WestJet

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
WestJet
WestJet Logo.svg
ІАТА
WS
ІКАО
WJA
Позивний
WESTJET
Тип авіакомпанія
Дата заснування 1995
Хаби Калгарі і Торонто-Пірсон Міжнародний аеропорт
Дочірні компанії WestJet Encore[d]
Штаб-квартира Калгарі
Сайт westjet.com

WestJet Airlines Ltd. (TSXWJA), що діє як WestJet, — бюджетна авіакомпанія Канади[1], другий за величиною (після Air Canada) авіаційний перевізник країни[2].

WestJet працює на ринку регулярних та чартерних пасажирських перевезень, виконуючи понад 380 щоденних рейсів в аеропорти Канади, Сполучених Штатів Америки, Мексики та країн Карибського басейну[3].

Повітряний флот авіакомпанії складається з лайнерів одного сімейства Boeing 737 Next Generation. Портом приписки і головним транзитним вузлом (хабом) перевізника є Міжнародний аеропорт Калгарі (провінція Альберта), другий хаб знаходиться в Міжнародний аеропорт Торонто Пірсон (провінція Онтаріо).

WestJet є акціонерною компанією з штатом більше, ніж у 7700 працівників. У 2009 році дохід авіакомпанії склав 2,2 млрд канадських доларів.

Історія[ред.ред. код]

Кінець 1990-х: становлення авіакомпанії[ред.ред. код]

WestJet Airlines була заснована на початку 1996 року Клайвом Беддо, Девідом Ніліменом, Марком Хіллом, Тімом Морганом і Дональдом Беллом. В якості бізнес-моделі компанії була обрана модель діяльності успішних американських авіадискаунтерів Southwest Airlines і Morris Air. Спочатку маршрутна мережа перевізника будувалася тільки на пунктах призначення західній частині Канади, що і було відображено в назві самої компанії (англ. west — «захід»).

29 лютого 1996 року WestJet виконала свій перший регулярний рейс на літаку Boeing 737-200; три лайнера даного типу протягом року обслуговували пасажирські перевезення між аеропортами міст Калгарі, Едмонтон, Келоуна, Ванкувер та Вінніпег. До кінця 1996 року маршрутна мережа авіакомпанії розширилася на аеропорти Реджайни, Саскатуну і Вікторії, а штат співробітників збільшився до 225 осіб.

У середині вересня 1996 року внаслідок розбіжностей з Міністерством транспорту Канади на предмет графіка проведення регулярного технічного обслуговування повітряних суден авіакомпанії на два тижні зупиняла операційну діяльність з перевезення пасажирів[4].

На початку 1999 року Клайв Беддо покинув пост генерального директора WestJet Airlines, на цю посаду був запрошений колишній виконавчий директор Air Ontario Стів Сміт. У липні того ж року авіакомпанія провела процедуру публічного розміщення акцій, розмістивши на фондовому ринку 2,5 млн власних акцій за ціною відкриття в 10 доларів США за штуку[5]. Наприкінці 1999 року в маршрутну мережу перевізника увійшли аеропорти міст Тандер-Бей, Гранд-Прейрі та Принс-Джордж.

У 2000 році після 18 місяців перебування на посаді генерального директора Стів Сміт вийшов у відставку, причиною якої послужили, по всій видимості, постійні розбіжності з радою директорів з приводу його методів управління авіакомпанією[6]. Після звільнення від посади Стів Сміт перейшов на аналогічну посаду в бюджетній авіакомпанії Zip, була дочірнім підприємством флагманського авіаперевізника Air Canada. Посаду генерального директора в WinJet Airlines знову зайняв Клайв Беддо і працював на цій посаді аж до липня 2007 року[7].

Початок 2000-х: розширення внутрішніх маршрутів[ред.ред. код]

Boeing 737-700 авіакомпанії WestJet в Міжнародному аеропорту Монреаля
Посадка Boeing 737-700 WestJet в Міжнародному аеропорту Ванкувера

В 2000 році в результаті поглинання авіакомпанією Air Canada великого магістрального перевізника Canadian Airlines авіаційна комерційна індустрія Канади увійшла в період суттєвої реорганізації діяльності компаній та їх маршрутних мереж. WestJet Airlines відкрила регулярні рейси в східній частині країни, сформувавши хаб перевезень в Міжнародному аеропорту Гамільтона і запустивши маршрути в Оттаву (провінція Онтаріо) і Монктон (провінція Нью-Брансвік).

У 2001 році в маршрутну мережу WestJet увійшли Форт-Мюррей і Комокс. Компанія також відкривала регулярні рейси в Су-Сент-Марі, Садбері, Томпсон і Брендон (Манітоба), які пізніше були припинені внаслідок їх низької рентабельності. У 2003 році компанія почала регулярні перевезення в ще два міста в східній частині Канади — Лондона і Торонто, а в квітні наступного року додала до власної маршрутної мережі міста Віндсор, Монреаль, Галіфакс, Сент-Джонс та Гандер.

У серпні 2003 року WestJet підписала дворічний партнерську угоду з магістральної авіакомпанією Air Transat, за умовами якого повинна була забезпечувати перевезення клієнтів двох туристичних операторів, World of Vacations і Air Transat Holidays, що входять в холдинг Air Transat. Чартерні рейси виконувалися головним чином з аеропортів Канади до Мексики та країн Карибського басейну. Договір між авіакомпаніями продовжувався кілька разів і був припинений у лютому 2009 року за взаємною згодою сторін[8].

Проблеми з законом[ред.ред. код]

У 2004 році керівництво Air Canada подало на авіакомпанію WestJet Airlines позов у Вищий суд провінції Онтаріо. Позивач звинувачував WestJet в комерційному шпигунстві і, зокрема, в незаконному доступі через власний веб-сайт до конфіденційної інформації Air Canada з метою отримання певного роду переваг у веденні бізнесу[9]. 29 травня 2006 року авіакомпанії випустили спільний прес-реліз про мирову угоду, згідно з яким WestJet виплатила Air Canada 5,5 мільйонів доларів як відшкодування збитків і ще 10 мільйонів доларів направила в різні благодійні дитячі фонди та організації, акції яких мали пройти під егідою брендів обох авіаперевізників[10].

Середина 2000-х: міжнародні маршрути[ред.ред. код]

Boeing 737-700 авіакомпанії WestJet в Міжнародному аеропорту Палм-Спрінгс

У 2004 році керівництво WestJet Airlines оголосило про перенесення транзитного вузла в східній Канаді Гамільтона в Торонто і про плановане збільшення в три рази загальної кількості регулярних рейсів на прибуткових маршрутах між містами Торонто, Оттава і Монреаль[11]. У тому ж році в маршрутну мережу перевізника увійшли перші регулярні рейси в США (аеропорти міст Сан-Франциско, Лос-Анджелеса, Фенікса, Тампи, Форт-Лодердейл, Орландо і Нью-Йорка)[12].

На початку 2005 року регулярні рейси авіакомпанії стали виконуватися в Палм-Спрінгс і Сан-Дієго, в квітні запущений регулярний сезонний маршрут в Шарлоттаун, а рейси до нью-йоркського аеропорту Ла Гардіа і аеропорт Гандера були зняті з маршрутної мережі компанії внаслідок низької рентабельності даних напрямків. Восени того ж року WestJet черговий раз розширила список пунктів призначення перевезень, включивши в нього аеропорт Форт-Майерса і Міжнародний аеропорт Маккаран в Лас-Вегасі.

В кінці 2005 року WestJet займалася доставкою співробітників ванкуверської пошуково-рятувальної команди у Батон-Руж (штат Луїзіана) для участі в ліквідації надзвичайної ситуації в регіоні, що виникла в результаті проходження катастрофічного урагану п'ятої категорії «Катріна»[13].

20 вересня 2005 року WestJet анонсувала відкриття безпосадкових маршрутів з Ванкувера на Гавайські острови, рейси в Гонолулу і Мауї почали виконуватися в грудні того ж року.

У 2006 році авіакомпанія відкрила свій перший регулярний рейс за межі Канади і Сполучених Штатів Америки. Маршрут Ванкувер-Нассау (Багамські острови) позиціонувався керівництвом перевізника в якості значною віхи в історії авіакомпанії в рамках довгострокової стратегії розвитку міжнародних маршрутів WestJet.

У вересні 2006 року на посаду президента авіакомпанії прийшов Шон Дьюрфі, змінивши на цій посаді одного із засновників компанії Клайва Беддо[14]. 20 вересня того ж року заявила про квартальний прибуток, що склала 52,8 мільйонів доларів США.

Кінець 2000-х і сучасний період[ред.ред. код]

Будівля центрального офісу авіакомпанії WestJet в Калгарі

На початку 2007 року WestJet Airlines анонсувала ряд нових регулярних рейсів з аеропортів міст Дір-Лейк (Ньюфаундленд і Лабрадор), Сент-Джон (Нью-Брансвік) і Кінтченер-Уотерлоо (Онтаріо), а в червні того ж року авіакомпанія ввела сім нових міжнародних маршрутів до Сент-Люсія, Ямайку, Домініканську Республіку, Мексику і третій пункт призначення на Гавайських островах — місто Кону.

У тому ж році авіакомпанія передала підряд на зведення нового шестиповерхового будинку власного центрального офісу, розташувався поруч з колишньою будівлею в Міжнародному аеропорту Калгарі. Проект будівництва був розроблений згідно з «Керівництвом в енергетичному та екологічному проектуванні (LEED)» (англ. Leadership in Energy and Environmental Design), сама будівля зводилася за принципами так званого «зеленого будівництва» та, зокрема, мав систему утримання, рециркуляції дощової води, а також кілька геотермальних установок. Перші співробітники центрального офісу авіакомпанії в'їхали в будівлю в першому кварталі 2009 року, а сама будівля було офіційно відкрито у травні місяці наступного року[15].

У травні 2008 року WestJet відкрила регулярні безпосадочні рейси в Квебек, а в наступному місяці запустила прямий рейс з Калгарі у Міжнародний аеропорт Ньюарк Ліберті. У травні 2009 року маршрутна мережа авіакомпанії поповнилася сезонними маршрутами з Йеллоунайфу (Північно-Західні Території) і Сіднея (Нова Шотландія).

З 2000 року по теперішній час WestJet Airlines домоглася значних успіхів на ринку внутрішніх пасажирських авіаперевезень Канади незважаючи на жорстку конкуренцію з боку флагманської авіакомпанії країни Air Canada. Якщо в 2000 році частки WestJet і Air Canada у всьому обсязі внутрішніх пасажирських перевезень становили 7 % і 77 % відповідно, то до кінця 2009 року дані показники становили вже 38 % у WestJet проти 55 % у Air Canada[16].

В кінці квітня 2009 року WestJet Airlines тимчасово зупинила польоти в аеропорти Мексики з-за спалаху в країні епідемії грипу А (H1N1). Рейси в Міжнародний аеропорт Канкун були відновлені на початку травня, а рейси в Кабо-Сан-Лукас, Масатлан і Пуерто-Вальярту були скасовані аж до середини червня[17].

У липні 2009 року авіакомпанія оголосила про відкриття 11 нових маршрутів на міжнародних напрямках з виконанням рейсів в зимовому розкладі перевізника. У список нових пунктів призначення WestJet увійшли як аеропорти міст США: Атлантик-Сіті (Нью-Джерсі), Ліхуе (Гаваї) і Маямі (Флорида). З країн Карибського басейну авіакомпанія додала рейси в Провіденсьялес (Теркс і Кайкос), Сінт-Мартен (Нідерландські Антильські острови), Фрипорт (Великий Багама), а також у міста Варадеро, Ольгин і Кайо-Коко на Кубі, Іхтапу і Косумель в Мексиці.

У листопаді 2009 року WestJet анонсувала відкриття регулярного маршруту на Бермудські острови, польоти по якому почалися в травні наступного року, і в тому ж місяці відновила регулярні рейси в Віндсор (Онтаріо)[18][19]. У січні 2010 року c запуском безпосадочного рейсу в Саману було розширено присутність авіакомпанії в Домініканській Республіці[20].

У березні 2010 року Шон Дьюрфі покинув пост генерального директора авіакомпанії, мотивуючи свою відставку особистими обставинами[21]. На посаду гендиректора WestJet в тому ж місяці прийшов Грегг Серетски, раніше працював в авіакомпаніях Canadian Airlines і Alaska Airlines, а останнім часом перебував на посаді виконавчого віце-президента WestJet[22][23].

У липні 2010 року авіакомпанія відкрила три регулярних рейси на Кубу (місто Санта-Клара), Великий Кайман і в Новий Орлеан, тим самим довівши кількість постійних маршрутів до 71.

Маршрутна мережа[ред.ред. код]

Boeing 737-700 WestJet в аеропорту Китченер/Уотерлоо

У січні 2011 року авіакомпанія WestJet виконувала регулярні рейси по 71 пунктів призначення в 13 країнах Північної Америки, в тому числі в 31 аеропорт Канади і в 17 аеропортів Сполучених Штатів.

Найбільшим хабом перевізника за кількістю щоденних рейсів є Міжнародний аеропорт Калгарі. Друге місце займає Міжнародний аеропорт Торонто Пірсон, який виконує роль головного транзитного вузла авіаперевезень компанії у східній частині Канади.

У маршрутній мережі WestJet присутні одні з найбільших аеропортів Сполучених Штатів Америки: Міжнародний аеропорт Лос-Анджелес, Міжнародний аеропорт Маккаран в Лас-Вегасі, Міжнародний аеропорт Ньюарк Ліберті і Міжнародний аеропорт Сан-Франциско, два останніх аеропорту рейси виконуються по сезонному розкладом. У Лас-Вегасі і Орландо WestJet є найбільшим авіаперевізником на канадському напрямку, пропонуючи одинадцяти регулярних рейсів з кожного з цих аеропортів. Більш того, з 2008 року WestJet займає перше місце серед іноземних авіакомпаній за обсягом перевезень, здійснюваних з Міжнародного аеропорту Маккаран в Лас-Вегасі[24][25].

Мережа WestJet налічує 17 безпосадкових маршрутів в країни Карибського басейну і 6 маршрутів в аеропорти Мексики, деякі з них діють у межах сезонних розкладів.

Партнерські угоди[ред.ред. код]

Boeing 737 авіакомпанії WestJet в Міжнародному аеропорту Едмонтон

У 1999 році WestJet Airlines вела переговори з флагманської авіакомпанії Air Canada про організацію регіональних мереж пасажирських перевезень до великих хабам флагмана[26]. В наступному році Air Canada поглинула іншу канадську авіакомпанію Canadian Airlines і переговори між двома конкуруючими перевізниками були зупинені.

У 2005 році WestJet підписало інтерлайн-угода з обмеженими умовами з тайванською авіакомпанією China Airlines, головною метою якого була перевірка канадського перевізника на роботу в умовах партнерських угод з іншими міжнародними авіакомпаніями[27].

У серпні 2006 року в інтерв'ю щоденній газеті" Globe and Mail генеральний директор WestJet Шон Дьюрфі повідомив про переговори, що ведуться переговори про вступ авіакомпанії в один з глобальних авіаційних альянсів пасажирських перевезень Oneworld[28]. У 2007 році компанія заявила про те, що приєднання до альянсу уявляється подією малоймовірним[29], однак у листопаді наступного року між WestJet і Oneworld було підписано рамкову угоду про співпрацю в області бізнес - і корпоративних авіаперевезень[30].

У липні 2008 року WestJet оголосила про підписання меморандуму про взаєморозуміння з найбільшою бюджетною авіакомпанією Southwest Airlines з метою укладення між авіакомпаніями повноцінного код-шерінгової угоди. Однак, у квітні 2010 року було повідомлено про розірвання партнерських відносин між двома перевізниками, оскільки в жовтні того ж року WestJet вступала в умови код-шерінгової угоди з магістральної авіакомпанія США American Airlines[31].

У 2009 році керівництво WestJet заявило, що веде переговори з 70-ю авіакомпаніями світу про можливі інтерлайн-угоди. До потенційним партнерам перевізника експерти відносять авіакомпанії Virgin America, Emirates Airline, Japan Airlines, China Eastern Airlines і Philippine Airlines[32][33][34].

У січні 2011 року WestJet мала код-шерінговий договір з авіакомпанією Cathay Pacific[35], а також інтерлайн-угоди з наступними перевізниками[33]:

Флот[ред.ред. код]

У грудні 2010 року повітряний флот авіакомпанії WestJet становили такі літаки:

Повітряний флот WestJet
Тип літака Кількість Пасажирських місць Примітки
Boeing 737-600 13 119 Місця обладнані системою PTV, шкіряні сидіння
Boeing 737-700 65 136 Місця обладнані системою PTV, шкіряні сидіння, вінглети
Boeing 737-800 13 166 Місця обладнані системою PTV, шкіряні сидіння, вінглети

Станом на листопад 2010 року середній вік повітряних суден авіакомпанії становив 5,1 років[36].

Повітряний флот WestJet складається виключно з літаків Boeing 737 за аналогією з двома іншими великими бюджетними авіакомпаніями Southwest Airlines і Ryanair. Перший лайнер Boeing 737-700 був поставлений перевізнику в 2001 році, перші Boeing 737-600 і 737-800 — в 2005 році. Останній літак 600-ї серії WestJet отримала у вересні 2006 року. В даний час (січень 2011 року) замовлення авіакомпанії на постачання нових літаків розміщені тільки на лайнери моделей 700 і 800. До 2013 року WestJet планує довести кількість власних повітряних суден до 111 одиниць.

2 серпня 2007 року корпорація Boeing підтвердила факт розміщення авіакомпанією WestJet твердого замовлення на 20 літаків Boeing 737NG. Пакет замовлення складається з одиниць моделі Boeing 737-700, однак компанія має право укласти додаткову угоду на заміну частини випуску 700-ї моделі на 800-ю[37].

Авіакомпанія повинна була стати «стартовим» перевізником, на літаки Boeing 737-600 якого корпорація Boeing поставила б вінглети, однак у другому кварталі 2006 року компанія в односторонньому порядку відмовилась від даного договору. Генеральний директор Клайв Беддо мотивував рішення тим, що пов'язані з простоєм літаків на час їх переобладнання і модернізації витрати виявляться вельми значними для авіакомпанії, особливо з урахуванням того, що лайнери 800-ї моделі працюють на коротких маршрутах. Із-за порушення умов контракту WestJet виплатила корпорації Boeing штраф у розмірі 609 тисяч доларів США.

Виведені з експлуатації[ред.ред. код]

  • Boeing 737-200 (1996-2006)

У 2005 році WestJet оголосила про планове виведення з експлуатації літаків Boeing 737-200 та їх заміни на більш сучасні та економічні серії 737-х. 12 липня того ж року керівництво перевізника завершило операцію з продажу останнього лайнера 737-200 в компанію Apollo Aviation Group, що базується в Маямі (Флорида).

У 2003 році авіакомпанія презентувала власний Boeing 737-200 Технологічному інституту Британської Колумбії. В даний час літак знаходиться на території кампусу інституту неподалік від Міжнародного аеропорту Ванкувера[38].

Сервіс в польоті[ред.ред. код]

Монітор системи розваг у польоті LiveTV на літаку WestJet

У 2005 році WestJet Airlines ввела в дію систему розваг у польоті LiveTV на всіх власних літаках Boeing 737-700 і 737-800. Система використовує супутникову мережу трансляції Bell TV і включає канали мовлення компаній Global TV, CTV, CBS, Citytv, TreehouseTV, ABC, NBC, CBC, TSN, а також внутрішній канал «WestJet Channel», на якому транслюється карта польоту з поточним місцем розташування літака, його висотою і швидкістю руху. З зимового сезону 2007/2008 років авіакомпанія обладнала системою розваг у польоті та лайнери Boeing 737-600, тим самим довівши охоплення LiveTV на власних літаках до ста відсотків[39].

В польоті пасажирам пропонується за окрему плату широкий асортимент меню з холодних закусок, бутербродів, алкогольних і безалкогольних напоїв. На деяких рейсах WestJet харчування надається безкоштовно[40].

Зали підвищеної комфортності[ред.ред. код]

З 2006 року WestJet відкрила в ряді великих аеропортів Канади власні зали підвищеної комфортності для привілейованих пасажирів. Більшість даних залів обслуговуються компанією Servisair[41]:

Авіаподії і нещасні випадки[ред.ред. код]

  • 25 грудня 2005 року, Boeing 737-700, рейс Торонто (Онтаріо) — Галіфакс (Нова Шотландія). При приземленні на смугу 14 аеропорту призначення в умовах поганої видимості літак продовжив рух до правого краю злітно-посадкової смуги, а потім при спробі різкого вирулювання зачепив смугу лівим крилом. Про постраждалих в результаті інциденту не повідомлялося[42].
  • 6 вересня 2007 року, Boeing 737-700, рейс Галіфакс — Калгарі. Під час прямування на ешелоні літак потрапив в зону сильної турбулентності, що викликало різку втрату висоти літаком. В результаті інциденту дев'ять осіб отримали травми[43].
  • 17 лютого 2008 року, Boeing 737-700. При здійсненні посадки на злітно-посадкову смугу 07 Міжнародного аеропорту Оттава літак допустив викот за межі ЗПС і зупинився в заметі. Про потерпілих не повідомлялося[44].
  • 11 березня 2010 року, Boeing 737-700 (реєстраційний C-FWSY), рейс Калгарі — Гамільтон. При заході на посадку на смугу 06 аеропорту призначення та виконання четвертого розвороту на висоті 4200 футів спрацювала сигналізація TCAS в режимі RA (Resolution Advisory). На відстані півтори милі на тій же висоті знаходилося інше повітряне судно, яке працювало з диспетчерами на інший радіочастоті[45].
  • 2 вересня 2010 року, Boeing 737-600, рейс Калгарі — Ванкувер. Перебуваючи в 130 кілометрах від аеропорту вильоту екіпаж повідомив диспетчерської служби про втрату контролю над першим двигуном літака. Пілоти розвернули лайнер і благополучно здійснили посадку в Міжнародному аеропорту Калгарі[46].
  • 9 липня 2010 року, Boeing 737-700 (реєстраційний C-FBWJ), рейс Калгарі — Галіфакс. Під час проходження літака на ешелоні 370 одна з пасажирок спробувала відчинити вхідні двері. 47-річна жінка була знешкоджена, але встигла подряпати бортпровідника та іншого пасажира. Лайнер здійснив вимушену посадку в Міжнародному аеропорту Вінніпега і після здачі порушника поліції продовжив рейс у Галіфакс[47].

Примітки[ред.ред. код]

  1. WestJet (2008-11-13). "WestJet Third Quarter Results". Прес-реліз. Переглянутий 2009-01-02.
  2. WestJet, Air France, KLM work toward code-share. USA Today. 2009-02-05. Процитовано 2009-02-23. 
  3. WestJet. "Fact Sheet". Прес-реліз. Переглянутий 2010-07-01.
  4. WestJet Returns September 1996. CBC News Edmonton. Uploaded by:FDematos82. September 1996. Процитовано 2010-06-28. 
  5. WestJet IPO makes a strong debut. CBC News. 1999-07-13 (Modified 2000-11-10). Архів оригіналу за 2012-11-07. Процитовано 2009-02-23. 
  6. Keyser, Tom (2000-10-18). WestJet's fun culture deserves to be copied. Business Edge. Процитовано 2009-02-27. 
  7. Sorensen, Chris (2007-07-25). 'Mr. WestJet' stepping down as CEO - again. Toronto Star. Процитовано 2009-02-27. 
  8. WestJet (2009-02-13). "Transat and WestJet agree amiably to terminate air transportation agreement". Прес-реліз. Переглянутий 2009-02-21.
  9. Air Canada suing WestJet. The Globe and Mail. 2004-04-06. Архів оригіналу за 2004-04-08. Процитовано 2009-02-23. 
  10. Marketwire (2006-05-29). "WestJet and Air Canada Issue Joint Press Release". Прес-реліз. Переглянутий 2009-02-23.
  11. WestJet shifts operations to Toronto from Hamilton. CBC News. 2004-01-14. Архів оригіналу за 2009-08-16. Процитовано 2009-02-22. 
  12. WestJet to begin flying to U.S cities in October. CBC News. 2004-02-04. Архів оригіналу за 2007-06-29. Процитовано 2009-02-22. 
  13. WestJet. "2005 WestJet Annual Report". Прес-реліз. Переглянутий 2010-07-01.
  14. Sean Durfy to become new WestJet president. CTV.ca (Canadian Press). 2006-09-07. Процитовано 2009-06-09. 
  15. CNW Group (2009-05-04). "WestJet welcomes its WestJetters "home"". Прес-реліз. Переглянутий 2009-05-08.
  16. Jang, Brent (2010-02-20). WestJet closing gap with Air Canada. The Globe and Mail. Процитовано 2010-02-20. 
  17. CNW Group (2009-04-28). "WestJet updates advisory for guests travelling to and from Mexico". Прес-реліз. Переглянутий 2010-07-01.
  18. CNW Group (2009-11-23). "WestJet announces service to Bermuda". Прес-реліз. Переглянутий 2010-01-27.
  19. WestJet returns to Windsor, Ont. CBC News. 2010-02-18. Архів оригіналу за 2010-04-12. Процитовано 2010-07-01. 
  20. PRNewswire-FirstCall (2010-01-27). "WestJet offers more Caribbean sun". Прес-реліз. Переглянутий 2010-01-27.
  21. Ladurantaye, Steve (2010-03-16). Shakeup at WestJet as CEO Sean Durfy quits. The Globe and Mail. Процитовано 2010-07-01. 
  22. CNW Group (2010-03-15). "Sean Durfy announces resignation from WestJet". Прес-реліз. Переглянутий 2010-07-01.
  23. Gignac, Tamara (2010-03-24). From flight attendant to WestJet CEO: Gregg Saretsky's career takes off. Canwest News Service, Vancouver Sun. Процитовано 2010-07-01. 
  24. Russell, Scott (2009-05-28). Fiscal year 2009 (Starts July 2008) Enplaned and Deplaned International Passengers. Clark County Department of Aviation. 
  25. Velotta, Richard (2010-04-30). WestJet is McCarran’s biggest growth story. Las Vegas Sun. Процитовано 2010-07-01. 
  26. Hegeman, Holly (1999-03-11). For Canadian Airlines, More Money Isn't the Answer; New Management Is. TheStreet.com. Архів оригіналу за 2012-07-10. Процитовано 2009-07-16. 
  27. Karp, Aaron (2007-11-20). WestJet in talks with Air France regarding interline agreement. Air Transport World Online. Процитовано 2009-08-01. 
  28. Jang, Brent (2006-08-31). WestJet Looks to Fly Higher with Oneworld. The Globe and Mail. Архів оригіналу за 2006-09-02. Процитовано 2006-10-31. 
  29. WestJet says link up with alliance not likely. Toronto Star. 2007-06-06. Процитовано 2009-02-23. 
  30. WestJet (2008-11-04). "oneworld and WestJet introduce global travel program for businesses in Canada". Прес-реліз. Переглянутий 2009-02-23.
  31. Deveau, Scott (2010-10-04). WestJet, American may strike code deal. Financial Post. Процитовано 2010-12-22. 
  32. WestJet chief laying the groundwork. Globe and Mail. 2010-04-01. Процитовано 2010-04-01. 
  33. а б WestJet shopping for global partners. Globe and Mail. 2010-06-03. Процитовано 2010-06-03.  Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «ref1591569» визначена кілька разів з різним вмістом
  34. WestJet teams up with British Airways
  35. Cathay Pacific / WestJet launch Domestic Canada codeshare service 20OCT10 " AIRLINE ROUTE
  36. AirFleets.net: WestJet fleet age Date accessed: 12 November 2010
  37. The Boeing Company (2007-08-02). "Boeing Confirms WestJet Order for 20 Next-Generation Boeing 737 Airplanes". Прес-реліз. Переглянутий 2009-02-23.
  38. British Columbia Institute of Technology (2003-10-01). "WestJet donates 737-200 aircraft to BCIT Aerospace". Прес-реліз. Переглянутий 2009-02-23.
  39. Bell Canada Enterprises (2005-05-18). "WestJet Launches Complimentary Live In-Flight Television on all of its 737-700 Aircraft". Прес-реліз. Переглянутий 2009-04-01.
  40. Inflight Experience: Buy on Board. WestJet. Архів оригіналу за 2012-07-10. Процитовано 2009-02-23. 
  41. Airport lounges
  42. Aviation Reports - 2005 - A05A0161. Transportation Safety Bord of Canada. 2005-12-25. Архів оригіналу за 2012-07-10. Процитовано 2010-10-03. 
  43. At least 8 injured as WestJet flight hits turbulence. CTV News. 2007-09-06. Процитовано 2009-02-22. 
  44. Kaminski-Morrow, David (2008-02-08). No injuries after Westjet 737 overruns at Ottawa. Flightglobal. Процитовано 2009-02-23. 
  45. «Индикатор безопасности полётов». Март 2010 года.
  46. Civil Aviation Daily Occurrence Recording System. Transport Canada. 2010-09-03. Архів оригіналу за 2012-07-10. Процитовано 2010-10-02. 
  47. «Индикатор безопасности полётов». Июль 2010 года.

Посилання[ред.ред. код]