Video on Demand

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Відео на вимогу (англ. Video on Demand, VoD) - відео за запитом, система індивідуальної доставки абонентові телевізійних програм і фільмів по цифровій кабельній, супутниковій або ефірній телевізійній мережі з мультімедіасервера в різних мультімедіаконтейнерах (наприклад, MPEG, AVI, FLV, MKV або QuickTime). Фільм можна в будь-який час замовити з каталогу, при цьому часто підтримуються додаткові функції: перемотування, пауза, закладки. Крім звичайного VoD розрізняють ще Near Video on Demand і Internet Video on Demand.

Історія[ред.ред. код]

Перший комерційний сервіс VoD був запущений в Гонконзі приблизно в 1990 році. Однак відео-компакт-диски обходилися набагато дешевше, до того ж оплата телебачення в Гонконзі була річчю, що рідко зустрічається. Hong Kong Telecom втратив багато грошей, і сервіс був придбаний компанією Pacific Century Cyberworks в 2000 році, яка згодом його згорнула.

У США цю послугу вперше запропонувала фірма Oceanic Cable в січні 2000 року на Гаваях. Потокові VoD-системи доступні через кабельних провайдерів, які використовують свої значні пропускні спроможності, щоб доставляти фільми і телешоу кінцевому користувачеві. Найчастіше клієнтами VoD застосовується швидке перемотування фільмів, перемотування назад і можливість поставити фільм на паузу.

У 1998 році Kingston Communications стала першою компанією у Великобританії, що запустила повноцінний сервіс VoD і першою компанією, що надає об'єднаний доступ до телебачення та Інтернету через ADSL. У 2001 році Kingston Interactive TV мала 15 000 передплатників. Після декількох проб в 1999 році з'явився сервіс HomeChoice, що працював в межах Лондона. Коли він залучив 40 000 користувачів (2006 рік), його купила компанія Tiscali.

Розробкою обладнання для VoD-систем спершу займалися фірми Motorola і Alcatel. Проте потім ініціативу перехопили виробники телевізорів, такі як LG, Samsung, Philips, Sony, Panasonic і Toshiba. За оцінками консалтингової компанії J'son & Partners Consulting в 2013 році в світі було продано 234 млн телевізорів, зростання порівняно з 2012 р склав 1%. З 234 млн нових телевізорів, за даними Strategy Analytics, 76 млн пристроїв підтримували функціональність Smart TV (33% всіх плоскопанельних ТБ) - основну технологію надання VoD-контенту глядачам.

IVoD[ред.ред. код]

Фільми онлайн (Internet Video on Demand, iVoD) - спосіб перегляду кінофільмів, коли фільм не береться на носії (наприклад CD або DVD) і не скачується як файл, а переглядається прямо через Інтернет. Сам термін IVoD в перекладі означає Інтернет-відео за запитом. У деяких джерелах iVoD пропонується в якості телебачення майбутнього, якогось гібрида телебачення та інтернету.

Перші сайти IVoD стали з'являтися практично відразу після впровадження технології потокового відео в програвачі Windows Media Player. Багато сайтів, які пропонували прокат фільмів (наприклад, NetFlix), стали також пропонувати фільми онлайн через Windows Media Player. Але технологія Microsoft не справила революції - для мовлення вимагалися ОС Windows, досить широкий канал. Революція в IVoD почалася в 2000-х роках, коли компанія Macromedia (пізніше куплена компанією Adobe) почала експерименти з відео в популярному програвачі Macromedia Flash Player (Зараз Adobe Flash Player). Першою великою «ластівкою» IVoD на технології Flash став американський сервіс YouTube. Основні переваги Flash - доступність плеєра для різних ОС, поширеність та швидкість роботи. Саме тому, починаючи з 2007 року, технологія Flash почала витісняти інші рішення для IVoD.

Починаючи з 2010 року конкуренцію Flash в даному питанні почала складати технологія HTML5, яку компанія Apple, Inc. використовує у своїх вироблених пристроях (iPhone і iPad) як альтернативу уразливому з боку хакерів Flash. У 2012 році прикладу Apple послідував і інший виробник пристроїв, на яких можна дивитися IVoD, - Google, який також почав використовувати HTML5 в ОС Android. Відео в HTML5 зазвичай кодуються за стандартом H.264 і найчастіше мають формат MP4.

NVoD[ред.ред. код]

Near Video On Demand (NVoD) (англ. майже відео на вимогу) (IP-MULTICAST) - Сервіс цифрового телебачення «віртуальний кінозал» або «карусельне відео», багатоадресне мовлення попередньо сформованого відеоконтенту за розкладом у кілька потоків зі зміщенням в часі, як правило, для платного перегляду.

Див. також[ред.ред. код]