Zophobas morio

Zophobas morio
	Личинка
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Членистоногі (Arthropoda)
Клас:	Комахи (Insecta)
Ряд:	Твердокрилі (Coleoptera)
Родина:	Чорнотілки (Tenebrionidae)
Рід:	Zophobas
Вид:	Z. morio
Біноміальна назва
	Zophobas morio; (Fabricius, 1776)

Zophobas morio — вид жуків з родини чорнотілки, чиї личинки відомі під назвою зофобас. Часто використовується спотворений варіант назви: «зоофобус». Личинки широко використовуються як корм для тварин і переробники органічних відходів.

Систематика

Таксономія та класифікація Zophobas morio викликали суперечки та плутанину. Zophobas morio зазвичай ідентифікується як конспецифічний вид із Zophobas atratus^[1].

Опис

Історичною батьківщиною виду є Центральна і Південна Америка. Однак, жука інтродуковано й до інших регіонів світу^[1].

Дорослі жуки досягають 38-57 мм завдовжки. Тіло видовжене, поверхня надкрил поцяткована дев'ятьма рядами точок зі щетинками^[1].

У дикій природі харчується гниючими рослинами, гуано плодових кажанів^[1], трупами^[2].

Життєвий цикл

Самки відкладають 100 або більше маленьких білих яєць, як правило, у ґрунт, трупи тварин, гнилу деревину або рослинність^[2].

Яйця овальні із закругленими краями, білі, ~1,7 мм завдовжки та 0,7 мм завширшки. Кожна самка може відкласти до 2200 яєць протягом свого життя, причому кількість яєць у кладці меншає з віком самки та зростає зі щільністю дорослої популяції. Тривалість стадії яйця — 8 днів^[1].

Личинки жовтого кольору з темно-коричневими переднім і заднім кінцями. Личинки розвиваються швидше, якщо проживають групами. Вони проходять 11-18 линьок. Ймовірно, швидкість розвитку личинок стимулюється механічними контактами між ними, а не феромонами чи іншими подразниками^[1].

Через 6-8 тижнів личинки припиняють рости, а ще через 5-6 тижнів заляльковуються^[1], якщо навколо немає інших личинок^[3], що ймовірно є захистом від канібалізму. Лялечка нездатна до активного переміщення, хоча зберігає обмежену рухливість. Тривалість стадії лялечки — 13-15 днів. На цій стадії вже можна помітити відмінності самок — виступаючі пігоподи на дев'ятому сегменті черевця^[1].

Дорослі жуки спершу світлі, згодом темнішають^[3]. Середня тривалість життя імаго (дорослої особини) — 6 місяців^[1].

Розведення

Нарівні з мармуровим тарганом, Zophobas morio вважається найпростішою в утриманні кормовою комахою. Зофобасів розводять за кімнатної температури в пластиковому контейнері, заповненому шаром 3-4 см нехвойної стружки з додаванням трухлявої деревини, меленим зерном, кістковим борошном. Для розведення необхідно використовувати близько 10 жуків різної статі. Як корм використовують вологі (морква, капуста) і сухі (вівсяна каша, крупи) продукти. Після появи личинок, жуків потрібно відлучати. Для виведення жуків з великих личинок, їх розсаджують по одній у пластикові контейнери та поміщають у тепле й вологе місце^[4].

Застосування

Личинки Zophobas morio використовуються як корм для домашньої птиці, свиней, рибальська наживка^[1]; ними годують рептилій і амфібій у тераріумах^[5]. Гемолімфа Zophobas morio може ефективно захищати клітини епітелію молочних залоз великої рогатої худоби від бактеріальних інфекцій^[3].

У січні 2021 року у Європейському Союзі зофобас оголошений безпечним для споживання людиною^[3]. В Україні з осені 2025 року продається шоколад з личинками зофобасами^[6]

Личинки цього жука здатні перетравлювати пластик, як полістирол або поліетилен, завдяки бактеріям, які живуть у їхньому кишечнику^[1]^[7]. Zophobas morio споживає пінопласт в 4 рази частіше, ніж жовтий борошняний хрущак^[3].

Дорослі жуки використовуються для експериментів з дистанційного керування тваринами. Стимуляція вусиків і надкриль жука електродами дозволяє спрямовувати його заданим маршрутом з точністю 92 % при горизонтальному русі та 71,2 % при вертикальному — це рекорд для комах^[8].