Моховик зелений

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Моховик зелений

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Підцарство: Вищі гриби (Dikarya)
Відділ: Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас: Agaricomycetes
Порядок: Boletales
Родина: Болетові (Boletaceae)
Рід: Моховик (Xerocomus)
Вид: Моховик зелений
Xerocomus subtomentosus
(L.) Quél. (1888)
Синоніми
Boletus subtomentosus
Посилання
Вікісховище: Xerocomus subtomentosus
EOL: 39997205
MB: 121483
IF: 121483

Моховик зелений (Boletus subtomentosus L. ex Fr. Xerocomus subtomentosus (L. ex FY.) Quél.)

Місцеві назви — сухогриб повстистий. З родини болетових — Boletaceae.

Опис[ред. | ред. код]

Шапка 3-10 см у діаметрі, напівсферична, потім опукло-розпростерта, з підгорнутим пізніше опущеним краєм, сірувато- або оливкувато-жовтувато-коричнювата, бурувата, суха, матова, тонкоповстиста; з віком майже гола, іноді в центрі тріщинувата. Шкірка не знімається. Пори жовті, з віком зеленкувато-жовті або коричнюваті, кутасті, з нерівними краями, від дотику у вологу погоду трохи синіють. Спори жовтуваті, 12-14 Х 5-5,5 мкм. Ніжка 5-10(12) Х 1-2(3) см, щільна, жовта, іржаво-коричнювата, гола або зернисто-волокниста, іноді з невиразною темною сіточкою. М'якуш у шапці білий, білуватий, у ніжці жовтуватий, під шкіркою червонуватий, при розрізуванні на повітрі не змінює кольору або іноді на короткий час трохи синіє, з приємним смаком і запахом.

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений в Євразії, Північній Америці та Австралії. В Україні поширений всюди. Росте у хвойних і листяних лісах. Збирають у червні — листопаді.

Використання[ред. | ред. код]

Добрий їстівний гриб. Використовують свіжим, про запас сушать.

Склад моховика зеленого у відсотках[1]
Частина
гриба
Свіжі гриби Склад сухої речовини
Вода Суха
речовина
Білки Жири Манітол Цукор Клітковина Екстрактивні
речовини
Зола
Ніжка 89,83 10,17 35,38 2,36 10,94 0,48 41,23 3,78 5,83
Шапинка 88,32 11,68 39,85 5,82 12,92 1,14 28,29 3,40 8,58

Народні назви[ред. | ред. код]

Підмошник, під'яєшник, губа козяча, сітник, заячий боровик.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Коз'яков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 82—83.
  • Фотинюк, Фелікс Іванович. Гриби. — Львів : Книжково-журнальне видавництво, 1961. — 184 с.