HD209515

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
HD209515
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 22г  2х 56,66с
Схилення +44° 38′ 59,5″
Видима величина (V) 5,57[1]
Характеристики
Спектральний клас A0/?
показник кольору U−B -0,10
яскравість B 5,556±0,003[2]
показник кольору B−V -0,029±0,004[2]
яскравість V 5,593±0,003[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,01
індекс m1 0,14
індекс c1 1,03
індекс Hβ 2,84[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 5,560[2]
Мінімальна яскравість 5,590[2]
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: -21,46± 0,55[2] мас/рік

за схиленням: -32,32± 0,54[2] мас/рік

Паралакс (π) 6,16 ± 0,67[2] мас
Відстань 529,47 світлових років
162,34 парсек
Подробиці
Маса M
Обертання Vsin(i)=81[3]км/сек
Інші позначення
HD 209515,

HIP 108845, HR  8407, BD+43 4119,

GSC 3210-2003
Посилання
SIMBADдані для HD209515

HD209515 — подвійна зоря. Ця подвійна система має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 5,7.[1] Вона розташована на відстані близько 529,5 світлових років від Сонця.[2]

Подвійна зоря[ред. | ред. код]

Головна зоря цієї системи належить до хімічно пекулярних зір й має спектральний клас A0. В той же час спектральний клас іншої компоненти залишається ще не визначеним.

Фізичні характеристики[ред. | ред. код]

Зоря HD209515 обертається досить швидко навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 81км/сек.[3]


Пекулярний хімічний склад[ред. | ред. код]

Зоряна атмосфера HD209515 має підвищений вміст Si .[1]


Магнітне поле[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 466,4± 399,9 Гаус.[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
  4. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631