Yokosuka R2Y

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Yokosuka R2Y
Yokosuka R2Y.jpg
Призначення: літак-розвідник
Перший політ: 8 травня 1945 року
На озброєнні у: Naval Ensign of Japan.svg Імперський флот Японії
Розробник: Йокосука
Екіпаж: 2 особи
Крейсерська швидкість: 460 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 770 км/год
Дальність польоту: 3 610 км
Практична стеля: 12 700 м
Довжина: 13,05 м
Висота: 4,27 м
Розмах крила: 14,00 м
Площа крила: 34,00 м²
Споряджений: 8 100 кг
Двигуни: Aichi Ha-70

Yokosuka R2Y «Keiun» (яп. 景雲 «Кеюн» («Периста хмара»)) — проект літака-розвідника наземного базування Імперського флоту Японії періоду Другої світової війни

Історія проекту[ред. | ред. код]

На початку війни на Тихому океані флот використовував для розвідки невеликі гідролітаки, які базувались на палубах важких військових кораблів, бомбардувальники берегового базування та важкі літаючі човни. Але проаналізувавши досвід армійського швидкісного розвідника Mitsubishi Ki-46, у 1942 році Імперський флот Японії видав специфікацію 17-Сі на розробку подібного швидкісного розвідника, здатного тікати від винищувачів-перехоплювачів противника. Максимальна швидкість на висоті 6 000 м мала становити 575 км/год.

Розробку літака було доручено 1-му Арсеналу флоту в Йокосуці. Проект отримав заводське позначення Y-30 та флотське R1Y1 «Сеюн» («Блакитна хмара»). На ньому планувалось встановити нові 24-циліндрові двигуни рідинного охолодження фірми Mitsubishi потужністю 2 500 к.с. Але оскільки розробка двигуна затримувалась, було вирішено використати двигуни повітряного охолодження Mitsubishi MK10A. Але характеристики літака були нижчими за вимоги технічного завдання, і проект згорнули.

Флот видав нову специфікацію 18-Сі, на основі якої був розроблений новий літак, який отримав заводське позначення Y-40 та офіційне R2Y1. Основною ідеєю було використання двигуна Aichi-10 (На-70) — спарки двох двигунів Atsuta-30, розміщених у фюзеляжі за кабіною пілота. Така схема використовувалась у німецькому літаку Heinkel He 119, закупленому Японією у 1940 році.

Але після поразки Японії у битві у Філіппінському морі та наближенням фронту до берегів метрополії зникла потреба у дальньому морському розвіднику.

Наприкінці 1944 року Арсенал флоту запропонував зробити на базі R2Y реактивний бомбардувальник. Для цього на місці спареного двигуна планувалось встановити паливний бак, а під крилом встановити два турбореактивні двигуни Mitsubishi Ne-330. Бомбове навантаження мало складатись з однієї 800-кг бомби, у носовій частині мала бути розміщена батарея з чотирьох 30-мм гармат. Планувалось досягнути швидкості 780 км/год. на висоті 10 000 м.

Флот схвалив даний проект, і поки дороблявся двигун, було вирішено виготовити гвинтовий прототип R2Y1 для аеродинамічних випробувань. Паралельно конструктори розпочали роботи над варіантом R2Y2-Kai, в якому двигуни мали бути розміщені в корпусі. За рахунок зменшення аеродинамічного опору літак мав би розвивати швидкість 800 км/год., і таким чином, він став би найшвидшим літаком Другої світової війни.

У квітні 1945 року дослідний гвинтовий R2Y1 розпочав випробування на авіабазі в Кісарадзу, де були виявлені проблеми з шасі та перегрівом двигуна. Перший політ відбувся 8 травня 1945 року. Він був нетривалий через різке зростання температури масла. Через декілька днів з'ясувалось, що необхідно замінити двигун. Але незабаром літак був зруйнований під час нальоту американської авіації.

Другий екземпляр R2Y1 та прототип R2Y2, які будувались в арсеналі в Йокосуці, до закінчення війни завершені не були.

Тактико-технічні характеристики (R2Y1)[ред. | ред. код]

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

  • Екіпаж: 2 особи
  • Довжина: 13,05 м
  • Висота: 4,24 м
  • Розмах крил: 14,00 м
  • Площа крил: 34,00 м²
  • Маса пустого: 6 015 кг
  • Маса спорядженого: 8 100 кг
  • Максимальна маса зльоту: 9 400 кг
  • Двигуни: 1 х Aichi Ha-70
  • Потужність: 3 400 к. с.

Льотні характеристики[ред. | ред. код]

  • Максимальна швидкість: 770 км/год.
  • Дальність польоту: 3 610 км
  • Практична стеля: 12 700 м

Модифікації[ред. | ред. код]

  • R1Y1 «Сеюн» («Блакитна хмара») — проект розвідника з двигунами Mitsubishi MK10A
  • R2Y1 «Кеюн» («Периста хмара») — проект гвинтового бомбардувальника
  • R2Y2 — проект реактивного бомбардувальника з розміщенням двигуна у крилах
  • R2Y2-Kai — проект реактивного бомбардувальника з розміщенням двигуна у фюзеляжі літака

Джерела[ред. | ред. код]

  • Козырев М., Козырев В. Авиация стран Оси во Второй мировой войне. — М.: ЗАО Центрполиграф, 2010. — 431 с. (рос.) ISBN 978-5-9524-4896-4
  • Серия: История авиационной техники. Авиация Японии во Второй мировой войне. Часть первая: Айчи, Йокосука, Кавасаки. — Издательский отдел ЦАГИ, 1996. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Yokosuka R2Y