Vittorio Alfieri

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Вітторіо Альф'єрі»
Vittorio Alfieri
Італійський ескадрений міноносець «Вітторіо Альф'єрі»
Служба
Тип/клас ескадрений міноносець типу «Альфредо Оріані»
Держава прапора Королівство Італія
Належність Королівські ВМС Італії
Порт приписки Таранто
На честь італійського письменника Вітторіо Альф'єрі
Корабельня Odero-Terni-Orlando, Ліворно
Закладено квітень 1936 року
Спущено на воду 20 грудня 1936 року
Введено в експлуатацію 1 грудня 1937 року
На службі 1937–1941
Загибель загинув у результаті артилерійського вогню британських есмінців «Грейхаунд», «Хавок» та австралійського «Стюарт» у битві біля мису Матапан 28 березня 1941 року
Бойовий досвід Середземномор'я
Мальтійські конвої
Бій біля Калабрії
Бій біля мису Спартівенто
Бій біля мису Матапан
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 1 750 тонн (стандартна)
2 450 тонн (повна)
Довжина 106,7 м
Ширина 10,25 м
Висота 4,3 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парових турбіни Parsons
3 × парових котли Thornycroft
Гвинти 3
Потужність 48 000 к.с.
Швидкість 39 вузли (72 км/год)
Дальність плавання 2 190 миль (4 055 км) на швидкості 18 вузлів
Екіпаж 183 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія 4 × 120-мм гармати 120/50 Ansaldo
1 × 120-мм салютна гармата 120/15 OTO
Торпедно-мінне озброєння 6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів
52 міни
Зенітне озброєння 6 × 20-мм зенітних гармат 65 калібру Breda 1935
Див. також: Альф'єрі

«Вітторіо Альф'єрі» (італ. Vittorio Alfieri) — військовий корабель, ескадрений міноносець типу «Альфредо Оріані» Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни.

Історія створення[ред. | ред. код]

«Вітторіо Альф'єрі» був закладений у квітні 1936 року на верфі компанії Odero-Terni-Orlando в Ліворно. Спущений на воду 20 грудня 1936 року, 1 грудня 1937 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.

Свою назву отримав на честь італійського письменника Вітторіо Альф'єрі.

Історія служби[ред. | ред. код]

Після вступу у стрій «Вітторіо Альф'єрі» супроводжував королівську яхту «Савойя» у Лівію (травень 1938 року), брав участь у висадці десанту в Дураццо (квітень 1939 року). У червні 1939 року брав участь в поході 1-ї дивізії крейсерів в Іспанію.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Після вступу Італії у Другу світову війну «Вітторіо Альф'єрі» разом з однотипними «Альфредо Оріані», «Віченцо Джоберті» та «Джозуе Кардуччі» був включений до складу IX ескадри есмінців.

12 червня 1940 року IX ескадра есмінців, разом з 1-ю дивізією (важкі крейсери «Зара», «Фіуме», «Горіція»), 9-ю дивізією (легкі крейсери «Дука дельї Абруцці» та «Джузеппе Гарібальді» ) та XVI ескадрою есмінців («Антоніотто Узодімаре», «Емануеле Пессаньо», «Ніколозо да Рекко») брав участь у патрулюванні в Іонічному морі[1].

2 липня есмінець був у складі ескорту, що супроводжував конвой транспортів у Лівію та назад[2].

9 липня «Вітторіо Альф'єрі» брав участь в боюй біля Калабрії, в якому есмінці IX ескадри першими розпочали атаку ворожих кораблів, випустивши торпеди, але не досягнувши влучань. Згодом IX ескадра вступила у перестрілку з ворожими есмінцями, під час якої «Вітторіо Альф'єрі» отримав незначні пошкодження[3][4].

30 липня — 1 серпня був у складі «Вітторіо Альф'єрі» ескорту, що супроводжував конвой 10 транспортів у Лівію та назад[5].

27 листопада есмінець брав участь в бою біля мису Спартівенто і одним з перших помітив ворожий лінкор та 3 крейсери[6][4].

У грудні разом з «Джозуе Кардуччі» та «Віченцо Джоберті» здійснював обстріли албанського та грецького узбережжя, надаючи підтримку діям армії[4].

6 січня 1941 року есмінці «Вітторіо Альф'єрі», «Джозуе Кардуччі» «Віченцо Джоберті», «Фульміне» та XIV ескадра міноносців здійснювали обстріл грецьких військ в Албанії[7][4].

Загибель[ред. | ред. код]

Докладніше: Бій біля мису Матапан

28 березня 1941 року «Вітторіо Альф'єрі» брав участь в битві біля мису Матапан. Есмінці IX ескадри потрапили під щільний вогонь ворога.

«Вітторіо Альф'єрі», який йшов головним, о 22:30 був накритий залпом головного калібру лінкора Барем, потім вогнем британських есмінців «Грейхаунд», «Гавок» та австралійського «Стюарт». Есмінець отримав значні пошкодження та втратив хід. Але він зумів випустити 3 торпеди, проте безрезультатно. О 23:15 корабель перекинувся та затонув. Загинуло 211 членів екіпажу. Лише 39 офіцерів та матросів лишилося в живих.

Капітан корабля Сальваторе Тоскано та старший механік інженер-капітан Джорджо Модуньо посмертно були нагороджені золотою медаль «За військову доблесть»[8].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ 1 June, Saturday. Архів оригіналу за 27 січня 2020. Процитовано 2 червня 2020.
  2. ↑ Naval Events, 1-14 July 1940. Архів оригіналу за 14 березня 2011. Процитовано 2 червня 2020.
  3. ↑ Giorgio Giorgerini, La guerra italiana sul mare. La marina tra vittoria e sconfitta 1940—1943, p. da 172 a 185
  4. ↑ а б в г Trentoincina. Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 2 червня 2020.
  5. ↑ Naval Events 15-31 July 1940. Архів оригіналу за 8 вересня 2019. Процитовано 2 червня 2020.
  6. ↑ Giorgio Giorgerini, La guerra italiana sul mare. La marina tra vittoria e sconfitta 1940—1943, pp. da 231 a 236
  7. ↑ 1941. Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 2 червня 2020.
  8. ↑ Marina Militare. Архів оригіналу за 25 грудня 2019. Процитовано 2 червня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Giuseppe Fioravanzo, La Marina Italiana nella Seconda Guerra Mondiale. Vol. IV: La Guerra nel Mediterraneo — Le azioni navali: dal 10 giugno 1940 al 31 marzo 1941, Roma, Ufficio Storico della Marina Militare, 1959.
  • Giuseppe Fioravanzo, La Marina dall'8 settembre alla fine del conflitto, Roma, Ufficio Storico della Marina Militare, 1971.
  • Andris J. Kursietis — La Regia Marina 1919—1945: The order of battle and Admirals of the Royal Italian Navy
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Vittorio_Alfieri&oldid=40033646