Valse melancolique (новела)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Valse melancolique»новела Ольги Кобилянської, вперше надрукована 1898 року в Літературно-науковому вістнику. Твір є даниною епохи модернізму. Це історія життя трьох жінок, які думками та світовідчуттям не вписувалися у формат пересічних жінок того часу.

Зміст[ред. | ред. код]

Ольга Кобилянська

Провідною темою новели музика, мистецтво та їх вплив на людину, а також доля талановитого митця. У творі представлено три артистичні натури Ганни, Марти та Софії. Вони різні за характером, але їх об'єднує любов до краси, прагнення до гармонії, фізичної та духовної досконалості.

Художній аналіз їхніх думок та почуттів становить основний зміст твору. Героїні твору ─ сильні, вольові, самодостатні, горді та незалежні жінки, що прагнуть утвердитися в чоловічому світі. Вони не бояться лишитися незаміжніми, адже шукають щастя насамперед у собі. Мистецтво задовольняє їх запити.

У критичній літературі є різні й неоднозначні думки щодо розуміння новели. Осип Маковей сприйняв твір як позитивістський портрет трьох жінок ─ «простодушної», «зламаної» й «відважної». У радянські часи акцент робився на прагненні жінок-інтелігенток стати на шлях духовного розвитку, який в умовах капіталізму немислимий.

Тамара Гундорова побачила в творі лише «жіночий духовний роман» і навіть «еротичні елементи» в ньому, « кастрованих жінок» і бажання їх «віддатися» одна одній. Микола Євшан вважає, що в ньому йдеться про «поранкові душі», які прагнуть від життя краси і щастя, а найвищий їх вияв ─ у любові, котру в серці носити може кожен.[1]

Значення[ред. | ред. код]

За жанром твір належить до музичної новели. В ній основними засобами розкриття психології персонажів є музичні образи й музичні переживання. Використовуючи їх, Кобилянська створює образ естета, творчої, духовно-багатої особистості. Такими персонажами у творі є жінки. Кобилянська перша в українській літературі зобразила типи жінок-інтелігенток, які є аристократками духу, мають високу мету у житті, прагнуть удосконалити свою особистість, убираючи в душу світові культурні надбання. Це жінки європейського типу.

Сюжет[ред. | ред. код]

У новелі змальовується життя трьох талановитих дівчат ─ Марти (вчителька), Ганни (художниця), Софії (піаністка). Кожна з них прагне знайти своє щастя, найповніше виявити багаті духовні сили.

Починається твір сповіддю Марти, від імені якої й ведеться оповідь. Через передані емоції вона вводить читача у світ музики, з яким асоціюється постать подруги Софії. Далі йде власне історія знайомства дівчат.

Список фортепьянних п'єс, автор — австрійських композитор Теодор Ґассек (1953 рік)

Спочатку разом мешкало дві подруги Марта та Ганна. Вони мали схожі погляди на життя і доповнювали одна одну. Після підвищення орендодавцем плати за квартиру дівчата змушені шукати третю співмешканку. Знайомство з Софією відбувається через повідомлення служниці, яка вказує на непривабливі деталі її гардеробу: подерті рукавички, ґудзик від пальта тримається на одній нитці. Згодом, познайомившись ближче, дівчата дізнаються, що Софія професійно займається музикою. Перше враження змінюється після виконання дівчиною етюду Шопена. Перед ними розкривається талановита, вразлива до музики особистість. Між дівчатами встановлюється міцний духовний зв'язок.

Долі дівчат складаються по-різному.

Марта вийшла заміж і стала зразковою дружиною та дбайливою матір'ю. Ганна виїздить до Риму, де заводить вільні стосунки. Однак цей зв'язок, не скріплюючись справжніми почуттями, швидко розривається. Батька своєї дитини вона покидає. Сина бере повністю під свою опіку.

Найтрагічніше склалася доля Софії. Її небуденний талант не зміг зреалізуватися ─ не було кому покрити великі видатки, потрібні для здобуття освіти у Відні. Смерть матері та відмова дядька допомогти завдали їй страшенної муки. Звук розірваної струни фортепіано був останньою краплею для змученого серця. Воно не витримало ─ настала раптова смерть.

Персонажі[ред. | ред. код]

Новела має значною мірою автобіографічний характер. Кобилянська порівнювала своє життя із життям однієї з героїнь твору ─ Софії Дорошенко.

  • Софія ─ творчо обдарована особистість, лірична й емоційна. Такі деталі, як подерті рукавички або затикання найменших щілин у вікні розкривають у ній нервову, вразливу, чутливу до світу, замкнену особистість. Мистецтво стає засобом саморозкриття, віддушиною для духовних сил героїні, яка зазнала приниження у житті (через нещасливе кохання).
  • Марта ─ втілення любові. Стримана, терпляча, жіночна, «ладна обійняти весь світ», «вчилася музики, язиків і різних робіт ручних». Готувалася стати вчителькою. За словами Ганни ─ вроджена жінка і матір.
  • Ганна ─ емоційна, нестримна, вибухова, непостійна. Однак натуру мала чисту, без фальшу. Її гарячковість швидко змінювалась добротою та чуйністю. Вона талановита і живе своїм ремеслом. В особистому житті не терпить приписів, їй байдуже, що скаже світ про її особисте життя. Мрія-розвиватися.

Екранізація[ред. | ред. код]

За мотивами новели «Valse melancolique» Борис Савченко 1990 року зняв однойменний фільм.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Наєнко М., 2012. ─ С.581

Література[ред. | ред. код]

  • Гундорова Т. Неоромантичні тенденції творчості О. Кобилянської (до 125-річчя з дня народження)//Радянське літературознавство. — 1988. — № 11.
  • Зворушене серце: твори О. Кобилянської: навч. посіб. : у 2 кн./ упоряд. А. А. Чічановського ; передм., комент. Л. С. Дем'янівської. — К. : Грамота, 2003. — Кн. 1. — 464 с.
  • Історія української літератури. Кінець XIX — поч. XX ст.: у 2 кн. : підручник/за ред. проф. О. Д. Гнідан. м К. : Либидь, 2005. — Кн. 1. — 624 с.
  • Кобилянська О. Ю. Людина: вибрані твори / Ольга Кобилянська. — К. : Знання, 2014. — 206 с. — (Скарби).
  • Кобилянська О. Ю. Твори в п'яти томах. — Том 2. — К. : Державне видавництво художньої літератури, 1962.
  • Наєнко М. Художня література України. Від міфів до модерної реальності / М. Наєнко. ─ К. : Вид. центр «Просвіта», 2012. ─ 1088 с. ─ с.581.
  • Поліщук Н. Предивна гра психічних струн /Н. Поліщук //Усе для школи. Українська література 10 клас. Ольга Кобилянська. — 2001. — № 4