Thinopyrum obtusiflorum
| Thinopyrum obtusiflorum | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Мітлицевидні (Pooideae) |
| Рід: | Thinopyrum |
| Вид: | T. obtusiflorum
|
| Біноміальна назва | |
| Thinopyrum obtusiflorum | |
Thinopyrum obtusiflorum вид квіткових рослини із родини злакових (Poaceae). Поширений на півдні, південному сході і сході Європи, у Туреччині, на Кавказі (Болгарія, Росія, Греція, Італія, Румунія, Південний Кавказ, Туреччина, Україна, колишня Югославія)[1].
Характеристика[ред. | ред. код]
Кореневища відсутні. Адаксіальна поверхня шорстка, гола чи рідковолосиста (волоски > 0.3 мм), листова пластина до 5 мм ушир. Синцвіття більш-менш жорстке, ледь гнучке. Леми переважно 3–5-жилкові; колосочки 17–25 мм з 8–13 квіточками[2].
Використання[ред. | ред. код]
Це багаторічний алодекаплоїдний вид (2n = 10× =70) у Triticeae. Відомо, що він володіє багатьма елітними генами для покращення якості пшениці, такими як стійкість до іржі листя пшениці, стійкість до стовбурової іржі, стійкість до смугастої іржі, стійкість до борошнистої роси, стійкість до фузаріозу, і стійкість до абіотичного стресу, такого як холод, посуха та солоність. Усі ці ознаки разом із високою перехресною сумісністю з геномом пшениці роблять цей вид важливим донором елітних генів для покращення генетичного різноманіття культивованої пшениці[3].
Галерея[ред. | ред. код]
.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Thinopyrum obtusiflorum. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 17 квітня 2022. Процитовано 02.05.2022.
- ↑ Banfi, E. A survey of the Elymus L. sl species complex (Triticeae, Poaceae) in Italy: taxa and nothotaxa, new combinations and identification key // Natural History Sciences. — 2018. — Вип. 5. — № 2. — С. 57–64. — DOI:. (англ.)
- ↑ Wu, X., Hu, X., Chen, X., Zhang, J., Ren, C., Song, L., ... & Ru, Z. Sequencing and characterization of the complete mitochondrial genome of Thinopyrum obtusiflorum (DC.) Banfi, 2018 (Poaceae) // Mitochondrial DNA Part B. — 2022. — Вип. 7. — № 3. — С. 539, 540. — DOI:. (англ.)
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||