Інноваційна активність
Інноваційна активність — відмінна особливість динамічної реалізації сукупності цілеспрямованих процесів, що за рахунок упровадження інноваційних перетворень з урахуванням взаємодії факторів зовнішнього і внутрішнього середовищ забезпечують підприємству певні конкурентні переваги. Тобто це комплексна характеристика інноваційної діяльності в динаміці.[1]
За своєю сутністю інноваційний розвиток підприємства належить до циклічних процесів. Наприкінці кожного циклу перехід на якісно новий рівень розвитку забезпечується синтезом еволюційних і революційних перетворень. Інноваційна активність також піддана циклічним коливанням. Відповідно до різних фаз циклу інноваційного розвитку (спад, депресія, зростання) періодично відбувається зміна рівня активності.[2]
Інноваційна активність має вплив з боку чинників, які існують в середині підприємства (ендогенні чинники), які також мають назви чинників внутрішнього середовища, та чинників, які існують поза підприємством (екзогенних чинники), які також мають назви чинників зовнішнього середовища.[3]
До основних факторів інноваційної активності належать:
- Зовнішні:
- стан економіки країни, регіону, галузі;
- становище постачальників;
- рівень інфляції;
- величина ставок банківського проценту;
- податкова політика;
- стан фінансово-кредитної системи;
- інтенсивність науково-технічного прогресу;
- динаміка законодавчої бази;
- динаміка міжнародних економічних зв'язків тощо.
- Внутрішні:
- виробничі процеси на підприємстві;
- маркетинг підприємства;
- фінанси підприємства;
- інвестиції підприємства;
- інновації підприємства;
- персонал підприємства;
- організація виробництва і його підготовка;
- організація праці та управління нею.[4]
Також існують показники рівня інноваційної активності підприємств — відносні показники, що характеризують ступінь участі підприємств у здійсненні інноваційної діяльності в цілому чи окремих її видах протягом визначеного періоду часу (у залежності від періодичності статистичного спостереження одного року або трьох-п'яти років). Рівень інноваційної активності підприємств звичайно визначається як відношення кількості інноваційно-активних, тобто зайнятих якими-небудь видами інноваційної діяльності, підприємств до загального числа обстежуваних за визначений період часу підприємств у країні, галузі, регіоні і т. д.[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Управління життєдіяльністю підприємств промисловості: монографія / О. М. Ястремська, Г. В. Верещагіна, О. В. Авраменко та ін. ; за заг. ред. докт. екон. наук, професора Ястремської О. М., канд. екон. наук, доцента Верещагіної Г. В. — Х. : ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2014. — С. 5. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 6 червня 2018.
- ↑ Управління життєдіяльністю підприємств промисловості: монографія / О. М. Ястремська, Г. В. Верещагіна, О. В. Авраменко та ін. ; за заг. ред. докт. екон. наук, професора Ястремської О. М., канд. екон. наук, доцента Верещагіної Г. В. — Х. : ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2014. — С. 13—14. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 6 червня 2018.
- ↑ Управління життєдіяльністю підприємств промисловості... — С. 14. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 6 червня 2018.
- ↑ Управління життєдіяльністю підприємств промисловості... — С. 16. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 6 червня 2018.
- ↑ Ігнатьєва І. А.; Микитенко В. В. Формування потенціалу соціально-економічних та організаційних змін. — К., 2010. — C. 443.
Джерела[ред. | ред. код]
- Управління життєдіяльністю підприємств промисловості: монографія / О. М. Ястремська, Г. В. Верещагіна, О. В. Авраменко та ін. ; за заг. ред. докт. екон. наук, професора Ястремської О. М., канд. екон. наук, доцента Верещагіної Г. В. — Х. : ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2014. — 432 c. [Архівовано 14 червня 2018 у Wayback Machine.]
- Ігнатьєва І. А.; Микитенко В. В. Формування потенціалу соціально-економічних та організаційних змін. — К., 2010. — 694 с.