XVII з'їзд ВКП(б)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з XVII з'їзд ВКП (б))
Перейти до: навігація, пошук

XVII з'їзд Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) — відбувався у Москві з 26 січня до 10 лютого 1934 та отримав назву «З'їзд переможців».

Також відомий як «З'їзд розстріляних», оскільки більше половини його делегатів було репресовано за часів Великого терору[примітка 1][1].

На З'їзді були присутні 1966 делегатів, із них: 1227 з вирішальним голосом, 739 із нарадчим голосом.[2]

Порядок денний[ред.ред. код]

Сергій Кіров виступає на XVII з'їзді ВКП(б). Москва, 1934

Рішення з'їзду[ред.ред. код]

В галузі політичного будівництва[ред.ред. код]

Ухвалені документи:

  • 1. За звітом ЦК ВКП(б)
Схвалити політичну лінію та практичну роботу ЦК ВКП(б), а також звітну доповідь товариша Сталіна та запропонувати всім парторганізаціям керуватись у своїй роботі положеннями і завданнями, висунутими у доповіді товариша Сталіна.
  • 2. За звітом Центральної ревізійної комісії
Затверджено звіт
  • 3. За звітом ЦКК-РКІ
Схвалено діяльність ЦКК-РКІ.
Схвалено політичну лінію та практичну роботу делегації ВКП(б) до Комінтерну.
Перший день роботи з'їзду. Звітна доповідь Сталіна
У президії XVII з'їзду. Молотов, Сталін, Поскребишев
У залі засідань з'їзду

У галузі економічного розвитку[ред.ред. код]

Перший московський тролейбус «Подарунок 17 з'їзду ВКП(б)»

Підбито підсумки першої п'ятирічки, визначено напрямки реалізації другого п'ятирічного плану, що передбачав перетворення СРСР на «технічно-економічно незалежну країну та найбільш передову у технічному сенсі державу в Європі»

Ухвалені документи:

Затверджено програму завершення технічної реконструкції всього народного господарства та зростання продукції у другій п'ятирічці, подану Держпланом СРСР та прийняту ЦК ВКП(б) й Радою народних комісарів СРСР.
Встановлено:
 — контрольні цифри за обсягами продукції;
 — напрямки здійснення технічної реконструкції народного господарства;
 — заходи до зростання продуктивності праці та зниження собівартості;
 — зростання продукції усім сільським господарством (удвічі);
 — заходи до повного завершення колективізації та здійснення технічної реконструкції всього сільського господарства;
 — зростання вантажообігу основних видів транспорту;
 — напрямки технічної реконструкції транспорту та зв'язку;
 — напрямки (програма) підготовки кадрів;
 — необхідність найширшого розгортання роботи науково-технічних інститутів та особливо заводських лабораторій;
 — загальний обсяг капітальних робіт з народного господарства на другу п'ятирічку у розмірі 133,4 млрд крб. (в цінах 1933) проти 50,5 млрд за першу п'ятирічку;
 — введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств за другу п'ятирічку загальною вартістю 132 млрд крб. проти 38,6 млрд у першій п'ятирічці;
 — найважливіше будівництво;
 — напрямки розміщення виробничих сил (в тому числі створення нових опорних баз індустріалізації у східних районах Союзу (Урал, Західний та Східний Сибір, Башкирія, Далекосхідний край, Казахстан і Середня Азія);
 — програма підвищення матеріального та культурного рівня робітників і селян, та завдання у галузі підвищення матеріального й культурного рівня життя робітників села.
  • З'їзд визначив, що другий п'ятирічний план розвитку народного господарства мав розв'язати 5 завдань:
1. Ліквідацію капіталістичних елементів і класів взагалі, остаточну ліквідацію на базі повного завершення колективізації селянських господарств та кооперування всіх ремісників, приватної власності на засоби виробництва; ліквідацію багатовимірності економіки Радянського Союзу і встановлення соціалістичного способу виробництва як єдиного способу виробництва з перетворенням усього трудящого населення країни на активних і свідомих будівельників соціалістичного суспільства;
2. Завершення технічної реконструкції всього народного господарства СРСР на базі, створеній у період першої п'ятирічки, яка йшла шляхом подальшого швидкого підйому промисловості, що виробляла засоби виробництва (важкої промисловості);
3. Більш швидкий підйом статку робітничих і селянських мас і при цьому рішуче покращення житлової та комунальної справи в СРСР;
4. Зміцнення економічних і політичних позицій пролетарської диктатури на базі союзу робітничого класу з селянством для остаточної ліквідації капіталістичних елементів і класів загалом;
5. Подальше зміцнення обороноздатності країни.
6. Організаційні питання (партійне та радянське будівництво)

Організаційні питання (партійне та радянське будівництво)[ред.ред. код]

На з'їзді обрано:

Центральний Комітет: 71 член, 68 кандидатів у члени ЦК
Центральна ревізійна комісія: 22 члени
Комісія партійного контролю: 61 член
  • Більшість делегатів було репресовано за кілька років.

Персональний склад членів Центрального Комітету ВКП(б), обраного з'їздом 9 лютого 1934 року:

роки життя членів ЦК, обраних з'їздом
Аркуші з подарункового філателістичного альбому «Делегату XVII з'їзду ВКП(б)». Спеціальне погашення «17-й з'їзд ВКП(б), 25.01.34, Москва». Філателістична рідкість. Альбоми вручались делегатам з'їзду, практично всі з яких у подальшому були проголошені ворогами народу й репресовані
Сергій Кіров (праворуч) і Михайло Чудов під час голосування
  1. Алексеєв Петро Олексійович (1893–1937)
  2. Андреєв Андрій Андрійович (1895–1971)
  3. Антипов Микола Кирилович (1894–1938)
  4. Бадаєв Олексій Єгорович (1883–1951)
  5. Балицький Всеволод Аполлонович (1892–1937)
  6. Бауман Карл Янович (1892–1937)
  7. Берія Лаврентій Павлович (1899–1953)
  8. Бубнов Андрій Сергійович (1884–1938)
  9. Варейкіс Йосип Михайлович (1894–1938)
  10. Ворошилов Климент Єфремович (1881–1969)
  11. Гамарник Ян Борисович (1894–1937)
  12. Євдокимов Юхим Георгійович (1891–1940)
  13. Єжов Микола Іванович (1895–1940)
  14. Єнукідзе Авель Сафронович (1877–1937)
  15. Жданов Андрій Олександрович (1896–1948)
  16. Жуков Іван Павлович (1889–1937)
  17. Зеленський Ісак Абрамович (1890–1938)
  18. Іванов Володимир Іванович (1893–1938)
  19. Ікрамов Акмаль Ікрамович (1898–1938)
  20. Кабаков Іван Дмитрович (1891–1937)
  21. Каганович Лазар Мойсейович (1893–1991)
  22. Каганович Михайло Мойсейович (1888–1941)
  23. Калінін Михайло Іванович (1875–1946)
  24. Картвелішвілі Лаврентій Йосипович (1890–1938)
  25. Кіров Сергій Миронович (1886–1934)
  26. Кнорін Вільгельм Георгійович (1890–1938)
  27. Кодацький Іван Федорович (1893–1937)
  28. Косарєв Олександр Васильович (1903–1939)
  29. Косіор Йосип Вікентійович (1893–1937)
  30. Косіор Станіслав Вікентійович (1889–1939)
  31. Кржижановський Гліб Максиміліанович (1872–1959)
  32. Криницький Олександр Іванович (1894–1937)
  33. Крупська Надія Костянтинівна (1869–1939)
  34. Куйбишев Валеріан Володимирович (1888–1935)
  35. Лебедь Дмитро Захарович (1893–1937)
  36. Литвинов Максим Максимович (1876–1951)
  37. Лобов Семен Семенович (1888–1937)
  38. Любимов Ісидор Євстигнійович (1882–1937)
  39. Мануїльський Дмитро Захарович (1883–1959)
  40. Межлаук Валерій Іванович (1893–1938)
  41. Мікоян Анастас Іванович (1895–1978)
  42. Мірзоян Левон Ісайович (1897–1939)
  43. Молотов В'ячеслав Михайлович (1890–1986)
  44. Ніколаєва Клавдія Іванівна (1893–1944)
  45. Носов Іван Петрович (1888–1937)
  46. Орджонікідзе Григорій Костянтинович (1886–1937)
  47. Петровський Григорій Іванович (1878–1958)
  48. Постишев Павло Петрович (1887–1939)
  49. Пятаков Георгій Леонідович (1890–1937)
  50. Пятницький Осип Аронович (1882–1938)
  51. Разумов Михайло Осипович (1894–1937)
  52. Рудзутак Ян Ернестович (1887–1938)
  53. Румянцев Іван Петрович (1886–1937)
  54. Рухимович Мойсей Львович (1889–1938)
  55. Риндін Кузьма Васильович (1893–1938)
  56. Сталін Йосип Віссаріонович (1878–1953)
  57. Стецький Олексій Іванович (1896–1938)
  58. Сулімов Данило Єгорович (1890–1937)
  59. Уханов Костянтин Васильович (1891–1937)
  60. Хатаєвич Мендель Маркович (1893–1937)
  61. Хрущов Микита Сергійович (1894–1971)
  62. Чернов Михайло Олександрович (1891–1938)
  63. Чубар Влас Якович (1891–1939)
  64. Чувирін Михайло Євдокимович (1883–1947)
  65. Чудов Михайло Семенович (1893–1937)
  66. Швернік Микола Михайлович (1888–1970)
  67. Шеболдаєв Борис Петрович (1895–1937)
  68. Ейхе Роберт Індрикович (1890–1940)
  69. Ягода Генріх Григорович (1891–1938)
  70. Якір Йона Еммануїлович (1896–1937)
  71. Яковлєв Яків Аркадійович (1896–1938)[3].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Зі 139 членів і кандидатів у члени ЦК партії, обраних на XVII з'їзді, 70% було заарештовано та розстріляно у 1937–1938 роках як «ворогів народу». Із 1966 делегатів того ж з'їзду з вирішальним і нарадчим голосом було засуджено за контрреволюційні виступи понад половина — 1108 осіб.
  1. 6. Кримінальне законодавство періоду грубих порушень законності (1927–1941 роки) — Курс кримінального права. Том 1 — ред. Кузнєцова. — Кримінальне право
  2. «Довідник з історії КПРС та Радянського Союзу 1898–1965»
  3. Відомості ЦК КПРС — 1989 — № 12 — С. С.87. — 100.

Література[ред.ред. код]

  • XVII з'їзд Всесоюзної Комуністичної партії (більшовиків). Стенографічний звіт /М. Партиздат, 1934
  • Звітна доповідь XVII з'їзду партії про роботу ЦК ВКП(б) (26 січня 1934) // Сталін Й. В. Питання ленінізму. Вид. 11. М.ОГИЗ, 1939 — С. С.423. — 486.
  • Чернов М. П. XVII з'їзд ВКП(б). — Кишинів: Картя молодовеняскэ, 1986.
  • Скільки делегатів XVII з'їзду партії голосували проти Сталіна? // Відомості ЦК КПРС — 1989 — № 7 — С. С.114. — 121.
  • Про долю членів і кандидатів у члени ЦК ВКП(б), обраного XVII з'їздом партії. // Відомості ЦК КПРС — 1989 — № 12 -С. С.82. — 113.

Посилання[ред.ред. код]