The Sound of Silence

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
The Sound of SilencePicto infobox music.png
Сингл Simon and Garfunkel
з альбому Sound of Silence
Випущений вересень 1965
Формат грамплатівка
Сторона Б We’ve Got a Groovy Thing Going
Жанр фолк-рок
Мова англійська
Композитор Пол Саймон
Лейбл CBS
Продюсер Том Вілсон
Nuvola apps kaboodle.svg Офіційне відео на YouTube

«The Sound of Silence» (букв. укр. Звук тиші ) — пісня, рок-версія, якої вийшла в 1965 році, прославила американський фолк-рок дует Simon and Garfunkel.

Композиція була написана Полом Саймоном в лютому 1964 року під враженням від вбивства президента США Джона Кеннеді. Саймон почав працювати над піснею через кілька днів після вбивства, однак, хоча він написав музику швидко, з написанням тексту виникли проблеми.

З 1 до 8 та з 22 по 28 січня 1966 року пісня очолювала хіт-парад США, обидва рази поступившись пісні The Beatles — «We Can Work It Out»[1]. У 2004 році посіла 157-у позицію серед 500 найкращих пісень усіх часів. У різний час переспівувась такими групами як The Smashing Pumpkins, Nevermore, The Dickies та іншими. Також деякі виконавці (Фаусто Папетті, The Ventures, Джеймс Ласт і ін) виконували акустичну версію.

Історія[ред. | ред. код]

Пол Саймон почав працювати над піснею невдовзі після вбивства Кеннеді. Хоча з музикою вже був помітний прогрес, але все ще треба було придумати слова. 19 лютого 1964 року ця проблема була вирішена, і в той же день Саймон показав нову композицію Арту Гарфанкелу. Незабаром після цього, дует починає виконувати її в фолк-клубах Нью-Йорка. Записана пісня була 10 березня і була включена в їх альбом «Wednesday Morning, 3 A.M.», випущений в жовтні того ж року[2]. Альбом виявився невдалим, внаслідок чого дует розпався, і Саймон відправився в Англію на більшу частину 1965 року. Там він часто сам виконував пісню в фолк-клубах і знову записав її для свого соло LP в травні 1965, «The Paul Simon Songbook»[en].

Через деякий час продюсер Саймона і Гарфанкела Тому Вілсон (Columbia Records, Нью-Йорк) дізнався про те, що пісню почали крутити на радіостанціях в Бостоні, а також в околицях Коко-Біч і Гейнсвилла.

15 червня 1965 відразу після звукозаписуючої сесії пісні Боба Ділана «Like a Rolling Stone», Вілсон перезаписує оригінальний трек Саймона і Гарфанкела з накладенням електрогітари (у виконанні Аль Горгони), бас-гітари (Боб Башнелл) і барабанів (Боббі Грегг), після чого випускає його навіть не запитавши Саймона і Гарфанкела. Для сторони Б Вілсон використовував до того моменту невиданий трек, який вони з дуетом записали кілька місяців тому, пробуючи «більш сучасне звучання. Запис потрапив в чарти США у вересні 1965 року і повільно почала сходження до вершини.

Саймон дізнався про те що їх пісня потрапила в чарти буквально за кілька хвилин до виступу в клубі Копенгагена, і пізньої осені 1965 році він повертається у США. Саймон і Гарфанкел відновлюють дует і включають пісню в свій наступний альбом «Sounds of Silence»[en], спішно записаний в грудні 1965 (і перевиданий в 1966 для закріплення успіху); 1 січня 1966-го року «The Sounds of Silence» виходить на перше місце в чартах США. у загальній складності пісня трималася в чартах протягом 14 тижнів. Вона просувала їх до зіркового статусу і, разом з ще двома їхніми піснями, які увійшли у першу п'ятірку хітів літа 1966 (США), «I Am a Rock»[en] і «Homeward Bound»[en], забезпечила дуету славу. У 1999 році Broadcast Music Incorporated назвала «The Sounds of Silence» 18-ю найбільш часто виконуваною піснею XX століття[3]. У 2004 році вона зайняла 156-е місце серед 500 найкращих пісень усіх часів за версією журналу Rolling Stone, разом з ще двома піснями дуету — «Bridge over Troubled Water» на 47-му місці і «The Boxer» на 105-м.

В оригінальній акустичній версії пісні, голоси Саймона і Гарфанкела перебували на різних каналах, підкреслюючи делікатність мелодії. Коли рок-версію зводили в стерео, Вілсон помістив голоси в середину, внаслідок чого звучання вийшло не настільки чистим, як в оригінальній акустичній версії.

Пісня починається словами «Hello darkness, my old friend / i've come to talk with you again». Ці ж злегка перекручені рядки у виконанні Арту використовуються у пісні «Save the Life of My Child» з їхнього альбому «Bookends» (1968).

Кавер-версії[ред. | ред. код]

  • Хеві-метал - група Heir Apparent включила кавер-версію в свою збірку «Triad». Пісню можна безкоштовно завантажити з офіційного сайту групи. [4]
  • Німецька дез-метал - група Atrocity випустили кавер в альбомі «Gemini».
  • The Coolies випустили версію пісні в стилі панк-рок (альбом «Take That You Bastards»).
  • У 2015 році рок-група Disturbed виконує кавер в стилі симфо-рок, який був включений в «Immortalized» і 7 вересня випущений в якості синглу.
  • У 2015 році James Blake виконав кавер.
  • У 2019 році Pentatonix виконали кавер.

Використання у фільмах[ред. | ред. код]

У різний час пісня звучала в саундтреках до фільмів:

1967 — «Випускник»
1996 — «Заводила»
2003 — «Стара закалка»
2006 — «Боббі»
2008 — «Taiyo to Umi no Kyoshitsu» (дорама)
2009 — «Хранителі»
2012 — «Дружинники»
2014 — «Канікули в Провансі»
2016 — «Тролі»

Цитати[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Billboard Hot 100: Week of January 01, 1966 (en). Billboard. Процитовано 2011-07-13. 
  2. Patrick Humphries. {{{Заголовок}}}. — ISBN 038524908X.
  3. BMI Top 100 Songs of the Century (en). BMI. Архів оригіналу за 2001-07-12. Процитовано 2009-12-11. 
  4. Офіційний сайт групи Heir Apparent (en). Архів оригіналу за 2012-04-10. Процитовано 2009-12-12. 

Посилання[ред. | ред. код]