V

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: V (значення).

V («ве») — 22-а літера латинського алфавіту.

Історія

За походженням латинська V являє собою адаптацію літери Υ, υ («іпсилон») давньогрецької абетки, яка, перейшла в латинку через посередництво етруської абетки. В свою чергу, грецька літера іпсилон походить від фінікійської «вав» (до іпсилона сходить також латинська Y, а до «вав» через дигамму — і F). До абетки латинської мови V потрапила чи прямо із західного варіанта грецького алфавіту, чи через посередництво етруського алфавіту. У класичній латинській графіці ця літера використовувалася для передачі як голосного /u/, так і приголосного /w/: наприклад, num писалося як NVM, а via вимовлялося як [ˈwia]. З I століття нашої ери під впливом народної латини вимова /w/ змінилася на /β/ (такою вона збереглася в іспанській), а пізніше — на /v/.

Під час пізнього Середньовіччя розвинулися дві форми V, обома позначали звуки /u/ і /v/. Форма із загостреною нижньою частиною писалася на початку слова, тоді як форма із закругленою нижньою частиною (U) — у середині та наприкінці, незалежно від звука. Перше розрізнення між ними відмічено в готичному рукопису 1386 р., де v передувало u. Ближче до середини XVI ст. за v закріплюється передача приголосного, а за u — голосного звука.

Наявність тільки однієї літери для позначення /u/ і /v/ могла призводити до викривлення правопису і затемнення етимології деяких слів: наприклад, старофранцузькі слова *uis («вхід»), uile («олія»), uit («вісім»), uitre < uistre («устриця») для відрізнення від vis, vile, vit, vitre стали записувати з німим h — huis, huile, huit, huître (хоча етимологічно h там ніколи не було: uis походить від лат. ostium — «гирло, устя», uile — від oleum, uit — від octo, а uitre — від ostrea).

Назва

• В англійській — vee [viː];
• В іспанській — ve [ˈbe]; (традиційна), uve [ˈuβe] (рекомендована);
• В італійській — vi [ˈvi] чи vu [ˈvu];
• У каталонській — ve [ˈve], в діалектах, що не розрізняють /v/ і /b/ — ve baixa [ˈbe ˈbajʃə] («низьке B/V»);
• У німецькій — Vau [ˈfaʊ] «фау»;
• У польській — fał ['faw];
• У португальській — vê [ˈve];
• У французькій — vé ['ve];
• У чеській — vé ['vɛː].

Інше використовування

Велика літера

• У неорганічній хімії — символ ванадію.
• В органічній хімії — позначення валіну.
• У фізиці — позначення об'єму і вольта.
• У римській нумерації — цифра «5».
• Використовується російською армією під час вторгнення в Україну як маркування військової техніки.

Мала літера

• У фізиці — позначення швидкості.
• У математиці — позначення одного з векторів у векторному просторі.
• У фонології — позначення дзвінкого губно-зубного фрикативного.

Способи кодування

Інші позначення літери V

Фонетичний алфавіт НАТО		код Морзе
Victor		···–
Морський прапорний сигнал	Семафорна абетка	Американська жестова мова (ASL)	Шрифт Брайля

Код ASCII для великої V — 86, для малої v — 118; або у двійковій системі 01010110 та 01110110, відповідно.

Код EBCDIC для великої V — 229, для малої v — 165.

NCR код HTML та XML — «V» та «v» для великої та малої літер відповідно.

Див. також

• Букви Слоун