Вінаго сіролобий
| Вінаго сіролобий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець сіролобого вінаго
.jpg) Самиця сіролобого вінаго
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Treron affinis (Jerdon, 1840) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Вінаго сіролобий[2] (Treron affinis) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Ендемік Індії. Раніше вважався конспецифічним з вінаго-помпадуром.
Опис[ред. | ред. код]
.jpg)
Довжина птаха становить 26 см. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців лоб, тім'я і потилиця сірі, обличчя має оливковий відтінок. Задня частина шиї темно-оливкова, верхня частина тіла яскраво-бордова. Покривні пера крил темно-оливкові або чорні з жовтими краями. Махові пера чорні з вузькими жовтими або білими краями. Нижня частина спини темно-оливкова, верхні покривні пер хвоста дещо світліші, оливкові або сірі. На стернових перах є світло-сіра смуга. Підборіддя і горло жовто-зелені, груди і живіт тьмяно-сіро-зелені, стернога сіро-зелені, пера на них мають широкі жовті края. Гузка кремово-коричнева. Стернові пера знизу чорні з широкою сірою смугою. Райдужки рожеві з блакитнуватими кільцями. Навколо очей вузькі сині кільця. Восковиця і основа дзьоба зеленувато-сірі, кінець дзьоба синювато-роговий. Лапи червонувато-рогові. У самиць спина і верхні покривні пера крил сіро-зелені. Нижні покривні пера хвоста світло-охристі з темними, сіро-зеленими стрижнями.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Сіролобі вінаго мешкають в Західних Гатах і горах Нілґірі на південному заході Індії. Вони живуть у вологих тропічних лісах. Зустрічаються невеликими зграйками до 12 птахів, на висоті до 1500 м над рівнем моря. Живляться плодами. Гніздо являє собою невелику платформу з гілочок. В кладці 2 білих яйця, інкубаційний період триває 12-14 днів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Treron affinis. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 7 травня 2022.
- ↑ Treron affinis у базі Avibase.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 07 травня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |