Urva auropunctata

Urva auropunctata
	Urva auropunctata, Національний парк Панна
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Хижі (Carnivora)
Підряд:	Котовиді (Feliformia)
Родина:	Мангустові (Herpestidae)
Рід:	Urva
Вид:	U. auropunctata
Біноміальна назва
	Urva auropunctata; (Hodgson, 1836)
	Ареал станом на 2016
Синоніми
	Mangusta auropunctata; Mangusta pallipes; Herpestes palustris; Herpestes auropunctatus

Urva auropunctata — вид мангустових з Іраку та півночі Південної Азії; він також був завезений у багато регіонів світу, наприклад на кілька островів Карибського басейну та Тихого океану^[1].

Характеристики[ред. | ред. код]

Тіло струнке, а голова витягнута з загостреною мордою. Довжина голови й тулуба 509–671 міліметрів. Вуха короткі. На лапах п'ять пальців і довгі кігті. Статі відрізняються за розміром, у самців голова ширша, а тулуб більший^[2].

Його можна відрізнити від часто симпатичного U. edwardsii за його дещо меншим розміром. Популяції на островах по всьому світу збільшилися в розмірах і статевому диморфізмі, нагадуючи популяції на сході свого ареалу, де вони не мають екологічних конкурентів^[3]. Інтродуковані популяції демонструють генетичну диверсифікацію внаслідок генетичного дрейфу та ізоляції^[4].

Середовище проживання[ред. | ред. код]

Країни проживання: Афганістан, Бангладеш, Бутан, Індія, Іран, Ірак, Йорданія, М'янма, Непал, Оман, Пакистан, Саудівська Аравія. Він був завезений (і часто вважається інвазивним видом) на такі території: Антигуа, Барбадос, Біф-Айленд, Бак-Айленд, Карріаку, Хорватія, Куба, Фіджі, Французька Гвіана, Козячий острів, Гренада, Гваделупа, Гаяна, Гаваї, Еспаньола, Ямайка, Японія, Йост Ван Дайк, Ла Дезірад, Лаванго, Мафія (Об'єднана Республіка Танзанія), Марі Галанте, Мартиніка, Мауї, Маврикій, Молокаї, Невіс, Оаху, Пуерто-Рико, Сент-Круа, Сент-Джон, Сент-Кітс, Сент-Лючія, Сент-Мартін, Сент-Томас, Сент-Вінсент, Суринам, Тортола, Тринідад, В'єкес і Вотер-Айленд; запровадження було невдалим у Домініканській Республіці. Цей вид або яванський мангуст вперше був зареєстрований у Гонконзі в 1989 році в мангрових заростях на північному заході; до 2010 року він був досить широко поширений на Нових Територіях і поширився на острів Гонконг. Можливо, він зустрічається в Китаї (включаючи острів Хайнань), але ці популяції можуть бути яванським мангустом Herpestes javanicus^[1].

Населяє ліси, чагарники та відкриті місця існування; також знайдено поблизу людських осель. Зареєстрований на висотах від 0 до 2100 метрів^[1].

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Всеїдний; дієта, здається, змінюється залежно від пори року та місцевості. Активний удень. Як місця відпочинку використовує повалені дерева та дупла в кореневій системі дерев і вириті самостійно нори. Попри те, що цей вид має тенденцію до самотності, у інтродукованих районах часто спостерігали особин поблизу одна від одної. Щільність популяції коливається від менше ніж 10 до кількох 100 тварин на км². Самці та самки позначають свій ареал за запахом і здатні розрізняти запахи інших особин. Цей вид має великий вокальний репертуар із 12 різних звуків, що є надзвичайно багатим для асоціального виду. Пересування включає крок, рись і галоп. Вони можуть лазити по деревах, але рідко спостерігаються високо над землею^[1].

Вагітність триває приблизно 49 днів. Середній розмір посліду становить два і коливається від одного до п'яти. За рік буває два-три виводки. Вага при народженні близько 21 г. Новонароджені вкриті світло-сірими волосками, які рідкісні на черевці. Очі закриті і відкриваються між 17 і 20 днями. У два тижні різці повністю встановлюються, а ікла прорізуються. На 22 тижні всі постійні зуби на місці. Дві третини маси тіла дорослої особини досягають у чотири місяці, а статевої зрілості досягають у рік. Перший вихід з лігва відбувається приблизно через чотири тижні, а дитинчата слідують за матір'ю на полювання через шість тижнів^[1]

Використання[ред. | ред. код]

Цей вид часто відловлюють і продають як домашніх тварин; існує певна комерційна торгівля в Індії та Непалі. В Індії мангустів виловлюють через шерсть, яку використовують для виготовлення щіток для фарби та гоління^[1].

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Jennings, A.; Veron, G. (2016). Herpestes auropunctatus. с. e.T70204120A70204139. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-1.RLTS.T70204120A70204139.en.
↑ Nellis, D. W. (1989). Herpestes auropunctatus. Mammalian Species 342 (342): 1–6. JSTOR 3504091. doi:10.2307/3504091.
↑ Simberloff, D.; Dayan, T.; Jones, C.; Ogura, G. (2000). Character displacement and release in the small Indian mongoose, Herpestes javanicus. Ecology 81 (8): 2086–2099. JSTOR 177098. doi:10.2307/177098.
↑ Thulin, C.G.; Simberloff, D.; Barun, A.; McCracken, G.; Pascal, M.; Anwarul Islam, M. (2006). Genetic divergence in the small Indian mongoose (Herpestes auropunctatus), a widely distributed invasive species. Molecular Ecology 15 (13): 3947–3956. PMID 17054495. doi:10.1111/j.1365-294X.2006.03084.x.

[iucn-1] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Jennings, A.; Veron, G. (2016). Herpestes auropunctatus. с. e.T70204120A70204139. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-1.RLTS.T70204120A70204139.en.

[2] Nellis, D. W. (1989). Herpestes auropunctatus. Mammalian Species 342 (342): 1–6. JSTOR 3504091. doi:10.2307/3504091.

[Simberloff2000-3] Simberloff, D.; Dayan, T.; Jones, C.; Ogura, G. (2000). Character displacement and release in the small Indian mongoose, Herpestes javanicus. Ecology 81 (8): 2086–2099. JSTOR 177098. doi:10.2307/177098.

[4] Thulin, C.G.; Simberloff, D.; Barun, A.; McCracken, G.; Pascal, M.; Anwarul Islam, M. (2006). Genetic divergence in the small Indian mongoose (Herpestes auropunctatus), a widely distributed invasive species. Molecular Ecology 15 (13): 3947–3956. PMID 17054495. doi:10.1111/j.1365-294X.2006.03084.x.

[1]

[2]

[3]

[4]