Африканська горлиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Turtur)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Африканська горлиця
Горлиця сомалійська (позаду) і горлиця рожевочерева (попереду)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Голубоподібні (Columbiformes)
Родина: Голубові (Columbidae)
Підродина: Голубині (Columbinae)
Рід: Африканська горлиця (Turtur)
Boddaert, 1783[1]
Види
Синоніми
Chalcopelia Bonaparte, 1855[2]

Chalcoptera Shelley, 1880[3]
Calopelia Salvadori, 1893[4]

Посилання
Вікісховище: Turtur
Віківиди: Turtur
ITIS: 177217
NCBI: 187142
Fossilworks: 371554

Африканська горлиця[5] (Turtur) — рід голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[6]. Представники цього роду поширені в Африці на південь від Сахари.

Опис[ред. | ред. код]

Африканські горлиці досягають довжини 20–25 см і ваги 50–135 г. Їхньою характерною рисою є наявністю райдужних плям на покривних перах крил. У залежності від виду, колір цих плям може бути зеленим, синім, темно-сірим або чорним.

Поширення й екологія[ред. | ред. код]

Африканські горлиці поширені на більшій території Африки на південь від Сахари, за виключенням південного заходу. Північна межа поширення виду проходить від Сенегалу до Блакитного Нілу й Ефіопії. Африканські горлиці живуть переважно в чагарникових заростях. Також вони зустрічаються в лісистих місцевостях з густим підліском. Вони шукають їжу майже виключно на землі, однак сплять, відпочивають і гніздяться на деревах. У кладці 2 яйця. Інкубаційний період триває 13–15 днів.

Види[ред. | ред. код]

Виділяють п'ять видів:[7]

Етимологія[ред. | ред. код]

Наукова назва роду Turtur походить від слова лат. turtur — горлиця.[8]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. P. Boddaert: Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D’Aubenton: avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d’une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés. Utrecht: 1783, s. 10.  [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога)
  2. Ch.L. Bonaparte. Coup d’œil sur les Pigeons (quatrième partie). „Comptes rendus hebdomadaires des Séances de l’Académie des Sciences”. 40, s. 19, 1855 [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога). 
  3. G.E. Shelley. On a Collection of Birds from the Comoro Islands. „Proceedings of the Zoological Society of London”. 1879 (3), s. 678, 1879 [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога). 
  4. T. Salvadori: Catalogue of the Columbæ, or Pigeons, in the collection of the British Museum. Cz. 21. London: The Trustees, 1893, s. 522, seria: Catalogue of the Birds in the British Museum.  [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога)
  5. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  6. Peters, James Lee, ред. (1937). Check-list of Birds of the World. Т. Volume 3. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 112. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021. 
  7. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 22 листопада 2021. 
  8. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 393. ISBN 978-1-4081-2501-4. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3.
  • Alois Münst und Josef Wolters: Tauben – Die Arten der Wildtauben, 2. erweiterte und überarbeitete Auflage, Verlag Karin Wolters, Bottrop 1999, ISBN 3-9801504-9-6.
  • Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0.