Вінаго мвалійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Treron griveaudi)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вінаго мвалійський
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Голубоподібні (Columbiformes)
Родина: Голубові (Columbidae)
Рід: Вінаго (Treron)
Вид: Вінаго мвалійський
Treron griveaudi
(Benson, 1960)
Синоніми
Treron australis griveaudi
Посилання
Вікісховище: Treron griveaudi
Віківиди: Treron griveaudi
ITIS: 1125253
МСОП: 22728176
NCBI: 2575934

Віна́го мвалійський[2] (Treron griveaudi) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Ендемік Коморських Островів. Раніше вважався підвидом малагасійського вінаго.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 32 см. Голова і шия сіруваті, верхня частина тіла сіро-зелена, на другорядних покривних перах нечіткі фіолетові плями, на першорядних покривних перах кремово-біла смуга. Нижні покривні пера хвоста каштанові. Восковиця і дзьоб біля основи сірі.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Мвалійські вінаго є ендеміками острова Мохелі або Мвалі в архіпелазі Коморських островів. Імовірно, раніше вони також мешкали на островах Великий Комор і Анжуан. Мвалійські вінаго живуть у вологих рівнинних тропічних лісах і на кокосових плантаціях. Зустрічаються на висоті до 1000 м над рівнем моря. Ведуть деревний спосіб життя, живляться плодами.

Збереження[ред. | ред. код]

МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція мвалійських вінаго становить від 1000 до 2500 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Treron griveaudi. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 8 травня 2022.
  2. Treron griveaudi у базі Avibase.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 08 травня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
  • David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001