Вінаго сан-томейський
| Вінаго сан-томейський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Treron sanctithomae (Gmelin, 1789)[2] | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Columba S. Thomae J. F. Gmelin, 1789 Treron s. thomae (J. F. Gmelin, 1789) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Віна́го сан-томейський[3] (Treron sanctithomae) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[4]. Ендемік Сан-Томе і Принсіпі.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 30 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Голова, шия і нижня частина тіла темно-зеленувато-сірі. Верхня частина тіла, хвіст і сегна темно-зелені, на плечах темно-фіолетові плями. Махові пера чорнуваті з жовтими краями. Хвіст оливково-сірий. Гузка каштанова, поцяткована кремовими плямками.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Сан-томейські вінаго є ендеміками острова Сан-Томе. Раніше вони зустрічалися також на острові Ролаш. Сан-томейські вінаго живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, в садах і на плантаціях, на висоті від 300 до 1600 м над рівнем моря. Ведуть деревний спосіб життя, живляться плодами. Сезон розмноження триває з листопада по травень.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція сан-томейських вінаго становить від 37 до 110 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища, а також полювання.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Treron sanctithomae. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 8 травня 2022.
- ↑ J.F. Gmelin: Caroli a Linné. Systema naturae per regna tria naturae: secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis. Wyd. 13. T. 1. Cz. 2. Lipsk: Impensis Georg. Emanuel. Beer, 1789, s. 778.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 08 травня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |