняте австрійською режисерською компанією DoRo у складі Руді Долезала і Ханнеса Роззахера.[6]

Живі виступи[ред. | ред. код]

  • The Show Must Go On виконувалася під час концерту присвяченого пам'яті Фредді Мерк'юрі Freddie Mercury Tribute Concert на стадіоні «Уемблі» в Лондоні у 1992 році, останніми трьома членами гурту Queen разом з Елтоном Джоном і Тоні Айоммі з гурту Black Sabbath. Концерт пізніше вийшов на DVD у 2002 році на честь 10-річчя.[3]
  • У 1997 році, в «Національному театрі де Шайо» в Парижі, Queen виконали пісню з Елтоном Джоном та балетом «Бехарт», ця версія пісні доступна в альбомі гурту Greatest Hits III. Це останній виступ Queen з басистом Джоном Діконом; він пішов з шоу-бізнесу після цього виступу.[6]
  • У 2006 році, під час церемонії VH1 Rock Honors на арені Mandalay Bay Events Center в Лас-Вегасі, в рамках проекту «Queen + Пол Роджерс», гурт виконав The Show Must Go On, разом з піснями Under Pressure, We Will Rock You і We Are The Champions, у прямій трансляції.[12]
  • На церемонії вручення премії MTV Europe Music Awards 2011 року, Queen, закриваючи церемонію нагородження, разом з вокалістом Адамом Ламбертом, виконали The Show Must Go On, We Will Rock You і We Are The Champions.[13]

Чарти і сертифікації[ред. | ред. код]

Чарти

Чарт (1991–92) Позиція
Австралія (ARIA) 75
Бельгія (Ultratop 50 Flanders) 22
Європа (European Hot 100 Singles) 19
Франція (SNEP) 2
Німеччина (Official German Charts) 7
Ірландія (IRMA) 17
Італія (Musica e dischi) 5
Нідерланди (Single Top 100) 6
Нова Зеландія (Recorded Music NZ) 20
Швеція (Sverigetopplistan) 30
Швейцарія (Schweizer Hitparade) 11
Велика Британія (Official Charts Company) 16
США (Mainstream Rock (Billboard)) 40

Сертифікації і продажі

Країна Сертифікація Продано
Франція (SNEP) Золото 250.000*
Італія (FIMI) Золото 25.000**
Велика Британія (BPI) Срібло 200.000**
*дані про продажі засновані тільки на сертифікації
**продажі+потокові дані, засновані тільки на сертифікації

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Donald A. Guarisco. Queen — The Show Must Go On Архівовано 4 September 2011 у Wayback Machine. Allmusic. 23 травня 2011
  2. а б 100 greatest singers of all time — Freddie Mercury. Rolling Stone. Процитовано 24 квітня 2013. 
  3. а б The Freddie Mercury Tribute Concert: The Show Must Go On Архівовано 17 липня 2012 у Wayback Machine. 25 червня 2011
  4. The Show Must Go On. queenpedia.com. Процитовано 10 березня 2010. 
  5. CNN WorldBeat - Guitar Wizard Brian May Discusses Royal Sounds of Queen. 
  6. а б в The Show Must Go On Ultimate Queen. 29 серпня 2011
  7. Queen Songs — The Show Must Go On 3 вересня 2011
  8. Sherwin, Adam (30 травня 2011). Final Freddie Mercury performance discovered. London: The Independent. Процитовано 19 серпня 2011. 
  9. Freddie and Jim: A Love Story. mr-mercury.co.uk. Процитовано 19 серпня 2011. 
  10. а б Queen Promo Videos — The Show Must Go On Ultimate Queen. 3 вересня 2011
  11. Queen - The Show Must Go On (Official Video). youtube.com. Процитовано 22 лютого 2018.  (англ.)
  12. 2006 VH1 Rock Honours Ultimate Queen. 29 серпня 2011
  13. Katy and Adam Honour Queen MTV. 7 жовтня 2011

Посилання[ред. | ред. код]